Ексистен-сановель - 1 Квітня 2015 - Медична скарбниця
   
Неділя, 2016-12-04, 9:17 PM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2015 » Квітень » 1 » Ексистен-сановель
12:41 PM
Ексистен-сановель

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕКСИСТЕН – сановель 

(EXISTEN – sanovel)

 

Склад:

діюча речовина: мелоксикам;

1 таблетка містить 7,5 мг мелоксикаму,

1 таблетка містить 15 мг мелоксикаму;

допомiжнi речовини: натрію цитрат, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки. 

 

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та протиревматичні засоби. Оксиками. Код АТС М01А С06.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Симптоматичне лікування:

- больового синдрому при остеоартритах (артрозах, дегенеративних суглобових захворюваннях);

- ревматоїдних артритів;

- анкілозивних спондилітів.

 

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до мелоксикаму та інших компонентів препарату.

- Препарат не призначають пацієнтам, у яких у зв'язку з призначенням ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП спостерігалися напади бронхіальної астми, поліпи слизової оболонки носа, ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

  • Виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалої кишки у фазі загострення.
  • Виражені порушення функції  печінки.
  • Ниркова недостатність  (без проведення  гемодіалізу).
  • Дитячий вік до 15 років.
  • Вагітність і  період годування груддю.

 

Спосіб застосування та дози.

Ревматоїдний артрит:  рекомендована доза становить 15 мг 1 раз на добу.

Залежно від терапевтичної відповіді  дозу можна знизити до 7,5 мг.

Остеоартрит:  рекомендована доза становить 7,5 мг, дозу можна збільшити до 15 мг у випадку неефективності лікування.

Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, максимальна добова доза не повинна перевищувати 7,5 мг.

Максимальна добова доза мелоксикаму − 15 мг.

Зважаючи на те, що доза для дітей віком до 15 років не встановлена, потрібно обмежитися застосуванням препарату у дорослих і дітей старше 15 років.

Таблетки запивають водою або невеликою кількістю рідини.

Тривалість курсу лікування залежить від характеру захворювання та ефективності терапії, що проводиться.

 

Побічні реакції.

З боку травної системи:  > 1 % – диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запори, метеоризм, діарея; 0,1–1 % – минущі зміни показників функції печінки (у тому числі підвищення рівня трансаміназ і білірубіну), езофагіт, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, прихована або видима шлунково-кишкова кровотеча; < 1 % – коліт.

З боку системи кровотворення:  > 1 % – анемія; 0,1 % – зміни у формулі крові, у тому числі зміна кількості окремих типів лейкоцитів, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Дерматологічні реакції: > 1 % – сильний свербіж;  0,1 % – стоматит, кропив’янка;

< 0,1 % – фотосенсибілізація.

З боку дихальної системи: < 0,1 % – гострі напади бронхіальної астми.

З боку ЦНС:  > 1 % – головний біль, 0,1–1 % – запаморочення, шум у вухах, сонливість, затуманений зір.

З боку серцево-судинної системи:   > 1 % – набряки;  0,1-1 % – підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття.

З боку сечовидільної системи: 0,1–1 % – зміна показників функції нирок, підвищення рівня креатиніну та/або сечовини в крові.

 

Передозування.

Існує обмежений досвід передозування мелоксикаму.

Симптоми: посилення побічних ефектів.

Лікування: специфічний антидот невідомий. У випадку передозування показане промивання шлунка й стандартні допоміжні заходи. Під час клінічних досліджень показано, що холестирамін прискорює виведення мелоксикаму.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Хоча в доклінічних випробуваннях тератогенної дії не відзначалося, препарат не слід призначати при вагітності й у період годування груддю.

 

Діти.

Препарат протипоказаний дітям віком до 15 років.

 

Особливості застосування.

Препарат слід застосовувати з обережністю при супутніх захворюваннях верхніх відділів ШКТ, а також у пацієнтів, які одержують антикоагулянтну терапію. У випадку виникнення пептичної  виразки або шлунково-кишкової кровотечі препарат необхідно відмінити.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)  інгібують  синтез ниркових простагландинів, які беруть участь у підтримці достатнього ниркового кровообігу. Призначення НПЗП пацієнтам зі зниженим нирковим кровотоком й ОЦК може прискорити розвиток декомпенсації ниркової функції, однак після відміни терапії НПЗП функція нирок звичайно відновлюється до вихідного рівня.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшувати ризик появи серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть бути фатальними. При збільшенні тривалості лікування цей ризик може зростати. Такий ризик може збільшуватись у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями або з факторами ризику розвитку таких захворювань

Особливо великий ризик розвитку реакцій з боку сечовидільної системи у пацієнтів з явищами дегідратації при застійній серцевій недостатності, цирозі печінки, нефротичному синдромі, тяжких захворюваннях нирок, у пацієнтів, які одержують діуретики, а також у тих, що перенесли значні оперативні втручання, які призвели до гіповолемії. Таким пацієнтам із самого початку  лікування потрібен ретельний контроль діурезу й функції нирок.

У поодиноких випадках НПЗП можуть стати причиною інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, медулярного некрозу нирок або нефротичного синдрому. Для пацієнтів із нирковою недостатністю, які перебувають на  гемодіалізі, добова доза не повинна перевищувати 7,5 мг. У пацієнтів із нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну  більше 25 мл/хв.) корекція дози не потрібна.

