Алергічний
артрит (діагностика і лікування)
Алергічний артрит
– гостра або підгостра форма артриту, яка розвивається у відповідь на дію
алергена і характеризується повним зворотнім розвитком клінічних проявів.
Захворювання зазвичай являється супутнім при харчовій, медикаментозній алергії,
сироватковій хворобі.
Клініка
розвивається, здебільшого, після введення (навіть частіше після повторного) алегізуючого
фактора, деколи через 7-10 днів. Типовими є класичні симптоми артриту: біль,
набряк, в основному в ділянці великих суглобів, обмеження їх рухливості. Підвищується температура тіла. Ураження
суглобів розвивається на фоні інших ознак алергії – кропивниці, набряку Квінке,
бронхіальної астми, шкірних проявів. Після усунення дії алергена або досягнення
ремісії алергічного захворювання артрит повністю зникає.
Для діагностики
використовують:
1) загальний
аналіз крові – лейкоцитоз і еозинофілія, можливе збільшення ШОЕ
2) біохімічний
аналіз крові – поява неспецифічних маркерів запалення – підвищення рівня
серомукоїду, сіалових кислот, фібриногену
3) дослідження
синовіальної рідини – визначається значна кількість лейкоцитів, переважно
нейтрофілів.
Алергологічні проби
слід проводити в період ремісії з метою виявлення причинного алергізуючого
фактору, особливо якщо алергія виникла вперше.
Лікування включає
в себе, перш за все, виключення впливу алергену, прийом антигістамінних
препаратів (супрастін, лоратадин, цетрин та ін.), глюкокортикоїди ( у випадку
важкого перебігу алергічної реакції), анальгетики (при вираженому больовому
синдромі – анальгін, кетанов, дексалгін та ін.).
|