Ялівець як лікарська сировина

Ялівець звичайний (Juniperus communis L.), місцеві назви – ялівець, яловець, ялинець, ялувець, божевельник, боровиця, можевел.

Вічнозелений кущ або невелике деревце (4-6 м заввишки) родини кипарисових (Cupressaceae) з прямим стовбуром і конусоподібною або яйцеподібною кроною; кора має сірувато-буре забарвлення. Молоді пагони червонувато-бурі, на них кільчасто розміщені по три колючі кілюваті хвоїнки (8-20 мм завдовжки). Зверху хвоїнки білуваті з восковим нальотом, знизу блискучі, зелені, на основі - зчленовані. Зберігаються на гілках протягом чотирьох років.

Плоди ялівцю містять велику кількість органічних кислот (яблучної, оцтової, аскорбінової), мінеральних солей, смол, воску, цукристих речовин, барвників, ефірних олій (до 2%). Ефірні олії містяться здебільшого в корі ялівцю, а в листі - багато вітаміну C і фітонцидів (біологічно активних речовин, що володіють протимікробною дією).

Звичайний ялівець можна легко сплутати з ялівцем козачим (Juniperus sabina), якого часто використовують для декорацій присадибних ділянок. Плоди цього виду мають отруйні властивості, тому він має обмежене терапевтичне використання. 

Використання ялівцю в медицині

У медицині ялівець призначають при набряках серцевого і ниркового походжень. Також ялівець застосовується як протимікробний засіб при запальних процесах в нирках і сечовивідних шляхах, для підсилення розрідження і виділення мокротиння із бронхів. Часто лікарі призначають ялівець як засіб для збудження апетиту, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, для поліпшення перистальтики кишечника і процесу травлення.

Також ялівець призначають при захворюваннях жовчевидільних шляхів і печінки, тому що він сприяє утворенню жовчі та виділенню її в кишечник (сприятливий при схильності до утворення жовчних каменів і застою жовчі).

Ялівець призначають при загальній слабкості, зниженні імунітету і анемії. Також його можна застосовувати для компресів і ванн при запаленні суглобів.

Ялівець козачий най­частіше використовують як зовнішній засіб у формі мазі (втирають у волосисту частину го­лови при облисінні, змащують ділянки тіла, уражені коростою, паршею, лишаєм), настойки (зма­щують бородавки) і порошку (присипають гній­ні виразки). Есенцію зі свіжих гілочок з листям використову­ють у гомеопатії.

Протипоказання

Гострі запальні і особливо інфекційно-алергічні захворювання нирок (гломерулонефрит) - плоди рослини подразнюють нирки і можуть стати причиною загострення хвороби.

Рецепти приготування лікарських засобів з ялівцю

Настій для внутрішнього застосування: столову ложку плодів ялівцю висипати в емальований посуд і залити склянкою гарячої води . На паровій бані довести до кипіння і кип'ятити протягом 15 хвилин. Остудити і розбавити водою до початкового об'єму. Приймати такий настій слід 3 рази на день по 1 столовій ложці після їди. Настій можна зберігати в холодильнику, але не більше трьох днів.

Розжовування плодів: при ослабленні організму у весняний період рекомендується вживання плодів ялівцю. Починають вживання плодів з 4-х штук на день і доводять до 15, збільшуючи кількість на один в день. Далі вживання плодів поступово скорочують до початкової кількості.

Ялівець козачий (зовнішньо) — для змащувань і вти­рань використовують мазь зі свіжих гілочок з листям (готують на свинячо­му смальці або вершковому маслі у співвідношенні 1:4) і настойку (по 20 свіжих гілочок ялівцю козачого і туї західної настояти 20 днів на 100 мл міцної горілки).

Ялівець - чудова цілюща рослина. Але пам'ятайте, лікарські властивості ялівцю можуть справляти і негативний вплив на організм. Тому перед початком лікування необхідна консультація лікаря.