Хлорпромазину гідрохлорид - 22 Червня 2016 - Медична скарбниця
   
Неділя, 2016-12-04, 1:15 PM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2016 » Червень » 22 » Хлорпромазину гідрохлорид
12:27 PM
Хлорпромазину гідрохлорид

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ХЛОРПРОМАЗИНУ ГІДРОХЛОРИД

(Chlorpromazine hydrochloride)

 

Склад:

діюча речовина: chlorpromazine;

1 мл розчину містить хлорпромазину гідрохлориду в перерахуванні на 100 % речовину 25 мг;

допоміжні речовини: натрію сульфіт безводний (Е 221), натрію метабісульфіт (Е 223), кислота аскорбінова, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група.

Антипсихотичні препарати. Похідні фенотіазіну з аліфатичною структурою.

Код АТС N05A A01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Хронічні параноїдні і галюцинаторно-параноїдні стани, стани психомоторного збудження у хворих на шизофренію (галюцинаторно-маревний, гебефренічний, кататонічний синдроми), алкогольний психоз, маніакальне збудження у хворих на маніакально-депресивний психоз, психічні розлади у хворих на епілепсію, ажитована депресія у хворих на пресенільний, маніакально-депресивний психоз, а також при інших захворюваннях, що супроводжуються збудженням, напруженням. Невротичні захворювання, що супроводжуються підвищенням м’язового тонусу. Стійкий біль, у тому числі каузалгії (у сполученні з аналгетиками), порушення сну стійкого характеру (у сполученні зі снодійними засобами та транквілізаторами). Хвороба Меньєра, блювання у вагітних, лікування та профілактика блювання при лікуванні протипухлинними засобами та при променевій терапії. Дерматозний свербіж. У складі «літичних сумішей» в анестезіології.

 

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до хлорпромазину та до інших компонентів препарату. Ураження печінки (цироз, гепатит, гемолітична жовтяниця, жовчнокам’яна хвороба), нирок (нефрит, гострий пієліт, амілоїдоз нирок, сечокам’яна хвороба), захворювання кровотворних органів, прогресуючі системні захворювання головного і спинного мозку (повільні нейроінфекції, наприклад, розсіяний склероз), декомпенсована серцева недостатність, тяжкі серцево-судинні захворювання, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки у період загострення, декомпенсовані вади серця, виражена артеріальна гіпотензія, тромбоемболічна хвороба, виражена міокардіодистрофія, ревмокардит на пізніх стадіях, мікседема, пізня стадія бронхоектатичної хвороби, закритокутова глаукома, затримка сечі, обумовлена гіперплазією передміхурової залози, виражене пригнічення центральної нервової системи, коматозний стан, травми мозку. Не призначати одночасно з барбітуратами, алкоголем, наркотиками.

 

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначають внутрішньом’язово та внутрішньовенно. Дози та схеми лікування лікар встановлює індивідуально залежно від показань і стану пацієнта. При внутрішньом’язовому введенні вища разова доза становить 150 мг, добова – 600 мг. Зазвичай внутрішньом’язово вводять 1-5 мл  2,5 %  розчину  не більше 3 разів на добу. Курс лікування – кілька місяців, у високих дозах – до 1,5 місяця, потім переходять на лікування підтримуючими дозами, поступово знижуючи дозу на   25-75  мг   на  добу.   При   гострому   психічному   збудженні  вводять   внутрішньом’язово 100-150 мг (4-6 мл 2,5 % розчину) або внутрішньовенно 25-50 мг (1-2 мл 2,5 % розчину хлорпромазину  розводять  у  20 мл 5 % або 40 % розчину глюкози), за необхідності 100 мг (4 мл 2,5 % розчину – у 40 мл розчину глюкози). Вводять повільно. При внутрішньовенному введенні вища разова доза – 100 мг, добова – 250 мг.

При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному введенні дітям віком старше 1 року разова доза  становить 250-500 мкг/кг маси тіла; дітям віком старше 5 років  (маса тіла до 23 кг) – 40 мг на добу, 5-12 років (маса тіла – 23-46 кг) – 75 мг на добу.

Ослабленим пацієнтам і хворим літнього віку призначають до 300 мг на добу внутрішньом’язово або до 150 мг на добу – внутрішньовенно.

 

Побічні реакції.

З боку центральної нервової системи: при тривалому застосуванні можливий розвиток нейролептичного синдрому: паркінсонізм, акатизія, психічна індиферентність та інші зміни психіки, запізніла реакція на зовнішні подразнення, нечіткість зору;  рідко – дистонічні екстрапірамідні реакції, пізня дискінезія, нейролептична депресія, порушення терморегуляції, злоякісний нейролептичний синдром; у поодиноких випадках – судоми, безсоння, збудження.

З боку серцево-судинної системи: можливі артеріальна гіпотензія (особливо при внутрішньовенному введенні), тахікардія; дуже рідко – зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, депресія ST-сегмента, зміни зубців Т і U, аритмія).

З боку травного тракту: рідко – холестатична жовтяниця, нудота, блювання; дуже рідко – сухість у роті.

З боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, агранулоцитоз.

З боку сечовидільної системи: рідко – утруднення сечовипускання; дуже рідко – пріапізм.

З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, імпотенція, гінекомастія, збільшення маси тіла; дуже рідко – галакторея.

Алергічні реакції: можливі шкірні висипання, свербіж; рідко – ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, кропив’янка, системний червоний вовчак.

Дерматологічні реакції: рідко – пігментація шкіри, фотосенсибілізація. При потраплянні розчинів на слизові оболонки, на шкіру та під шкіру – подразнення тканин: після внутрішньом’язового введення – нерідко поява болючих інфільтратів у місці введення; при внутрішньовенному введенні можливе ушкодження ендотелію судин. Для запобігання цим явищам розчин хлорпромазину розводять розчинами новокаїну, глюкози, 0,9 % розчину натрію хлориду.

З боку органа зору: при тривалому застосуванні у високих дозах можливе відкладення хлорпромазину у передніх структурах ока (рогівці та кришталику), що може прискорити процеси природного старіння кришталика.

 

Передозування.

Випадки передозування препарату не описані. Для попередження передозування необхідно суворо дотримуватися рекомендованих доз препарату.

При колаптоїдних станах рекомендується введення кордіаміну, кофеїну, мезатону. При розвитку дерматитів лікування хлорпромазином припиняють і призначають протигістамінні засоби. Неврологічні ускладнення зазвичай зменшуються при зниженні дози хлорпромазину, їх можна також зменшити одноразовим призначенням циклодолу або інших коректорів.

Після тривалого застосування великих доз препарату (0,5-1,5 г на добу) у поодиноких випадках можуть спостерігатися жовтяниця, прискорення згортання крові, лімфо- та лейкопенія, анемія, агранулоцитоз, пігментація шкіри, помутніння кришталика та рогівки.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

При необхідності застосування Хлорпромазину гідрохлориду у період вагітності слід обмежити терміни лікування, а у кінці вагітності – за можливістю зменшити дозу. Необхідно мати на увазі, що хлорпромазин пролонгує пологи.

При застосуванні хлорпромазину у високих дозах вагітним у новонароджених іноді відзначали порушення травлення, пов’язане з атропіноподібною дією, екстрапірамідний синдром.

При необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Хлорпромазин гідрохлорид та його метаболіти проникають крізь плацентарний бар’єр, виділяються з грудним молоком.

 

Діти.

Препарат не рекомендується застосовувати дітям віком до 1 року.

 

Особливості застосування.

Не рекомендується застосовувати препарат пацієнтам із гіпотиреозом, феохромоцитомою, міастенією.

З особливою обережністю під ретельним контролем препарат застосовують для лікування пацієнтів із патологічними змінами картини крові, ревматизмі, ревмокардиті, алкогольній інтоксикації, синдромі Рейє, а також при раку молочної залози, вираженій артеріальній гіпертензії, схильності до розвитку глаукоми, при хворобі Паркінсона, хронічних захворюваннях органів дихання (особливо у дітей), епілептичних нападах.

Слід з обережністю призначати пацієнтам літнього віку (підвищення ризику надмірної седативної і гіпотензивної дії), виснаженим і ослабленим хворим.

У випадку розвитку гіпертермії, що є одним із симптомів злоякісного нейролептичного синдрому, слід негайно припинити застосування препарату.

У дітей, особливо з гострими захворюваннями, при застосуванні препарату існує більший ризик розвитку екстрапірамідних симптомів.

При тривалому лікуванні препаратом необхідно контролювати склад крові, протромбіновий індекс, функцію печінки і нирок. Після ін’єкції препарату хворим необхідно протягом 1-1,5 години  полежати; різкий перехід у вертикальне положення може спричинити ортостатичний колапс.

Для зменшення нейролітичної депресії застосовують антидепресанти та стимулятори центральної нервової системи. У період терапії через можливість фотосенсибілізації шкіри слід уникати тривалого перебування на сонці. Препарат не проявляє протиблювотної дії у випадку, коли нудота є наслідком вестибулярної стимуляції або місцевого подразнення травного тракту. При застосуванні препарату хворими з атонією травного тракту та ахілією рекомендується призначати одночасно шлунковий сік або кислоту соляну (через пригнічувальний вплив хлорпромазину на моторику і секрецію шлункового соку), стежити за дієтою і функціонуванням кишечнику. У хворих, які застосовують препарат, може бути підвищена потреба у рибофлавіні.

Нейролептичні фенотіазини можуть посилювати подовження інтервалу QT, що підвищує ризик шлуночкових аритмій, у тому числі типу «пірует», які потенційно можуть призвести до раптового летального кінця. Перед призначенням препарату слід обстежити пацієнта (біохімічний статус, ЕКГ) з метою виключення можливих факторів ризику (наприклад, серцеві захворювання, подовження інтервалу QT в анамнезі: метаболічні порушення, такі як гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпомагніємія; голодування, зловживання алкоголем, супутня терапія з іншими лікарськими засобами, що спричиняють подовження інтервалу QT). Необхідно проводити контроль ЕКГ на початку лікування препаратом та, при необхідності, під час лікування.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування Хлорпромазина гідрохлоридом слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

 

 

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Седативна дія хлорпромазину посилюється при одночасному застосуванні із золпідемом або зопіклоном; нейролептична – з естрогенами. Концентрацію хлорпромазину у плазмі крові зменшують антациди, які містять алюміній і магнію гідроксид (порушують всмоктування хлорпромазину з травного тракту), барбітурати (підсилюють метаболізм хлорпромазину у печінці). Концентрацію хлорпромазину у плазмі крові підвищують хлорохін, сульфадоксин/піриметамін. Циметидин може зменшувати або підвищувати концентрацію хлорпромазину в крові.

Хлорпромазин може зменшувати або навіть повністю пригнічувати антигіпертензивну дію гуанетидину, підвищувати концентрацію іміпраміну в крові, пригнічувати ефекти леводопи; підвищувати або зменшувати концентрацію фенітоїну в крові, знижувати дію серцевих глікозидів.

При одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами можливе:

з антихолінергічними засобами – посилення антихолінергічної дії;

з антихолінестеразними засобами – м’язова слабкість, погіршення перебігу міастенії;

з епінефрином – спотворення ефектів останнього, внаслідок чого відбувається подальше зниження артеріального тиску і розвиток тяжкої артеріальної гіпотензії і тахікардії;

з амітриптиліном – підвищення ризику розвитку пізньої дискінезії, можливий розвиток паралітичного ілеусу;

з діазоксидом – виражена гіперглікемія;

з доксепіном – потенціювання гіперпірексії;

з літію карбонатом – виражені екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія;

з морфіном – розвиток міоклонусу;

з цизапридом – адитивне подовження інтервалу QT на ЕКГ;

з нортриптиліном у пацієнтів із шизофренією – можливе погіршення клінічного стану, незважаючи на підвищений рівень хлорпромазину в крові;

з трициклічними антидепресантами, інгібіторами моноаміноксидази – підвищення ризику розвитку злоякісного нейролітичного синдрому;

з препаратами для лікування гіпертиреозу – підвищується ризик розвитку агранулоцитозу;

з іншими препаратами, що спричиняють екстрапірамідні реакції – можливе збільшення частоти і тяжкості екстрапірамідних порушень;

 з препаратами, що спричиняють артеріальну гіпотензію – можлива виражена ортостатична гіпотензія;

з ефедрином – можливе послаблення судинозвужувального ефекту ефедрину.

При невротичних захворюваннях, що супроводжуються підвищенням м’язового тонусу, стійких болях, у тому числі каузалгії, хлорпромазин можна поєднувати з анальгетиками, при стійкому безсонні – зі снодійними та транквілізаторами. При одночасному застосуванні хлорпромазину з протисудомними препаратами посилюється дія останніх; з іншими препаратами, що пригнічують вплив на центральну нервову систему, а також з етанолом і препаратами, що містять етанол, можливе посилення депресії центральної нервової системи, а також пригнічення дихання.

Барбітурати посилюють метаболізм хлорпромазину, збуджуючи мікросомальні ферменти печінки і зменшуючи тим самим його концентрації у плазмі крові та, як наслідок, терапевтичний ефект.

Препарат може пригнічувати дію амфетамінів, леводопи, клонідину, гуанетидину, адреналіну.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Нейролептик групи похідних фенотіазину. Виявляє виражену антипсихотичну, седативну та протиблювотну дію. Послаблює або повністю усуває марення і галюцинації, купірує психомоторне збудження, зменшує афективні реакції, тривогу, неспокій, знижує рухову активність. Механізм антипсихотичної дії пов'язаний з блокадою постсинаптичних допамінергічних рецепторів у мезолімбічних структурах головного мозку. Виявляє також блокуючу дію на a-адренорецептори та пригнічує вивільнення гормонів гіпофіза та гіпоталамуса. Однак блокада допамінових рецепторів збільшує секрецію гіпофізом пролактину. Протиблювотна дія зумовлена пригніченням або блокадою допамінових D2-рецепторів у  хеморецепторній тригерній зоні мозочка, периферичне – блокадою блукаючого нерва у травному тракті. Седативна дія зумовлена блокадою центральних адренорецепторів. Виявляє помірну або слабку дію на екстрапірамідні структури. 

Фармакокінетика.

Хлорпромазин виявляється у крові у незначній кількості через 15 хвилин після введення терапевтичної дози і циркулює протягом 2 годин. Має високе зв’язування з білками плазми крові (95-98 %), широко розподіляється в організмі, проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, при цьому його концентрація у мозку вища, ніж у плазмі крові. Період напіввиведення препарату становить близько 30 годин. Інтенсивно метаболізується у печінці з утворенням ряду активних і неактивних метаболітів. Виводиться із сечею, калом, жовчю.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувато-зеленувата рідина.

 

Несумісність.

Не змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 2 мл в ампулі; по 10 ампул у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ТОВ «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

 

Місцезнаходження.

Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.

Переглядів: 18 | Додав: GAL | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz