Інструкція

для медичного застосування препарату

ЦЕЛЕБРЕКС

(CELEBREX)

Склад:

діюча речовина: celecoxib;

1 капсула містить 200 мг целекоксибу;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; натрію лаурилсульфат; повідон; натрію кроскармелоза; магнію стеарат; желатин; титану діоксид (Е 171); шелак; етанол безводний; спирт ізопропіловий; спирт бутиловий; пропіленгліколь; аміаку розчин концентрований; заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма. Капсули.

Фармакотерапевтична група.

Протизапальні та антиревматичні засоби. Коксиби. Код АТС М01А Н01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Целебрекс® застосовують для полегшення симптомів остеоартриту (ОА), ревматоїдного артриту (РА) та анкілозуючого спондиліту (АС).

Целебрекс® застосовують для зменшення кількості аденоматозних колоректальних поліпів у пацієнтів із родинним аденоматозним поліпозом (РАП) у якості додаткового засобу до стандартного лікування (наприклад, ендоскопічних обстежень, хірургічного втручання).

Протипоказання.

Гіперчутливість до целекоксибу або до будь-якого іншого компонента препарату в анамнезі.

Відома гіперчутливість до сульфонамідів.

Активна пептична виразка або кровотеча шлунково-кишкового тракту.

Пацієнти з астмою, гострим ринітом, поліпами носа, ангіоневротичним набряком, кропив’янкою або іншими алергічними реакціями після прийому ацетилсаліцилової кислоти або нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП), включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) в анамнезі.

Період вагітності або годування груддю.

Жінкам репродуктивного віку, що можуть завагітніти, які не застосовують ефективну контрацепцію.

Порушення функції печінки тяжкого ступеня (рівень альбуміну у сироватці крові
< 25 г/л або оцінка за шкалою Чайлд-П’ю ³ 10).

Пацієнти зі встановленим кліренсом креатиніну < 30 мл/хв.

Запальні захворювання кишечнику.

Застійна серцева недостатність (клас II-IV за критеріями NYHA).

Діагностована ішемічна хвороба серця, облітеруючі захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання.

Спосіб застосування та дози.

Оскільки ризик розвитку серцево-судинної патології при застосуванні целекоксибу може підвищуватися при збільшенні дози та тривалості лікування, слід у разі можливості застосовувати найменші ефективні дози протягом найкоротшого курсу лікування. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у полегшенні симптомів та реакцію на терапію, особливо у пацієнтів, хворих на остеоартрит.

Целебрекс можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Остеоартрит.

Зазвичай рекомендована добова доза становить 200 мг за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів у випадку недостатнього полегшення симптомів збільшення дози до
200 мг 2 рази на добу може підвищити ефективність препарату. Якщо протягом 2-х тижнів терапевтична ефективність не зростає, слід розглянути інші схеми лікування.

Ревматоїдний артрит.

Початкова рекомендована добова доза становить 200 мг за 2 прийоми. При необхідності пізніше цю дозу можна збільшити до 200 мг 2 рази на добу. Якщо протягом 2-х тижнів терапевтична ефективність не зростає, слід розглянути інші схеми лікування.

Анкілозуючий спондиліт.

Рекомендована добова доза становить 200 мг за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів у випадку недостатнього полегшення симптомів збільшення дози до 400 мг за 1 або
2 прийоми може підвищити ефективність препарату. Якщо протягом 2-х тижнів терапевтична ефективність не зростає, слід розглянути інші схеми лікування.

Родинний аденоматозний поліпоз (РАП).

Рекомендована доза становить 2 капсули по 200 мг 2 рази на добу. Препарат слід застосовувати під час їди. При застосуванні целекоксибу пацієнтам із РАП необхідно продовжувати звичайне медичне спостереження. Максимальна рекомендована доза препарату складає 800 мг на добу.

Пацієнти літнього віку (> 65 років).

Як і у дорослих пацієнтів молодшого віку, лікування слід розпочинати з дози 200 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 200 мг 2 рази на добу.

Препарат слід призначати з особливою обережністю пацієнтам літнього віку з масою тіла менше 50 кг.

Порушення функції печінки.

У пацієнтів із діагностованими порушеннями функції печінки помірного ступеня та рівнем альбуміну у сироватці крові 25-35 г/л лікування слід розпочинати з половини рекомендованої дози. Досвід застосування препарату у таких пацієнтів обмежується застосуванням у пацієнтів з цирозом печінки.

Порушення функції нирок.

Досвід застосування целекоксибу пацієнтам із легкими або помірними порушеннями функції нирок обмежений, тому застосовувати препарат таким пацієнтам слід з обережністю.

Пацієнти зі зниженим метаболізмом CYP2С9.

Целекоксиб слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомим чи очікуваним зниженням активності CYP2С9, що базується на попередньому досвіді/анамнезі застосування інших субстратів CYP2С9, оскільки існує ризик розвитку дозозалежних побічних ефектів. Таким пацієнтам на початку лікування слід застосовувати половину найнижчої рекомендованої дози.

При необхідності призначення препарату у дозі 100 мг застосовують целекоксиб у відповідному дозуванні або лікарській формі.

Побічні реакції.

Clarification

Побічні реакції, перелічені нижче в таблиці 1, наведені за системами органів і частотою виникнення та відображають інформацію, отриману з наступних джерел:

• Побічні реакції, про які повідомлялося у пацієнтів із остеоартритом та ревматоїдним артритом з частотою понад 0,01 % і частіше, ніж при застосуванні плацебо при застосуванні целекоксибу у дозах 100-800 мг у 12 контрольованих (за допомогою плацебо або препарату порівняння) клінічних досліджень тривалістю до 12 тижнів. У додаткових дослідженнях при застосуванні неселективних НПЗП як препаратів порівняння, приблизно 7400 пацієнтів із артритом застосовували целекоксиб у дозах до 800 мг, та з них приблизно 2300 пацієнтів застосовували целекоксиб протягом 1 року або довше. Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні целекоксибу у додаткових дослідженнях, були аналогічними побічним реакціям, наведеним в таблиці 1, що спостерігалися у пацієнтів з остеоартритом та ревматоїдним артритом.
• Побічні реакції, про розвиток яких повідомлялося частіше, ніж при застосуванні плацебо у довготривалих дослідженнях профілактики утворення поліпів тривалістю до 3 років (дослідження APC та PreSAP; див. розділ «Фармакодинаміка: Кардіоваскулярна безпека – тривалі дослідження за участю пацієнтів зі спорадичними аденоматозними поліпами») за участю пацієнтів, які застосовували целекоксиб у дозі 400 мг на добу.
• Побічні реакції, про які повідомлялось у вигляді спонтанних повідомлень у ході постмаркетингового спостереження протягом періоду, коли очікувана кількість пацієнтів, що застосовували целекоксиб у різних дозах, з різною тривалістю та за різними показаннями, склала понад 70 млн. осіб. Оскільки не всі побічні явища повідомлені власнику реєстраційного посвідчення та внесені до бази даних з безпеки, частоту виникнення цих реакцій достовірно визначити неможливо.

Передозування.

Клінічний досвід виникнення передозування відсутній. У здорових добровольців призначення разової дози до 1200 мг або застосування багаторазових доз до 1200 мг
2 рази на добу протягом 9 днів не призводило до клінічно значущих побічних ефектів. У випадку можливого передозування необхідно провести комплекс відповідних симптоматичних заходів, наприклад, видалення вмісту шлунка, клінічне обстеження та, якщо необхідно, призначення симптоматичного лікування. У випадку можливого передозування слід надати відповідну підтримуючу медичну допомогу. Малоймовірно, що діаліз буде ефективним методом виведення препарату через високий рівень зв’язування целекоксибу з білками.

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Клінічні дані щодо застосування препарату Целебрекс® для лікування вагітних відсутні. Потенційний ризик для людини у період вагітності невідомий, але виключити його не можна. Целекоксиб, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез простагландинів, може пригнічувати скоротливу активність матки та викликати передчасне закриття артеріального протоку у плода у III триместрі вагітності.

Целекоксиб протипоказаний у період вагітності, а також жінкам, що можуть завагітніти, які не застосовують ефективну контрацепцію. Якщо жінка завагітніє протягом лікування, застосування препарату слід відмінити.

При застосуванні целекоксибу невеликою кількістю жінок у період годування груддю було виявлено, що швидкість проникнення целекоксибу у грудне молоко є дуже низькою.

На період лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Діти. Целебрекс®, капсули по 200 мг не показаний для застосування дітям.

Особливості застосування.

У пацієнтів, які застосовували целекоксиб, спостерігалися ускладнення з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (перфорації, виразки або кровотечі), у деяких випадках з летальним наслідком. Рекомендовано з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, які при застосуванні НПЗП мають найвищий ризик розвитку ускладнень з боку ШКТ. До такої групи пацієнтів відносяться пацієнти літнього віку, пацієнти, які одночасно приймають будь-який інший НПЗП або ацетилсаліцилову кислоту, або пацієнти із такими захворюваннями ШКТ як виразка та шлунково-кишкова кровотеча в анамнезі.

Спостерігається подальше зростання ризику виникнення побічних ефектів целекоксибу з боку ШКТ (виразки або інші ускладнення) при одночасному застосуванні целекоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У тривалих клінічних дослідженнях значуща відмінність у безпеці для ШКТ між селективними інгібіторами ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота порівняно з НПЗП + ацетилсаліцилова кислота не доведена.

Слід уникати одночасного застосування целекоксибу та НПЗП, за винятком ацетилсаліцилової кислоти.

У тривалих плацебо-контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів зі спорадичними аденоматозними поліпами, які застосовували целекоксиб у дозах 200 мг
2 рази на добу або 400 мг 2 рази на добу, спостерігалася більша кількість серйозних серцево-судинних ускладнень, переважно інфаркту міокарда, порівняно з плацебо.

Оскільки ризики для серцево-судинної системи внаслідок прийому целекоксибу підвищуються зі збільшенням дози та тривалості лікування, при можливості слід застосовувати найкоротші курси терапії та мінімальні ефективні дози. Слід періодично оцінювати потребу пацієнта у полегшенні симптомів та реакцію на терапію, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

Пацієнтам із наявністю значних факторів ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (наприклад, пацієнтам з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та курцям) целекоксиб слід призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик.

Селективні інгібітори ЦОГ-2 не заміняють ацетилсаліцилову кислоту у профілактиці серцево-судинних тромбоемболічних захворювань, оскільки вони не мають антиагрегантних властивостей. Тому не слід припиняти антиагрегантну терапію.

Як і при застосуванні інших препаратів, здатних пригнічувати синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують целекоксиб, спостерігалася затримка рідини та набряки. Тому целекоксиб слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі серцеву недостатність, дисфункцію лівого шлуночка або артеріальну гіпертензію, а також пацієнтам з існуючими набряками будь-якої іншої етіології, оскільки інгібування простагландинів може призвести до погіршання функції нирок та затримки рідини. Також слід з обережністю призначати целекоксиб пацієнтам, які приймають діуретики або мають інші причини для розвитку гіповолемії.

Як і всі НПЗП, целекоксиб може призводити до розвитку артеріальної гіпертензії (АГ) чи погіршення перебігу вже існуючої АГ, а також сприяти зростанню частоти виникнення серцево-судинних ускладнень. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск на початку застосування целекоксибу та протягом усього курсу лікування.

Порушення функції нирок або печінки, та особливо порушення функції серця з великою вірогідністю можуть розвиватися у пацієнтів літнього віку, тому під час лікування целекоксибом вони мають перебувати під постійним наглядом лікаря.

Целекоксиб, як і інші НПЗП, може токсично впливати на нирки. У клінічних дослідженнях із застосуванням целекоксибу було продемонстровано, що цей препарат впливав на нирки таким же чином, як і НПЗП порівняння. Пацієнти з порушеною функцією нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, та пацієнти літнього віку належать до групи підвищеного ризику розвитку ниркової токсичності. Під час застосування целекоксибу стан таких пацієнтів слід постійно контролювати.

При застосуванні целекоксибу повідомлялося про деякі випадки тяжких печінкових реакцій, включаючи блискавичні гепатити (деякі з летальним наслідком), некроз печінки та печінкову недостатність (деякі з летальним наслідком або такі, що потребували трансплантації печінки). Серед випадків, про які повідомлялося раніше, більшість тяжких побічних реакцій з боку печінки розвивалися протягом 1-го місяця після початку застосування целекоксибу.

Якщо протягом лікування у пацієнта погіршиться функція будь-якої системи органів, зазначених вище, слід провести відповідні заходи та розглянути можливість припинення лікування целекоксибом.

Целекоксиб пригнічує CYP2D6, тому може знадобитися зниження дози препаратів, доза яких підбирається індивідуально та які метаболізуються за допомогою CYP2D6, хоча целекоксиб  не є потужним інгібітором цього ферменту.

Пацієнтів із низьким рівнем метаболізму CYP2С9 слід лікувати з обережністю.

При застосуванні целекоксибу дуже рідко повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри (деякі з летальним наслідком), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик розвитку цих реакцій припадає на початковий етап лікування. Більшість таких випадків спостерігалася протягом 1-го місяця терапії. У пацієнтів, які застосовували целекоксиб повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк). Пацієнти з алергією на сульфонаміди або з алергічними реакціями на будь-який інший препарат в анамнезі мають вищий ризик розвитку серйозних побічних реакцій з боку шкіри або реакцій гіперчутливості. При перших проявах висипу на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших проявах підвищеної чутливості застосування целекоксибу слід припинити.

Целекоксиб може маскувати гарячку та інші ознаки запалення.

У пацієнтів, які одночасно застосовують варфарин, спостерігалися випадки серйозної кровотечі. Целекоксиб разом із варфарином або іншими антикоагулянтами для перорального застосування слід застосовувати з обережністю.

Целебрекс®, капсули по 200 мг, містить лактозу (49,8 мг). Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа та мальабсорбція глюкози-галактози, не можна застосовувати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час застосування целекоксибу слід утримуватися від керування автотранспортом або від роботи з іншими механізмами при виникненні таких небажаних реакцій як запаморочення, вертиго або сонливість.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: непрозорі тверді желатинові капсули від білого до майже білого кольору з нанесеною золотими чорнилами лінією, що містить надписи білим кольором «200» на корпусі та  «7767» - кришечці.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 капсул у блістері, по 1 або 2, або 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник №1.

Пфайзер Фармасьютікалз Ел. Ел.Сі., США/

Pfizer Pharmaceuticals LLC, USA.

Місцезнаходження.

99 Жардінес Стріт, Кагуас, Пуерто-Ріко, 00725, США/

99 Jardines Street, Caguas, Puerto Rico, 00725, USA.

Виробник №2.

Пфайзер Менюфекчуринг Дойчленд ГмбХ, Німеччина/

Pfizer Manufacturing Deutchland GmbH, Germany.

Місцезнаходження.

Генріх-Мак-Штрассе 35, 89257 Іллертісcен, Німеччина/

Heinrich-Mack-Strаsse. 35, 89257, Illertissen, Germany.