Середа, 2017-06-28, 9:46 AM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2014 » Вересень » 3 » Магтам
11:18 AM
Магтам

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МАГТАМ

(MAGTAM)

 

Склад:

діючі речовини: sulbactam/сefoperazone;

1 флакон містить сульбактаму натрію, що еквівалентно сульбактаму 500 мг або 1000 мг та цефоперазону натрію, що еквівалентно цефоперазону 500 мг або 1000 мг відповідно (у співвідношенні 1:1.

 

Лікарська форма.Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група.

Цефалоспорини третього покоління. Цефоперазон, комбінації. Код ATC J01D D62.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Моно терапія.

Лікування нижчеперелічених інфекцій, що спричиняються чутливими мікро організмами:

– інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);

– інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);

– перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини;

– септицемія;

– менінгіт;

– інфекції шкіри і м’яких тканин;

– інфекції кісток і суглобів;

– запальні захворювання органів малого таза, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до пеніциліну, сульбактаму, цефоперазону або до будь-якого цефалоспорину.

 

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість.

Застосування для лікування дорослих. Стандартна доза Магтаму для дорослих становить від 2 г до 4  г на добу (тобто від 1 г до 2  г на добу цефоперазону) внутрішньо венно або внутрішньом’язово, еквівалентно розділених дозах кожні 12  годин.

Співвідношення Сульбактам/
цефоперазон (г)
Доза
сульбактаму (г)
Доза
цефоперазону (г)
1:1 2 - 4 1 – 2 1 - 2

При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза Магтаму може бути підвищена до 8 г (тобто доза цефоперазону – 4 г) внутрішньо венно у рівномірно розподілених дозах кожні 12  годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г (8  г Магтаму).

 

Застосування при порушеннях функції печінки.

Коригування дози може бути необхідним у випадках тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких захворювань печінки або у випадках порушень функції нирок, що пов’язані з будь-яким із таких станів. У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім порушенням функції нирок потрібно контролю вати рівень концентрації цефоперазону в сироватці крові та, за необхідності, коригувати дозування. У таких випадках доза цефоперазону не повинна перевищувати 2  г на добу.

Застосування при порушеннях функції нирок.

Режим дозування при застосуванні Магтаму слід коригувати у пацієнтів зі значним зниженням функції нирок (кліренс креатині ну < 30  мл/хв) з метою компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Пацієнтам із кліренсом креатині ну 15 - 30  мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 1  г, яка вводиться кожні 12  годин (максимальна добова доза сульбактаму – 2  г), а пацієнтам із кліренсом креатині ну менше 15  мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 500  мг, яка вводиться кожні 12  годин (максимальна добова доза сульбактаму – 1  г). При тяжких інфекціях може виникнути необхідність додаткового окремого призначення цефоперазону.

Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво змінюється при проведенні гемодіалізу.

Термін напів виведення цефоперазону із сироватки крові при гемодіалізі дещо зменшується. Отже, режим дозування слід встановити відповідно до періоду діалізу.

Застосування в осіб літнього віку(див. розділ«Фармакокінетика»).

 

Застосування для лікування дітей.

Стандартна доза Магтаму для дітей становить від 40 до 80  мг на 1 кг маси тіла на добу (тобто 20 - 40  мг/кг на добу цефоперазону), рівномірно розподілена на 2 - 4 дози.

Співвідношення Сульбактам/
цефоперазон (мг/кг/добу)
Доза
сульбактаму (мг/кг/добу)
Доза
цефоперазону (мг/кг/добу)
1:1 40 - 80 20 - 40 20 - 40

При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза може бути підвищена до 160 мг на 1 кг       маси тіла (80   мг/кг/добу цефоперазону), рівномірно розділена на 2 - 4 дози.

Застосування для лікування новонароджених.Новонародженим 1-го тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму у дітей не повинна перевищувати 80 мг на 1 кг   маси тіла на добу (160  мг/кг/добу Магтаму). У випадку, якщо необхідна доза цефоперазону, що перевищує 80  мг на 1 кг маси тіла на добу, додаткову дозу цефоперазону слід призначати окремо.

Внутрішньо венне застосування.Для краплинної інфузії вміст кожного флакона, що містить Магтам, слід розчинити у відповідній кількості 5 % розчину глюкози у воді, 0,9 % розчину натрію хлориду   для ін’єкцій або стерильної води для ін’єкцій, а потім перед застосуванням розвести до 20 мл тим самим розчином з подальшим введенням протягом 15 - 60 хв.

 

Загальна доза
(г)
Еквівалентна доза
сульбактам+цефоперазон (г)
Об’єм
розчинника
Максимальна кінцева
концентрація (мг/мл)
1 0,5 + 0,5 3,4 125 + 125
2 1 + 1 6,7 125 + 125

Магтам є сумісним з водою для ін’єкцій, 5 % розчином глюкози, 0,9 % розчином натрію хлориду, 5 % розчином глюкози в 0,225 % розчині натрію хлориду та 5 % глюкозою у 0,9 % розчині   натрію   хлориду   в   концентраціях   від 10 мг цефоперазону та 10 мг сульбактаму на 1 мл і до 125 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл.

Лактатний розчин Рінгера є прийнятним розчинником для проведення внутрішньо венної інфузії, але не для первинного розведення (див. розділ«Несумісність»).

Для внутрішньо венної ін’єкції вміст флакона розводиться як описано вище та вводиться протягом щонайменше 3 хв.

Внутрішньом¢ язове застосування.2 % розчин лідокаїну гідро хлориду є прийнятним розчинником для приготування розчину для внутрішньом¢ язового введення, але не для первинного розведення (див. розділ «Несумісність»). У випадку застосування лідокаїну слід зробити шкірну пробу на переносимість.  

Побічні реакції.

Побічні   ефекти   класифікуються   з наступною частотою: дуже часто (≥ 1/10),   часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), невідомо.

Інфекції та інвазії:невідомо – псевдомембранозний коліт.

З боку крові та лімфатичної системи:часто – еозинофілі я, гіпопротромбінемія; нечасто – нейтропенія (пов’язана з тривалим застосуванням, оборотна), тромбоцит опенія; невідомо – лейкопенія.

З боку імунної системи:невідомо – анафілактоїдна реакція (включаючи шок).

З боку нервової системи:рідко – головний біль.

З боку судинної системи:невідомо – васкуліт, артеріальна гіпотензія.

З боку травного тракту:часто – діарея; нечасто – нудота, блювання.

З боку гепатобіліарної системи:невідомо – жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин:нечасто – макулопапульозні висипання; рідко – кропив’янка; невідомо – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж.

З боку нирок та сечовидільної системи:невідомо – гематурія.

Загальний стан та порушення, пов’язані зі способом застосування препарату:нечасто – гарячка, флебіт у місці введення катетера; рідко – біль у місці ін’єкції.

Лабораторні показники:часто –підвищення рівня аланін амінотрансфер ази, підвищення рівня аспартатамінотрансфер ази, підвищення рівня лужної фосфатази крові, підвищення рівня білірубіну у крові, позитивний тест Кумбса; нечасто – зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, зменшення кількості нейтрофілів.

З боку травного тракту.Як і при застосуванні інших антибіотиків, найчастішими побічними ефектами Магтаму були прояви з боку шлунково-кишкового тракту.

З боку шкіри та підшкірних тканин.Як і при застосуванні усіх пеніциліні в і цефалоспоринів, повідомлялося про гіпер чутливість. Розвиток зазначених реакцій найімовірніший у пацієнтів з алергією в анамнезі, зокрема на пеніциліни.

Загальний стан та порушення, пов’язані зі способом застосування препарату.Магтам добре переноситься при внутрішньом’язовому введенні. Іноді при введенні препарату таким шляхом може виникнути тимчасовий біль.

 

Передозування.

Інформація щодо гострої інтоксикації цефоперазоном натрію та сульбактамом натрію у людини обмежена. Очікується, що передозування препарату може спричиняти прояви, що, головним чином, є посиленням його побічних ефектів. Слід враховувати, що високі концентрації бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть спричиняти неврологічні реакції, зокрема судоми. Оскільки цефоперазон та сульбактам виділяються із системи циркуляції шляхом гемодіалізу, ця процедура може посилювати виведення препарату з організму у разі передозування у пацієнтів з порушенням функції нирок.

 

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Вагітність.Оскільки досвід застосування препарату вагітними жінками відсутній, Магтам можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Період годування груддю. У грудне молоко виділяється тільки невелика частина введеної дози сульбактаму та цефоперазону. Хоча обидві складові препарату проникають у незначній кількості в грудне молоко, слід з обережністю призначати Магтам жінкам, які годують груддю.

Діти.

Магтам ефективно застосовується у дітей. Однак всебічних досліджень застосування препарату у недоношених немовлят або новонароджених не проводилося. Тому перед початком лікування недоношених немовлят або новонароджених слід ретельно оцінити потенційну користь та можливий ризик терапії.
 

Особливості застосування.

Гіпер чутливість.Повідомлялося про розвиток тяжких, а інколи і фатальних реакцій гіпер чутливості (анафілактичних реакцій) у пацієнтів, які отримували терапію β-лактам ними або цефалоспори новими антибіотиками. Виникнення таких реакцій частіше спостерігається в осіб з реакціями гіпер чутливості до багатьох алергенів в анамнезі. При розвитку алергічних реакцій необхідно негайно відмінити препарат та призначити відповідне лікування. Тяжкі анафілактичні реакції потребують негайного застосування епінефрину. За показаннями можливо застосування оксигенотерапії, внутрішньо венного введення стероїдних препаратів, забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію.

Застосування при порушеннях функції печінки. Цефоперазон значною мірою виділяється з жовчю. У пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчовивідних шляхів період напів виведення цефоперазону із сироватки крові, як правило, подовжується, а виведення із сечею посилюється. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки в жовчі виявляються терапевтичні концентрації цефоперазону, а період напів виведення збільшується тільки в 2 - 4 рази.

Коригування дози може бути необхідним у разі тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких захворювань печінки або у разі порушень функції нирок, що пов’язані з будь-яким із таких станів.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім порушенням функції нирок потрібно контролю вати концентрацію цефоперазону в сироватці крові та за необхідності коригувати дозування. У таких випадках доза цефоперазону не повинна перевищувати 2  г на добу.

Загальні попередження. Як і при застосуванні інших антибіотиків, лікування цефоперазоном у деяких пацієнтів може призводити до розвитку дефіциту вітаміну К. Механізм цього явища, ймовірно, пов’язаний із пригніченням кишкової мікрофлори, що в нормі синтезує даний вітамін. Таким чином, група ризику включає пацієнтів з обмеженим харчуванням, мальабсорбцією (наприклад, при муковісцидозі) та пацієнтів, які тривалий час перебувають на парентеральному (внутрішньо венному) харчуванні. У таких пацієнтів, а також у пацієнтів, які отримують антикоагулянти, слід постійно контролю вати протромбі новий час (або Міжнародне Нормалізоване Співвідношення) як на початку, так і в кінці застосування Магтаму. У зазначених випадках за наявності показань слід призначати прийом екзогенного вітаміну  К.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, тривале лікування препаратом Магтам може призвести до посиленого росту нечутливої мікрофлори. Протягом лікування слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Як і при застосуванні інших сильнодіючих системних засобів, доцільно періодично контролю вати, чи не виникли під час тривалого лікування прояви порушень функцій систем органів, включаючи порушення функції нирок, печінки та кровотворної системи. Це особливо важливо стосовно новонароджених, зокрема недоношених, а також інших немовлят.

Про виникнення діареї, пов’язаної зClostridium difficile(CDAD), повідомлялося при застосуванні майже усіх антибактеріальних засобів, включаючи сульбактам натрію/цефоперазон натрію. Тяжкість проявів може коливатися від помірної діареї до летального коліту. Лікування антибактеріальними засобами пригнічує нормальну флору товстої кишки, що призводить до посиленого ростуС. difficile.

С. difficileпродукує токсини А і В, що мають значення у розвитку CDAD. Гіпертоксин, який продукують штамиС. difficile,спричиняє зростання показників захворюваності та смертності, оскільки ці мікро організми можуть бути рефрактерними до антимікробної терапії, що може призводити до необхідності проведення колектомії. CDAD повинна розглядатись в усіх пацієнтів, у яких після застосування антибіотиків виникла діарея. Необхідно ретельно зібрати анамнез хвороби, оскільки про виникнення CDAD повідомлялось через два місяці після призначення антибактеріальних засобів.

Застосування при порушеннях функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок різного ступеня при застосуванні Магтаму загальний кліренс сульбактаму тісно корелює з визначеним кліренсом креатині ну. У пацієнтів з не функціонуючими   нирками відзначається суттєве збільшення терміну на півжиття сульбактаму. Гемодіаліз суттєво впливає на термін на півжиття, загальний кліренс та об’єм розподілу сульбактаму. Жодних змін у фармакокінетиці цефоперазону у хворих з нирковою недостатністю не виявлено.

Цефоперазон не заміщує білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми.

Цей лікарський засіб містить натрій: препарат може бути непридатний для застосування у пацієнтів, які перебувають на дієті з контролем вмісту натрію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив препарату на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою малоймовірний.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінована терапія

Зважаючи на широкий спектр антибактеріальної активності сульбактаму/цефоперазону, більшість інфекцій можна адекватно лікувати моно терапією цим антибіотиком. Однак за певних показань сульбактам/цефоперазон може застосовуватися разом з іншими антибіотиками. Якщо при цьому застосовуються аміноглікозиди, необхідно контролю вати функції нирок протягом усього курсу терапії (також див. розділ «Несумісність»).

Алкоголь. При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5 днів після лікування цефоперазоном відзначали такі реакції, як почервоніння обличчя, підвищена пітливість, головний біль, тахікардія. Аналогічні реакції спостерігались і при застосуванні інших цефалоспоринів. Пацієнтам слід бути обережними при вживанні алкогольних напоїв при застосуванні Магтаму. При використанні штучного харчування (перорального або парентального) розчини, що містять етанол, використовувати не слід.

Взаємодія з речовинами, що використовуються при лабораторних аналізах. Хибно-позитивна реакція на глюкозу в сечі може бути виявлена при застосуванні розчину Бенедикта або Фелінга.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Магтам є комбінацією сульбактаму натрію/цефоперазону натрію. Сульбактам натрію є похідним основного пеніцилінового ядра. Він є необоротним інгібітором b-лактамази та застосовується тільки парентерально. За хімічною структурою це сульфон натрію пеніцилін ату. Містить 92  мг натрію (4  мЕкв) на 1 г. Сульбактам – дуже легко розчинний у воді кристалічний порошок майже білого кольору. Молекулярна маса становить 255,22.

Цефоперазон натрію – це напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик третього покоління широкого спектра дії, що застосовується тільки парентерально. Містить 34  мг натрію (1,5  мЕкв) на 1 г. Цефоперазон – це легкорозчинний у воді кристалічний порошок білого кольору. Молекулярна маса становить 667,65.

Антибактеріальним компонентом сульбактаму/цефоперазону є цефоперазон – цефалоспорин третього покоління, що діє проти чутливих мікро організмів у стадії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної мембрани. Сульбактам не має вираженої антибактеріальної активності, за винятком активності протиNeisseriaceaeтаAcinetobacter. Однак біохімічні дослідження на без клітинних бактеріальних системах показали, що сульбактам є необоротним інгібітором найважливіших бета-лактамаз, що продукуються мікро організмами, резистентними до бета-лактамних антибіотиків.

Потенціал сульбактаму щодо запобігання деструкції пеніциліні в та цефалоспоринів резистентними мікро організмами підтверджений у дослідженнях резистентних штамів на цілісних мікро організмах, у яких сульбактам продемонстрував виражений синергізм з пеніцилінами та цефалоспоринами. Оскільки сульбактам також зв’язується з деякими пеніцилінзв’язуючими білками, чутливі штами стають вразливішими до дії препарату, ніж до дії одного цефоперазону.

Комбінація сульбактаму та цефоперазону є активною проти всіх мікро організмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, спостерігається синергізм дії (зниження мінімальних концентрацій комбінації, що пригнічують мікро організми приблизно в 4 рази порівняно з такими концентраціями для кожного компонента окремо) проти різних мікро організмів, з найбільш вираженою дією проти наступих мікро організмів:Haemophilus influenzae,видівBacteroides,видівStaphylococcus, Acinetabacter calcoaceticus, Enterobacter aerogens, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.

Магтам проявляє активністьin vitroщодо широкого спектра клінічно значущих мікро організмів:

грам позитивні мікро організми:Staphylococcus aureus(штами, що продукують або не продукують пеніцилін азу),Staphylococcus epidermidis,Streptococcus pneumoniae(попередня назва  Diplococcus pneumoniaе),Streptococcus pyogenes(бета-гемолітичний стрептокок групи А),Streptococcus agalactiae(бета-гемолітичний стрептокок групи В), більшість інших штамів бета-гемолітичних стрептококів, багато штамівStreptococcus faecalis(ентерококи);

грам негативні мікро організми:Escherichia coli, видиKlebsiella,видиEnterobacter, видиCitrobacter, Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii(попередня назваProteus morganii),Providencia rettgeri(попередня назва  Proteus rettgeri), видиProvidencia, видиSerratia(включаючиS. marcescens), видиSalmonellaтаShigella,Pseudomonas aeruginosaта деякі видиPseudomonas,Acinetobacter calcoaceticus, Neisseriagonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica;

анаеробні мікро організми: грам негативні бацили (включаючиBacteroides fragilis, інші видиBacteroidesта видиFusobacterium); грам позитивні та грам негативні коки (включаючи видиPeptococcus,PeptostreptococcusтаVeillonella), грам позитивні бацили (включаючи видиClostridium, EubacteriumтаLactobacillus).

Для Магтаму встановлені такі діапазони ефективних концентрацій:

 

Мінімальні інгібуючі концентрації (МІК)

(мкг/мл як концентрації цефоперазону)

Чутливі ≤ 16
Проміжні 17 - 63
Резистентні ≥ 64

Розміри диска зони чутливості (мм, Кірбі-Бауер)

Чутливі ≥ 21
Проміжні 16 - 20
Резистентні ≤ 15

 

Для визначення МІК слід застосовувати серійні розведення сульбактаму/цефоперазону за допомогою методу розведення агару або бульйону. Рекомендовано застосування тесту чутливості диска, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Лабораторна відповідь «чутливий» означає, що на мікро організм – збудник інфекції – ймовірно, буде ефективно впливати терапія Магтамом, а відповідь «резистентний» означає, що такий ефективний вплив є малоймовірним. Відповідь «проміжний» означає, що мікро організм може бути чутливим до Магтаму при застосуванні останнього у вищих дозах або інфекція розвинулась у тих тканинах чи рідинах організму, де очікується досягнення високих концентрацій антибіотика.

Рекомендовані величини діапазону якості для чутливих до сульбактаму/цефоперазону

30 мкг/75 мкг дисків

Контрольний штам Розмір зони (мм)
ВидиAcinetobacterATCC 43498 26 - 32
Pseudomonas aeruginosaеATCC 27853 22 - 28
Escherichia coli ATCC 25922 27 - 33
Staphylоcoccus aureus ATCC 25923 23 - 30

Фармакокінетика. Після  5-хвилинного   внутрішньо венного   введення Магтаму (1 г сульбактаму, 1 г цефоперазону) середнє значення максимальних концентрацій у сироватці крові досягається миттєво і становить 130,2 та 236,8 мкг/мл відповідно. Після внутрішньом’язового введення 1 г цефоперазону максимальна концентрація препарату в сироватці крові досягається протягом 1 години після ін’єкції та становить 65 мкг/мл.

Зв’язок з білками плазми крові становить близько 38 %.

Цефоперазон досягає терапевтичних концентрацій у всіх тканинах та біологічних рідинах організму. Серед них перитонеальна, асцитична, спинномозкова (при менінгіті) рідина, сеча,   жовч, стінка жовчного міхура, легені, мокротиння, мигдалики та слизова оболонка синусів, передсердя, нирки, сечівники, передміхурова залоза, яєчники, матка, фалопієві труби, кістки, кров пуповини та амніотична рідина.

Концентрація цефоперазону у жовчі досягає максимального рівня зазвичай через 1 - 3 години після введення Магтаму в організм людини та становить від 66 мкг/мл через 30 хв до 6000 мкг/мл через 3 години після внутрішньо венного введення 2 г цефоперазону пацієнтам, які не мають закупорки жовчних шляхів. Дана концентрація перевищує за цей проміжок часу концентрацію цефоперазону в крові у 100 разів.

Концентрація цефоперазону у сечі через 12 годин після введення у різних дозах та різними способами у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить у середньому 20 - 30 % від введеної дози. Після внутрішньо венного введення 2 г цефоперазону концентрація у сечі становила понад 2200 мкг/мл та досягала даного рівня через 15 хв після введення.

Після внутрішньом’язового введення 2 г цефоперазону концентрація у сечі становила приблизно 1000 мкг/мл.

Період напів виведення препарату з крові становить близько 2 годин незалежно від способу введення. Приблизно 84 % цефоперазону та 25 % сульбактаму у незміненому вигляді виводиться нирками. Середній період напів виведення цефоперазону становить 1,7 години, а сульбактаму – 1 годину.

У дітей значення періоду напів виведення цефоперазону становить від 1,44 до 1,88 години, сульбактаму – від 0,91 до 1,42 години.

Фармакокінетичний профіль сульбактаму змінюється при використанні гемодіалізу. Період напів виведення цефоперазону з плазми крові при гемодіалізі зменшується.

У пацієнтів з порушеною функцією печінки (захворювання гепатобіліарної системи, у тому числі обструкція жовчних шляхів) період напів виведення цефоперазону з плазми крові подовжується та одночасно підвищується його екскреція із сечею.

У пацієнтів з печінково-нирковою недостатністю цефоперазон може накопичуватися у плазмі крові.

Препарат виводиться з організму в основному з жовчю, 25 % виводиться нирками. Сульбактам виводиться у незміненому вигляді, близько 75 - 85 % – протягом 8 годин із сечею.

Повторне введення препарату здоровим пацієнтам не призводить до кумуляції.

Застосування при порушеннях функції печінки.

Див. розділ «Особливості застосування».

Застосування при порушеннях функції нирок.

У пацієнтів з порушенням функції нирок різного ступеня, яким вводили Магтам, загальний кліренс сульбактаму в організмі високо корелював з визначеним кліренсом креатині ну. У пацієнтів з не функціонуючою ниркою середній термін напів виведення сульбактаму був значно довшим (у середньому 6,9 і 9,7  години за даними різних досліджень). Застосування гемодіалізу значно змінює термін напів виведення, загальний кліренс організму та об’єм розподілу сульбактаму. Не спостерігалося значущих відмінностей у фармакокінетиці цефоперазону у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Застосування у пацієнтів літнього віку

Фармакокінетика Магтаму вивчалася у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок та порушенням функції печінки. Обидва компоненти препарату, сульбактам і цефоперазон, виявили довший термін напів виведення, нижчий кліренс та більший об’єм розподілу порівняно з відповідними показниками у добровольців. Фармакокінетичні дані для сульбактаму добре співвідносяться зі ступенем порушення функції нирок, тоді як дані для цефоперазону добре співвідносяться зі ступенем порушення функції печінки.

Застосування у дітей

Дослідження, що проводились у дітей, показали відсутність будь-яких істотних змін у фармакокінетиці компонентів Магтаму порівняно з даними для дорослих пацієнтів. У дітей середній термін на півжиття   сульбактаму коливався від 0,91 до 1,42 години, а цефоперазону – від 1,44 до 1,88 години.

Сульбактам та цефоперазон добре розподіляються в тканинах та рідинах організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку.

Немає доказів будь-якої фармакокінетичної взаємодії між сульбактамом і цефоперазоном при їх сумісному застосуванні у формі препарату Магтам.

Цефоперазон не заміщає білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми крові.
 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:порошок кольору від білого з відтінком до білого, що не містить сторонніх частинок.

 

Несумісність.

Аміноглікозиди

Розчини Магтаму та аміноглікозидів не слід безпосередньо змішувати, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо комбінована терапія сульперазоном та аміноглікозидами необхідна, слід застосовувати їх послідовну роздільну краплинну інфузію із застосуванням окремої вторинної внутрішньо венної трубкової системи, при цьому первинна внутрішньо венна трубкова система повинна бути ретельно промита відповідним розчином у перерві між інфузіями зазначених препаратів. Також доцільно, щоб протягом доби інтервали між введеннями Магтаму та аміноглікозидів були по можливості максимальними.

Розчин Рінгера лактатний

Первинне розведення розчином Рінгера лактату не рекомендоване, оскільки ця суміш є несумісною. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дозволяє уникнути несумісності при подальшому розведенні розчином Рінгера лактату. Для розчинення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій. При подальшому розведенні слід застосовувати двоетапний процес, при якому стерильна вода для ін’єкцій (таблицю наведено в розділі «Спосіб застосування і дози») в подальшому розводиться розчином Рінгера лактату до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (використовується розведення 2 мл первинного розчину в 50 мл або 4 мл первинного розчину в 100 мл розчину Рінгера лактату).

Лідокаїн

Первинне розведення 2 % розчином лідокаїну не рекомендовано, оскільки ця суміш є несумісною. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дозволяє уникнути несумісності при подальшому розведенні 2 % розчином лідокаїну хлориду. Для розчинення слід застосовувати стерильну воду для ін′ єкцій. Для досягнення концентрацій цефоперазону 250 мг/мл або вище при подальшому розведенні слід застосовувати двоетапний процес, при якому стерильна вода для ін΄ єкцій у подальшому розводиться 2 % розчином лідокаїну для отримання розчину, що містить до 125 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл приблизно в 0,5 % розчині лідокаїну хлориду.

 

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 г або 2 г порошку у флаконі; по 1 флакону в картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Алкем Лабораторіз Лтд.

Місцезнаходження.

Алкем хауз, Сенапаті Бапат Марг, Мумбай – 400 013, Індія.

 

Переглядів: 102 | Додав: GAL | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz