Наркоз. Чи насправді він такий небезпечний, як про це розповідають...?

Наркоз - термін, що означає загальне знеболювання, стан в штучно викликаному сні, при цьому втрачається больова чутливість. Мета цілком зрозуміла - захистити організм від хворобливих відчуттів при операції.

Перші знеболюючі засоби виготовлялися на основі рослин (конопель, опію). У 13 столітті був відкритий ефір, а в 15 столітті Парацельсом описані його властивості. Публічна демонстрація ж його дії була проведена лише в 1846 році, вже через рік наркоз із застосуванням ефіру був застосований в Росії.

Сьогодні застосовується кілька видів наркозу. Фармакологія не стоїть на місці, тому йдуть постійні пошуки найбільш ефективних засобів з мінімальними наслідками для організму.

Однак людина традиційно боїться застосування наркозу - психологічно цьому є пояснення, адже втрачається контроль над ситуацією. Тому, незважаючи на запевнення медиків про наркоз ходить безліч міфів, деякі з яких ми і розкриємо.

При наркозі людина занурюється в сон, тому нічого не відчуває. Не для всякої анестезії це твердження справедливе. Існують сучасні види наркозу, які дозволяють пацієнтові зберігати свідомість під час операції. Застосування такого різновиду анестезії можливо, якщо немає жорсткої необхідності повністю "відключати" пацієнта. Наприклад, провідникова анестезія застосовується лише в тих випадках, коли треба знеболити якийсь певний орган під час операції. Іншим прикладом є операції в області гінекології на органах малого тазу. Найчастіше використовується перидуральна анестезія, при якій відключаються ті органи, які розташовані нижче місця уколу (зазвичай це ноги і черевна порожнина). Лікарями застосовується і спинномозкова анестезія, яка характеризується блокуванням всіх больових рецепторів по всьому тілу, однак головний мозок продовжує функціонувати. Так що не варто налаштовуватися, що при наркозі відбудеться повна "відключка".

При наркозі укол із знеболюючим ліками вводять у вену. Такий вид наркозу застосовують, коли операції порівняно прості, не вимагають внутрішньопорожнинного втручання. В інших випадках більш часто використовують анестезію, яка заснована на введенні знеболюючого препарату в ділянку провідного нерва, що йде до ураженого органу. Також можливі уколи безпосередньо в спинний мозок або ж між його оболонками. У багатьох при згадці уколу в цю ділянку просто мурашки біжать по шкірі, так як такий укол здається дуже болючим. Насправді ніяких хворобливих відчуттів при цьому немає, так як в цій області немає чутливих клітин, нервових рецепторів. На диво багатьом, саме уколи в область спинного мозку найбільш безболісні. Часто при складних операціях лікарі використовують комбіновану анестезію, тобто спочатку снодійне потрапляє у вену, вводячи людини в сон, а після цього вже застосовуються інші види наркозу, які відключають нерви, мозок, мускулатуру.

Глибокий наркоз загрожує тим, що у людини може не витримати серце. Дане твердження стосується хірургічних втручань, при яких відбувається повне відключення свідомості. Часто є потреба в тому, щоб серце і легені взагалі працювали не самостійно, а за допомогою спеціального обладнання. Для кожного така ситуація може здатися страхітливою, а от для хірургів в ній немає нічого незвичайного - адже так набагато легше контролювати роботу цих життєво важливих органів, відстежувати найменші зміни в їх роботі, а також повністю контролювати загальний стан організму. Якщо знадобиться реагувати швидко і рішуче, то саме за такої анестезії лікарі можуть прийняти необхідні заходи. Якщо у хворого є протипоказання до такого наркозу, то лікарі ніколи не будуть пропонувати або наполягати на його застосуванні. Правда, у випадку, коли стоїть питання про збереження життя лікарі можуть піти на ризик ускладнень заради порятунку головного. Якщо застосовується одночасно і наркоз, і апарат штучного дихання, то у хірургів більше можливостей допомогти тим пацієнтам, яким вже не допоможуть інші види хірургічних втручань. Природно, лікарі беруть до уваги можливості організму хворого, його вік, всі протипоказання. Не варто боятися того, що після застосування дихання через апарат, доведеться заново вчитися дихати. Це природний процес, через який успішно пройшли мільйони пацієнтів.

Ніж терпіти наркоз, краще вже перетерпіти біль. Насправді почуття болю не проходить безслідно для організму - кожна хвилина цього відчуття забирає дорогоцінні хвилини життя. Болем організм реагує на вторгнення, яке він не може переносити. Так що все, що відбувається з організмом і заподіює йому біль шкідливіше наркозу. У всьому світі люди підходять прагматично до цього питання - скрізь, де можна позбавити пацієнта від неприємних відчуттів, роблять це. У сучасної медицини є широкий спектр засобів для цього. Так що якщо лікар пропонує наркоз, вважаючи, що в цьому є необхідність, не варто від нього відмовлятися.

Якщо під час операції зберігається часткова робота органів чуття, значить, анестезія діє невірно. Існують види анестезії, при яких людині здається, ніби вона чує в спотвореному вигляді голос лікарів, спостерігає, що відбувається в операційній кімнаті. Але це всього лише прояв галюцинацій, які є наслідком наркозу. Хтось бачить себе на небесах, хтось - на безлюдному острові, цілком природно, ще хтось бачить і саму операційну. Не варто приділяти цьому якусь увагу і вважати, ніби смерть була надзвичайно близька від Вас, якщо наркоз супроводжувався незвичайними видіннями. Найсучасніші виду анестезії мають в арсеналі спеціальні препарати, які успішно пригнічують виникнення галюцинацій. Тому людина в таких випадках нічого не відчуває і не бачить, приходячи до тями вже на лікарняному ліжку. А от відчуття болю навіть при дії наркозу свідчить про неякісну процедуру знеболювання.

Під дією наркозу людина починає задихатися. Дійсно, колись давно застосовувалися види наркозу, які супроводжувалися таким ефектом. Ще 20 років тому під час проведення гінекологічних втручань жінки через маску дихали ефіром, але виявилося, що це ще й шкідливо, а не просто неприємно. Природно сьогодні такі методи вже не використовуються. Якщо ж лікарі пропонують саме такий вид знеболювання, краще попросити більш сучасний, а в разі відмови - змінити клініку.

Якщо лікар вимагає застосувати наркоз, значить операція дуже ризикована. Боятися наркозу, вважаючи його супутнім елементом складних операцій - помилка. Якраз навпаки - його застосовують для того, щоб під час операції не трапилося нічого поганого, так що, погоджуючись на наркоз, Ви допомагаєте і собі і лікарям. Поговоріть напередодні з анестезіологом і виконуйте всі його вимоги. Не забудьте згадати про те, чого саме Ви боїтеся, як переносили наркоз раніше. Намагайтеся серйозно поставитися до режиму, який рекомендують дотримуватися лікарі перед операцією - не палити, не пити, не пити надмірну кількість рідини. Така підготовка спрямована якраз для попередження надзвичайних ситуацій і ускладнень. Не варто відмовлятися від прийому ліків, призначених вранці перед операцією. Справа в тому, що це цілком можу опинитися сильні снодійні, їх прийом, по суті, є вже першим етапом наркозу. За допомогою них Ви перед операцією впадете в розслабляючий глибокий сон, а наступні знеболюючі засоби вже будуть краще і правильніше діяти.

Якщо хворому дали дуже велику дозу наркозу, то вихід з нього буде повільним. Повністю пацієнт позбавляється від впливу наркозу від одного до чотирьох годин, все залежить від особливостей організму і від обсягу застосовуваного засобу. Нормально чи ні відійшов від наркозу хворий, може тільки лікар, проаналізувавши різні показники роботи організму. Після операції хворий довгий час протягом дня перебуває в стані напівдрімоти, це не повинно лякати родичів, адже на організм все ще діють анальгетики. Ці препарати вводять, щоб пом'якшити післяопераційні відчуття, адже, незважаючи на кінець дії наркозу, причина болю залишається. У деяких хворих після наркозу навпаки відзначається надмірне збудження. Це може свідчити про те, що людина раніше зловживав спиртним або ж мав певні психічні розлади. Але і в такому випадку немає нічого страшного - лікар пропише заспокійливі препарати і снодійні і людина з часом повернеться в нормальний стан.

Після операції із застосуванням наркозу людина довгий час залишається забудькуватим і розсіяним, так як наркотичні препарати залишаються в мозку. Насправді препарати, які використовуються при наркозі виходять з організму вже через один-два дні. Але у деяких хворих дійсно якийсь час спостерігається описуваний в міфі ефект - вони швидко втомлюються, погано зосереджуються, розумова робота для них здається непомірним тягарем. Але тільки в такій ситуації наркоз ні при чому - винні післяопераційні ускладнення. Приміром, організму може не вистачати кисню, або бути порушене кровопостачання мозку. Тому після будь-якої складної операції лікарі рекомендують не кидатися з головою в роботу, надолужуючи згаяне, а краще відпочити, дати час організму на відновлення та адаптацію.