У поодиноких випадках повідомлялося про підвищення рівня сироваткових трансаміназ або зміни інших показників, що характеризують функцію печінки. У більшості випадків відхилення від норми були незначними й минущими. При більш вираженому або стійкому порушенні функції печінки слід припинити прийом препарату й провести контрольні лабораторні дослідження. У пацієнтів із клінічно стабільним цирозом печінки  знижувати дозу не потрібно.

У ослаблених  і виснажених хворих побічні ефекти виражені більше, за такими хворими необхідно ретельно спостерігати.

Застосування у осіб літнього віку

Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів літнього віку, у яких частіше спостерігається порушення функції нирок, печінки або серця.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спеціальні дослідження для виявлення впливу препарату на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами не проводилися, однак з появою розладів з боку ЦНС необхідно утриматися від  керування автотранспортом та інших занять, що потребують концентрації уваги.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному призначенні більше одного препарату з групи НПЗП можливе підвищення ризику розвитку виразок або кровотеч зі шлунково-кишкового тракту.

Пероральні антикоагулянти, тиклопідин,  гепарин, тромболітики підвищують ризик кровотечі. При необхідності такої комбінації слід ретельно контролювати ефект антикоагулянтів.

НПЗП підвищують рівень  літію в плазмі крові. Рекомендується проводити моніторинг рівня   літію на початку і в кінці лікування, а також після зміни дози мелоксикаму.

Мелоксикам може підсилювати гематологічну токсичність метотрексату. У таких випадках потрібен моніторинг кількості клітин крові.

НПЗП знижують ефективність протизаплідних засобів.

При лікуванні НПЗП є потенційна можливість розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів з дегідратацією.

Пацієнти, що приймають мелоксикам одночасно з діуретиками, повинні одержувати достатню кількість рідини, перед початком терапії у них необхідно визначити функціональний стан нирок.

На тлі терапії НПЗП спостерігалося зменшення ефективності антигіпертензивних засобів (наприклад, бета-адреноблокаторів, інгібіторів антихолінестерази, вазодилататорів, діуретиків) внаслідок інгібування синтезу простагландинів - вазодилататорів.

Холестирамін зв'язує мелоксикам у шлунково-кишковому тракті, що призводить до прискореного виведення мелоксикаму з організму.

НПЗП можуть опосередковано через ниркові простагландини підсилювати нефротоксичність циклоспорину. При їхньому одночасному призначенні слід контролювати функцію нирок.

Не було виявлено лікарської взаємодії при одночасному призначенні мелоксикаму й антацидів, циметидину, дигоксину, фуросеміду.

Не можна виключити можливість лікарської взаємодії з  гіпоглікемічними засобами.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Мелоксикам – НПЗП, є похідним енолієвої кислоти, чинить протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібіцією синтезу простагландинів. Результати порівняльних аналізів доз, проведених в експерименті на тваринах для оцінки канцерогенної і протизапальної активності, показали ширші терапевтичні інтервали для мелоксикаму порівняно з іншими НПЗП.

Мелоксикам активніше впливає на циклооксигеназу-2 (ЦОГ-2), ніж на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що зменшує ризик розвитку побічної дії. Дослідження на різних клітинних системах, проведені іn vitro, таких як макрофаги тварин, клітини ендотелію  (для визначення впливу на ЦОГ-1), макрофаги мишей (для визначення впливу на ЦОГ-2) підтвердили  вибіркову дію мелоксикаму на ЦОГ-2. При прийомі мелоксикаму ризик розвитку побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту, таких як перфорація, виразка й кровотеча, значно менший порівняно з іншими НПЗП.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Абсорбція мелоксикаму після прийому внутрішньо становить 89 %. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Концентрації лікарського засобу в плазмі є дозозалежними. Стійка концентрація в плазмі досягається через 3-5 днів після початку застосування препарату. Тривале застосування препарату (довше ніж 1 рік) не призводить до збільшення концентрації в крові порівняно з досягнутим рівнем при виході на плато.

Розподіл. Зв'язування з білками плазми становить 99 %. Коливання концентрації мелоксикаму при застосуванні 1 раз на добу невеликі й перебувають у межах 0,4 – 1 мкг/мл для дози 7,5 мг та  0,8 - 2 мкг/мл – для дози 15 мг.

Мелоксикам добре проникає в синовіальну рідину, де його концентрація становить 50 % від концентрації в плазмі крові.

Метаболізм і виведення. Мелоксикам майже повністю метаболізується. Менше 5 % добової дози виводиться в  незмінному  стані  з калом, слідові кількості – із сечею.

Основний шлях метаболізму препарату –  окиснювання метилової групи.

Мелоксикам виводиться переважно у вигляді метаболітів нирками й через  кишечник приблизно у рівній пропорції. Період напіввиведення становить 20 годин.

Печінкова недостатність істотно не впливає на фармакокінетичні параметри. Плазмовий кліренс становить у середньому 8 мол/хв. Обсяг розподілу становить 11 л. Ці показники варіюють у межах 30-40  %.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору, з лінією розлому на одному боці (для таблеток 7,5 мг);

довгасті, двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з зеленкуватим відтінком, з лінією розлому з обох боків (для таблеток 15 мг).

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С, в сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Сановель Іляч Санаі ве Тиджарет А.Ш.

 

Місцезнаходження. Проспект Буюкдере, вулиця Деребою, діловий центр Загра, блок С, 34398 Maслaк/Стамбул/Туреччина.  

Переглядів: 150 | Додав: GAL | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz