ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату 

МАГУРОЛ

 (MAGUROL)

Склад:

діюча речовина:  1 таблетка містить доксазозину мезилату 2,42 мг еквівалентно доксазозину 2,00 мг; доксазозину мезилату 4,86 мг еквівалентно доксазозину 4,00 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Засоби, які впливають на серцево-судинну систему. Антиадренергічні засоби з периферичним механізмом дії. Блокатори альфа-адренорецепторів.

Код  АТС С02С А04.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія. Магурол показаний для лікування артеріальної гіпертензії і може використовуватися як засіб першого ряду для більшості хворих з метою контролю артеріального тиску. У пацієнтів, в яких не вдається досягти адекватного зниження артеріального тиску з використанням одного антигіпертензивного препарату, Магурол може бути  використаний у комбінації з іншими лікарськими засобами, такими як тіазидні діуретики, β-блокатори, антагоністи кальцію або з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ). Магурол показаний для усунення затримки відтоку сечі та симптомів, пов’язаних з ДГПЗ. Хворим на ДГПЗ можна призначати Магурол як при наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному артеріальному тиску. При призначенні препарату хворим з ДГПЗ і нормальним артеріальним тиском зміни останнього несуттєві. Хворим з артеріальною гіпертензією та ДГПЗ можна проводити ефективну монотерапію Магуролом.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до хіназолінів, доксазозину або до будь-якого іншого компонента препарату.

 

Спосіб застосування та дози.

Магурол можна приймати або вранці, або ввечері. Артеріальна гіпертензія. Діапазон доз для доксазозину становить 1-16 мг на добу. Рекомендується розпочинати терапію з 1 мг 1 раз на добу; цей режим використовують протягом 1-2 тижнів з метою мінімізувати ризик  потенційної постуральної гіпертензії та/або синкопе. Через 1-2 тижні дозу можна збільшити до 2 мг 1 раз на добу. Якщо необхідно, щоденну дозу можна послідовно збільшити через такі ж самі інтервали до 4 мг, 8 мг та 16 мг; при цьому необхідно контролювати терапевтичну відповідь у пацієнтів з метою досягнення бажаного зниження артеріального тиску. Звичайна доза становить 2-4 мг на добу.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Рекомендована початкова доза Магуролу становить 1 мг 1 раз на добу; цей дозовий режим використовують  з метою мінімізації ризику виникнення постуральної гіпотензії та/або  синкопе. Залежно від індивідуальних параметрів уродинаміки та  симптоматики ДГПЗ у пацієнтів дозу можна збільшити до      2 мг і далі до 4 мг, максимальна рекомендована доза становить 8 мг. Рекомендований інтервал підвищення дози становить 1-2 тижні. Звичайна рекомендована доза становить 2-4 мг на день.

Застосування людям літнього віку: звичайна доза для дорослих.

Застосування при нирковій недостатності: зважаючи на те, що фармакокінетичні параметри  практично незмінні у пацієнтів з нирковою недостатністю та відсутні повідомлення про погіршення початкової ниркової функції при застосуванні доксазозину, у більшості пацієнтів може бути використаний звичайний режим дозування.

Печінкова недостатність: слід дотримуватись обережності при призначенні доксазозину хворим з порушенням функції печінки.

Побічні реакції.

Артеріальна гіпертензія. У клінічних дослідженнях з контрольними групами найбільш розповсюджені небажані реакції, пов’язані з доксазозином, були постурального типу (дуже рідко зустрічалось синкопе) або були неспецифічними та включали:

Органи слуху, включаючи розлади вестибулярного лабіринту: запаморочення.

Травний тракт: нудота.

Організм у цілому: астенія, набряки, відчуття втоми, нездужання.

Центральна нервова система: запаморочення, головний біль, постуральне запаморочення, втрата свідомості, сонливість.

Дихальна система: риніт.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Досвід застосування доксазозину у контрольованих клінічних дослідженнях по ДГПЗ показав практично такі ж самі небажані ефекти, що і під час застосування при артеріальній гіпертензії.

Післяреєстраційний досвід свідчить, що можливе виникнення наступних додаткових типів небажаних реакцій:

Система крові та лімфатична система: лейкопенія, тромбоцитопенія.

Органи слуху та лабіринту: шум у вухах.

Порушення зору: порушення чіткості зору, інтраопераційний синдром атонічної райдужки.

Травний тракт: болі у животі, запор, діарея, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, блювання.

Організм у цілому: біль.

Гепатобіліарна система: холестаз,  гепатит, жовтяниця.

Імунна система: алергічні реакції.

Інші дослідження:  порушення показників печінкових лабораторних параметрів, збільшення маси тіла.

Метаболізм та обмін речовин: aнорексія.

Скелетно-м’язова система та сполучна тканина: aртралгія, біль у спині, м’язові спазми, слабкість м’язів, міалгія.

 

Нервова система: гіпестезія, парестезія, тремор.

