Середа, 2017-10-18, 5:29 PM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2013 » Січень » 5 » Мастоїдит (причини, клініка, лікування)
9:40 PM
Мастоїдит (причини, клініка, лікування)

Мастоїдит  (причини, клініка, лікування)

Причиною запалення соскоподібного відростка найчастіше є ускладненням гострого гнійного середнього отиту, іноді це захворю­вання може виникнути в разі загострення хронічного гнійного середнь­ого отиту.

У І стадії гострого середнього отиту запальний процес ушкоджує не тільки слизову оболонку барабанної порожнини, але й мукоперіост клітин соскоподібного відростка. Але це ще не мастоїдит. Мастоїдит — це таке запалення сосковидного відростка, за якого запалення мукоперіосту су­проводжується ушкодженням кісткових перемичок між клітинами (остит), що веде до їх зруйнування. Цей процес більш виражений у вели­ких термінальних клітинах, умови відтоку гною з яких малосприятливі. Особливо це виражене тоді, коли вузькі вивідні отвори клітин заповнені грануляціями або поліпозно стовщеним мукоперіостом. Мастоїдит розвивається у хворих із пневма­тичними відростками, рідко він буває за умови диплоетичної будови їх, а за наявності склерозованого відростка запальний процес обмежується слизовою оболонкою барабанної порожнини. У хворих, які часто хворіють у дитинстві на ГРЗ та гострий середній отит, розвиваються склеро­тичні соскоподібні відростки. Природа немовби попереджує про розвиток гострого мастоїдиту. Найчастіше мастоїдит розвивається наприкінці 2-го та на початку 3-го тижня гострого гнійного середнього отиту.

Клінічно у хворих на гострий гнійний середній отит з нормальною температурою тіла, добрим самопочуттям, відсутністю гноєтечі з вуха раптом знову підвищується температура тіла до 38—39 °С, з'являється біль у вусі, відновлюється значна гноєтеча з хворого вуха. Нерідко хворі відзначають, що пульсівний біль локалізується не в глибині слу­хового ходу, а в ділянці соскоподібного відростка. Виділення з вуха на­бувають вершкоподібного характеру.

Під час об'єктивного обстеження відзначається біль від натискання на соскоподібний відросток, особливо в проекції печери. Складка м'я­ких тканин у ділянці соскоподібного відростка на боці мастоїдиту тов­ща, ніж на протилежному боці. Згодом з'являється набряк м'яких тка­нин, що вкривають соскоподібний відросток, вони стають набряклими та пастозними. Якщо набряк значний, згладжується перехідна складка, з'являється відстовбурчення вушної раковини.

Під час отоскопії зовнішній слуховий хід заповнений гноєм, після його видалення визначається характерний для мастоїдиту симптом — нависання задньоверхньої стінки слухового ходу, що не дає змоги роз­дивитись задньоверхній відділ барабанної перетинки. Остання яскра­во-червоного кольору, наявний пульсуючий рефлекс, через 1—2 хв після очищення слуховий хід знову заповнюється гноєм.

У хворих на мастоїдит спостерігається нейтрофільний лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, збільшена ШОЕ.

Якщо є підозра на мастоїдит, необхідно провести рентгенографію соскоподібних відростків га порожнин вуха за Шюллером та Майером. На початку захворювання виявляється незначна завуальованість клітин соскоподібного відростка з ушкодженого боку, але комірчаста структура відростка ще зберігається. У разі руйнування кісткових стінок між клітинами інтенсивність завуальованості зростає, згладжу­ються межі між окремими клітинами. Після деструкції кісткової речо­вини та заповнення кісткових ділянок гноєм з'являються вогнища розрідження.

Абсолютною ознакою мастоїдиту є розвиток субперіостального абсцесу, коли процес руйнує зовнішній кортикальний шар відростка і гній проривається під окістя. При цьому на соскоподібному відростку з'являється флюктуюча припухлість.

Антрит. У немовлят соскоподібний відросток, крім антруму, ще не має інших повітряносних клітин, тому гнійний процес із барабанної порожнини поширюється тільки до печери (антруму). У зв'язку з цим гнійно-запальний процес у печері та остеомієліт кістки, що її оточує, дістав назву антриту. Іноді це захворювання називають отоантритом, оскільки запальний процес охоплює не тільки барабанну порожнину, але й антрум із прилеглими клітинами, котрі можуть бути вже в мале­ньких дітей.

Якщо в немовляти гострий гнійний середній отит набуває затяжно­го перебігу, то варто передбачити наявність запалення антруму, особ­ливо коли з'являється набряк м'яких тканин за вухом або симптоми субперіостального абсцесу. У такому разі на рентгенограмі видно за­темнення антруму.

Складніше поставити діагноз у хворих із латентним отоантритом. За цієї форми отоантриту спостерігається значна інтоксикація: пору­шення апетиту, блювання, виражений лейкоцитоз, субфебрилітет, зміни барабанної перетинки мінімальні. Діагностиці допомагають рентгенографія скроневих кісток, парацентез, антропункція. Для пе­ребігу латентного отоантриту характерні часті ремісії, що змінюються погіршенням загального стану, та зміни барабанної перетинки у виг­ляді помутніння, легкого синюватого її відтінку, незначного випинан­ня в задньоверхньому відділі.

Атиповий мастоїдит. Незвичний перебіг мастоїдиту може бути пов'язаний з атиповим розвитком повітряносної системи в ділянці скроневої кістки, особливостями збудника захворювання та змінами реактивності організму.

Верхівчастно-шийна форма мастоїдиту (Бецольда) розви­вається тоді, коли запальний процес охоплює кістку верхівки соско­подібного відростка; при цьому гній з верхівчастих клітин може про­риватися на шию через fossa digastrica між двочеревцевими та грудино-ключично-сосковими м'язами. На шиї, нижче від соско­подібного відростка, утворюється щільний інфільтрат. Флуктуація, як правило, не виявляється. Запалення в клітинах, розміщених у виличному відростку скроне­вої кістки, називається зигоматицитом (zygomaticitis). При цьому з'являється спонтанний біль та біль від натискання на кістку в ділянці виличного відростка. Ділянка біля верхнього краю прикріплення вуш­ної раковини та попереду неї набрякає, раковина відстовбурчується до­низу та вперед. Під час отоскопії спостерігається нависання задньоверх-ньої стінки слухового ходу.

Якщо патологічний процес поширюється на клітини луски скроне­вої кістки, то така форма мастоїдиту має назву скваміт (squamitis). Він характеризується появою набряку та болю в ділянці луски скроне­вої кістки зверху над скроневою лінією.

Повітряносні клітини можуть бути розвинуті і в піраміді скроневої кістки. Ці клітини також з'єднуються з повітряносною системою со­скоподібного відростка. Розвиток гострого запального процесу в цих клітинах має назву петрозит (petrositis). Запалення поширюється на поверхню піраміди скроневої кістки, де розміщуються черепні нерви. Для цього захворювання характерна тріада Граденіго: гнійний отит, тригемініт та парез відвідного нерва.

Атиповим є перебіг гострого середнього отиту та мастоїдиту, який спричинений слизовим стрептококом. Барабанна перетинка набуває рожевого кольору, зберігаються пізнавальні пункти, гноєтеча то припиняється, то поновлюється. Немає болю в соско­подібному відростку під час його пальпації, відсутня реакція м'яких тканин. Також в'ялий, атиповий та тривалий перебіг отиту та мас­тоїдиту, спричинених фузоспірохетозом та променистим грибом ак­тиноміцетом.

Інколи виділяють сухий мастоїдит, тобто запалення соско­подібного відростка без одночасної гноєтечі з вуха. Це може спос­терігатися у хворих на отит, перебіг якого відбувається без перфорації або коли перфорація вже зарубцювалась у зв'язку з затиханням проце­су в барабанній порожнині, в той час як запалення в соскоподібному відростку ще триває.

Лікування. Мастоїдит лікують хірургічним та консервативним ме­тодами.

Безумовним показанням до операції антромастоїдотомії є на­явність субперіостального абсцесу або симптомів внутрішньочереп­них ускладнень. За відсутності цих ускладнень призначають протиза­пальну терапію. Якщо загальний стан хворого поліпшується, зникають об'єктивні симптоми захворювання, рентгенологічно не визначається прогресування деструктивних змін у кістці відростка, то слід обмежи­тися консервативною терапією. Якщо на повторній рентгенограмі помітна подальша деструкція кісткової тканини, слід провести антро-мастоїдотомію або антромастоїдектомію.

Антромастоїдотомію можливо проводити як під місцевим знебо­люванням, так і під наркозом. Розріз м'яких тканин до кістки роблять дугоподібно, паралельно завушній складці, на відстані 0,5 см від неї. Распатором відшаровують окістя і оголюють ділянку соскоподібного відростка. Проекція антруму міститься на 1 см позаду від spina supra-meatum. Долотом або стамескою знімають кортикальний шар кістки, під яким міститься порожнина, заповнена гноєм чи грануляціями. Гос­трою ложкою видаляють грануляції та ушкоджену кістку, рухаючись до антруму, що розміщений на глибині 1,5—2 см від поверхні кістки. Під час цієї операції розкриття печери обов'язкове. Щоб упевнитися в тому, чи досяг хірург антруму, йому слід користуватися вигнутим ґуд­зикуватим зондом, який він уводить у барабанну порожнину через вхід до антруму.

Після видалення каріозно пошкодженої кістки та грануляцій з тре-панаційної порожнини її стінки згладжують, до неї засипають йодо­форм, антибіотики або сульфаніламіди. Потім порожнину рихло запов­нюють тампонами, просоченими розчином антибіотика або антисептичною маззю. Накладають стерильні пов'язки, котрі фіксу­ють бинтом.

Першу перев'язку проводять наступного дня. Через 2—3 тиж рана за вухом загоюється вторинним натягом. Якщо порожнина дуже вели­ка, то через 7—8 днів після антромастоїдотомії варто провести мас-тоїдопластику: виповнити порожнину завушним м'язово-фасціальним клаптем на ніжці, а шкіру над ним зашити.

Переглядів: 2404 | Додав: GAL | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz