ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Лазикс

(Lasix) 

 

Загальна характеристика:

 міжнародна та хімічна назви: фуросемід, (4-хлор-N-(2-фурилметил)-5-сульфамоілантранілова кислота);

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, з розподілювальною  рискою;

склад: 1 таблетка містить 40 мг фуросеміду;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований кукурудзяний, лактоза, кремній колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат.

 

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Високоактивні діуретики. Препарати сульфамідів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Фуросемід є петльовим діуретиком швидкої дії, що приводить до встановлення відносно сильного та короткочасного діуретичного ефекту. Фуросемід блокує Na+K+2Cl-котранспортер, розташований у базальних мембранах клітин товстого сегмента висхідної частини петлі Генле: ефективність салуретичної дії фуросеміду, таким чином, залежить від того, чи потрапляє лікарський засіб до канальців у місцях просвітів шляхом аніоно-транспортного механізму. Діуретичний ефект виникає в результаті реабсорбції натрію хлориду в цьому сегменті петлі Генле. Внаслідок цього фракційна екскреція натрію може досягати 35% гломерулярної фільтрації натрію. Вторинні ефекти збільшеної екскреції натрію полягають у підвищеному виведенні сечі (завдяки осмотично зв'язаній воді) та у збільшеній дистальній канальцевій секреції калію. Також підвищується екскреція іонів кальцію та магнію.

Фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію системи ренін-ангіотензин-альдостерон. При серцевій недостатності фуросемід приводить до гострого зменшення серцевого переднавантаження (шляхом звуження ємкісних венозних судин).  Цей ранній судинний ефект є простагландинопосередкованим та припускає адекватну функцію нирок з активацією системи ренін-ангіотензин і неушкодженим синтезом простагландинів. Окрім цього, завдяки притаманному йому натрійуретичному ефекту фуросемід знижує реактивність судин по відношенню до катехоламінів, яка збільшена у хворих на гіпертензію.

Антигіпертензивна ефективність фуросеміду пояснюється збільшеною екскрецією натрію, зниженим об'ємом крові та зменшеною відповіддю гладких м’язів судин на стимуляцію вазоконстрикторами або судинозвужувальними  засобами.

Початок діуретичного ефекту спостерігається протягом години після перорального прийому лікарського засобу.

Дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезу спостерігалось у здорових пацієнтів, які отримували фуросемід у дозах  10 − 100 мг. Тривалість дії у здорових людей становить приблизно  3 − 6 годин після перорального прийому 40 мг фуросеміду.

Ефект фуросеміду зменшується, якщо спостерігається занижена канальцева секреція або взаємодія лікарського засобу з альбуміном всередині канальців.    

Фармакокінетика.

Фуросемід швидко абсорбується з шлунково-кишкового тракту. Максимальний час абсорбції − від 1 до 1,5 години. Абсорбція лікарського засобу свідчить про значну індивідуальну варіабельність.

Біодоступність фуросеміду у здорових волонтерів становить  приблизно 50 − 70% для таблеток. У пацієнтів на біодоступність лікарського засобу впливають різні фактори, включаючи наявні захворювання,  біодоступність може зменшуватися до 30% (наприклад при нефротичному синдромі).

Можливий вплив вживання їжі одночасно з прийомом фуросеміду на абсорбцію фуросеміду.

Об'єм розподілу фуросеміду становить від 0,1 до 0,2 літра на 1 кг маси тіла. Об'єм розподілу може бути вищим   залежно від  захворювання.

Фуросемід (більше 98%)  утворює міцні сполуки з протеїнами плазми крові, особливо з альбуміном.

Фуросемід виводиться головним чином у вигляді невидозміненого лікарського засобу, шляхом секреції у проксимальний каналець.

Метаболіт фуросеміду − глюкуронід − становить 10 − 20% речовин, що містяться в сечі. Залишкова доза виводиться з фекаліями, ймовірно, шляхом біліарної секреції.

Фуросемід потрапляє у молоко матері; проникає крізь плацентарний бар'єр та повільно потрапляє до плоду. Фуросемід визначається у плоді чи у новонароджених у тих же концентраціях, що й у матері дитини.

• Захворювання нирок

При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнене, а період напіввиведення − подовжений; кінцевий період напіввиведення може тривати до 24 годин у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.

При нефротичному синдромі зменшені концентрації білків плазми призводять до підвищення концентрацій незв'язаного (вільного) фуросеміду. З іншого боку,  ефективність фуросеміду у цих пацієнтів зменшена завдяки зв'язуванню з інтратубулярним альбуміном та заниженій канальцевій секреціі.

Фуросемід погано піддається діалізу у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, перитонеальний діаліз та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах.

• Печінкова недостатність

При печінковій недостатності період напіввиведення фуросеміду збільшується на 30 - 90%, головним чином завдяки більшому об'єму дистрибуції. Слід також відмітити,  що у даній групі пацієнтів спостерігається широка різноманітність усіх фармакокінетичних параметрів.      

• Застійна серцева недостатність, тяжка гіпертензія, пацієнти  літнього віку

Виведення фуросеміду уповільнене через зменшену функцію нирок у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, тяжкою гіпертензією та у пацієнтів похилого віку.

• Недоношені та доношені немовлята 

 Залежно від рівня сформованості нирок виведення фуросеміду може бути уповільненим. Метаболізм лікарського засобу також зменшується, якщо у немовлят порушена здатність до глюкуронізації. Кінцевий період напіввиведення триває менше 12 годин у плодів старше 33 тижнів після запліднення яйцеклітини. У немовлят старше 2 місяців кінцевий кліренс аналогічний кліренсу у дорослих пацієнтів.

 

 

Показання для застосування.

● Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності (якщо необхідно лікування із застосуванням діуретиків).

● Набряки при  хронічній нирковій недостатності.

● Гостра ниркова недостатність, включно у вагітних  або під час пологів.

● Набряки при  нефротичному синдромі (якщо необхідно лікування із застосуванням діуретиків).

● Набряки при  захворюваннях печінки (у разі необхідності, для доповнення лікування із застосуванням антагоністів альдостерону).

● Гіпертензія.

 

Спосіб застосування та дози.

Режим дозування встановлює лікар індивідуально, залежно від вираженості розладів водно-електролітного балансу, величини клубочкової фільтрації, тяжкості стану пацієнта. В процесі застосування препарату потрібно коригувати показники водно-електролітного балансу з урахуванням діурезу і динаміки загального стану пацієнта. Препарат застосовують звичайно  натщесерце.

Для дорослих рекомендована максимальна добова доза фуросеміду  1500 мг.

Препарат  у  вигляді  даної  лікарської  форми  призначають  дітям  з  масою  тіла більше 10 кг.

Для дітей рекомендована доза фуросеміду для перорального прийому становить 2 мг/кг маси тіла, але максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг.

Діти

Для дітей дозу потрібно зменшувати  відповідно до маси тіла.

 

Побічна дія.

Фуросемід приводить до збільшеної екскреції з організму натрію й хлориду та, як наслідок, води. Окрім цього, посилюється екскреція інших електролітів (зокрема калію, кальцію та магнію). Симптоматичні порушення електролітного балансу та метаболічний алкалоз можуть перейти у форму поступово зростаючого електролітного дефіциту. При застосуванні  пацієнтами з нормальною функцією печінки більш високих доз фуросеміду може виникнути гостре погіршення стану пацієнта через велику втрату електролітів.    

 

До симптомів порушень електролітного балансу належать посилене відчуття спраги, головний біль, сплутаність свідомості, судоми м’язів, тетанія, слабкість м'язів, розлади серцевого ритму та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту.

 

Діуретичний ефект фуросеміду може призвести або сприяти гіповолемії та зневодненню організму, особливо у пацієнтів літнього віку. Суттєве зменшення кількості рідини в організмі може призвести до посилення процесів згортання крові з тенденцією до розвитку тромбозів.  

 

Фуросемід може спричинити гіпотензію, що, в свою чергу, може призвести до виникнення ознак і симптомів, таких як порушення концентрації та реакції, марення, відчуття тиску в голові, головний біль, запаморочення, сонливість, слабкість, розлади зору, сухість у роті, ортостатична гіпотензія.

 

Збільшене утворення сечі може спричинити або збільшити кількість скарг, що надходять від пацієнтів з обструкцією відтоку сечі. Таким чином, може виникнути гостра затримка сечі з можливими вторинними ускладненнями, наприклад, у пацієнтів з порушеннями спорожнення сечового міхура, гіперплазією простати або звуженням уретри.

 

Лікування фуросемідом може призвести до минущого зростання рівнів креатиніну крові та рівнів сечовини, а також до підвищення рівнів холестерину та тригліцериду в сироватці крові. Можуть підвищитись рівні сечової кислоти в сироватці крові та виникнути напади подагри. 

 

Переносимість глюкози може зменшуватись у результаті застосування фуросеміду. У хворих на  цукровий діабет це може призвести до погіршення метаболічного контролю; цукровий діабет може перейти із латентної форми у виражену форму перебігу захворювання.

 

Рідко можуть виникати реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, блювання або діарея. В окремих випадках може розвинутись внутрішньопечінковий холестаз, виникнути збільшення рівнів печінкових трансаміназ або гострий панкреатит.

Рідко можуть спостерігатись порушення слуху та дзвін у вухах, хоча звичайно вони є минущими розладами, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад при нефротичному синдромі) та/або у разі надто швидкого внутрішньовенного введення фуросеміду.

В окремих випадках можуть виникати реакції з боку шкіри та слизових оболонок, наприклад свербіж, кропив'янка, інші види висипання на шкірі або бульозні висипання, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, пурпура.

Тяжкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції (наприклад такі, що супроводжуються шоком) виявляються рідко.

Інтерстиціальний нефрит, васкуліт або еозинофілія спостерігаються рідко. Іноді може виникати пропасниця або парестезія, в окремих випадках − підвищена чутливість  до світла.

Іноді може виникати тромбоцитопенія. У окремих випадках може розвинутись агранулоцитоз, апластична  або гемолітична анемія. 

У недоношених немовлят фуросемід може спричинювати нефрокальциноз/нефролітіаз. Якщо фуросемід застосовується для лікування недоношених немовлят протягом перших тижнів життя, це може збільшити ризик виникнення  постійно відкритої артеріальної протоки.

 

Протипоказання.

● Гіперчутливість до фуросеміду або інших компонентів, що входять до складу препарату.

 У пацієнтів з алергією на сульфанаміди (наприклад на  сульфанамідні антибіотики або сульфанілсечовину) може  виявитися перехресна чутливість до фуросеміду.

●  Пацієнти з гіповолемією або зневодненням організму.

●  Пацієнти з нирковою недостатністю у вигляді анурії, в яких не спостерігається терапевтична відповідь на фуросемід.

●  Пацієнти з тяжкою гіпокаліємією.

●  Пацієнти з тяжкою гіпонатріємією. 

●  Пацієнти з прекоматозними та коматозними станами, що асоціюються з печінковою енцефалопатією.

● Жінки, які годують груддю.

● Вагітність. Проведення лікування в період вагітності потребує спостереження за ростом і розвитком плоду.  

Передозування.  Клінічна картина гострого або хронічного передозування залежить головним чином від ступеня та наслідків втрати електролітів і рідини, і включає такі ознаки, як гіповолемія, зневоднення організму, гемоконцентрація, серцеві аритмії (включаючи AV- блокаду та фібриляцію шлуночків). До симптомів цих порушень належать тяжка гіпотензія (що прогресує до шоку), гостра ниркова недостатність, тромбоз, маревні стани, периферичний параліч, апатія та сплутаність свідомості.

Специфічних антидотів фуросеміду дотепер немає. Терапія - симптоматична.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

В окремих випадках прийом фуросеміду протягом 24 годин після хлоралгідрату може спричинити припливи крові, підсилене потовиділення, збуджений стан, нудоту, підвищення кров’яного тиску та тахікардію. Отже, не рекомендується супутнє застосування фуросеміду та хлоралгідрату.   

 

Фуросемід може потенціювати ототоксичність аміноглікозидів та інших ототоксичних лікарських засобів. Оскільки це може призвести до ушкодження, що має необоротний характер, ці лікарські засоби не повинні застосовуватись одночасно з фуросемідом.

 

У разі одночасного застосування цисплатину та фуросеміду існує ризик виникнення ототоксичних ефектів. Окрім цього, може посилюватись нефротоксичність цисплатину, якщо фуросемід не призначається у низьких дозах (наприклад 40 мг пацієнтам з нормальною функцією нирок) та з позитивним балансом рідини, коли застосовується для досягнення ефекту форсованого діурезу під час терапії цисплатином.

