ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕКВАТОР

 (EKVATOR)

 

Склад:

діючі речовини: амлодипін, лізиноприл;

1 таблетка містить:

5 мг амлодипіну (у вигляді 6,94 мг амлодипіну безилату);

10 мг лізиноприлу (у вигляді 10,88 мг лізиноприлу дигідрату);

допоміжні речовини: магнію стеарат, натрію крохмальгліколят (тип А),  целюлоза мікрокристалічна.

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група.  Інгібітори АПФ у комбінації з антагоністами кальцію.

Код АТС C 09 BB06**.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна гіпертензія.

 

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ);

- підвищена чутливість до похідних дигідропіридину та інших складових частин препарату;

- підвищена чутливість до будь-яких допоміжних речовин препарату;

- тяжка гіпотензія;

- наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку після прийому інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;

- з боку гемодинаміки - виражений стеноз аорти або мітрального клапана або гіпертрофічна кардіоміопатія, кардіогенний (серцевий) шок;

- серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда ( протягом перших 28 днів);

- нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала);

- вагітність і період годування груддю;

- дитячий вік (ефективність і безпека препарату невідомі).

 

Спосіб застосування та дози.

Екватор призначають у тому випадку, коли не вдається досягти бажаного значення артеріального тиску при монотерапії одним із компонентів препарату.

Доза препарату для дорослих, які не приймають інші антигіпертензивні препарати, – одна таблетка на добу. У зв'язку з тим, що їжа не впливає на всмоктування діючих речовин, препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Хворим, які попередньо приймали діуретики, пропонується за два-три дні до початку терапії Екватором перервати прийом діуретика. Якщо це неможливо, початкова доза препарату становить півтаблетки на добу. У цьому випадку після прийому першої дози препарату доцільно контролювати стан хворого, оскільки може виникнути симптоматична гіпотензія.

При нирковій недостатності необхідно знизити початкову дозу препарату, оскільки виділення лізиноприлу відбувається через нирки. Підтримуючу дозу необхідно визначати індивідуально, залежно від реакції на препарат і при досить часто проведеному контролі функціональних показників нирок і рівня калію та натрію в сироватці крові.

При печінковій недостатності виділення амлодипіну з організму може затримуватися. Точно зазначеної дози немає, але таким хворим препарат треба приймати з особливою обережністю.

Пацієнтам літнього віку (більше 65 років).

Дозу необхідно визначати індивідуально, залежно від реакції на препарат. Екватор показаний для пацієнтів, у яких оптимальна підтримуюча доза становить 10 мг лізиноприлу та 5 мг амлодипіну.

 

Побічні реакції.

Побічні дії звичайно минущі і маловиражені, тому переривати курс терапії доводиться рідко.

Найчастіше зустрічалися головний біль, кашель і запаморочення.

Інколи, внаслідок гіперчутливості може розвинутись ангіоневротичний набряк з набряканням обличчя, кінцівок, губ, надгортанника і гортані. У такому випадку необхідно негайно припинити застосування препарату, хворий повинен знаходитися під контролем лікаря до повного зникнення ознак.

За системами органів і за частотою появи (дуже поширені: ≥ 10 %; поширені: ≥ 1 % -

<10 %; непоширені: ≥ 0,1 % - <1 %; рідко поширені: ≥ 0,01 % - <0, 1 %; дуже рідко поширені: <0,01 %) побічні ефекти лізиноприлу і амлодипіну можуть бути наступні:

Системи органів	Частота появи	Побічні ефекти, пов’язані з лізиноприлом	Побічні ефекти, пов’язані з амлодипіном
Кров і лімфатична  система	Дуже рідко поширені	Пригнічення функції кісткового мозку, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, анемія, лімфоаденомопатія	Тромбоцитопенія
З боку імунної системи	Дуже рідко поширені	Аутоімунні розлади	Підвищена чутливість
З боку обміну речовин	Дуже рідко поширені	Гіпоглікемія	Гіперглікемія
З боку психіки	Непоширені	Лабільність настрою, порушення сну.	Лабільність настрою, безсоння, непритомність
	Рідко поширені	Психічні розлади, дратівливість
З боку нервової системи	Поширені	Запаморочення, головний біль	Сонливість, запаморочення, головний біль
	Непоширені	Вертиго, парестезія, порушення смакових відчуттів.	Синкопе, тремор, порушення смакових відчуттів, гіпостезія, парестезія
	Дуже рідко поширені	Сплутаність свідомості, депресія, непритомність	Периферична нейропатія
З боку органа зору	Непоширені		Розлади зору
З боку органа слуху			Шум у вухах
З боку серця	Поширені		Прискорене серцебиття
	Непоширені	Інфаркт міокарда, тахикардія, відчуття серцебиття
	Дуже рідко поширені		Інфаркт міокарда, аритмія (включаючи шлункову тахікардію і мерехтіння передсердь)
Судинні розлади	Поширені	Ортостатична гіпотензія	Почервоніння обличчя (припливи)
	Непоширені	Інсульт, феномен Рейно	Артеріальна гіпотензія
	Дуже рідко поширені		Васкуліт
Респіраторні розлади	Поширені	Кашель
	Непоширені	Риніт	Задишка, риніт
	Дуже рідко поширені	Бронхоспазм, алергічний альвеоліт/ еозинофільна пневмонія, синусит	Кашель
З боку шлунково –кишкового тракту	Поширені	Діарея, блювання	Біль в животі, нудота
	Непоширені	Біль в животі, нудота, розлади шлунка	Блювання, диспепсія, порушення функції кишечнику, сухість у роті
	Рідко поширені	Сухість у роті
	Дуже рідко поширені	Панкреатит, інтестинальний ангіоневротичний набряк	Панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен
З боку гепатобіліарної системи	Дуже рідко поширені	Печінкова недостатність,  гепатит, холестатична жовтяниця	Гепатит, жовтяниця, холестаз
З боку шкіри і підшкірної клітковини	Непоширені	Підвищена чутливість/ ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика  або гортані; висип, свербіж	Алопеція, геморагічний висип, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип
	Рідко поширені	Псоріаз, кропив’янка, алопеція
	Дуже рідко поширені	Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритрема, пухирчатка, підвищене потовиділення, лімфоцитома шкіри. Синдроми можуть включати один або декілька нижче - перерахованих симптомів: гарячковий стан, васкуліт, міальгія, артралгія/артрит, позитивні  АНК (антитіла до   нуклеїнових кислот), підвищене ШОЕ, еозинофілія або лейкоцитоз, висип, фоточутливість або інші шкірні прояви	Мультиформна еритрема, ангіоневротичний набряк, кропив’янка
З боку опорно- рухового апарату	Непоширені		Артралгія, міальгія, судоми м'язів, біль у спині
З боку нирок і сечовивідної системи	Поширені	Порушення функції нирок
	Непоширені		Розлади сечовиділення, ніктурія, підвищення частоти сечовипускання.
	Рідко поширені	Гостра печінкова недостатність, уремія
	Дуже рідко поширені	Олігурія/анурія
З боку репродуктивної системи і  молочних залоз	Непоширені	Імпотенція	Імпотенція, гінекомастія
	Рідко поширені	Гінекомастія
Загальні розлади	Поширені		Периферичні набряки, втома
	Непоширені	Втома, астенія, біль у грудній клітці.	Біль у грудній клітці, відчуття  дискомфорту, астенія, погіршення самопочуття, лейкопенія
Лабораторні параметри	Непоширені	Підвищення рівня сечовини у крові, підвищення рівня  креатиніну, гіперкаліємія, підвищення рівня печінкових ферментів	Зменшення або збільшення маси тіла
	Рідко поширені	Зниження рівня гемоглобіну і  и гематокриту, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові, гіпонатріємія
	Дуже рідко поширені		Підвищення печінкових ферментів

 

Передозування. 

Передозування може призвести до  вираженого розширення периферичних судин, яке може супроводжуватись надмірним зниженням артеріального тиску, серцево-судинним шоком, дисбалансом електролітів, нирковою недостатністю, гіпервентиляцією, тахікардією, прискореним серцебиттям, брадикардією, запамороченням, занепокоєнням та кашлем. У таких випадках необхідно проводити симптоматичне лікування, необхідно надати хворому горизонтальне положення на спині, здійснювати контроль роботи серця, контролювати артеріальний тиск і показники обміну електролітів та обміну води, а також провести корекцію цих показників у разі потреби. При тяжкій гіпотензії треба надати хворому горизонтальне положення з піднятими кінцівками і призначити внутрішньовенне введення розчинів для інфузії, але при неефективності цієї терапії необхідно давати судинозвужувальні засоби (вазопресори) периферичної дії, якщо не протипоказано їх застосування. Для переривання блокування кальцієвих канальців можна вводити внутрішньовенно кальцію глюконат.

У зв'язку з тим, що всмоктування амлодипіну є тривалим, промивання шлунка може бути ефективним.

Лізиноприл можна видаляти з організму гемодіалізом, але амлодипін через велику здатність з’єднуватись з білком не піддається гемодіалізу.

 

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Як прийом усіх інгібіторів ферменту, так і застосування Екватору протипоказано під час вагітності; при встановленні вагітності раніше треба перервати терапію.

Препарати групи інгібіторів ферменту, як і , у другому і третьому триместрах вагітності можуть призвести до ураження або смерті плоду. Це пов'язано з , нирковою недостатністю і  , що впливає на функцію нирок плоду. Цю дію можна  чекати від 9-12-тижня вагітності. Зниження кількості навколоплідних вод може призвести до ураження плоду з деформацією черепа та обличчя, а також з порушенням розвитку кінцівок, недорозвиненням легенів і загибеллю плоду. Невідомо, чи має діюча речовина подібні або інші небажані дії у більш ранні терміни вагітності.

Хоча дія деяких сполук впливала на тварин, випробування, проведені на щурах та кролях, не підтвердили ніяких доказів ефекту для .

Дані контрольованих випробувань у вагітних жінок відсутні, тому застосування препарату вагітним не показано.

Годування груддю.

Застосування Екватору під час годування груддю не показано, оскільки виділяється в материнське молоко. Про можливість переходу в материнське молоко невідомо.

 

Діти.

У зв’язку з відсутністю даних про застосування препарату у дітей застосування препарату цій категорії пацієнтів протипоказано.

 

Особливості застосування.

Гіпотензія.

Може спостерігатися значна симптоматична гіпотензія у хворих з гіпонатріємією та/або гіповолемією у зв'язку з прийомом діуретиків або від втрати великої кількості рідини з іншої причини (інтенсивне потовиділення, тривале блювання, діарея). З появою гіпотензії хворому необхідно надати горизонтальне положення, у разі потреби вводити рідину (розчин для інфузії 0,9 %  розчину натрію хлориду).

До початку курсу терапії необхідно скоригувати гіпонатріємію або гіповолемію і при застосуванні перших доз препарату необхідно стежити за впливом препарату на артеріальний тиск.

При цереброваскулярних захворюваннях та ішемічній хворобі серця слід врахувати те, що значне зниження тиску крові може призвести до мозкового інсульту або інфаркту міокарда.

У випадку мітрального стенозу аорти або обструктивної гіпертрофічної кардіоміопатії як і всі препарати, що розширюють судини, Екватор необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів  при наявності звуження устя кровоносних судин  та із стенозом мітрального клапана.

Порушення функції нирок.

Невелике тимчасове підвищення рівня сечовини в крові й креатиніну може спостерігатися у випадку недіагностованих судинних змін у нирці, особливо на фоні одночасного проведення лікування діуретиками. У випадку значного зниження функції нирок (кліренс креатиніну (КК) < 30 мл/хв) потрібна підвищена обережність і контроль ниркової функції.

При стенозі ниркової артерії (двобічного або при єдиній нирці якщо є звуження устя ниркової артерії), за наявності гіпонатріємії та/або гіповолемії, а також у разі зниженні обсягу циркулюючої крові лізиноприл може призвести до зниження функції нирок з наступним розвитком гострої ниркової недостатності, яка після переривання терапії є оборотною.

