Лікувальна фізична культура (ЛФК)

Лікувальна фізкультура — це комплекс засобів, форм і методів фізичної культури, які застосовують до хворої або ослабленої людини з лікувальною і профілактичною метою.

У лікувальній фізкультурі широко вико­ристовують такі форми, як гігієнічна і лікувальна гімнас­тика, ігри, загартовування сонцем, повітрям, водою, елементи спорту — плавання, дозоване веслування, лижі, екскурсії, туризм.

Особливістю методу лікувальної фізкультури є активна участь хворого в лікувально-відновному процесі.

Лікувальна фізкультура має загальнотонізуючий вплив на організм. Вона сприяє якнайшвидшій ліквідації анатомо-фізіологічних порушень в окремих органах, нор­малізує патологічно змінені і компенсує втрачені функції, поліпшує якість рухів, виробляє і закріплює замінні на­вички.

Лікувальна фізкультура добре впливає на стан серце­во-судинної і дихальної систем, на психіку хворих, активізує обмін речовин, зміцнює кісткову і м'язову систе­ми, посилює збудливі і гальмівні процеси. Разом з тим лікувальна фізкультура підвищує дію медикаментів та інших лікувальних засобів, скорочує час між клінічним та функціональним одужанням. Під впливом фізичних вправ у тка­нинах організму настають зміни білкового обміну з утво­ренням продуктів розпаду, які стимулюють тканинний обмін і, надходячи в кров, підвищують нервово-м'язовий, тонус.

Лікувальна фізкультура сприяє відновленню фізіоло­гічних функцій, порушених хворобливими процесами.

Лікувальна фізкультура є засобом відновної і компен­саторної терапії. З допомогою фізичних вправ можна по­силити компенсаторно-пристосувальні функції і спряму­вати їх на відновлення здоров'я хворого.

Педагогічні принципи лікувальної фізкультури

1) Свідомість,

2) Активність.

3) Доступність. Вправи повинні бути простими, легкими для запам'ятовування та виконання.

4) Міцне засвоєння. Вправи треба добре вивчити, ста­ранно виконувати, по можливості точно.

5) Систематичність.

6) Послідовність. Це додержання окремих принципів методики.

7) Наростання навантаження.

8) Усунення різких переходів у коливанні наванта­ження.

9) Емоційність.

Засоби лікувальної фізкультури

Засоби лікувальної фізкультури такі: фізичні вправи, природні фактори, руховий і гігієнічний режими.

Фізичні вправи — основний засіб лікувальної фізкультури. Вона використовує спеціально підібрані, методично оформлені вправи.

Фізичні вправи поділяють на такі різновиди:

1. Гімнастичні, які можуть бути активними (без снарядів, із снарядами, на снарядах) і пасивними.

2. Прикладні. Це ходьба, біг, стрибки, метання.

3. Ігри. Вони виробляють кмітливість, уважність, швидкість, силу, спритність, колективізм, дисциплінованість.

Розрізняють кілька видів ігр.

Ігри рухливі, пов'язані з швидкими рухами (бі­гом, стрибками).

Ігри спортивні. Із них у лікувальній фізкультурі використовують волейбол, теніс, городки, елементи бас­кетболу та деякі інші.

Гімнастичні вправи — один з основних засобів ліку­вальної фізкультури.

Прикладні. Ходьба. Біг. Стрибки. Метання.

Руховий режим має велике значення і є обов’язковою частиною загального режиму хворого. Він раціонально регулює поєднання спокою і руху.

У лікувальних закладах застосовують такі режими: суворий постільний, постільний, напівпостільний і загальнотренувальний, або вільний.

При суворому постільному режимі ліку­вальна фізкультура як правило протипоказана.

При постільному режимі фізичні вправи хворі виконують лежачи або сидячи в ліжку.

При напівпостільному режимі, крім ліку­вальної гімнастики в ліжку, можна включати індивіду­альні і малогрупові заняття в кабінеті лікувальної фіз­культури, загартовування.

Загальнотренувальний режим дає змогу використати всі засоби лікувальної фізкультури.

Форми лікувальної фізкультури

Лікувальну фізкультуру застосовують у формі різних процедур. Основні з них такі: лікувальна гімнастика, гі­гієнічна гімнастика, індивідуальне завдання (самостійне заняття), прогулянки, екскурсії, туризм, елементи спор­тивних вправ, теренкур, трудотерапія.

Лікувальна гімнастика. Індивідуальні заняття проводять окремо з кожним хворим. Вправи можна виконувати біля ліжка хворого в палаті, в кабінеті лікувальної фізкультури або на повіт­рі.

Для групових занять створюють групи в складі 6—10 хворих і більше.

Ранкова гігієнічна гімнастика. Це комплекс фізичних вправ, використовуваних із загальнозміцнюючою, гігієніч­ною метою.

Індивідуальні завдання (самостійні заняття). Це по­ширена і зручна форма лікувальної фізкультури. Хворо­му підбирають комплекс вправ або кілька спеціальних вправ, які він розучує під наглядом спеціалістів лікуваль­ної фізкультури, а потім самостійно виконує в палаті або вдома. Ці вправи хворий може виконувати кілька разів на день за показаннями.

Прогулянки, екскурсії, ближній туризм призначають з метою активізації рухового режиму.

Плавання дуже благотворно впливає на організм, за­гартовує його і має велике гігієнічне значення.

Теренкур — це дозоване сходження по пересіченій І місцевості за заздалегідь вивченим маршрутом. На ньому зазначають місця відпочинку, застосовується часта зміна підйомів і спусків. Для теренкуру є різні маршрути з по­ступовим збільшенням крутизни місцевості.

Трудотерапія позитивно впливає і на хворий орган, і на весь організм. Праця й сама по собі є джерелом здо­ров'я і доброго фізичного розвитку.

Показання і протипоказання до призначення лікувальної фізкультури

Лікувальна фізкультура може бути рекомендова­на в комплексному лікуванні багатьох захворювань.

Протипоказання до лікувальної фізкультури дуже від­носні. В основному це тяжкий стан хворого, небезпека кровотечі (грудної, черевної, маткової) у зв'язку з трав­мою або захворюванням, температура тіла понад 37,5°, сильні болі під час рухів, різке загострення місцевого за­пального процесу. Ці протипоказання тимчасові, вони мають обмежений характер.

ОКРЕМІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗКУЛЬТУРИ

Величину навантаження під час занять поділяють на три категорії (за В. Н. Мотковим).

Навантаження без обмежень з дозволом бігу, стрибків та інших вправ загального навантаження.

Середнє навантаження (з обмеженням) з виключен­ням бігу, стрибків, вправ з вираженим зусиллям і склад­них щодо координації вправ при співвідношенні з дихаль­ними вправами 1:3 і 1:4.

Слабке навантаження. Використовують елементарні вправи, переважно з вихідних положень лежачи і сидячи при співвідношенні з дихальними вправами 1:1 і 1:2. Усі вправи виконують ритмічно, без ривків і великих зусиль, в середньому і повільному темпі.

Вихідне положення, з якого хворий починає виконувати вправу. Воно буває стоячи, сидячи, лежачи.

Ввідний період, коли вивчають реакції хворого на фі­зичне навантаження. Для цього використовують елемен­тарні фізичні вправи

Основний, або тренувальний — хворого тренують, за стосовуючи спеціальні фізичні вправи. Навантаження -максимальне.

Заключний період. Хворий готується до виписання. Характер занять у цей час змінюють, пристосовуючи його до умов домашнього середовища і виробництва. Крім занять лікувальною гімнастикою, в цьому періоді розучують комплекси вправ для самостійних занять удома.

Поділяють хворих і за станом здоров'я. До першої групи (основної) входять особи без відхи­лень у фізичному розвиткові та стані здоров'я або з незначними віковими змінами, але з достатньою фізичною підготовленістю.

До другої групи (підготовчої) входять особи з незнач­ними відхиленнями у фізичному розвиткові та стані здо­ров'я, але з недостатньою фізичною підготовленістю, а також особи з помірними відхиленнями в стані здоров'я, але достатньо фізично підготовлені.

До третьої групи (спеціальної) включають осіб іа значними відхиленнями в стані здоров'я і без достатньої фізичної підготовленості.