Лантус - 27 Травня 2015 - Медична скарбниця
   
Неділя, 2016-12-04, 9:16 PM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2015 » Травень » 27 » Лантус
12:50 PM
Лантус

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛАНТУС

(LANTUS)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: інсулін гларгін;

основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або майже безбарвний прозорий розчин;

склад: 1 мл ін'єкційного розчину містить 3,6378 мг інсуліну гларгіну, еквівалентного 100  одиницям інсуліну гларгіну.

В одному картриджі міститься 3 мл розчину, еквівалентного 300 одиницям інсуліну гларгіну;

допоміжні речовини: цинку хлорид, м-крезол, гліцерол, кислота соляна, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

 

Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Протидіабетичні засоби. Інсуліни та їх аналоги тривалої дії. Код АТС  А10А Е04.

 

Фармакологічні властивості. Інсулін гларгін - аналог інсуліну, вироблений за рекомбінантною ДНК-технологією, з використанням штаму Escherichia coli (штами

К 12), має ідентичну з інсуліном людини структуру. Знижує рівень глюкози в крові.

Фармакодинаміка.  Інсулін гларгін – аналог інсуліну людини, який має низьку розчинність при нейтральному значенні рН. Він повністю розчинний у кислому середовищі,  рН препарату дорівнює 4. Після введення в підшкірні тканини кислий розчин нейтралізується, що призводить до виникнення мікроосаду/мікропреципітатів, з якого поступово вивільняється невелика кількість інсуліну гларгіну, який забезпечує повільний, без піків профіль залежності концентрації від часу. Такі властивості інсуліну гларгіну дозволяють досягати довготривалої дії препарату.

Зв’язування з рецепторами інсуліну: процес зв’язування інсуліну гларгіну з рецепторами інсуліну  дуже подібний до аналогічного процесу інсуліну людини. Таким чином, він може бути провідником того ж самого типу ефектів через рецептори інсуліну, що й інсулін.

Первинна активність інсуліну, в тому числі інсуліну гларгіну, – це регуляція метаболізму глюкози. Інсулін та його аналоги знижують рівень глюкози в крові за рахунок підвищення її утилізації на периферії, зокрема в скелетних м’язах і жировій тканині та пригніченні продукції глюкози печінкою. Інсулін пригнічує ліполіз в адипоцитах, протеоліз  і підсилює біосинтез білка.

Клініко-фармакологічні дослідження після внутрішньовенного введення інсуліну гларгіну та інсуліну людини довели еквівалентність однакових доз цих препаратів. Інші клінічні дослідження, які проводилися на здорових добровольцях і хворих на цукровий діабет І типу, показали, що початок дії інсуліну гларгіну після підшкірного введення є  повільнішим, концентрація стабільна (вільна від піків концентрації глюкози у крові), а тривалість дії – пролонгована (у порівнянні з інсуліном людини). Такі ефекти інсуліну гларгіну безпосередньо зумовлені  повільною абсорбцією та дозволяють застосовувати препарат один раз на добу. У хворих на  цукровий діабет І типу вивчався середній час ефективності інсуліну гларгіну  у порівнянні з інсулінами людини протягом 24 год після ін`єкції. Середній час ефективності між ін`єкцією та закінченням фармакологічної дії становить 14,5 год (9,5 - 19,3 год) для інсулінів людини та 24 год (10,8- 24 год і більше) для інсуліну гларгіну.

Фармакокінетика. У здорових добровольців та у хворих на цукровий діабет концентрації інсуліну в плазмі крові вказували на повільну та  тривалішу абсорбцію, а також демонстрували відсутність піків після підшкірної ін’єкції інсуліну гларгіну у порівнянні з інсуліном людини. Таким чином, концентрація безпосередньо пов’язана з часовим профілем фармакодинамічної активності інсуліну гларгіну.

Інсулін гларгін, який вводиться один раз на добу, дозволяє досягати стабільного рівня вже через 2 - 4 дні після першої ін`єкції.

У людини інсулін гларгін частково розпадається у підшкірних тканинах при карбоксилюванні бета-ланцюга з утворенням активних метаболітів 21А-Gly інсулін та 21А-Gly -des-30B -Thr-інсулін. У плазмі крові виявляються як незмінений інсулін гларгін, так і продукти його метаболізму. У клінічних дослідженнях при аналізі підгруп, які були сформовані за віком і статтю, не було встановлено відмін відносно безпеки та ефективності інсуліну гларгіну.

 

Показання для застосування. Цукровий діабет у дорослих, підлітків та дітей старше 6 років,  коли необхідне лікування інсуліном.

Спосіб застосування та дози. Дозування  препарату Лантус виражається в одиницях. Ці одиниці властиві лише для Лантуса, вони нерівнозначні ні з міжнародними одиницями, ні з одиницями, що виражають дозування інших аналогів інсуліну.

Оскільки Лантус є аналогом інсуліну з тривалим терміном  дії, препарат застосовується  в один і той же час, один раз на добу.

Доза інсуліну гларгіну повинна бути індивідуально дібрана лікарем. За даними клінічних досліджень, хворим на цукровий діабет ІІ типу ЛантусÒ можна застосовувати одночасно із пероральними  антидіабетичними лікарськими засобами. У цьому випадку середня початкова доза ЛантусуÒ становить 10 Од., один раз на добу, подальше призначення залежить від потреб пацієнта та становить  у середньому 2–100 Од.

У дітей віком старше 6 років ефективність і безпека Лантусу була продемонстрована тільки при застосуванні ввечері. 

Перехід від інших інсулінів до препарату "Лантус".

Якщо необхідно перейти з інсуліну із середньою тривалістю дії або тривалою дією на ЛантусÒ, може виникнути потреба у зміні дози основного інсуліну, а також корекції доз і часу прийому інших антидіабетичних засобів, які застосовуються одночасно (наприклад, додаткових стандартних інсулінів чи швидкодіючих аналогів інсуліну,  пероральних антитидіабетичних засобів).

 Щоб знизити ризик розвитку нічної гіпоглікемії або гіпоглікемії у ранні ранкові години, хворі, які змінили  режим прийому основного інсуліну з дворазового прийому інсуліну людини на прийом ЛантусуÒ один раз на добу, повинні зменшити дозу основного інсуліну на 20–30 % протягом перших тижнів лікування. Таке зниження дози основного інсуліну повинно бути тимчасово компенсовано збільшенням дози інсуліну, введення якого пов`язано з прийманням їжі. Після закінчення цього “підготовчого періоду” дози інсуліну знов добираються окремо.

Як і при застосуванні інших аналогів інсуліну, у хворих, які застосовують  великі дози інсуліну та мають антитіла до нього, при переході на ЛантусÒ підвищується чутливість організму до інсуліну, що вимагає ретельної корекції доз. Це особливо актуально для хворих з надлишковою масою тіла, зміною способу життя, що само по собі підвищує схильність до гіпо- або гіперглікемії.

Введення

Лантус  вводиться підшкірно, один раз на добу, в один  і той же час, у дозі, дібраній  індивідуально для  кожного  хворого.

Для ін`єкції препарату Лантус необхідно використовувати лише шприци, градуйовані на 100 Од

Інсулінова шприц-ручка ОптіПен.

ЛантусÒ у картриджах вводиться підшкірно, за допомогою спеціальної шприц-ручки для введення інсуліну – ОптіПен, згідно з детальною інструкцією для використання цього приладу.

Потрібно суворо дотримуватись інструкції виробника з використання шприц-ручки для встановлення  картриджа, прилаштування голки та проведення ін’єкції інсуліну.

Якщо шприц-ручка  пошкоджена, її слід викинути і використати нову.

Якщо шприц-ручка ОптіПен не працює (дивись інструкцію з використання шприц-ручки), ін`єкцію можна робити за допомогою шприца, градуйованого на 100 Од.

 

Картриджі

Лантус у картриджах не призначений для внутрішньовенного введення.

Перед встановленням картриджа до шприц-ручки його необхідно попередньо витримати 1-2 год. при кімнатній температурі.

Необхідно оглянути картридж перед використанням. Застосовувати препарат можна лише у тому разі, якщо розчин при візуальному огляді є прозорим і  безбарвним (або майже безбарвним), без видимих  часток, а також якщо він має водоподібну консистенцію! Оскільки ЛантусÒ є розчином, він не потребує ресуспендування перед застосуванням.

 Перед введенням необхідно видалити з картриджа пухирці повітря (дивіться детальну інструкцію для використання приладу ОптіПен). Необхідно чітко дотримуватися інструкції для використання шприц-ручки. Не дозволяється наповнювати пусті картриджі! Якщо шприц-ручка ОптіПен не працює, ін`єкцію можна виконувати за допомогою шприца, градуйованого на 100 Од. ОптіПен з картриджем не можна зберігати у холодильнику!

 

Лантус не можна вводити внутрішньовенно, оскільки введення звичайної підшкірної дози внутрішньовенно може призвести до тяжкої гіпоглікемії.

Немає клінічно суттєвої різниці у рівнях інсуліну або глюкози в плазмі крові після введення Лантусу в абдомінальну ділянку, ділянку дельтоподібого м`яза або стегна. Місце ін’єкції може змінюватися по колу, від однієї ін’єкції до наступної.

ЛантусÒ не можна змішувати з  жодним іншим інсуліном або розводити. Змішування або розведення може змінити час/характер дії та призвести до утворення осаду.

 

Побічна дія. Гіпоглікемія є найчастішим ускладненням при лікуванні інсуліном (особливо при застосуванні його у великих дозах).

Наступні, пов’язані із застосуванням препарату небажані реакції, що спостерігалися в ході клінічних досліджень, представлені нижче за системами класів органів у порядку зменшення їх частоти виникнення (дуже поширені: >1/10; часті: >1/100, <1/10; нечасті: > 1/1 000, < 1/100; поодинокі: >1/10 000, <1/1 000; вкрай поодинокі: < 1/10 000).

 

В межах кожної частотної групи небажані реакції представлені у порядку зменшення значимості.

Розлади метаболізму та засвоєння поживних речовин

Дуже поширені: гіпоглікемія

Тяжкі напади гіпоглікемії можуть призводити до неврологічних порушень і бути небезпечними для життя пацієнта.

У багатьох хворих перед виникненням ознак нейроглікопенії передують ознаки адренергічної контррегуляції. Зазвичай, чим сильніше і швидше знижується рівень глюкози в крові, тим більше виражена протирегуляція та її симптоми.

Розлади імунної системи

Поодинокі: алергічні реакції

Алергічні реакції негайного типу на інсулін виникають рідко. Такі реакції на інсулін

(в тому числі – й на інсулін гларгін) чи на компоненти препарату можуть супроводжуватися, наприклад, генералізованими шкірними реакціями, ангіоедемою, бронхоспазмом, гіпотензією та шоком, вони можуть становити загрозу для життя.

Введення інсуліну може спричинити утворення антитіл до інсуліну. В клінічних дослідженнях антитіла, що викликають перехресну реакцію з інсуліном гларгіном, спостерігалися з однаковою частотою в лікувальних групах, для яких застосовували NPH-інсулін та інсулін гларгін. У поодиноких  випадках за  наявності  антитіл інсуліну може знадобитися корекція дози інсуліну, щоб знизити тенденцію до гіперглікемії чи гіпоглікемії.

Розлади нервової системи

Вкрай поодинокі: дисгевзія.

Порушення з боку органів зору

Поодинокі: порушення зору.

Виражена зміна рівня цукру в крові може спричинити тимчасове погіршення зору, обумовлене тимчасовою зміною тургору кришталика та коефіцієнта переломлення ока.

Поодинокі: ретинопатія.

Тривале покращання глікемії знижує небезпеку прогресії діабетичної ретинопатії.

Однак  інтенсивна інсулінова терапія з наступним різким покращанням рівня глікемії може супроводжуватися тимчасовим погіршенням перебігу діабетичної ретинопатії. У випадку проліферативної ретинопатії, зокрема якщо лікування фотокоагуляцією не проводиться,  напади тяжкої гіпоглікемії можуть спричинити  тимчасову повну втрату зору.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин

При будь-якій інсуліновій терапії на місці введення ін’єкції можливий розвиток ліподистрофії, що призводить до затримки всмоктування інсуліну в цьому місці. Постійна зміна місця ін’єкції у межах зони введення ін’єкцій допомагає знизити чи попередити подібні реакції.

Часті: ліпогіпертрофія.

Нечасті: ліпоатрофія.

Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Вкрай поодинокі: міалгія

Зміни загального характеру та зміни на місці введення ін’єкції

Часті: реакції на місці ін’єкції.

До них відносяться почервоніння, біль, свербіж, кропивянка, набряк чи запалення. Більшість слабко виражених реакцій на інсулін у місці введення ін’єкції, як правило, зникає через кілька днів чи тижнів.

Поодинокі: набряк.

Інколи застосування препаратів інсуліну призводить до затримки натрію та появи набряків, якщо попередній глікемічний контроль не був адекватним.

Дитяча популяція

У цілому, профіль безпеки хворих віком ≤ 18 років подібний до профілю безпеки хворих віком > 18 років.

Повідомлення про побічні реакції, отримані у ході післямаркетингового фармакологічного нагляду, свідчать про відносно більш часті реакції (біль у місці ін’єкції, реакція в місці ін’єкції) та реакції шкіри (висип, кропивянка) у хворих віком  до 18 років, ніж у хворих, старше 18 років.

Даних щодо безпеки застосування препарату для  хворих віком молодше 6 років  немає.

Протипоказання. Підвищена чутливість до інсуліну гларгіну або до інших компонентів препарату. У зв’язку з обмеженням досвіду вивчення ефективності та безпеки ЛантусÒ не можна застосовувати для лікування таких груп пацієнтів: діти віком до 6 років, хворі з порушенням функції печінки або хворі з помірним/серйозним порушенням функції нирок.

Передозування. Передозування препаратами інсуліну може спричинити тяжку та тривалу гіпоглікемію, що становить загрозу для життя. До передозування можуть призвести абсолютне перебільшення дози інсуліну, зміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, проноси, фізичне навантаження, захворювання, які викликають зниження потреби в інсуліні (хвороби нирок і печінки, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофізу або щитовидної залози), зміна місця ін'єкції (наприклад, шкіра живота, передпліччя, стегна), а також взаємодія інсуліну з іншими засобами, що призводять до різкого зниження рівня цукру в крові. Нетяжкі прояви гіпоглікемії можна  від- кориговувати шляхом застосування орального прийому вуглеводів. Може  знадобитися також зміна дози лікарського препарату, їжі або фізичної активності.

При тяжких проявах гіпоглікемії (кома, неврологічні порушення) потрібне внутрішньом`язове/підшкірне введення глюкагону або внутрішньовенне введення глюкози. Тривалий прийом вуглеводів і спостереження за пацієнтом є необхідними заходами після гіпоглікемічного стану, оскільки гіпоглікемічні напади можуть повторюватись.

 

Особливості застосування.

Лантус не є інсуліном вибору при лікуванні діабетичного кетоацидозу. У таких випадках рекомендується внутрішньовенне введення простого інсуліну. 

Безпека і ефективність Лантусу встановлені при застосуванні підлітками і дітьми віком старше 6 років.

Внаслідок обмеженого досвіду застосування ефективність і безпека ЛантусуÒ не могли бути оцінені у дітей віком до 6 років, у пацієнтів з порушеною функцією печінки або у пацієнтів із середньою/тяжкою нирковою недостатністью.

У хворих з порушенням функції нирок потреба в інсуліні може зменшуватись через зниження метаболізму інсуліну. У пацієнтів літнього віку прогресуючий розлад функції нирок може спричинити  стійке зниження потреби в інсуліні.

У хворих з тяжким порушенням функції печінки потреба в інсуліні може бути зменшена у зв’язку  зі зниженням  глюконеогенезу та уповільненням метаболізму інсуліну.

Для ретельного та чіткого підтримування вмісту глюкози у крові та профілактики випадків гіпо- або гіперглікемії хворі повинні суворо дотримувати всіх рекомендацій щодо режиму лікування, місця ін’єкції та власне техніки ін’єкції.

Перехід хворого на інсулін іншого типу чи  іншої торгової марки  повинен проводитися під суворим ретельним  наглядом, при цьому може знадобитися зміна дози.

Гіпоглікемія

Час виникнення гіпоглікемії залежить від характеру дії інсуліну, який застосовується,  і тому може змінюватися при зміні режиму лікування. Внаслідок більш стабільного надходження основного інсуліну при застосуванні ЛантусуÒ гіпоглікемія у ранні ранкові години може бути  ймовірнішою, ніж  гіпоглікемія вночі.

Необхідно дотримуватись особливої обережності та ретельно контролювати рівень глюкози у крові у тих хворих, у яких напади гіпоглікемії мають особливо тяжкий перебіг, як, наприклад, у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин, що забезпечують мозок (ризик тяжких кардіологічних або церебральних ускладнень гіпоглікемії), а також у хворих на проліферативну ретинопатію, які не піддавались попередній фотокоагуляції (ризик транзиторного амаврозу внаслідок гіпоглікемії).

Хворі повинні знати всі застережні симптоми гіпоглікемії (від їх слабкої вираженості). Вони можуть бути відсутніми  у деяких групах ризику. До них належать хворі

  • в яких глікемічний контроль суттєво поліпшився,
  • в яких гіпоглікемія розвивається поступово,
  • літнього віку,

      -    після переведення з тваринного інсуліну на людський інсулін,

  • в яких виявляється автономна нейропатія,
  • з тривалим анамнезом діабету,
  • які мають психічні захворювання,
  • які одночасно проходять курс лікування із застосуванням інших лікарських засобів.

Подібні ситуації можуть призвести до тяжкої гіпоглікемії (із втратою свідомості) і усвідомлення хворим її виникнення.

Пролонгована дія інсуліну гларгіну, введеного підшкірно, може затримати вихід із гіпоглікемії.

При нормальному або зниженому рівні глікозильованого гемоглобіну необхідно зважати на можливість виникнення неусвідомлених (особливо у нічні години) нападів гіпоглікемії.

Дотримання хворими режиму прийому препарату та харчування, правильне введення інсуліну та усвідомлення симптомів гіпоглікемії є дуже важливими для зниження ризику гіпоглікемії. Фактори, що підвищують схильність до гіпоглікемії, потребують особливо ретельного контролю та можуть призвести до необхідності коригування дози. До них належать

  • зміна ділянки ін’єкції,
  • посилення чутливості до інсуліну (наприклад, після усунення стресу),
  • незвичне, більш інтенсивне або дуже тривале фізичне навантаження,
  • супутні захворювання (наприклад, блювання, діарея),
  • неправильний прийом  їжі,
  • пропущений  прийом  їжі,
  • вживання алкоголю,
  • деякі некомпенсовані ендокринні порушення (наприклад, при гіпотиреозі або при недостатності функції гіпофізу або надниркових залоз),
  • одночасне лікування іншими лікарськими засобами.

 

Супутні захворювання

Супутні захворювання потребують інтенсивного спостереження за пацієнтом. У більшості випадків треба призначати контроль сечі на вміст кетонових тіл, що є необхідним для добору дози інсуліну, оскільки потреба в інсуліні часто буває підвищеною. Хворі на цукровий діабет І типу повинні регулярно вживати  їжу, багату принаймні на вуглеводи у невеликих кількостях, навіть коли вони не можуть їсти або можуть вжити  лише невелику кількість їжі. Однак ні в якому разі не можна пропускати введення інсуліну.

 

Вагітність і  годування груддю.

Клінічного досвіду застосування інсуліну гларгіну вагітними жінками немає. Нечисленні випадки вагітності на фоні застосування інсуліну гларгіну, що спостерігалися у ході післямаркетингового фармацевтичного нагляду, вказують на відсутність шкідливого впливу інсуліну гларгіну на вагітність, на здоров’я плода та новонародженого. Інших важливих епідеміологічних даних на цей момент немає.

У дослідженнях на тваринах не виявлено прямого шкідливого впливу на перебіг вагітності, ембріональний (чи фетальний) розвиток, пологи та розвиток дитини.

Наявних клінічних даних недостатньо для виключення будь-якого ризику. У разі необхідності застосування  Лантусу®  у період вагітності можливе.

Для пацієнток із попереднім або гестаційним  діабетом дуже важливо ретельно контролювати вміст цукру в крові. Потреба в інсуліні може бути знижена у першому триместрі вагітності та підвищена у другому та третьому триместрах. Одразу ж після пологів потреба в інсуліні швидко знижується (зростає ризик гіпоглікемії), тому важливо  ретельно контролювати рівень глюкози.

Жінкам у період годування груддю  також необхідна корекція дози інсуліну та дієти.

 

Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами.

У разі неадекватного добору дози чи зміни препарату, а також у разі нерегулярного застосування цього лікарського засобу чи нерегулярного прийому їжі можливі надмірні коливання рівня цукру в крові, в першу чергу, в бік зниження, які послаблюють здатність брати активну участь у дорожному русі та керувати технікою. Це стосується початкового періоду лікування, а також одночасної дії алкоголю або лікарських засобів, які впливають  на центральну нервову систему.

Здатність хворих концентрувати увагу або швидкість реакції може бути порушена внаслідок гіпоглікемії або, наприклад, у результаті порушення зору. Усі ці явища можуть створювати ризик у ситуаціях, коли зазначена здатність особливо важлива (наприклад, при керуванні автомобілем або роботі з механізмами).

Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність запобігання нападів гіпоглікемії під час керування автомобілем. Це дуже важливо для тих, у кого знижені або відсутні відчуття попереджувальних симптомів гіпоглікемії або часто виникають напади гіпоглікемії. Необхідно враховувати, чи можуть вони керувати автомобілем або працювати з механізмами  за  подібних обставин.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Додаткове застосування інших лікарських засобів може посилити або послабити дію інсуліну на рівень цукру в крові. Тому їх одночасне застосування можливе лише за умови корекції доз препаратів. Гіпоглікемічні реакції можуть виникнути  при одночасному застосуванні препарату ЛантусÒ з  пероральними протидіабетичними препаратами, блокаторами ангіотензин-конвертуючого ферменту, дизопірамідом, фібратами, флуоксетином, інгібіторами МАО, пентоксифіліном, пропоксифеном, саліцилатами та сульфаніламідами. Препарати, які можуть знижувати ефект ЛантусуÒ: кортикостероїди, даназол, діазоксид, діуретики, глюкагон, ізоніазид, естрогени та прогестерон, похідні фенотіазину, соматропін, симпатоміметики (адреналін, сальбутамол, тербуталін), гормони щитовидної залози, деякі антипсихотичні лікарські препарати (наприклад, клозапін та оланзапін) та інгібітори протеази.

Бета-блокатори, клонідин, солі літію або алкоголь можуть потенціювати або послабляти гіпоглікемічний ефект інсуліну. Пентамідин може спричиняти гіпоглікемію, яка іноді переходить у гіперглікемію.

При одночасному застосуванні з інсуліном бета-блокаторів, клонідину, гуанетидину, резерпіну їх ефект може суттєво знижуватись  або зовсім зникати.

ЛантусÒ не можна змішувати з іншими препаратами. Дуже важливо, щоб шприци  не містили залишків  інших препаратів!

 

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступних для дітей місцях!

Термін придатності препарату  - 3 роки.

Перед початком використання зберігати при температурі від + 2°С до + 8°С. Не заморожувати! Захищати від світла. Не допускати контакту з морозильним відділенням або накопичувачами холоду.

Термін зберігання розпочатого картриджу не може перевищувати  28 днів за умов зберігання при температурі не вище +25°С у захищеному від тепла та світла місці. Картридж, встановлений до шприц-ручки, не можна зберігати у холодильнику!

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

 

Умови відпуску. За рецептом.

 

Упаковка. 5 скляних картриджів по 3 мл (100 Од./мл) у блістері, розміщеному у картонній коробці.

 

Виробник. Санофі-Авентіс Дойчланд ГмбХ, Німеччина.

 

Адреса. D-65926 Frankfurt am Main, Germany.

Переглядів: 120 | Додав: GAL | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz