АНОМАЛІЇ СЕЧОВОГО МІХУРА

Аномалії сечової протоки. Сечова протока, або урахус, у людського зародка є залишком алантоїса і втрачає свої функції в зв'язку з переходом плода на плацентарний кровообіг уже в ранній стадії внутрішньоутробного розвитку. Незважаючи на втрату функцій (постачання плоду кисню, білкових речовин, видільна функція), зворотного розвитку алантоїса не спостерігається і колишня сечова протока зберігається. Вона бере участь у формуванні пупкового канатика, а згодом перетворюється в серединну пупкову зв'язку. До моменту народження сечова протока облітерується і набуває вигляду суцільного тяжа, який поступово атрофується.

В окремих випадках сечова протока залишається відкритою на всьому протязі (повне незарощення - міхурово-пупкова нориця) або на окремих ділянках (сліпе закінчення незарощеного зовнішнього відділу - пупкова нориця, внутрішнього відділу - дивертикул сечового міхура, кіста урахуса). У деяких випадках, зокрема у недоношених дітей, облітерація сечової протоки відбувається на першому році життя. Але нерідко спостерігається часткове його незарощення, яке клінічно не проявляється й у дорослих людей.

Часткове й повне незарощення сечової протоки є аномалією, але на неї звертають увагу лише тоді, коли з'являються певні симптоми. Повне незарощення сечової протоки - міхурово-пупкова нориця - спостерігається надзвичайно рідко. Частіше буває незарощення однієї з її ділянок: пупкової - пупкова нориця; середньої - кіста урахуса; міхурової - дивертикул сечового міхура.

Якщо сечова протока повністю незарощена, спостерігається виділення сечі з пупка, частіше - під час сечовипускання. При цьому більша частина сечі виділяється через сечівник. Це співвідношення залежить від діаметра просвіту незарощеної протоки, Іноді виділення сечі з пупка припиняється (набряк слизової оболонки каналу сечової протоки, заповнення його грануляціями чи білковою масою), а потім відновлюється. Шкіра навколо пупка мацерована через постійне підтікання сечі. В окремих випадках виявляється горбик грануляційної тканини (ділянка збереженої пуповини).

Незарощення середньої частини сечової протоки теж спостерігається досить рідко. При цьому, оскільки обидва кінці протоки облітеровані, між ними залишається сліпа ділянка каналу. Епітелій, що вистилає канал, продукує слиз, який, накопичуючись у каналі, розтягує його стінки, надає їм округлої форми. Поступово на місці утворення формується кіста, яка пальпується між пупком і сечовим міхуром у вигляді округлої або овальної малорухомої пухлини різної величини. Якщо вміст кісти інфікується, вона швидко росте, стає болючою і в ній розвивається гнійний процес.

Часткове незарощення сечо­вої протоки в нижній її частині, що прилягає до верхівки сечового міхура, спостерігається рідко. Така аномалія звичайно нічим себе не виявляє. Дизурія розви­вається внаслідок інфікування сечового міхура, оскільки сечова протока при такій патології, по суті, є його дивертикулом. Уна­слідок постійного застою сечі в каналі протоки запальний процес слабо піддається консервативно­му лікуванню.

Найчастіше в клініці спосте­рігається незарощення пупкової (кінцевої) частини сечової про­токи - пупкова нориця, яка ви­діляє слиз і періодично закривається. При відкритій нориці ділянка пупка постіймо волога, на білизні лишаються плями, шкіра мацерована. Нерідко з елементів сечової протоки розвиваються доброякісні (фіброма, аденома та ін.) і злоякісні пухлини.

Діагностика міхурово-пупкової нориці нескладна. Аномалію виявляють під час зовнішнього огляду (виділення з пупка), а також на підставі даних фістуло- та цистографії, ультразвукового дослідження. На цистограмах спостерігається конусоподібна тінь сечового міхура, верхівка якого досягає пупка і з'єднується з отвором нориці. У разі незарощеиня пупкової частини сечової протоки на цистограмах сечовий міхур теж має форму конуса, але не помітно ходу нориці до нього. При повному незарощенні сечової протоки лікування полягає в її ви­сіканні від верхівки сечового міхура до пупка. Операцію виконують у перші місяці життя дитини, щоб запобігти розвитку запального процесу.

Агенезія сечового міхура, тобто природжена його відсутність - надзвичайно рідкісна аномалія. Вона звичайно поєднується з іншими вадами розвитку і є несумісною з життям.

Подвоєння сечового міхура спостерігається дуже рідко. При цій аномалії існує перегородка між правою і лівою половинами сечового міхура. В кожній половині відкривається отвір сечоводу. Кожна половина сечового міхура має шийку. Повне подвоєння сечового міхура поєднується з подвоєнням сечівника.

При неповному подвоєнні сечовий міхур має спільну шийку і один сечівник. Дуже рідко спостерігається повна перегородка сечового міхура, яка ділить його в сагітальному чи фронтальному напрямку.

Лікування полягає у вирізанні перегородки сечового міхура.

Уроджена гіпертрофія м'яза, що виштовхує сечу (детрузора), буває дуже рідко. Прохідність міхурово-сечовідного сегмента не порушується. Аномалія призводить до ураження верхніх сечових шляхів і нирок внаслідок стискання внутрішньоміхурових частин обох сечоводів.

Єдиним способом лікування є видалення сечового міхура і заміна його петлею кишки.