Ангіоневротичний набряк.

При прийомі будь-якого препарату групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, як і при прийомі лізиноприлу, може виникати ангіоневротичний набряк з набряком обличчя, кінцівок, губ, надгортанника і гортані. У такому випадку необхідно негайно перервати прийом препарату і хворий повинен знаходитися під контролем лікаря до повного зникнення ознак.

Якщо набряк розвивається на обличчі, губах і кінцівках, він, як правило, спонтанно минає, але на зниження інтенсивності його ознак добре впливає застосування антигістамінних препаратів.

Ангіоневротичний набряк з набряком гортані може призвести до фатального кінця. Набряк язика, надгортанника або гортані може призвести до закупорення дихальних шляхів, тому треба негайно здійснювати такі терапевтичні заходи: ввести підшкірно 0,1% розчин адреналіну в дозі 0,3-0,5 мл (0,3-0,5 мг) або 0,1 мл (0,1 мг) повільно внутрішньовенно, після чого треба ввести глюкокортикоїд і антигістамінний препарат під контролем життєво-важливих функцій хворого.

Інтестинальний ангіоневротичний набряк відмічався дуже рідко у пацієнтів, які отримували терапію інгібіторами АПФ. Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з або без  нудоти та блювання); в деяких випадках не спостерігали перед цим ангіневротичного набряку обличчя, та рівень С-1 естерази був в нормі. Діагностика ангіоневротичного набряку  повинна включати комп’ютерну томографію або УЗ-діагностику або огляд хірурга, симптоми повинні зникнути після припинення застосування інгібіторів АПФ. Інтестинальний ангіоневротичний набряк повинен розглядатися при діагностиці у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ та скаржаться на біль у животі.

Анафілактичні реакції при проведенні гемодіалізу.

Проведення гемодіалізу мембраною з поліакрил-нітрилу (наприклад AN 69) хворому, що одержує інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту, може призвести до анафілактичного шоку, тому слід уникати їх одночасного застосування. Слід застосовувати фільтр іншого типу або призначати антигіпертензивний препарат іншої групи.

Анафілактичні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності.

Рідко пацієнти, які отримували лікування інгібіторами АПФ при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності, відмічали загрозливі для життя анафілактичні реакції. Цієї небезпечної для життя реакції можна уникнути тимчасовим перериванням курсу терапії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту перед кожним проведенням аферезу.

Десенсибілізація до перетинчатокрилих комах (бджоли, отрута оси).

У деяких випадках, коли хворий приймав інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту і проводилася десенсибілізація до перетинчатокрилих комах (отрута бджоли, оси), була відмічена анафілактична реакція. Цієї небезпечної для життя реакції можна уникнути тимчасовим перериванням курсу терапії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту.

Гепатотоксичність.

Дуже рідко приймання інгібіторів АПФ супроводжувалось  синдромом, який починався з холестатичної жовтяниці або гепатиту і призводив до миттєвого некрозу печінки та іноді смерті. Механізм цього синдрому не виявили. Пацієнтам, які приймають Екватор, у яких розвивається жовтяниця, або відмічається підвищення печінкових ферментів необхідно припинити приймання препарату та звернутися по медичну допомогу.

При ураженні печінки час напіввиведення амлодипіну збільшується. У зв'язку з тим, що немає точних даних, препарат пацієнтам з ураженням печінки треба застосовувати з обережністю, з індивідуальною оцінкою користі і ризику терапії.

Гематологічна токсичність.

Дуже рідко нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія спостерігались у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та відсутністю інших  ускладнюючих факторів нейтропенія зустрічається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз зникають після відміни лікування інгібіторами АПФ. Екватор слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів з колагенними судинними захворюваннями, що отримують імунодепресивну  терапію, лікування  алопуринолом або прокаїнамідом, або мають комбінацію цих ускладнюючих факторів, особливо якщо вже існують порушення функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалась серйозна інфекція, яка іноді не відповідала на інтенсивне лікування антибіотиками. Якщо Екватор застосовували у таких пацієнтів, рекомендується проводити періодичний контроль кількості лейкоцитів, та  пацієнти повинні бути проінформовані про будь-які ознаки інфекції.

У зв'язку з тим, що однозначно не можна виключити можливість агранулоцитозу, періодично треба контролювати картину крові.

Кашель.

Як правило, кашель спостерігається при лікуванні інгібіторами АПФ. Він  сухий, постійний та зникає після відміни терапії інгібіторами АПФ.

Хірургічне втручання, анестезія: при великих операціях або при застосуванні засобів для наркозу, що спричинюють гіпотензію, лізиноприл гальмує компенсаторне вивільнення ангіотензину-II. Гіпотензію, що відзначається в цьому випадку, відповідно до описаного механізму можна усунути введенням 0,9 % розчину натрію хлориду.

Літній вік.

При застосуванні стандартної дози обох активних інгредієнтів в осіб літнього віку спостерігався вищий рівень цих інгредієнтів у плазмі крові, тому дозу препарату цим хворим треба встановлювати з обережністю, хоча в ефективності значної різниці не відмічалося у молодих і літніх хворих.

Гіперкаліємія.
Підвищення рівня калію у сироватці крові були виявлені у деяких пацієнтів, які отримують терапію інгібіторами АПФ. До пацієнтів з ризиком розвитку гіперкаліємії відносяться люди з порушенням функції нирок, цукровим діабетом, гострою серцевою недостатністю, зневодненням,  метаболічним ацидозом або супутнім  застосуванням калійзберігаючих діуретиків, добавок калію або замінників, які містять солі калію або будь-якої іншої речовини, яка зумовлює  збільшення рівня калію у сироватці крові. Якщо необхідно застосувувати супутні вищезазначені засоби, рекомендується проводити регулярний контроль рівня калію в сироватці крові.

Грейпфрутовий сік не змінював фармакокінетику амлодипіну.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або  роботі з іншими механізмами.

Препарат може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами з підвищеним ризиком травматизму (особливо на початку прийому), тому індивідуально треба визначати, при якій дозі препарату можна керувати автомобілем або виконувати роботу, пов’язану з ризиком підвищеного травматизму.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії, які пов’язані з лізиноприлом:

Речовини, які підвищують рівень калію: калійзберігаючі  діуретики (наприклад, спіронолактон, амілорид, тріамтерен), добавки калію або замінники, які містять солі калію,  що можуть підвищити рівень калію. Гепарин може призвести до гіперкаліємії   у поєднанні з інгібіторами АПФ, особливо у хворих з печінковою недостатністю.  Якщо необхідно застосовувати супутні вищезазначені засоби з лізиноприлом, рекомендується  проводити регулярний контроль рівня калію в крові і функціональних показників нирок.

Діуретики: при застосування лізиноприлу з діуретиками антигіпертензивний ефект посилюється та спостерігається різке зниження артеріального тиску. Лізиноприл знижує виділення калію при одночасному застосуванні з діуретиками.

Інші антигіпертензивні засоби: одночасне застосування цих препаратів може підсилювати гіпотензивний ефект Екватору.

Одночасне застосування з нітрогліцерином або іншими вазодилататорами може ще більше знизити кров’яний тиск.

Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, засоби для наркозу, анестезії, наркотичні засоби при застосуванні одночасно з інгібіторами АПФ підсилюють гіпотензивний ефект.

Етанол підсилює гіпотензивний ефект.

Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики або імунодепресанти (системні кортикостероїди) можуть призвести до підвищення ризику появи лейкопенії при застосуванні з інгібіторами АПФ.
Антациди  знижують біодоступність при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ.

Симпатоміметики можуть знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Антидіабетичні: епідеміологічні дослідження показали, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних засобів  (інсуліни, пероральні протиглікемічні засоби) може призвести до посилення  цуркознижувального ефекту  з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей ефект зазвичай виникає протягом перших тижнів комбінованого лікування, а також у хворих з нирковою недостатністю.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗ): при довгостроковому застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів, у тому числі і ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу) може знижуватись антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Нестероїдні протизапальні засоби і інгібітори АПФ дають адитивний ефект підвищення калію у сироватці крові і це може призвести до погіршання функції нирок.  Цей ефект оборотний. Рідко може виникнути гостра печінкова недостатність, особливо у хворих з порушеннями функції нирок, таких як пацієнти літнього віку або при  зневодненні.

Літій: лізиноприл може знижувати ступінь виділення літію, тому рівень літію в плазмі крові треба регулярно контролювати.

Золото: нітритоїдні реакції (симптоми вазодилатації, включаючи припливи, запаморочення, артеріальну гіпотензію, яка може бути тяжкою) можуть виникати частіше при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів ін’єкційного золота, наприклад натрію ауротіомаляту.

Взаємодії, які пов’язані з амлодипіном:

Інгібітори CYP3A4: дослідження у хворих літнього віку показали, що дилтіазем інгібує метаболізм амлодипіну, ймовірно, через CYP3A4 (збільшується концентрація в плазмі крові приблизно на 50% та зростає ефект амлодипіну). Можливість того, що більш потужні інгібітори CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем, не може бути виключена. Потрібна обережність при сумісному застосуванні з амлодипіном.

Індуктори CYP3A4: сумісне застосування з протисудомними препаратами (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцином, лікарськими засобами, які містять звіробій/ Hypericum perforatum, може призвести до зменшення концентрації амлодипіну в плазмі крові. Лікарю необхідно бути обережним при сумісному застосуванні та наглядати за пацієнтом.

Інше: у якості монотерапії застосування амлодипіну є безпечним спільно з  тіазидними діуретиками,  бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами, сублінгвальними препаратами нітрогліцерину, дигоксином, варфарином, аторвастатином, силденафілом, антацидними лікарськими засобами (алюмінію гідроокис, гідроксид магнію, диметикон), циметидином, нестероїдними  протизапальними засобами, антибіотиками і пероральними  протидіабетичними засобами.

Силденафіл не впливав на фармакокінетику амлодипіну, але при комбінованому застосуванні амлодипіну і силденафілу кожен з препаратів незалежно один від одного виявив гіпотензивний ефект.

Амлодипін  істотно не впливає на фармакокінетику циклоспорину, аторвастатину.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Комбінований препарат, що містить дві діючі речовини.

Перша діюча речовина, лізиноприл, належить до групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, він знижує рівні ангіотензину-II і альдостерону в плазмі крові і одночасно підвищує рівень брадикініну, який розширює судини. Під його дією знижується периферичний опір судин, артеріальний тиск, а хвилинний об’єм може збільшуватися. Частота серцевих скорочень практично не змінюється, підсилюється нирковий кровотік. У хворих з гіперглікемією лізиноприл бере участь у відновленні порушеної ендотеліальної функції.

Антигіпертензивна дія починається через 1 годину після прийому, максимум дії відзначається через 6 годин після прийому. Тривалість дії – 24 години, але це залежить від застосованої дози. Ефективність лізиноприлу зберігається і при тривалому його застосуванні. При перериванні терапії не спостерігалось різкого та інтенсивного підвищення артеріального тиску (rebound effect).

Хоча первинна дія лізиноприлу здійснюється через систему ренін – ангіотензин – альдостерон, він був ефективний і при низькому рівні реніну.

У  хворих на цукровий діабет не відмічали зміни рівня глюкози в крові або підвищення частоти гіпоглікемії.

Інший компонент препарату - це амлодипін, антагоніст кальцію, похідне дигідропіридину.

Блокуванням так званих повільних кальцієвих каналів перешкоджає надходженню іонів кальцію через клітинну мембрану в м'язові волокна серця і гладку мускулатуру стінок судин. Під його дією знижується тонус судин (артеріол) і периферичний судинний опір. Розширенням артеріол і зниженням постнавантаження амлодипін реалізує антиангінальну дію. У зв’язку з тим, що він не спричиняє рефлекторну тахікардію, знижується потреба міокарда в енергії і  кисні. Амлодипін, імовірно, розширює коронарні судини (артерії і артеріоли) як на здорових, так і на скомпрометованих ділянках серця, поліпшуючи постачання киснем. Амлодипін після перорального введення швидко всмоктується, широко розподіляється в організмі і виділяється повільно, це забезпечує тривалий час дії та робить можливим його одноразовий прийом.

