Алергічний артрит (діагностика і лікування) 

Алергічний артрит – гостра або підгостра форма артриту, яка розвивається у відповідь на дію алергена і характеризується повним зворотнім розвитком клінічних проявів. Захворювання зазвичай являється супутнім при харчовій, медикаментозній алергії, сироватковій хворобі.

Клініка розвивається, здебільшого, після введення (навіть частіше після повторного) алегізуючого фактора, деколи через 7-10 днів. Типовими є класичні симптоми артриту: біль, набряк, в основному в ділянці великих суглобів, обмеження їх рухливості. Підвищується температура тіла. Ураження суглобів розвивається на фоні інших ознак алергії – кропивниці, набряку Квінке, бронхіальної астми, шкірних проявів. Після усунення дії алергена або досягнення ремісії алергічного захворювання артрит повністю зникає.

Для діагностики використовують:

1) загальний аналіз крові – лейкоцитоз і еозинофілія, можливе збільшення ШОЕ

2) біохімічний аналіз крові – поява неспецифічних маркерів запалення – підвищення рівня серомукоїду, сіалових кислот, фібриногену

3) дослідження синовіальної рідини – визначається значна кількість лейкоцитів, переважно нейтрофілів.

Алергологічні проби слід проводити в період ремісії з метою виявлення причинного алергізуючого фактору, особливо якщо алергія виникла вперше.

Лікування включає в себе, перш за все, виключення впливу алергену, прийом антигістамінних препаратів (супрастін, лоратадин, цетрин та ін.), глюкокортикоїди ( у випадку важкого перебігу алергічної реакції), анальгетики (при вираженому больовому синдромі – анальгін, кетанов, дексалгін та ін.).