 

Фуросемід для перорального прийому та сукральфат не повинні застосовуватись з інтервалом менше 2 годин, оскільки сукральфат зменшує абсорбцію фуросеміду з кишечнику, тобто знижує його дію.   

 

Фуросемід зменшує виведення  солей літію та може призводити до збільшення рівнів літію в сироватці крові, результатом чого є підвищений ризик токсичності літію, включаючи більший ризик виникнення кардіотоксичних та нейротоксичних ефектів літію. Таким чином, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію у пацієнтів, які отримують дану комбіновану терапію.

 

Пацієнти, які отримують діуретики, можуть страждати від тяжкої гіпотензії та погіршення функцї нирок, включаючи випадки ниркової недостатності, особливо при першому застосування інгібітору ангіотензинперетворюючого гормону (інгібітор АПГ) або антагоніста рецептора ангіотензину ІІ, або ж при першому застосуванні цих лікарських засобів у збільшеній дозі. Потрібно вирішити, чи слід тимчасово припинити застосування фуросеміду, або принаймні зменшити дозу фуросеміду за три дні до початку лікування, або ж збільшити дозу ігнібітору АПГ або антагоніста рецептора ангіотензину ІІ.  

 

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних лікарських засобів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, може зменшувати дію фуросеміду. У пацієнтів із зневодненням організму або з гіповолемією нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть призвести до гострої серцевої недостатності. Під дією фуросеміду може збільшуватись токсичність саліцилату.

 

Зменшення ефективності фуросеміду може виникнути після супутнього застосування фенітоїну. 

 

Застосування кортикостероїдів, карбеноксолону, кореня солодки у великих дозах та довготривале застосування послаблювальних засобів може збільшити ризик розвитку гіпокаліємї.

 

Деякі порушення електролітного балансу (такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть підвищувати токсичність певних інших лікарських засобів (наприклад препаратів дигіталісу та лікарских засобів, що  спричинюють синдром подовження інтервалу QT). 

 

Якщо антигіпертензивні препарати, діуретики або інші лікарські засоби, які мають властивість знижувати кров’яний тиск, застосовуються одночасно  з фуросемідом, слід очікувати ще більшого зниження кров’яного тиску.

 

Пробенецид, метотрексат та інші лікарські засоби, які, подібно до фуросеміду, підлягають значній канальцевій секреції в нирках, можуть зменшувати ефективність фуросеміду. Та навпаки, фуросемід може зменшувати виведення цих лікарських засобів нирками. Проведення лікування із застосуванням високих доз (зокрема як фуросеміду, так і інших лікарьких засобів) може призвести до збільшення їх рівнів у сироватці крові та зростання ризику побічних ефектів, спричинених  фуросемідом або застосуванням супутньої терапії.

 

Може зменшуватись ефективність антидіабетичних лікарських засобів та симпатоміметиків, що мають властивість підвищувати кров’яний тиск (наприклад епінефрину, норепінефрину). Може підсилюватись дія курареподібних м’язових релаксантів або теофіліну. 

 

Можливо посилення  шкідливого впливу нефротоксичних лікарських засобів на нирки.

 

Порушення функції нирок може розвинутись у пацієнтів, які отримують супутню терапію фуросемідом та високі дози окремих цефалоспоринів.

 

Супутнє застосування циклоспорину А та фуросеміду асоціюється із збільшеним ризиком виникненння подагричного артриту, вторинного по відношенню до гіперурикемії, спричиненої фуросемідом, та порушення ниркової екскреції уратів, спричиненої циклоспорином.

 

У пацієнтів, які належали до групи високого ризику нефропатії унаслідок терапії радіоконтрастними речовинами, при  лікуванні фуросемідом спостерігалась більша частота погіршення функції нирок після отримання радіоконтрастних речовин у порівнянні з такою у пацієнтів групи високого ризику, яким проводили лише внутрішньовенну гідратацію до призначення радіоконтрастних речовин.  

 

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 30°С в темному місці, недоступному для дітей.

Термін придатності – 4 роки.

 

Умови відпуску. За рецептом.

 

Упаковка. Таблетки по 40 мг № 50 в алюмінієвих стрипах (10 таблеток в одному стрипі).

 

Виробник. "Авентіс Фарма Лімітед”, Індія.

 

Адреса. Мумбей, 400093, Індія.