Дивертикул сечового міхура

Дивертикул сечового міхура - мішкоподібне випинання його стінки. Він може бути одиночним і множинним. Причиною уродженого дивертикул а є неправильне формування стінки сечового міхура. Найчастіше дивертикул утворюється біля отворів сечоводів і в бокових відділах сечового міхура, рід­ше - па його верхівці чи в ділянці дна. Стінка дивертикула складається з тих же шарів, що й стінка сечового міхура. Нерідко спостерігається дивертикул великих розмірів, що за об'ємом перевищує сечовий міхур.

У більшості випадків аномалія протягом тривалого часу не проявляється клінічними симптомами. Виявляють дивертикул під час цистоскопії чи цистографії або при інфікуванні сечового міхура. Такий цистит не піддається лікуванню, оскільки через слабість м'язової тканини стінки дивертикул спорожнюється не повністю, в ньому застоюється сеча, тобто існує постійне джерело інфекції. Внаслідок цього розвивається пієлонефрит, а згодом і ниркова недостатність.

Розташування дивертикула в ділянці отвору сечоводу супроводжується порушенням його замикальної функції, внаслідок чого може виникнути міхурово-сечовідний рефлюкс. Застій сечі в дивертикулі може також спричиняти утворення каменів і розвиток пухлини.

Основні симптоми дивертикула сечового міхура - утруднення сечо­випускання (аж до її затримки) і сечовипускання в два прийоми (спочатку спорожнюється сечовий міхур, а потім - дивертикул).

Діагностика дивертикула сечового міхура не становить труднощів. Під час цистоскопії виявляють вхід у дивертикул - округлий отвір з радіальними складками слизової оболонки. Цистографія дозволяє виявити додаткову порожнину, яка сполучається з сечовим міхуром. Тінь дивертикула часто визначається в косій чи бічній проекції.

Діагноз можна встановити при ультразвуковому дослід­женні та комп'ютерній томогра­фії.

Лікування. Невеликий ди­вертикул у дитини не потребує лікування, якщо він не спричинює болю чи інших порушень. При наявності скарг і клінічних проявів рекомендують повне висікання дивертикула. Якщо сечовід відкривається у дивер­тикулі, його пересаджують у стін­ку сечового міхура (уретероцистонеоанастомоз). Застосовують: поза- і внутрішньоміхурову методики видалення дивертикула.