Психічні розлади: ажитація, підвищена тривожність, депресія,  безсоння, нервозність.

Сечостатева система: дизурія, гематурія, порушення сечовипускання, збільшення частоти сечовипускання, ніктурія, поліурія, нетримання сечі.

Репродуктивна система та молочні залози: гінекомастія, імпотенція, пріапізм, затримка еякуляції.

Дихальна система: посилення бронхоспазму, кашель, задишка, носова кровотеча.

Шкіра та її придатки: алопеція, свербіж, пурпура, висип на шкірі, кропив’янка.

Судинні порушення: припливи крові з відчуттям жару, постуральна гіпотензія.

Нижче наведені інші побічні реакції, які зустрічались у процесі постреєстраційних досліджень препарату у хворих на артеріальну гіпертензію (взагалі такі симптоми спостерігалися навіть і при відсутності лікування Магуролом): брадикардія, тахікардія, відчуття серцебиття, загрудинний біль, стенокардія, інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу, серцеві аритмії.

Передозування. Якщо передозування спричинило артеріальну гіпотензію, хворого необхідно негайно покласти на спину, опустивши голову донизу. У разі необхідності можна вжити інших симптоматичних заходів. Враховуючи високий ступінь зв’язування доксазозину з білками крові, діаліз не показаний.  

Застосування у період вагітності або годування груддю. Хоча у дослідах на тваринах препарат не виявляв тератогенної дії, при застосуванні його у надзвичайно великих дозах спостерігалося зниження ступеня виживання плода. Загальні дози приблизно у 300 разів перевищували максимальні рекомендовані дози для людини. Через відсутність відповідних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок безпечність доксазозину у цих категорій хворих не встановлена. У зв’язку з цим застосовувати препарат даній группі пацієнтів можна лише тоді, коли потенційна користь перевищує можливий ризик.

Досліди на тваринах показали, що доксазозин поникає у грудне молоко. Тому під час застосування Магуролу годування груддю слід припинити.

Діти. Безпека застосування дітям не встановлена, тому не рекомендується застосовувати препарат цій категорії пацієнтів.

Особливості застосування. Постуральна гіпотензія/синкопе. Як і для всіх α-блокаторів, у вельми незначного відсотка пацієнтів може спостерігатися постуральна гіпотензія, яка проявляється у запамороченні та слабкості, у дуже рідких випадках може спостерігатися втрата свідомості  (синкопе), що виникла у результаті розпочатої терапії.  При призначенні терапії будь-яким ефективним α-блокатором, пацієнту слід повідомити, як уникнути симптомів, пов’язаних з постуральною гіпотензією та які заходи він повинен вжити. Пацієнтів необхідно попереджати про можливість  виникнення вищевказаних станів, результатом яких може стати запаморочення або втрата свідомості протягом початкової терапії доксазозином.

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Печінкова недостатність. Слід дотримуватись обережності при призначенні доксазозину хворим з порушенням функції печінки.

Інтраопераційний синдром атонічної райдужки. Під час оперативного втручання з приводу катаракти у пацієнтів, які приймають або приймали блокатори α₁-рецепторів спостерігався інтраопераційний синдром атонічної райдужки (Intraoperative Floppy Iris Syndrome – IFIS – варіант синдрому малої зіниці). Оскільки IFIS може спричинити технічні  труднощі, під час виконання оперативного втручання, необхідно попередити хірурга-офтальмолога про поточний прийом блокаторів α₁-рецепторів або прийом цих препаратів у минулому, перед операцією.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або  роботі з іншими механізмами. Здатність керувати автомобілем та механізмами може погіршитися, особливо на початку лікування доксазозином.

Взаємодія з іншими  лікарськими засобами та інші види взаємодій. Використання з інгібіторами PDE-5 (фосфодіестераза 5-й тип). Використання доксазозину на фоні застосування інгібіторів PDE-5 має здійснюватися з пересторогами, адже у деяких пацієнтів можуть виникнути симптоми артеріальної гіпотензії. Для мінімізації ризику виникнення постуральної гіпотензії пацієнтові необхідно постійно знаходитись на терапії α-блокаторами до початку застосування інгібіторів фосфодіестерази-5.

Більшість доксазозину  у плазмі (98 %) зв’язується з білками. Дослідження плазми in vitro свідчить, що доксазозин практично не впливає на зв’язування з білками таких препаратів як дігоксин, варфарин, фенітоїн та індометацин. Клінічний досвід вказує на відсутність негативних взаємодій при одночасному застосуванні доксазозину та тіазидних діуретиків, фуросеміду, β-блокаторів, нестероїдних протизапальних засобів, антибіотиків, гіпоглікемічних препаратів для перорального застосування, сечогінних лікарських засобів та антикоагулянтів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Артеріальна гіпертензія. Застосування доксазозину хворим на артеріальну гіпертензію призводить до клінічно значущого зниження артеріального тиску внаслідок зменшення периферичного опору судин. Цей ефект пов’язують із селективною блокадою α₁-адренорецепторів, які знаходяться у судинах. При застосуванні препарату 1 раз на добу клінічно значущий гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Зазвичай максимальне зниження артеріального тиску спостерігається протягом 2-6 годин після прийому разової дози препарату. У хворих на артеріальну гіпертензію артеріальний тиск під час лікування доксазозином був однаковим у положенні лежачи і стоячи.

На відміну від неселективних α₁-адреноблокаторів, при тривалому лікуванні доксазозином толерантність до препарату не розвивається.

При тривалому застосуванні препарату зрідка спостерігалися збільшення активності реніну у плазмі крові та тахікардія.

Доксазозин має сприятливий вплив на ліпіди крові зі значним підвищенням відношення ліпідів високої щільності до загального рівня та суттєвого зменшення сумарної кількості тригліцеридів та загального рівня холестерину. Це дає йому переваги над діуретиками та β-адреноблокаторами, які чинять негативний вплив на ці параметри.

Враховуючи встановлений зв’язок артеріальної гіпертензії та порушень ліпідного обміну з ішемічною хворобою серця, сприятлива дія доксазозину одночасно на артеріальний тиск і рівень атерогенних ліпідів спричиняє зниження ризику розвитку ішемічної хвороби серця.

Лікування з використанням доксазозину, як було показано у дослідженнях, мало результатом зменшення лівошлуночкової гіпертрофії, інгібування агрегації тромбоцитів та підвищення активності у тканинах плазміногену. Крім того, доксазозин поліпшував чутливість периферичних тканин до інсуліну у пацієнтів, у яких вона порушена.

Було показано, що для доксазозину практично відсутні небажані метаболічні ефекти і його можна застосовувати пацієнтам з астмою, діабетом, лівошлуночковою дисфункцією, подагрою.

Дослідження in vitro підтвердили наявність антиоксидантних властивостей у 6'- та           7'- гідроксиметаболітів доксазозину при концентрації 5 мкмоль.

У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що лікування доксазозином позв’язане з поліпшенням стану еректильної дисфункції. Додатково повідомляли, що у пацієнтів, які приймали доксазозин, зареєстрована менша кількість нових випадків еректильних дисфункцій порівняно з пацієнтами, які приймали інші антигіпертензивні засоби.      

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ). Призначення доксазозину хворим із симптомами ДГПЗ призводить до значного поліпшення уродинаміки, зменшення проявів і симптомів захворювання. Таку дію препарату пов’язують  із селективною блокадою α₁-адренорецепторів, які знаходяться у м’язовій стромі та капсулі передміхурової залози, а також у шийці сечового міхура.

Доведено, що доксазозин є сильним блокатором α₁-адренорецепторів підтипу ІА, які складають близько 70 % усіх підтипів рецепторів, що є у передміхуровій залозі. Саме цим пояснюється дія препарату у пацієнтів з ДГПЗ.

Доксазозин показав стабільну ефективність та безпечність під час тривалого лікування пацієнтів з ДГПЗ (аж до 48 місяців).

 

Фармакокінетика. Всмоктування. Після вживання внутрішньо у терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується; концентрація препарату у крові досягає піку приблизно через 2 години після прийому.

Біотрансформація/виведення. Виведення із плазми є двофазним, з кінцевим періодом напіввиведення 22 години, що дає змогу призначати препарат 1 раз на добу. Доксазозин піддається активній біотрансформації; лише менше 5 % дози виводиться у незміненому стані.

Фармакокінетичні дослідження показали, що у пацієнтів з нирковою недостатністю відсутні суттєві фармакокінетичні особливості у порівнянні з пацієнтами з нормальною нирковою функцією.

Існують обмежені дані щодо пацієнтів з порушеною функцією печінки та щодо впливу препаратів, які здатні змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидин). Під час клінічних досліджень у 12 пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості одноразове призначення доксазозину призвело до підвищення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) на 43 % та зниження допущеного кліренсу на 40 % при пероральному застосуванні.

Через те, що лікарський засіб метаболізується переважно у печінці, використання доксазозину у пацієнтів з порушеною функцією печінки повинно здійснюватись з обережністю.

Приблизно 98 % доксазозину зв’язується з білками плазми крові.

Доксазозин переважно метаболізується шляхом О-деметилювання та гідроксилювання.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 2 мг – білі або майже білі, круглі, плоскі таблетки з рискою, діаметром приблизно 7,0 мм;

таблетки по 4 мг – білі або майже білі, круглі, плоскі таблетки з рискою, діаметром приблизно 8,5 мм.

 

Термін придатності.  5 років.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери в пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

 Виробник. «Медокемі ЛТД».

 

Місцезнаходження. Вул. Константинуполес, 1-10, м. Лімассол, а/с 51409, Кіпр.