ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛАМІВУДИН

(LAMIVUDINE)

 

Загальна характеристика: 

міжнародна та хімічна назви: ламівудин (lamivudine);

(2R-цис)-4-Аміно-1-[2-(гідроксиметил)-1,3-оксатіолан-5-іл]-2(1Н)-піримідинон;

основні фізико-хімічні властивості:

ламівудин 150 мг – таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, овальної форми, з відбитком "С” на одному боці та „63” – на другому;

ламівудин 300 мг – таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, овальної форми, з відбитком "С” на одному боці та „64” – на другому;

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить ламівудину 150 мг або 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, система для нанесення плівкового покриття – опадрі білий (гіпромелоза, титану діоксид, поліетиленгліколь 400, полісорбат 80).

 

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні і нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Ламівудин.

Код АТС J05A F05.

 

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Противірусний засіб, з високою активністю відносно ретровірусів, включаючи віруси імунодефіциту людини (ВІЛ).

Потрапляючи в клітину (як в інфіковану, так і в інтактну), ламівудин за участю клітинних кіназ піддається фосфорилюванню з утворенням 5-трифосфатної похідної сполуки, якій властиве інгібування ДНК- і РНК-залежної зворотної транскриптази вірусів імунодефіциту людини, що призводить до пригнічення реплікації вірусів. Ламівудин-5-трифосфат діє як інгібітор і одночасно як субстрат для зворотної транскриптази вірусу. Утворення вірусної ДНК також блокується за рахунок вбудови ламівудин-фосфату у відповідні ланцюжки її молекули із наступним розривом ланцюжків. Конкуруюча взаємодія ламівудин-5-трифосфату із зворотною транскриптазою вірусу імунодефіциту людини приблизно в 100 разів сильніша, ніж із людською клітинною α-полімеразою.

Препарат активний відносно зидовудинрезистентних штамів ВІЛ, а при застосуванні в комбінації із зидовудином уповільнює розвиток стійкості до зидовудину у пацієнтів, які раніше не отримували лікування антиретровірусними препаратами. У порівнянні із зидовудином пригнічує слабше, ніж зидовудин, клітини-попередники кісткового мозку, а також проявляє менш виражену цитотоксичну дію на лімфоцити периферичної крові, лімфоцитарні і моноцитарно-макрофагальні клітинні лінії.

Фармакокінетика. Всмоктування. Ламівудин швидко абсорбується із кишечнику, біодоступність становить 80-85 %. Максимальна концентрація в сироватці крові після внутрішнього прийому досягається через 1 годину. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 36 %.

Розподіл. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри, виявляється у спермі, грудному молоці, амніотичній рідині, крові плода. Середнє співвідношення концентрації активної речовини препарату у спинномозковій рідині до її концентрації у сироватці крові через 2-4 години після перорального прийому становить 0,12.

Концентрація препарату в плазмі крові дитини при народженні аналогічна концентрації препарату в плазмі крові матері при пологах.

Виведення. Первинна елімінація відбувається в печінці шляхом утворення неактивного метаболіту – 5'-глюкуроніду. 68-71 % препарату виводиться нирками у незмінному стані.

 

Показання для застосування. Лікування ВІЛ-інфекції у складі комбінованої антиретровірусної терапії у дорослих та дітей.

Постконтактна профілактика інфікування осіб, які отримали уколи або порізи при роботі із забрудненими ВІЛ матеріалами, або мали статеві контакти з особами, інфікованими вірусом імунодефіциту людини.

 

Спосіб застосування та дози. Дорослим для лікування ВІЛ-інфекції препарат призначають у складі комплексної антиретровірусної терапії внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати цілою і запивати водою. Середня добова доза становить 300 мг ламівудину, призначається по 150 мг двічі на добу або 300 мг один раз на добу.

Тривалість терапії визначається лікарем за допомогою моніторингу кількості CD 4 лімфоцитів пацієнта.

Для лікування ВІЛ-інфекції у дітей препарат призначають у складі комплексної антиретровірусної терапії внутрішньо, під час їди, в середній терапевтичній дозі 4 мг/кг на добу, розподіляючи добову дозу на два прийоми.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 300 мг ламівудину.

Тривалість терапії визначається індивідуально. Кожні три місяці необхідно коригувати дозу залежно від маси тіла дитини.

Для постконтактної профілактики ВІЛ-інфікування дорослих осіб препарат призначають не пізніше 72 годин від уколу/порізу ВІЛ-інфікованими матеріалами або статевого контакту з ВІЛ-інфікованою особою у комплексі з іншими антиретровірусними препаратами у дозі 150 мг ламівудину два рази на добу протягом 4 тижнів.

Корекція дозування при нирковій недостатності. Пацієнтам з клінічними проявами ниркової недостатності і кліренсом креатиніну від 30 до 50 мл на хвилину рекомендується зменшити добову дозу препарату і призначити 150 мг ламівудину один раз на добу.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну ≤ 30 мл на хвилину необхідні перерви у застосуванні препарату до підвищення показника кліренсу креатиніну із наступним призначенням не більш ніж 150 мг ламівудину один раз на добу.

 

Побічна дія. Побічні ефекти, зареєстровані частіше, ніж одиничні спостереження, перелічені нижче за органами і системами.

Загальні прояви: можливі слабкість, нездужання, втомлюваність, озноб, пропасниця.

З боку центральної і периферичної нервової системи, психічної сфери: можливі головний біль, запаморочення, парестезії, периферичні нейропатії і неврити, тривога, безсоння, депресія.

З боку системи кровотворення: анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку системи травлення: зниження апетиту, анорексія, нудота, блювання, диспепсія, діарея, біль або кольки в животі; можливий панкреатит (частіше спостерігається у пацієнтів дитячого віку), підвищення рівня білірубіну, активності печінкових ферментів, амілази, рідко – гепатомегалія із стеатозом (спостерігаються при застосуванні препарату у складі комбінованої терапії антиретровірусними нуклеозидними аналогами зворотної транскриптази).

З боку шкіри і її придатків: можливі свербіж, шкірний висип, кропив'янка.

З боку опорно-рухового апарату: біль у кістках, артралгія, міалгія.

З боку ендокринної системи та обміну речовин: при комплексному застосуванні препарату разом з іншими нуклеозидними аналогами зворотної транскриптази можуть спостерігатися гіперлактатемія з подальшим розвитком лактоацидозу.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до ламівудину чи до компонентів, які входять до складу препарату, вагітність до 14 тижня гестації, період лактації.

Препарат не призначають пацієнтам з рівнем гемоглобіну менш ніж 75 г/л та кількістю нейтрофільних гранулоцитів у периферичній крові менш ніж 0,75 х 10⁹/л.

 

Передозування. Симптоми передозування: слабкість, нудота, блювання, посилення проявів побічної дії.

Лікування: промивання шлунка та кишечнику, застосування ентеросорбентів (активоване вугілля), симптоматична терапія. Можливе застосування гемодіалізу, але доцільність його застосування вивчена недостатньо.

 

Особливості застосування. Лікування препаратом повинно проходити під спостереженням лікаря, який має досвід лікування пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини та хворих на СНІД. В ході лікування потрібен моніторинг вірусного навантаження пацієнта та кількості CD4 лімфоцитів.

Під час лікування необхідно інформувати пацієнта, що прийом препарату не запобігає зараженню вірусом імунодефіциту людини через статевий контакт або через заражену кров, і не виліковує від ВІЛ-інфекції, тому у пацієнтів зберігається ризик розвитку розгорнутої картини хвороби з пригніченням імунітету та виникненням опортуністичних інфекцій і злоякісних новоутворень.

При монотерапії препаратом „Ламівудин” пацієнтів з порушенням функції печінки корекцію дозування не проводять, з огляду на те, що діюча речовина препарату виводиться нирками переважно у незмінному стані. Однак Ламівудин слід обережно застосовувати у пацієнтів із важким супутнім цирозом печінки, спричиненим вірусом гепатиту В, враховуючи ризик загострення перебігу гепатиту після відміни Ламівудину.

При застосуванні препарату, особливо у пацієнтів дитячого віку, необхідне спостереження за виникненням симптомів панкреатиту. При появі болю в животі, нудоти, блювання або при підвищенні рівня ферментів підшлункової залози у сироватці крові прийом Ламівудину відміняють і не відновлюють його призначення доти, доки не буде виключений діагноз панкреатиту.

Молочнокислий ацидоз (лактоацидоз), виражені гепатомегалія із стеатозом, які спостерігаються при лікуванні антиретровірусними препаратами – аналогами нуклеозиду, і призводять до важких необоротних порушень печінкової і ниркової діяльності, можуть спостерігатися через декілька місяців застосування препарату „Ламівудин” у складі комбінованої терапії з іншими антиретровірусними засобами. Тому під час комбінованої терапії потрібен контроль маси тіла, розмірів печінки, біохімічних показників крові. У разі клінічних проявів лактоацидозу і значного погіршення лабораторних показників функції печінки лікування зупиняють.

При призначенні препарату дітям перерахунок дози з урахуванням маси тіла дитини проводять кожні 3 місяці лікування. В іншому випадку дози згодом стануть недостатніми, що загрожує виникненням резистентних штамів ВІЛ.

Застосування при вагітності та в період лактації. Застосування препарату під час вагітності можливе, якщо очікуваний ефект від терапії перевищує потенційний ризик для плода.        ВІЛ-інфікованим матерям не рекомендується годувати немовля груддю через загрозу інфікування дитини. Під час лікування препаратом слід припинити грудне вигодовування.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Ламівудину і зидовудину спостерігалось помірне (на 28 %) підвищення пікових концентрації зидовудину у плазмі крові, однак суттєвих змін показника AUC (площа під кривою „концентрація в плазмі – час”) не відзначалось. Зидовудин не впливає на фармакокінетику Ламівудину.

При одночасному застосуванні препарату із диданозином, сульфаніламідами, зальцитабіном збільшується ризик розвитку панкреатиту.

Ламівудин також може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання зальцитабіну, тому одночасне застосування Ламівудину і зальцитабіну не рекомендується.

При одночасному застосуванні із дапсоном, диданозином, ізоніазидом, ставудином, зальцитабіном збільшується ризик розвитку периферичної невропатії.

Триметоприм підвищує рівень Ламівудину в плазмі крові.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С, в оригінальній упаковці.

Термін придатності − 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Ламівудин 150 мг – по 60 таблеток, вкритих оболонкою, у пластиковому контейнері з кришечкою та з  контролем першого розкриття; по одному пластиковому контейнеру в картонній пачці;

ламівудин 300 мг – по 30 таблеток, вкритих оболонкою, у пластиковому контейнері з кришечкою та з контролем першого розкриття;  по одному пластиковому контейнеру в картонній пачці.

 

Виробник. „Ауробіндо Фарма Лімітед”.

 

Адреса. Плот № 2, Маітрівіхар, Амірпет, Гідерабад – 500 038, Індія.