Середа, 2017-06-28, 9:58 PM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2014 » Березень » 15 » Фактори захисту людини від інфекцій
10:10 PM
Фактори захисту людини від інфекцій

Фактори захисту людини від інфекцій

 Ще в утробі матері і особливо з моменту народження нас оточує величезна кількість мікроорганізмів, які здатні стати причиною захворювання. Однак у процесі еволюційного розвитку в людини виробилися певні механізми захисту від збудників інфекційних хвороб. Вони є невід'ємною складовою частиною складної екологічної системи - "людина -природа".

Існують захисні фактори організму, що безпосередньо спрямовані на боротьбу з хвороботворними агентами. Це - імунна система (специфічні фактори захисту).

Інші фактори - неспецифічні. Вони не тільки захищають нас від інфекцій, але і виконують ряд інших функцій. Наприклад, самі по собі неушкоджена шкіра і слизові оболонки є досить міцним захистом від багатьох збудників інфекційних захворювань.

У нормі існування звичайних нехвороботворних мікроорганізмів на шкірі, в кишечнику, в ротовій порожнині і на слизових оболонках створює такі умови, які перешкоджають їх розвитку, а отже і шкідливому впливу на організм. При порушенні цієї рівноваги (дисбактеріозі) або впливі великої кількості інфекційного агента відбувається "прорив" захисного фактора, що призводить до інфікування (зараження) і розвитку інфекційного процесу.

Необхідно сказати і про такі механізми неспецифічного захисту організму пристосувального характеру, як забезпечення загибелі мікроорганізмів при потраплянні їх в кров, слину, слізну рідину за рахунок наявності у цих середовищах білкових речовин, які пошкоджують хвороботворні агенти.

Деякі фізіологічні акти життєдіяльності людини, як відкашлювання мокроти, чхання, сечовипускання, відлущування поверхневого шару шкіри  також грають захисну роль, тому що при цьому відбувається механічне видалення мікробів.

Специфічна несприйнятливість до інфекційних хвороб забезпечується діяльністю імунної системи, представленої постійно циркулюючими в крові і лімфі клітинами (лімфоцитами) та особливими клітинними конгломератами - органами, розкиданими по всьому тілу (лімфатичні вузли, мигдалики, селезінка, лімфоїдні утворення в кишечнику та ін.). Імунна система є універсальним механізмом захисту від чужорідних (невластивих організму людини) білкових, полісахаридних, жирових і колоїдних речовин. Ці речовини прийнято називати антигенами. У відповідь на дію антигенів імунна система виробляє антитіла - спеціальні білкові речовини проти антигенів. Антитіла представлені імуноглобулінами і виробляються лімфоцитами. Важливо, що специфічність антитіл дуже висока, тобто на певний антиген утворюються тільки властиві йому антитіла. У разі зустрічі антигену і антитіла відбувається блокування дії першого, що здійснюється складним опосередкованим каскадом реакцій речовин і клітин тканин організму людини.

Утворення специфічних антитіл проти певного антигену (антигенів) знаходить своє прикладне застосування в основному принципі вакцинації проти інфекційних хвороб - створення захисного рівня антитіл проти збудників інфекцій.

Наявність антитіл після перенесеної інфекційної хвороби і збереження їх певний час на достатньому рівні пояснює і імунітет (несприйнятливість) до цих інфекцій на час існування захисних антитіл. Після деяких інфекцій (кір, краснуха, вітряна віспа та ін.) повторне захворювання практично неможливо; при інших (грип, псевдотуберкульоз, лептоспіроз, дизентерія та ін. ) імунітет нетривалий або недостатній, що знаходить своє відображення у можливості повторних захворювань цими інфекціями. Новонароджена дитина в процесі внутрішньоутробного розвитку та з грудним молоком після народження отримує від матері її антитіла до інфекцій, з котрими мати стикалася до вагітності і під час виношування плоду. Кількість цих антитіл з часом зменшується, проте в більшості випадків їх достатньо для захисту на першому році життя дитини.

Виявлення специфічних антитіл за допомогою антигенів (і зворотного взаємозв'язку ) лежить в основі, так званих, імунологічних реакцій, що дозволяють діагностувати інфекційні захворювання, що знаходить дуже широке застосування в практичній медицині.

Говорячи про імунітет, не можна не сказати ще про одні захисні властивості проте вже інших клітин крові - нейтрофілів. Це фагоцитоз, тобто захоплення, розчинення і виведення (переварювання) чужорідних речовин, до яких відносяться і збудники інфекційних хвороб. Фагоцитоз в ряді випадків є необхідним для початку вироблення антитіл, тому що відбувається своєрідна підготовка антигену ( "дроблення" цілої мікробної клітини на складові її частини). Крім того, нейтрофіл " переварюючи " цілі мікробні клітини, зменшує їх кількість, а значить і знижує їх хвороботворний вплив на організм людини. Аналізуючи кількість нейтрофільних лейкоцитів у периферичній крові, можна судити про ступінь ураження організму хворого бактеріальним агентом.

Діяльність імунної системи може порушуватися під впливом багатьох причин. Вплив шкідливих факторів зовнішнього середовища (токсичні речовини, іонізуюче випромінювання, підвищена алергізація техногенними речовинами), недостатність харчування і вітамінів, фізичні та психологічні навантаження (стресс), у ряді випадків - антибіотикотерапія - ось деякі причини, які сприяють неадекватній відповіді імунної системи на вплив інфекційного агента. Неповноцінна імунна відповідь може призводити до погіршення перебігу інфекційного захворювання, розвитку ускладнень, переходу хвороби в хронічну форму. В арсеналі сучасної медицини є достатньо лікарських препаратів і способів, що дозволяють проводити корекцію порушень діяльності імунної системи, але іноді виконання цього завдання є неймовірно важкою справою.

 

Переглядів: 595 | Додав: GAL | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz