ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Макропен

(Macropen)

Склад:

діюча речовина: мідекаміцин;  

1 таблетка містить 400 мг мідекаміцину;

допоміжні речовини: калію полакрилін, тальк, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, акрилатний сополімер, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Мідекаміцин. Код АТС J01F A03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції респіраторного і сечостатевого тракту, спричинені мікоплазмами, легіонелами, хламідіями та Ureaplasma urealyticum; інфекції респіраторного тракту, шкіри і м’яких тканин та інші інфекції, спричинені чутливими до мідекаміцину і пеніциліну бактеріями у пацієнтів з гіперчутливістю до пеніциліну; ентерити, спричинені бактеріями Campylobacter spp.; лікування і профілактика дифтерії та кашлюку.

Протипоказання.

·           Підвищена чутливість до мідекаміцину, мідекаміцину ацетату або до будь-якого іншого компонента препарату.

·           Тяжкі порушення функцій печінки.

Спосіб застосування та дози.

Препарат слід застосовувати перед прийомом їжі.

Дорослі та діти з масою тіла понад 30 кг: по 1 таблетці 400 мг 3 рази на добу.

Максимальна добова доза для дорослих становить 1600 мг мідекаміцину.

Дітям з масою тіла менше 30 кг застосовують суспензію для перорального застосування. Лікування триває від 7 до 14 днів. Лікування хламідійної інфекції слід продовжувати протягом 14 днів.

Побічні реакції.

З боку системи крові та лімфатичної системи:

-                дуже рідко: еозинофілія.

З боку шлунково-кишкового тракту:

-                нечасто: нудота, зниження апетиту, блювання, діарея та стоматит;

-                дуже рідко: псевдомембранозний коліт, біль у животі.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

-                дуже рідко: висипання, кропив’янка та свербіж, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку гепатобіліарної системи:

-        дуже рідко: підвищення рівня трансаміназ та жовтяниця.

Якщо мають місце тяжкі побічні ефекти, лікування слід припинити.

Передозування.

Про випадки передозування не повідомлялося.

При прийомі доз препарату, які перевищують терапевтичні, може спостерігатися нудота та блювання. Лікування симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає повідомлень про шкідливий вплив Мідекаміцину на плід. Застосування у період вагітності можливе тільки у крайніх випадках, коли очікувана користь для матері переважає можливий ризик для плода.

Оскільки препарат виділяється з грудним молоком, годування груддю слід припинити на період лікування Макропеном.

Діти. Препарат застосовують дітям з масою тіла понад 30 кг.

Особливості застосування. 

Під час тривалого лікування слід контролювати активність печінкових ферментів, особливо у пацієнтів із порушенням функції печінки в анамнезі.

Тривалий прийом препарату може призвести до суперінфекції. Виражена діарея може бути проявом псевдомембранозного коліту.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дані щодо впливу Макропену на здатність керувати автотранспортом і роботу з іншими механізмами відсутні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. 

Мідекаміцин метаболізується в печінці, де він може блокувати активність ферментів цитохромного комплексу P450. На відміну від еритроміцину, мідекаміцин та мідекаміцину ацетат не зв’язуються з мікросомальними оксидазами клітин печінки та не утворюють стабільних комплексів з цитохромом P450. Внаслідок чого вони не впливають на фармакокінетику теофіліну.

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, які паралельно застосовують карбамазепін чи циклоспорин, та при можливості слід перевіряти рівні останніх у сироватці крові через можливість збільшення рівня циклоспорину в сироватці крові (вдвічі), подовження періоду напіввиведення та збільшення AUC (площа під кривою) карбамазепіну.

Не рекомендується застосовувати алкалоїди ріжків, оскільки Макропен може пригнічувати їхній метаболізм у печінці та підвищити їхню концентрацію у плазмі крові.

Слід бути обережним під час одночасного застосування мідекаміцину з варфарином, оскільки виведення останнього може зменшитися, що підвищує ризик виникнення кровотечі.

Фармакологічні властивості. 

Фармакодинаміка.                                                                                     

Мідекаміцин – макролідний антибіотик широко спектра дії, активний проти грампозитивних бактерій (стафілококів, стрептококів, пневмококів, Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae та Listeria monocytogenes), деяких грамнегативних бактерій (Bordetella pertussis, Campylobacter spp., Moraxella catarrhalis та Neisseria spp.), анаеробних бактерій (Clostridium spp. та Bacteroides spp.) та інших бактерій, таких як мікоплазми, уреаплазми, хламідії та легіонели. Метаболіти мідекаміцину виявляють аналогічну антибактеріальну дію, але менш виражену.

Мідекаміцин пригнічує синтез РНК-залежних білків у стадії пролонгації протеїнового ланцюга шляхом зворотного зв’язування з субодиницею 50S та блокує реакції транспептидації та/чи транслокації. Через відмінність структури рибосом зв’язування з рибосомами еукаріотичних клітин не відбувається. Тому токсичність макролідів для клітин людини є низькою.

Головним чином мідекаміцин виявляє бактеріостатичну дію. Однак також може виявляти бактерицидну дію залежно від типу бактерії, концентрації препарату в місці дії, розміру інокуляту та репродуктивної стадії мікроорганізму. Активність in vitro знижується в кислотному середовищі. Якщо значення pH у середовищі культур Staphylococcus aureus чи Streptococcus pyogenes збільшується від 7,2 до 8, мінімальна інгібуюча здатність мідекаміцину знижується вдвічі. Якщо pH знижується, ситуація змінюється на протилежну.

Мідекаміцин акумулюється в альвеолярних макрофагах людини. Також макроліди акумулюються в нейтрофілах. Дослідження in vitro виявили, що мідекаміцин також впливає на імунні функції. Встановлено посилення хемотаксису у порівнянні з еритроміцином. In vivo мідекаміцин стимулює активність природних клітин-кіллерів. Ці дослідження вказують: мідекаміцин впливає на імунну систему, що є важливим для протибіотичного ефекту мідекаміцину in vivo.

Фармакокінетика.

Мідекаміцин та мідекаміцину ацетат швидко та відносно добре всмоктуються та досягають максимальних концентрацій в сироватці крові 0,5-2,5 мкг/мл та 1,31-3,3 мкг/мл, відповідно, за 1-2 години. Оскільки прийом їжі дещо знижує максимальні концентрації, особливо у дітей віком від 4 до 16 років, мідекаміцин рекомендується приймати перед прийомом їжі.

Мідекаміцин добре проникає в тканини, де він досягає концентрацій вищих, ніж у крові, на 100 %. Він досягає високих концентрацій у секреті бронхів, а також у шкірі. Об’єм розподілу міокаміцину становить 228-329 л.

47 % мідекаміцину та 3 %-29 % метаболітів зв’язуються з білками. Мідекаміцину ацетат також виділяється з грудним молоком. Після прийому дози 1200 мг/добу в грудному молоці було виявлено 0,4-1,7 мкг/мл мідекаміцину ацетату.

Мідекаміцин головним чином метаболізується в печінці. Переважно виводиться з жовчю і тільки приблизно – 5 % із сечею.

Значне збільшення пікових концентрацій у сироватці крові, AUC та періоду напіввиведення можуть спостерігатись у пацієнтів із цирозом печінки.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, злегка двоопуклі таблетки білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями та насічкою з одного боку.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці.

 Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. 8 таблеток у блістері, 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. КРКА, д.д., Ново место, Словенія.

Місцезнаходження. Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.