Контрастні методики рентгенологічного дослідження

Останнім часом контрастні методики рентгенологічного дослідження розробле­ні для більшості органів і систем. Проведення рентгенологічного дослідження із застосуванням контрастування обумовлене потребою одержання диференційованого зображення досліджуваних органів і тканин, які за своєю щільністю не відрізняють­ся від навколишніх анатомічних утворів (травний канал, судинна система та ін.). Контрастування виконують шляхом застосування нешкідливих рентгенологічних речовин, газів або їх поєднання. Під час контрастування порожнистих орга­нів уточнюють їх форму, розміри, контури, рельєф слизової оболонки, топографічне співвідношення.

Деякі контрастні методи рентгенологічного дослідження досить складні й застосовуються для уточнення діагнозу лише після проведення безконтрастних і контрастних методів за суворими рентгенпоказами. Інші методи контрастування завдяки простоті введення контрастної речовини (перорально, через пряму кишку) використовуються в повсякденній роботі, як правило, для дослідження травного каналу, жовчовивідних шляхів та ін.

Ангіографія - рентгенологічне дослідження кровоносних судин після введення роз­чинів рентгеноконтрастних речовин. Завичай ангіографію застосовують для вивчення судин будь-якого органа (головного мозку, серця, легень, печінки, селезінки, підшлунко­вої залози, нирок, кінцівок та ін.) або його частини (селективна ангіографія).

Лімфографія — рентгенографія органів лімфатичної системи. Полягає у введенні рентгеноконтрастної речовини в м'які тканини, завдяки чому вона надходить в лімфатичні шляхи (непряма лімфографія), або безпосередньо в лімфатичні судини з наступним контрастуванням лімфатичних вузлів (пряма лімфографія). За розміщенням, кількістю, калібром і безперервністю заповнення контрастною речовиною лімфатичних судин і вузлів роблять висновок про їх стан, а також лімфовідтік від досліджуваної ділянки.

Пневмоенцефалографія - рентгенографія мозку після контрастування газом шляхів циркуляції цереброспінальної рідини (шлуночків, цистерн і підпавутинних проміжків). Метод застосовують для вивчення форми, розмірів та прохідності цих шляхів. Введення рентгеноконтрастної речовини в порожнини шлуночків називається вентрикулографією й застосовується в разі порушення прохідності шляхів цирку­ляції цереброспінальної рідини для уточнення рівнів блоку.

Бронхографія — рентгенологічне дослідження бронхіального дерева після введен­ня в його просвіти рентгеноконтрастної речовини, виконується з метою уточнення стану бронхіального дерева всієї легені або окремої частки її (направлена бронхо­графія). Цей метод рентгенологічного дослідження допомагає виявити не тільки мор­фологічні, а й функціональні зміни бронхів при патологічних процесах у легенях. Штучний пневмоторакс - введення повітря чи газу в плевральну порожнину для виявлення локалізації пристінково розміщених патологічних утворів грудної стінки, легень, середостіння, діафрагми, або з лікувальною метою.

Медіастинографія газова (пневмомедіастинографія) - рентгенографія кліткови­ни середостіння та його органів, сприяє уточненню вихідної локалізації патологічно­го процесу, його розмірів, топографії, під час якої як рентгеноконтрастну речовину використовують газ, наприклад кисень.

Пневмографія — рентгенографія органа або тканини при контрастуванні їх газом. Пневмоперитонеографія - рентгенографія органів черевної порожнини після введення газу в очеревинну порожнину; застосовується для виявлення утворів, що локалізуються на межі грудної та черевної порожнин (легень, діафрагми, печінки), для проведення диференціальної діагностики релаксації діафрагми (аномалія), діафрагмальних гриж. Крім того, контрастування газом застосовують під час досліджен­ня порожнистих органів (шлунка) - парієтографія та органів таза — рентгенопневмопельвіографія. Пневморетроперитонеум - введення газу в заочеревинний простір для контрасту­вання розташованих там органів (нирок, надниркових і підшлункової залоз) та пато­логічних утворів після їх рентгенологічного дослідження (пневмографія).

Перицистографія — рентгенографія сечового міхура після введення газу або кон­трастної рідини в навколоміхурову клітковину, що дає можливість визначати товщи­ну його стінок, наявність зрощень з сусідніми органами.

Холецистографія, холеграфія - рентгенологічне дослідження жовчного міхура після парентерального введення в організм рентгеноконтрастної речовини, яка з крові надходить в печінку, виділяється з жовчю та концентрується в жовчному міхурі; дає можливість вивчати положення, форму, розміри, контури жовчного міхура та жовчних шляхів, протоків, моторно-евакуаторну функцію жовчного міхура.

Панкреатографія — рентгенографія підшлункової залози з метою вивчення її положення, форми, топографії. Під час екскреторної панкреатографії виконують пневморетроперитонеум і внутрішньовенно вводять рентгеноконтрастну речовину та секретин (гормон, який стимулює секреторну функцію залози). Вірсунгографія - рентгенологічне дослідження протоки підшлункової залози та її гілок після заповнення рентгеноконтрастною речовиною.

Урографія - рентгенографія нирок і сечових шляхів після введення рентгеноконт­растної речовини. Вивчають положення, форму та функцію нирок і сечових шляхів у нормі та при патологічних процесах. Залежно від рівня їх контрастування розрізняють: пієлографію — рентгенографію ниркових мисок і чашок; уретерографію — рентгенографію сечоводів; цистографію — рентгенографію сечового міхура; уретрографію — рентгенографію сечівника; пієлоуретерографію.

Метросальпінгографія (гістеросальпінгографія) — рентгенографія матки та мат­кових труб після заповнення їх рентгеноконтрастною речовиною через канал шийки матки; дає можливість судити про положення, форму, розміри та прохідність цих органів.

Фістулографія — рентгенографія нориць після їх контрастування; застосовують, щоб уточнити розміри, форму, кількість, локалізацію норицевих ходів, виявити зв'язок нориць з порожнистими органами.