Діагноз «гострий апендицит» в осіб літнього віку

Гострий апендицит у осіб літнього, а особливо старечого віку, нерідко має згладжений перебіг, тому правильне вирішення питання про характер захворювання у цієї групи хворих є складною задачею.

Організм літньої людини характеризується зниженим метаболізмом і процесами відновлення. Зокрема травна система має свої особливості.

Літні люди часто страждають поганим апетитом. Це може бути пов'язано з втратою нюху, смаку, зменшенням кількості виділеної слини і травних соків. При цьому поживні речовини погано засвоюються.

Навіть при наявності власних зубів у людей похилого віку часто порушується функція кусання і жування, погіршується механічна обробка їжі в роті. Однак частіше у людей виникають проблеми з жуванням через поганий стан порожнини рота. У зв'язку з цим вони можуть відмовлятися від їжі і втрачати у вазі.

Слини виділяється мало, і тому літні люди часто скаржаться на сухість в порожнині рота, тріщини на губах і язику. Через малу кількість слини, що володіє бактерицидною дією, в порожнині рота, особливо при поганому догляді і наявності зубних протезів, під якими завжди залишаються частинки їжі, швидко розвиваються гнильні процеси.

За вікових змін у літніх часто виникають грижі і дивертикули стравоходу. Їжа проходить по стравоходу "мляво", виникає почуття грудки за грудиною, особливо коли літній їсть в горизонтальному положенні. Часто виникає гастроезофагеальний рефлекс - зворотне затікання їжі з шлунку в стравохід, що призводить до таких симптомів, як болі в ділянці грудини, печія.

Слизова оболонка шлунка літніх дуже легко ранима. Великий ризик розвитку виразки шлунка.

Велику проблему становлять запори. Вони пояснюються уповільненням перистальтики кишечника, зниженням тонусу товстої кишки і порушенням просування по ній калових мас, ослабленням м'язів передньої черевної стінки і тазу, малорухливим способом життя, неправильним харчуванням, супутніми захворюваннями, наприклад гемороєм.

Підшлункова залоза зазнає з віком дистрофічні зміни. Часто розвивається цукровий діабет.

У літньому віці печінки потрібно більше часу для розкладання токсичних речовин та ліків, знижується вироблення білків - альбумінів, що обумовлює погане загоєння ран.

При обстеженні хворих літнього віку слід враховувати їх вікову психологію. Люди цієї вікової категорії,  перенесли ряд захворювань, залишкові явища яких нерідко продовжують і далі їх турбувати. Якщо у літньої людини нападу гострого апендициту турбувала грижа або були явища гастриту, то вона, в першу чергу, буде пояснювати виникнення болю в животі загостренням цих захворювань. Нерідко люди старшого віку починають самолікування, використовують проносні і очисні клізми. В зв’язку з нерізким болем в животі, відсутністю виражених симптомів подразнення очеревини, нашаруванням супутніх захворювань хворі пізно (на 2-3 добу) звертаються до лікаря і навіть в стаціонарі діагностика гострого апендициту нерідко супроводжується значною втратою часу. 

В цьому віці гострий апендицит нерідко починається «серед повного здоров’я» з загальної слабкості, порушення фізвідправлень. З’являється здуття живота, легка нудота, затримка газів і стільця. Такі явища хворі частіше пояснюють літнім віком.

Нечітко виражений біль  в животі у хворих цієї вікової категорії лікарі часто пояснюють явищами копростазу і накопиченням газів в кишечнику. Очисні клізми можуть при цьому дати позитивний результат. Після дефекації живіт у такого хворого стає менш піддутим, біль стихає, покращується загальний стан. Тому постановку клізми можна використовувати як один з важливих діагностичних засобів у даної категорії пацієнтів.

При обстеженні хворих виявляють більшість симптомів гострого апендициту типових для осіб працездатного віку. Проте ці симптоми виражені нерізко, згладжені і тому необхідно робити « поправку» на вік пацієнта. Напруження м’язів передньої черевної стінки може бути відсутнім, живіт здаватися м’яким і доступним для пальпації. Але якщо пальпувати обережно, м’яко, порівнюючи ригідність черевної стінки зліва і справа, то можна відчути різницю і деяке напруження м’язів в правій клубовій ділянці. Болючість при пальпації виражена слабо.

Температурна реакція досить часто може бути відсутня. Лейкоцитоз у таких хворих частіше невисокий, і те що ми приймаємо за відсутність лейкоцитозу – для них це може бути подвоєнням числа лейкоцитів у порівнянні з віковою нормою.

Найчастіше в осіб літнього віку необхідно проводити дифдіагностику з інфарктом міокарду, мезентеріальним тромбозом, гострим холециститом, копростазом. Незважаючи на те, що кожна патологія має певну клінічну картину, необхідно пам’ятати, що у даної категорії осіб межі між ними можуть бути стертими. Тому в сумнівних випадках рекомендовано дообстежити такого пацієнта в стаціонарі з метою попередження грізних наслідків.