У хворих на артеріальну гіпертензію амлодипін в одноразовій добовій дозі клінічно достовірно знижує артеріальний тиск щонайменше протягом 24 годин як у положенні пацієнта стоячи, так і лежачи.

Дія амлодипіну розвивається повільно, тому ймовірність гострої гіпотензії мала.

Амлодипін не має несприятливої метаболічної дії, не впливає на рівні ліпідів у плазмі крові.

Препарат можна призначати хворим на бронхіальну астму, цукровий діабет і подагру.

Антагоніст кальцію може спричинити підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостерону, а введений до складу препарату лізиноприл забезпечує нормалізацію реакції організму на навантаження сіллю шляхом контррегуляції системи ренін-ангіотензин-альдостерон.

Фармакокінетика. Лізиноприл як активний препарат інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту у незмінній формі потрапляє в кровообіг. Максимальна концентрація в плазмі крові реєструється приблизно через 6 годин після прийому. Біологічна доступність препарату - 29 %. Крім ангіотензинперетворюючого ферменту, з іншими білками плазми крові не зв'язується. В організмі не піддається метаболізму, виділяється із сечею в незмінному стані. Період напіввиведення – 12,6 години. Вільна частина лізиноприлу швидко виділяється, а та частина, що зв’язана з  ангіотензинперетворюючим ферментом, виділяється повільніше, що сприяє тривалій дії препарату.

При захворюванні нирок виділення зменшується, тому в такому випадку може виникнути потреба знизити дозу препарату. Лізиноприл піддається гемодіалізу.

Амлодипін після перорального прийому з шлунково-кишкового тракту всмоктується повільно, майже стовідсотково. Прийом їжі не впливає на його всмоктування. Максимальна концентрація в плазмі крові визначається через 6-10 годин після прийому. Біологічна доступність амлодипіну приблизна – 64-80 %, об’єм розподілу приблизно –20 л/кг. 95-98 % амлодипіну зв'язується з білками плазми крові. Він метаболізується в печінці до неактивного метаболіту. Із сечею виділяється приблизно 10 % в незмінному стані і 60 % у вигляді метаболітів. Елімінація двофазна, період напіввиведення в середньому становить 35-50 годин. Стійка рівноважна концентрація встановлюється після регулярного 7-8-добового прийому. Амлодипін метаболізується в основному в печінці, до неактивних сполук, 10 % виділяється із сечею в незмінному стані. Амлодипін не піддається гемодіалізу.

Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові у молодих і в літніх схожий. У літньому віці виділення амлодипіну трохи знижується, збільшується площа під кривою концентрації-часу (AUC) і час напіввиведення. При застосуванні в подібних дозах молоді і літні переносили препарат добре, тому літні хворі можуть приймати його у звичайній дозі.

У випадку печінкової патології час напіввиведення амлодипіну подовжується.

При захворюваннях нирок концентрація амлодипіну в плазмі крові і ступінь ураження нирок незалежні.

При прийомі препарату Екватор взаємодія між діючими речовинами не очікується, що підтвердилося фармакокінетичними дослідженнями. Важливі фармакокінетичні показники (площа під кривою концентрації-часу (AUC), максимальна концентрація, час досягнення максимальної концентрації, час напіввиведення) не відрізнялися при застосуванні діючих речовин у комбінації або окремо.

Всмоктування активних інгредієнтів Екватору не залежить від прийому їжі.

У зв'язку з тим, що діючі речовини Екватору тривалий час присутні в організмі, препарат придатний для одноразового прийому на добу.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з рискою на одному боці та з гравіруванням „А+L”  - на іншому.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ⁰С.

Препарат зберігати в недоступному для дітей місці!

 

Упаковка.  По 10 таблеток  у блістері;  по 1 або по  3 або по 6 блістерів в пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. ВАТ „Гедеон Ріхтер”, Угорщина.

 

Місцезнаходження. Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.