Анатомо-топографічні відділи нервової системи

Нервова система об’єднує низку відділів і структур, що в сукупності забезпечують зв’язок організму із навколишнім се­редовищем, регуляцію життєвих процесів, координацію та інтеграцію діяльності всіх органів і систем. Нервова система є ієрар­хією рівнів, різних за своєю будовою, філо- та онтогенетичним походженням. Виділяють такі анатомо-топографічні відділи нервової системи.

Рецепторно-ефекторний відділ - бере початок у рецепторах кожного із аналізаторів, які власне і визначають характер подраз­нення, трансформують його в нервовий імпульс, не перекручуючи інформації. Рецепторний відділ - це перший рівень аналітико-синтетичної діяльності нервової системи, на основі якої формуються реакції-відповіді. Ефектори бувають двох типів — рухові та секреторні.

Сегментарний відділ спинного мозку та стовбура головного мозку - включає передні та задні роги спинного мозку з відповідними передніми і задніми корінцями та їх аналоги у стовбуровій ділянці - ядра черепних нервів, а також їх корінці. Вздовж спинного мозку та стовбурового відділу знаходиться біла речовина - висхідні та низхідні провідники, які здійснюють зв’язок сегментів спинного мозку між собою або з відповідними ядрами головного мозку. Відростки вставних клітин закінчуються синапсами у межах сірої речовини спинного мозку. На рівні сегментарного відділу спинного мозку, мозкового стовбура замикаються рефлекторні дуги безумовних рефлексів. Тому цей рівень називають ще рефлекторним. Сегментарно-рефлекторний відділ – це пункт перекодування інформації, що сприймається рецепторами Через сегментарно-рефлекторний рівень спинного мозку та стовбурові утворення здійснюється зв’язок кори великого мозку, підкіркових структур із навколишнім середовищем.

Підкірковий інтегративний відділ включає базальні ганглії: хвостате ядро, лушпину, бліду кулю, таламус. Він містить аферент­ні та еферентні канали зв’язку, що з’єднують окремі ядра між собою та з відповідними ділянками кори великою мозку. Підкір­ковий відділ — це другий рівень аналізу і синтезу інформації. За допомогою тонкого апарату обробки сигналів зовнішнього і внутрішнього середовищ організму він забезпечує відбір найважливішої інформації і готує її до прийому корою. Інша інформація спрямову­ється у ядра ретикулярної формації, де вона інтегрується, а потім висхідними шляхами надходить до кори, підтримуючи її тонус.

Кірковий відділ головного мозку - це третій рівень аналізу і синтезу. До кори надходять сигнали різного ступеня складності. Тут здійснюється розкодування інформації, вищий аналіз і синтез нервових імпульсів. Вища форма аналітико-синтетичної діяльності мозку людини забезпечує мислення та свідомість.

Слід зауважити, що чіткої межі між окремими відділами нервової системи не існує. Прикладом може бути той факт, що нижчі нервові утворення містять елементи молодих структур. Зокрема, волокна кірково-спинномозкових шляхів, що є аксонами великих пірамідних клітин кори передцентральної звивини, про­ходять у межах спинного мозку і закінчуються біля мотонейронів його передніх рогів. Останнє забезпечує постійну циркуляцію імпульсів між вищими і нижчими відділами нервової системи. Причому, якщо врахувати функціональні відносини між корою, підкіркою та спинним мозком, які грунтуються на принципах субординації, стає зрозумілим, що нижчі нервові рівні підпорядковані вищим. Складається своєрідна ієрархія нервових рівнів, за якої давніші нервові відділи підпорядковуються усім вищим та безпосередньо гальмуються всіма вищими відділами. Якщо уражені структури головного мозку, то настає розгальмування сегментарного рівня спинного мозку, наслідком чого є підвищення сухожилкових і періостальних рефлексів, поява патологічних рефлексів. Тому нині вважають, що існує вертикальна організація управління нервовою системою.