Вівторок, 2017-09-26, 3:44 PM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2015 » Січень » 17 » Бандрон
12:15 PM
Бандрон

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БАНДРОН

(BANDRONE)

 

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ibandronic acid; 3-(N-метил-3-(метилпентиламіно)-1-гідроксипропан)-1,1-дифосфонової кислоти мононатрію моногідрат;

основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору;

склад: 1 таблетка містить 50 мг ібандронової кислоти у вигляді ібандронату мононатрію моногідрату;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, авіцел рН 101, повідон К-30, кросповідон (поліпласдон), кислота стеаринова, аеросил (кремнію діоксид колоїдний), гідроксипропілметилцелюлоза Е-5, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид, тальк очищений.

 

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Біфосфонати. КОД АТС М05В А06.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ібандронова кислота відноситься до групи бісфосфонатів, що спричиняють специфічну дію на кісткову тканину. Селективна дія ґрунтується на високій афінності бісфосфонатів до мінеральних компонентів кістки. Бісфосфонати діють шляхом пригнічення активності остеокластів, хоча конкретний механізм невідомий. 

В експерименті in vivo ібандронова кислота запобігає кістковій деструкції, спричиненій блокадою функції статевих залоз, ретиноїдами, пухлинними процесами або введенням екстрактів пухлинної тканини. Пригнічення ендогенної кісткової резорбції було підтверджене в дослідженнях кінетики 45Са і при вивченні вивільнення радіоактивно міченого тетрацикліну, заздалегідь інкорпорованого в скелетні тканини.

У дозах, що значно перевищують фармакологічно ефективні, ібандронова кислота не впливає на мінералізацію кісткової тканини.

Інгібуюча дія ібандронової кислоти на пухлинний остеоліз і особливо на гіперкальціємію пухлинного генезу виявляється у зниженні концентрації кальцію в сироватці і зменшенні виведення кальцію з сечею.

Клінічні дослідження показали, що інгібуюча дія ібандронової кислоти на індукований пухлиною остеоліз і, зокрема, на супутню пухлинному процесу гіперкальціємію супроводжується зниженням рівня кальцію в сироватці і підвищенням екскреції кальцію з сечею.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після перорального прийому ібандронова кислота швидко всмоктується в верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Плазмові концентрації збільшуються пропорційно дозі до 50 мг при пероральному прийомі. Максимальні концентрації в плазмі досягаються через 30 хвилин – 2 години (в середньому через 1 годину) при прийомі натщесерце, абсолютна біодоступність становить приблизно 0,6 %. Всмоктування погіршується при одночасному прийомі з їжею чи питвом (крім звичайної води). Біодоступність зменшується приблизно на 90 % при вживанні звичайного сніданку в порівнянні з біодоступністю при прийомі препарату натщесерце. Якщо ібандронова кислота приймалась за 60 хвилин до їжі, не спостерігається значного зменшення біодоступності. При вживанні їжі чи питва менше ніж через 60 хвилин після прийому препарату, приріст як біодоступності, так і мінеральної щільності кісткової тканини зменшується.

Розподіл. Після першого системного розподілу ібандронова кислота швидко зв’язується з кістковою тканиною або виділяється з сечею. 40–50 % від кількості препарату, що циркулює у крові, добре проникає у кісткову тканину і накопичується в ній. З білками плазми зв’язується приблизно 85 %.

Метаболізм. Немає даних про метаболізм ібандронової кислоти у тварин і людини.

Виведення. Ібандронова кислота елімінується з кровоносного русла шляхом кісткової абсорбції (40–50 %), решта виводиться в незмінному стані через нирки. Та частина ібандронової кислоти, що не всмокталась, виводиться незміненою з фекаліями.

В середньому період напіввиведення коливається в межах 10–72 годин. Початкові рівні препарату в плазмі швидко знижуються і досягають 10 % від пікового значення протягом 8 годин після перорального введення.

Загальний кліренс ібандронової кислоти – 84–160 мл/хв. Нирковий кліренс (приблизно 60 мл/хв. у здорових жінок у період постменопаузи) становить 50–60 % від загального і залежить від кліренсу креатиніну. Різниця між загальним і нирковим кліренсом відображає поглинання препарату кістковою тканиною.

Фармакокінетика в особливих випадках.

Стать. Біодоступність і показники фармакокінетики ібандронової кислоти не залежать від статі.

Раса. Немає даних про клінічно значиму міжетнічну різницю між пацієнтами азіатської і європейської раси щодо розподілу ібандронової кислоти. Про пацієнтів негроїдної раси даних недостатньо.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Нирковий кліренс ібандронової кислоти в пацієнтів з різною стадією ниркової недостатності лінійно залежить від кліренса креатиніну. У хворих з помірним порушенням функції нирок (креатинін ≥ 30 мл/хв.) дозу препарату коригувати непотрібно. В осіб з вираженими порушеннями функції нирок (креатинін ≤ 30 мл/хв.), які отримують перорально 10 мг ібандронової кислоти на день протягом 21 дня, спостерігалось підвищення концентрації препарату в плазмі в 2–3 рази порівняно з пацієнтами з незміненою функцією нирок (кліренс=129 мл/хв.). Загальний кліренс ібандронової кислоти був зменшений до 44 мл/хв. в осіб з тяжкими порушеннями функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Немає даних з фармакокінетики ібандронової кислоти у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Печінка не бере значної участі в кліренсі ібандронової кислоти, яка не метаболізується, а виводиться через нирки і шляхом поглинання кістковою тканиною. Таким чином, у хворих з порушенням функції печінки корекція дози препарату непотрібна. Оскільки зв’язування ібандронової кислоти в терапевтичних концентраціях з білками плазми крові низьке (85 %), малоймовірно, що гіпопротеїнемія при тяжких захворюваннях печінки призведе до клінічно значимого підвищення концентрації вільного препарату.

Літній вік. Вивчені фармакокінетичні параметри не залежать від віку. Оскільки функція нирок зменшується з віком, це єдиний фактор, який слід взяти до уваги (див. розділ “Пацієнти з нирковою недостатністю”).

Діти. Немає даних про використання Бандрону у пацієнтів віком до 18 років.

 

Показання для застосування. Гіперкальціємія при пухлинних захворюваннях.

 

Спосіб застосування та дози. Рекомендована доза Бандрону – 1 таблетка 50 мг 1 раз на добу. Бандрон слід приймати за 30 хв. до першого прийому їжі чи рідини (окрім води) в день або інших пероральних препаратів чи добавок (включаючи кальцій).

Таблетки слід ковтати цілими, не розжовувати і запивати склянкою звичайної води (180–240 мл), сидячи чи стоячи. Пацієнтам не слід лежати протягом 60 хв. після прийому Бандрону.

Запивати Бандрон слід лише звичайною водою. Необхідно зауважити, що деякі мінеральні води можуть містити високі концентрації кальцію і тому не можуть бути використані.

Пацієнтам не слід розжовувати чи смоктати препарат через можливість утворення виразок на слизовій ротоглотки.

У більшості випадків підвищена концентрація кальцію в сироватці може нормалізуватися в межах 7 днів.

Спеціальні рекомендації щодо дозування.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Корекція дози непотрібна (див. розділ “Фармакокінетика в особливих випадках”).

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Корекція дози непотрібна пацієнтам з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв.). При кліренсі креатиніну ≤ 30 мл/хв. рішення про призначення Бандрону повинно базуватись на індивідуальній оцінці ризик/перевага (див. розділ “Фармакокінетика в особливих випадках”).

Вік. Корекція дози непотрібна.

 

Побічна дія. В окремих випадках можуть спостерігатися такі побічні ефекти: диспепсія, нудота, біль у животі, діарея, головний біль, міальгія, висипання. При прийомі першої дози Бандрону можуть виникати короткочасні, незначні або помірні грипоподібні симптоми, що не потребують спеціального лікування.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до ібандронової кислоти чи будь-якого іншого компонента препарату, а також до інших бісфосфонатів.

 

Передозування. Може спостерігатись розвиток побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, таких як шлункові розлади, печія, езофагіт, гастрит чи виразка. Для зв’язування Бандрону слід призначати молоко чи антацидні засоби. Через ризик подразнення стравоходу не слід викликати блювання. Пацієнтам необхідно знаходитись у вертикальному положенні. 

 

Особливості застосування. До початку лікування Бандроном потрібно відкоригувати гіпокальціємію та інші порушення метаболізму кісткової тканини та електролітного балансу. Слід вживати достатню кількість кальцію та вітаміну Д.  Якщо прийом з їжею кальцію та вітаміну Д недостатній, їх потрібно призначити додатково.

Прийом бісфосфонатів може призвести до виникнення дисфагії, езофагіту і виразок шлунка чи стравоходу. Тому пацієнти повинні звертати особливу увагу на дотримання рекомендацій щодо дозування (див. розділ “Спосіб застосування та дози”).

При появі ознак чи симптомів можливого ураження стравоходу (поява порушення ковтання, біль при ковтанні, біль за грудиною, печія) слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.

Діти. Безпечність та ефективність застосування Бандрону у хворих віком до 18 років не встановлені.

Вагітність і лактація.

Немає клінічного досвіду застосування Бандрону вагітними жінками. Невідомо, чи проникає Бандрон у грудне молоко. Тому не рекомендується застосовувати препарат у період вагітності і лактації.

Клінічні дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем чи іншими (потенційно небезпечними) механізмами не проводились.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Продукти харчування, що містять кальцій та інші полівалентні катіони (алюміній, магній, залізо), в тому числі молоко, харчові добавки можуть порушувати всмоктування препарату, тому їх потрібно вживати не раніше, ніж через 30 хв. після прийому Бандрону.

Препарати кальцію, антациди та деякі інші пероральні засоби, до складу яких входять полівалентні катіони (алюміній, магній, залізо), можуть порушувати всмоктування Бандрону. Тому інтервал між прийомом Бандрону та інших пероральних препаратів повинен становити не менше 60 хв.

Фармакокінетичні дослідження взаємодії у жінок у постменопаузальному періоді продемонстрували відсутність будь-якої взаємодії з тамоксифеном чи препаратами гормональної замісної терапії (естрогени). Не спостерігалось будь-якої взаємодії при одночасному прийомі з мелфаланом/преднізолоном у пацієнтів з множинною мієломою.

Ранітидин при внутрішньовенному введенні збільшує біодоступность ібандронової кислоти приблизно на 20 %. Корекція дози Бандрону при одночасному прийомі з блокаторами Н2-рецепторів чи іншими препаратами, що підвищують рівень кислотності шлункового соку, непотрібна.

Ібандронова кислота не впливає на печінкові ізоферменти Р450. Зв’язування з білками плазми при прийомі препарату незначне. Виводиться ібандронова кислота шляхом ниркової екскреції і не підлягає процесам біотрансформації. Шлях виведення ібандронової кислоти не включає будь-які транспортні системи, які беруть участь у виведенні інших препаратів.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Термін придатності 2 роки.

 

Умови відпуску. За рецептом.

 

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

 

Виробник. НАТКО ФАРМА ЛІМІТЕД.

 

Адреса. Котур – 509 228, Махабубнагар Діст. Андхра Прадеш, Індія.

Переглядів: 251 | Додав: GAL | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz