Середа, 2017-06-28, 9:54 AM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2014 » Грудень » 6 » Хелпекс SR
4:41 PM
Хелпекс SR

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Хелекс SR

(Helex SR)

 

Склад:

діюча речовина: alprazolam; 1 таблетка містить алпразоламу 0,5 мг, або 1 мг, або 2 мг;

допоміжні речовини:

таблетки по 0,5 мг: лактози моногідрат, гіпромелоза, магнію стеарат, індигокармін (E132), хіноліновий жовтий (E104);

таблетки по 1 мг: лактози моногідрат, гіпромелоза, магнію стеарат;  

таблетки по 2 мг: лактози моногідрат, гіпромелоза, магнію стеарат, індигокармін (E132).

 

Лікарська форма. Таблетки з модифікованим вивільненням.

 

Фармакотерапевтична група. Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну.

Код АТС N05В А12.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування тривожно-депресивних станів, панічних розладів із фобічною симптоматикою або без неї; попередження панічних нападів та фобій у пацієнтів з агорафобією, спричиненою панічними нападами.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до алпразоламу, інших бензодіазепінів та будь-якого з компонентів препарату; злоякісна міастенія, тяжка дихальна недостатність, дитячий вік до 18 років, вагітність та період годування груддю.

 

Спосіб застосування та дози.

Оптимальну дозу препарату Хелекс SR визначають індивідуально, залежно від тяжкості  стану пацієнта та індивідуальної переносимості. Якщо серйозні побічні ефекти з’явились одразу на початку лікування, дозу препарату зменшують. Рекомендована доза зазвичай достатня для більшості пацієнтів. У поодиноких випадках, коли рекомендована доза неефективна, її слід поступово збільшити. З метою запобігання виникненню побічних реакцій спочатку збільшують вечірню дозу. Менші дози зазвичай призначають пацієнтам, які ніколи не приймали психотропні засоби, на відміну від тих пацієнтів, які раніше лікувалися седативними, снодійними та антидепресивними засобами або хворим на алкоголізм. Призначення найменшої ефективної дози рекомендовано для уникнення розвитку атаксії та надмірного седативного ефекту в пацієнтів літнього віку та/чи ослабленим пацієнтам.

Нижче наведена схема дозування, яка звичайно підходить для більшості пацієнтів.

При тривожних та тривожно-депресивних станах: на початку лікування дорослим призначають 1 мг алпразоламу на добу; добову дозу можна розділити на 2 прийоми. Звичайна підтримуюча доза встановлюється залежно від реакції пацієнта на препарат. Максимальна добова доза – 4 мг, поділена на 1 або 2 прийоми.

При панічних розладах. Препарат застосовують у початковій дозі 0,5–1 мг перед сном. Підтримуючу дозу, поділену на 1–2 прийоми, підбирають відповідно до реакції пацієнта. Добову доза можна збільшувати, але не більше ніж на 1 мг протягом кожних 3–4 днів. Максимальна добова доза, яка застосовувалась у клінічних дослідженнях, відповідає 8 мг, а ефективна тривалість лікування становить 8 місяців.

Пацієнти літнього віку та ослаблені пацієнти. Початкова доза встановлюється в межах 0,5–1 мг, поділена на 1–2 прийоми. Підтримуюча доза – 0,5–1 мг на добу – за необхідності може бути збільшена або зменшена, залежно від стану пацієнта.

Припинення лікування повинно здійснюватись поступово, оскільки раптове припинення лікування може спричинити синдром відміни або рецидив основного захворювання. Відміну препарату здійснюють протягом тривалого періоду з поступовим зменшенням добової дози препарату не більше ніж на 0,5 мг кожні три дні. У деяких пацієнтів зменшення дози повинно проходити ще повільніше. При появі типового синдрому відміни потрібно відновити попередній графік дозування, доки стан пацієнта не стабілізується, після чого розпочати поступове зменшення добової дози.

Таблетки слід ковтати цілими не розжовуючи.

 

Побічні реакції.

Зазвичай  на початку лікування з’являються: запаморочення, сонливість, які зникають протягом подальшого лікування або після зменшення дози; не часто (>1/1000, < 1/100) спостерігаються: тремор, головний біль, порушення здатності до концентрації уваги, погіршення пам’яті, амнезія, сплутаність свідомості, порушення координації, шлунково-кишкові розлади, зміни маси тіла, вегетативні порушення,  депресія; рідко (>1/10 000,         < 1/1 000): дистонія, анорексія, епілепсія, занепокоєння, втома, слабкість у м’язах, погіршення вимови, нетримання або затримка сечі, пригнічення дихання в пацієнтів із хронічною неспецифічною пневмонією та статеві розлади. У виняткових випадках можуть спостерігатись агранулоцитоз, порушення циклів овуляції та менструації, гінекомастія, холестаз, порушення функції печінки, жовтуха; алергічні та парадоксальні реакції. У разі виникнення дратівливості, безсоння, нічних жахів, спазмів м’язів, параноїдальних симптомів, алергії та галюцинацій, лікування слід припинити.

Інші побічні ефекти

Довготривале застосування бензодіазепінів може спричинити психічну та фізичну залежність.

Синдром відміни може проявлятися у формах від легкої дисфорії та порушення сну до основних ознак синдрому, які можуть включати черевні та м’язові спазми, блювання, підвищене потовиділення, тремор, судоми та делірій. Такі симптоми, особливо тяжкої форми, дуже часто спостерігаються в пацієнтів, які приймають великі дози протягом тривалого часу. Синдром відміни розвивається також після різкого зменшення чи раптового припинення прийому терапевтичних доз препарату. Таким симптомам можна запобігти, якщо зменшувати дозу поступово (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

 

Передозування.

Симптоми. Порушення свідомості, атаксія, поверхневе дихання, артеріальна гіпотензія та сонливість, у тяжчих випадках – втрата свідомості, зупинка дихання або серця.

Лікування. Якщо пацієнт знаходиться у свідомості, необхідно викликати блювання; в іншому випадку проводять інтубацію та промивання шлунка.

Всмоктування алпразоламу зі шлунково-кишкового тракту зменшується при застосуванні активованого вугілля та сольових проносних засобів. Пацієнт повинен перебувати під постійним наглядом у відділенні інтенсивної терапії. У тяжких випадках, особливо, при дихальній  недостатності,  показане  застосування  антагоніста бензодіазепінових рецепторів – флумазенілу. Період напіввиведення флумазенілу коротший за період напіввиведення  алпрозоламу і становить приблизно одну годину. Тому для підтримки свідомості необхідний повторний прийом флумазенілу, бажано у формі крапельниці. Рекомендована початкова доза флумазенілу становить 0,3 мг внутрішньовенно. Якщо бажаний ефект не наступає протягом 60 с, можна ввести повторну дозу 0,1 мг, доки пацієнт не отямиться, або довести загальну дозу до 2 мг. Такі ж самі підтримуючі дози вводять, якщо після пробудження у пацієнта виникають розлади свідомості. У таких випадках можна також ввести внутрішньовенно крапельно флумазеніл по 0,1–0,4 мг/год. Проте флумазеніл не слід застосовувати при інтоксикації бензодіазепіном у пацієнтів з епілепсією, так як він може спричинити епілептичний напад.

Лікування коми симптоматичне. Слід попереджати такі ускладнення, як асфіксію, спричинену западанням язика, або аспірацію блювотними масами. З метою попередження зневоднення організму слід внутрішньовенно вводити рідину. У випадку передозування комбінацією з іншими седативними засобами необхідно підтримувати життєві функції організму. Ефект після застосування великих доз триває протягом довгого періоду. Форсований діурез та гемодіаліз малоефективні.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Призначення алпразоламу в період вагітності може бути шкідливим для плода. Не рекомендується застосовувати препарат у період вагітності або годування груддю. Якщо пацієнтка завагітніла або є підозра на вагітність, вона повинна негайно повідомити лікарю про це, щоб переглянути доцільність застосування препарата. Під час лікування препаратом слід припинити годування груддю.  

 

Діти.

Безпека та ефективність препарату для лікування дітей не досліджувались, тому ці ліки не рекомендують застосовувати для лікування дітей віком до 18 років.

 

Особливі заходи безпеки.

Препарат не рекомендований для лікування пацієнтів із тяжкими формами депресії та суїцидальними намірами. Через ризик суїциду усі пацієнти в стані депресії підлягають посиленому нагляду, особливо на початку лікування.

 З обережністю слід призначати Хелекс SR пацієнтам із порушеннями функції печінки та нирок, дихальною недостатністю, тяжкою міастенією, хворобою Паркінсона, порфірією, захворюванням легень, а також психічно та фізично виснаженим пацієнтам і особам літнього віку.

Особливу увагу слід приділяти пацієнтам зі схильністю до зловживання алкоголю, із наркотичною або лікарською залежністю. Тривале застосування може спричинити розвиток звикання та залежності.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.  Пацієнтам слід відмовитись від керування автотранспортом або  роботи з іншими механічними засобами під час лікування препаратом.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Як і всі бензодіазепіни, алпразолам при одночасному його застосуванні з іншими психотропними лікарськими засобами, протиепілептичними препаратами,  антигістамінами та алкоголем може посилити пригнічувальну дію депресантів на центральну нервову систему.

Алпразолам не має негативного впливу на протромбіновий час та концентрацію варфарину в сироватці. При одночасному прийомі таблеток пролонгованого вивільнення Хелекс SR у дозах 4 мг/добу постійна концентрація іміпраміну та дезіпраміну в крові зростає, в середньому, на 31 % та 20 % відповідно, що не має клінічного значення. Паралельне застосування лікарських засобів, які пригнічують окиснювальний метаболізм в печінці, може збільшити концентрацію алпразоламу в плазмі. Така зміна фармакокінетики алпразоламу може бути спричинена одночасним застосуванням циметидину, макролідних антибіотиків та пероральних контрацептивів із низьким вмістом естрогену. Застосування пропранололу чи дисульфіраму під час лікування Хелекс SR не впливає на кінетику алпразоламу.

Алпразолам не змінює концентрацію фенітоїну в плазмі, а вплив фенітоїну на концентрацію алпразоламу, подібно взаємодії алпразоламу з ізоніазидом чи рифампіцином,  залишається недослідженим.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.  Алпрозалам – анксіолітик групи похідних бензодіазепіну. Подібно до інших засобів цієї групи, алпразолам чинить центральну анксіолітичну, протисудомну, гіпнотично-седативну та міорелаксуючу дію, що пов’язано зі специфічним впливом на бензодіазепінові рецептори, які у великій кількості знаходяться в лімбічній системі, гіпоталамусі та стріатумі. На відміну від класичних похідних бензодіазепіну, препарат також виявляє антидепресивні властивості. Ці властивості пов’язують зі здатністю алпразоламу подовжувати фазу швидкого сну, що властиве лише трициклічним антидепресантам. Алпразолам зменшує кількість β-адренергічних рецепторів та спричинює антипанічну дію через адренергічний механізм.

Фармакокінетика. Після всмоктування алпразоламу при внутрішньому застосуванні таблеток із модифікованим вивільненням максимальна концентрація в плазмі досягається через 5 – 11 год, залишаючись відносно стабільною весь цей період. Так, після перорального застосування таблеток із модифікованим вивільненням, порівняно з таблетками швидкого вивільнення, прийнятих у відповідній дозі в 4 прийоми, максимальна та мінімальна стабільні концентрації алпразоламу в плазмі протягом кожних 12 годин були однаковими в обох випадках.  80 % алпразоламу зв’язується з білками плазми, здебільшого з альбуміном. Метаболізується алпразолам у печінці, екскретується переважно із сечею у вигляді метаболітів, а також в незміненому стані. Період напіввиведення становить          12–15 годин; у пацієнтів  літнього віку – до 16 годин.

Період виведення становить 12-15 годин у пацієнтів літнього віку – в середньому 16 годин.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості.  

таблетки з модифікованим вивільненням 0,5 мг: зеленувато-жовті, круглі, злегка двоопуклі;

таблетки з модифікованим вивільненням 1 мг:  білі, круглі, злегка двоопуклі;

таблетки з модифікованим вивільненням  2 мг: світло-голубі, круглі, злегка двоопуклі.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 оС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. 10 таблеток із модифікованим вивільненням по 0,5мг, 1мг або 2мг у блістері;    2, 3 або 6 блістерів у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. КРКА, д.д., Ново место, Словенія.

 

Місцезнаходження.  Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.

Переглядів: 230 | Додав: GAL | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz