Середа, 2017-08-23, 8:58 AM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2013 » Червень » 5 » Олфен-100 Ректокапс
3:53 PM
Олфен-100 Ректокапс

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Олфен-100 Ректокапс

(Olfen-100 Rectocaps)

 

Склад:

діюча речовина: диклофенак;

1 капсула ректальна містить диклофенаку натрію 100 мг;

допоміжні речовини: тригліцериди середнього ланцюга, тригліцериди гідрогенізовані, лецитин соєвий, желатин, гліцерин 85 %, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), поліетиленгліколь 20000, поліетиленгліколь 1550, гліцерол моно- та діолеат, полівінілацетат, тальк.

 

Лікарська форма. Капсули ректальні.

 

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Код АТС М01А В05.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

-         Запальні та дегенеративні форми ревматизму: хронічний поліартрит, ювенільний ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит, у тому числі спондилоартроз, цервікальний синдром, позасуглобовий ревматизм.

-         Посттравматичні та післяопераційні больові синдроми, що супроводжуються запаленням і набряком, зокрема після стоматологічних та ортопедичних операцій.

-         Біль та/або запалення при гінекологічних захворюваннях: первинна дисменорея, аднексит.

-         Напад мігрені.

-         Гострий напад подагри.

-         Як допоміжне лікування при гострих запальних інфекційних захворюваннях вуха, носа та горла, які супроводжуються больовим синдромом, наприклад, при фарингіті та тонзиліті, отиті.

 

Відповідно до загальних медичних принципів, основне захворювання слід лікувати засобами базисної терапії. Підвищення температури тіла саме по собі не є показником для призначення даного препарату.

 

Протипоказання.

-         Підвищена чутливість до діючої або до допоміжних речовин препарату.

-         Наявність в анамнезі алергічних захворювань, таких як бронхоспазм, гострий риніт, назальний поліпоз, кропив’янка, пов’язаних із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП).

-         Виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки у стадії загострення, шлунково-кишкові кровотечі та перфорації.

-         Запальні захворювання кишечнику, наприклад, хвороба Крона або виразковий коліт.

-         Проктит.

-         Тяжка серцева недостатність  (ІІІ-ІV клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації).

-         Тяжка печінкова недостатність (цироз печінки з асцитом).

-         Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв.).

-         Лікування післяопераційного больового синдрому після проведення операції коронарного шунтування (або після використання апарата штучного кровообігу).

-         ІІІ триместр вагітності.

-         Дитячий вік (у зв’язку з високим вмістом діючої речовини).

 

Спосіб застосування та дози.

Олфен™-100 Ректокапс необхідно вводити глибоко у пряму кишку, бажано після дефекації.

Дорослі

Добова доза препарату зазвичай складає 100 мг (1 капсула). За необхідності застосування дози    50 мг чи 150 мг лікування Олфен™-100 Ректокапс поєднують з прийомом Олфен™-50 Лактаб.

Для попередження нічного болю та ранкової нерухомості суглобів застосування Олфен™-100 Ректокапс перед сном можна поєднувати з прийомом Олфен™-50 Лактаб протягом дня (максимальна добова доза складає 150 мг).

При первинній альгодисменореї добову дозу підбирають індивідуально, вона становить від 50 до 150 мг. Початкова доза може бути від 50 до 100 мг, але при необхідності її можна ненадовго збільшити (до 200 мг). Застосування препарату слід розпочинати якомога раніше після виникнення перших больових симптомів. Термін лікування препаратом становить кілька днів і залежить від динаміки регресії симптомів.

Лікування нападів мігрені ректальними капсулами розпочинають з дози 100 мг. Олфен™-100 Ректокапс застосовують при перших ознаках мігрені, що наближається. При необхідності в той же день можна використовувати ще одну ректальну капсулу. При необхідності продовження лікування у наступні дні максимальна добова доза препарату не має перевищувати 150 мг (у кілька прийомів).

Термін лікування визначає лікар залежно від характеру та перебігу захворювання.

 

Побічні реакції.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарських засобів:

Дуже часто: ≥1/10.

Часто: від ≥1/100 до <1/10.

Нечасто: від ≥1/1000 до <1/100.

Рідко: від ≥1/10 000 до <1/1000.

Дуже рідко: <1/10 000.

Як при тривалому, так і при короткочасному прийомі Олфен™-100 Ректокапс або інших препаратів, які містять у своєму складі диклофенак натрію, спостерігались наступні побічні ефекти.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (в тому числі гемолітична та апластична), агранулоцитоз.

Порушення з боку імунної системи

Рідко: реакції гіперчутливості, анафілактичні та анафілактоїдні реакції, в тому числі артеріальна гіпотензія та шок.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк (у тому числі набряк обличчя).

Порушення з боку  психіки

Дуже рідко: дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість, психотичні розлади.

Порушення з боку нервової системи

Часто: головний біль, запаморочення.

Рідко: сонливість.

Дуже рідко: порушення чутливості шкіри, включаючи парестезії, розлади пам’яті, судоми, тривогу, тремор, асептичний менінгіт, порушення смаку, порушення мозкового кровообігу.

Порушення з боку органа зору

Дуже рідко: порушення зору, нечіткість зору, диплопія.

Порушення з боку органа слуху та рівноваги

Часто: вертиго.

Дуже рідко: шум у вухах, порушення слуху.

Порушення з боку серця

Дуже рідко: посилене серцебиття, біль у грудній клітці, серцева недостатність, інфаркт міокарда, гіпертензія.

Порушення з боку судин

Дуже рідко: васкуліт.

Порушення з боку дихальної системи,  органів грудної клітки та середостіння

Рідко: астма (в тому числі задишка), бронхоспазм.

Дуже рідко: пневмоніт.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Часто: нудота, блювання, діарея, спазми в животі, диспепсія, метеоризм, анорексія.

Рідко: гастрит, шлунково-кишкові кровотечі, блювання з кров’ю, мелена, діарея з кров’ю, виразки шлунка та кишечнику, що супроводжуються кровотечею або перфорацією, проктит, абдомінальний біль.

Дуже рідко: коліт (у тому числі геморагічний коліт, загострення неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крона), запор, стоматит, глосит, ураження стравоходу, діафрагмоподібні стриктури кишечнику, панкреатит, загострення геморою.

Гепатобіліарні порушення

Часто: підвищений рівень трансаміназ.

Рідко: гепатит, жовтяниця, дисфункція печінки.

Дуже рідко: блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто: висип.

Рідко: кропив’янка.

Дуже рідко: бульозний висип, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, випадання волосся, реакції фоточутливості; пурпура, в тому числі алергічна, свербіж.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів

Часто: затримка рідини  в організмі, набряки, артеріальна гіпертензія.

Дуже рідко: гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, некротичний папіліт.

Порушення загального стану та реакції у місці введення

Часто: місцеве подразнення.

Рідко:  набряк.

 

Результати клінічних досліджень та епідеміологічні дані вказують на те, що застосування диклофенаку натрію, особливо у високих дозах (150 мг на добу) і протягом тривалого періоду часу, супроводжуються підвищеним ризиком виникнення артеріальних тромбоемболічних явищ (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).

 

 

Передозування.

Типові клінічні симптоми передозування диклофенаку натрію невідомі. У випадку передозування можуть виникати блювання, шлунково-кишкові кровотечі, діарея, запаморочення, шум у вухах або судоми. У випадку серйозного отруєння можливі гостра ниркова недостатність та ураження печінки.

При таких ускладненнях як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та пригнічення дихання показане підтримуюче та симптоматичне лікування. Специфічна терапія, наприклад, форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія, не мають особливого значення при виведенні НПЗП, враховуючи високий рівень зв’язування  цих препаратів з білками плазми та екстенсивний метаболізм.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або ембріофетальний розвиток плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик невиношування вагітності, пороків розвитку серця та вродженого м’язового дефекту у стінці шлунка після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх строках вагітності. Вважається, що цей ризик зростає при збільшенні дози препаратів та тривалості терапії.

Диклофенак натрію не слід застосовувати протягом І та ІІ триместрів вагітності, якщо в цьому немає абсолютної необхідності. Якщо диклофенак натрію застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або вагітною на І або ІІ триместрах вагітності, доза препарату має бути мінімальною, а тривалість лікування – як можна коротшою.

Диклофенак натрію протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності у зв’язку з тим, що всі інгібітори синтезу простагландинів можуть:

      піддавати плід таким ризикам:

  • кардіопульмональній токсичності (з передчасним закриттям артеріального протоку та розвитком легеневої гіпертензії);
  • нирковій дисфункції, що прогресує до ниркової недостатності з маловоддям.

– піддавати матір та дитину таким ризикам:

  • можлива тривала кровотеча – ефект, пов’язаний з інгібуванням агрегації тромбоцитів, який може проявитися навіть на фоні прийому дуже низьких доз препарату;
  • інгібування скорочень  маточної мускулатури, що приводить до затримки або пролонгації пологів.

Годування груддю

У зв’язку з тим, що НПЗП проникають у грудне молоко, диклофенак натрію не призначають жінкам, які годують груддю. Якщо таке лікування вкрай необхідне, слід припинити годування груддю.

Репродуктивна функція

Застосування диклофенаку натрію може порушити репродуктивну функцію жінки, тому препарат не рекомендований жінкам, бажаючим завагітніти. У жінок, які мають складності з заплідненням або  які проходили обстеження на безпліддя, доцільно розглянути відміну диклофенаку натрію.

 

Діти.

У зв’язку з високим вмістом диклофенаку натрію у препараті Олфен™-100 Ректокапс його не призначають дітям.

 

Особливості застосування.

Для всіх НПЗП характерні шлунково-кишкові кровотечі, виразки та перфорації, які могли б бути фатальними та могли відмічатися у період лікування на фоні попереджувальних симптомів або при їх відсутності, або у пацієнтів із серйозними шлунково-кишковими явищами в анамнезі. Для мінімізації ризику необхідно використовувати для лікування найменшу ефективну дозу протягом якомога коротшого проміжку часу.

 

Диклофенак натрію необхідно призначати під медичним наглядом та з обережністю пацієнтам із симптомами, що вказують на шлунково-кишкові захворювання або з анамнезом, що свідчить про наявність виразки шлунка або кишечнику, кровотечі або перфорації шлунково-кишкового тракту. Ризик шлунково-кишкових кровотеч вищий при підвищенні доз НПЗП у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також в осіб літнього віку.

Щоб зменшити ризик шлунково-кишкових порушень у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також в осіб літнього віку або пацієнтів зі зниженою масою тіла, препарат необхідно призначати у мінімальній ефективній дозі протягом якомога коротшого періоду. Таким пацієнтам, а також пацієнтам, які регулярно приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти/аспірину або інші лікарські засоби, що підвищують ризик захворювань для ШКТ, доцільно призначати комбіновану терапію з засобами, які мають захисну дію на слизову оболонку шлунка (наприклад, інгібітори протонної помпи або мізопростол).

 

У пацієнтів літнього віку лікування НПЗП може мати більш серйозні наслідки, тому вони мають повідомляти своєму лікарю про будь-які незвичні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту. Якщо на фоні застосування Олфен™-100 Ректокапс у таких пацієнтів розвивається шлунково-кишкова кровотеча або виразка шлунково-кишкового тракту, препарат необхідно відмінити.

 

Оскільки були проведені дослідження, що свідчать про підвищений ризик тромботичних, кардіоваскулярних та цереброваскулярних ускладнень для деяких ЦОГ-2-селективних інгібіторів, але на даний час відсутні релевантні докази про підвищення ризику, пов’язаного саме з прийомом НПЗП, при таких захворюваннях як клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, цереброваскулярна патологія, облітеруючий атеросклероз периферійних артерій або у пацієнтів, які відносяться до групи ризику (наприклад, при наявності артеріальної гіпертензії, гіперліпідемії, цукрового діабету, при палінні), диклофенак слід застосовувати тільки після ретельного аналізу можливих ризиків і переваг такого лікування. Необхідно використовувати мінімальну ефективну дозу препарату протягом якомога коротшого проміжку часу.

 

Оскільки при лікуванні НПЗП повідомлялося про затримку рідини та набряк, особливу увагу слід приділити хворим із порушеною функцією серця або нирок (у т.ч. функціональною нирковою недостатністю на тлі гіповолемії, нефротичного синдрому, вовчакової нефропатії та декомпенсованого цирозу печінки).

 

Дуже рідко у зв’язку із застосуванням НПЗП, спостерігалися серйозні реакції з боку шкіри, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некролиз. Найвищий ризик виникнення даних реакцій у пацієнтів існує на початку курсу лікування, у більшості випадків поява цих реакцій відбувається в межах першого місяця лікування.

При перших ознаках появи висипу на шкірі, ураженнях слизових оболонок або будь-яких інших ознак гіперчутливості Олфен™-100 Ректокапс необхідно відмінити.

 

У пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонними алергічними ринітами, хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями респіраторного тракту частіше, ніж у інших пацієнтів, зустрічаються такі реакції на прийом НПЗП як астма, зумовлена прийомом анальгетиків, лейкотрієнів та аспірину. Це також стосується пацієнтів з алергією до інших речовин, яка проявляється у вигляді шкірного висипу, свербежу або кропив’янки.

Особливу обережність необхідно проявляти при застосуванні диклофенаку натрію у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, оскільки при цьому можуть загострюватися симптоми астми.

Завдяки своїм фармакодинамічним властивостям диклофенак натрію, як і інші НПЗП, може маскувати ознаки і симптоми інфекції.

 

Особливості застосування хворими із порушеною функцією печінки

Хворим із порушеною функцією печінки при призначенні диклофенаку натрію необхідний ретельний медичний нагляд, оскільки на фоні прийому препарату можуть ускладнитися симптоми захворювання печінки.

На тлі лікування НПЗП може підвищуватись рівень одного або кількох печінкових ферментів у крові. Такі зміни рідко супроводжуються клінічними симптомами. У більшості таких випадків зростання цих показників залишається у межах граничних значень. Часто (в 2,5 % випадків) відзначалось помірне зростання цих показників вище норми (від ≥ 3 до < 8 × верхня межа норми), у той час як частота значного зростання рівнів цих ферментів (≥ 8 × верхня межа норми) складала приблизно 1 %. У згаданих вище клінічних дослідженнях у 0,5 % пацієнтів, окрім підвищення рівнів печінкових ферментів, розвились клінічно маніфестні ураження печінки. Після відміни препарату підвищений рівень цих показників зазвичай повертається до нормального значення.

Якщо порушення з боку функціональних показників печінки зберігаються або посилюються  і якщо розвиваються ознаки чи симптоми захворювань печінки (наприклад, гепатит), а також у тому разі, коли виникають інші побічні явища (наприклад, еозинофілія, висип), диклофенак натрію потрібно відмінити.

Окрім повідомлень про підвищення рівнів печінкових ферментів також рідко відзначались випадки тяжких реакцій з боку печінки, такі як жовтяниця, і в окремих випадках – фатальний блискавичний гепатит. Гепатит може виникати без появи продромальних явищ. Необхідно з обережністю призначати Олфен™-100 Ректокапс хворим на печінкову порфірію, оскільки препарат може провокувати напади порфірії.

При тривалому призначенні диклофенаку натрію, як і інших НПЗП, рекомендується контролювати гематологічні показники. Як і інші НПЗП, диклофенак натрію може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Лікування пацієнтів з порушеннями гемостазу необхідно проводити під медичним наглядом.

 

Особливості застосування хворими із порушеною функцією нирок

Простагландини відіграють важливу роль у підтриманні ниркового кровообігу, тривала терапія високими дозами НПЗП часто (у 1-10 % випадків) зумовлює розвиток набряків та артеріальної гіпертензії.

Особливої обережності слід дотримуватись пацієнтам з порушеною функцією серця або нирок; пацієнтам з артеріальною гіпертензією в анамнезі; особам літнього віку; пацієнтам, які приймають діуретики або інгібітори АПФ; особам з підвищеним ризиком гіповолемії, що має явний вплив на функцію нирок; пацієнтам з дефіцитом екстрацелюлярної рідини будь-якого ґенезу, наприклад, у перед- або післяопераційному періоді при серйозних хірургічних втручаннях. Якщо диклофенак натрію приймається такими пацієнтами, для перестороги рекомендується контролювати стан функції нирок. Після відміни препарату стан пацієнта зазвичай повертається до попереднього.

 

 

 

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі            з іншими механізмами.

Пацієнтам з  порушенням зору, запамороченням, вертиго, сонливістю або іншими порушеннями з боку центральної нервової системи слід утриматись від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При застосуванні Олфен™-100 Ректокапс та/або інших препаратів диклофенаку можуть спостерігатися наступні взаємодії.

 

Літій, дигоксин

При одночасному застосуванні з цими препаратами диклофенак може підвищувати концентрації літію та  дигоксину у плазмі крові. Рекомендується контролювати сироваточні рівні літію та дигоксину.

 

Діуретики та інші антигіпертензивні препарати

Як і інші НПЗП, прийом диклофенаку натрію одночасно з діуретиками або антигіпертензивними препаратами (наприклад, бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту [АПФ]) може зумовлювати зниження антигіпертензивного ефекту цих препаратів. Такі комбінації слід застосовувати з обережністю, і артеріальний тиск у цих пацієнтів, особливо літнього віку, потрібно контролювати. Пацієнтів слід адекватно гідратувати, рекомендується здійснювати контроль функції нирок після початку супутньої терапії та періодично протягом проведення терапії, особливо у випадку прийому діуретиків та інгібіторів АПФ, враховуючи зростаючий ризик нефротоксичності.

Оскільки  одночасне застосування препарату з калійзберігаючими діуретиками може призводити до гіперкаліємії, необхідно контролювати рівень калію в сироватці крові.

 

Інші НПЗП та кортикостероїди

Застосування диклофенаку одночасно з різними системними НПЗП або глюкокортикостероїдами може сприяти розвитку небажаних побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.

 

Антикоагулянти та антитромбоцитарні препарати

Рекомендуєтся з обережністю приймати диклофенак натрію з антикоагулянтами та антитромбоцитарними препаратами, тому що їх комбіноване застосування може підвищити ризик кровотечі.

Хоча клінічні дослідження не виявили доказів впливу диклофенаку на дію антикоагулянтів, надходили окремі повідомлення про ризик геморагічних ускладнень у пацієнтів, які приймали одночасно диклофенак та антикоагулянти. У зв’язку з цим рекомендується ретельний нагляд за такими пацієнтами.

 

Селективні інгібітори зворотного захвату серотоніну (СІЗЗС)

Одночасне застосування системних НПЗП та СІЗЗС може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

 

Протидіабетичні препарати

Клінічні дослідження показали, що диклофенак натрію можна призначати разом з пероральними гіпоглікемічними препаратами, не впливаючи при цьому на їх клінічні ефекти. Однак надходили окремі повідомлення про гіпоглікемічні та гіперглікемічні реакції після призначення  диклофенаку натрію, які потребували зміни доз гіпоглікемічних препаратів.

У зв’язку з цим на фоні такої комбінованої терапії рекомендується контролювати рівень цукру в крові.

 

Метотрексат

Рекомендується з обережністю призначати НПЗП протягом 24 годин до або після застосування метотрексата, оскільки концентрації метотрексата в крові і його токсичність можуть зростати.

 

Циклоспорин

Диклофенак натрію як і інші НПЗП, може збільшувати нефротоксичність циклоспорину завдяки своєму впливу на простагландини нирок. У зв’язку з цим препарат призначають у менших дозах порівняно з тими, котрі використовуються пацієнтам, які не отримують циклоспорин.

 

Хінолонові антибіотики

Існують окремі повідомлення про розвиток судом, які, можливо, були результатом одночасного застосування хінолонів на НПЗП.

 

Колестипол та холестирамін

Одночасне застосування диклофенаку та колестиполу або холестираміну зменшує всмоктування диклофенаку приблизно на 30 % та 60 % відповідно. Препарати слід приймати з інтервалом у кілька годин.

 

Препарати, які стимулюють ферменти, що метаболізують лікарські засоби

Препарати, які стимулюють ферменти, наприклад, рифампіцин, карбамазепин, фентоїн, звіробій (Hypericum perforatum) тощо, теоретично здатні зменшувати концентрації диклофенаку у плазмі.

 

Такролімус

Диклофенак, я к і інші НПЗП, може збільшувати нефротоксичність такролімусу через вплив на простагландини нирок. У зв’язку з цим, його слід застосовувати в нижчих дозах, ніж у хворих, які такролімус не отримують. 

 

Фармакологічні властивості.

 Фармакодинаміка. Препарат Олфен™-100 Ректокапс містить натрієву сіль диклофенаку –речовину нестероїдної структури, що чинить протизапальну, знеболюючу та антипіретичну дії. Основним механізмом дії диклофенаку вважається пригнічення біосинтезу простагландинів, які відіграють важливу роль у виникненні запалення, болю та підвищенні температури тіла. У дослідженнях in vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, які досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічував біосинтез протеогліканів у хрящовій тканині.

При ревматичних захворюваннях протизапальні та знеболюючі властивості препарату забезпечують клінічний ефект, що характеризується значним зменшенням вираженості таких симптомів захворювань як біль у стані спокою і при русі, ранкова скутість та припухлість суглобів, а також покращанням функції суглобів.

При посттравматичних/післяопераційних запаленнях Олфен™-100 Ректокапс зумовлював швидке зменшення спонтанного болю та болю при рухах, а також знижував запальні припухлості та ранові набряки.

У клінічних дослідженнях також був продемонстрований виражений знеболювальний ефект препарату при помірному та вираженому больовому синдромі неревматичного характеру.

При первинній дисменореї препарат Олфен™-100 Ректокапс зменшує прояви болю та інтенсивність менструального циклу.

Олфен™-100 Ректокапс виявляє лікувальний ефект при нападах мігрені.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Всмоктування диклофенаку із ректальних капсул розпочинається одразу після їх введення, хоча швидкість його всмоктування менша порівняно з аналогічним показником при прийомі всередину таблеток, покритих гастрорезистентною оболонкою.

Розподіл. Зв’язування  диклофенаку з білками плазми крові становить 99,7 %, переважно з альбуміном – 99,4 %. Спостережуваний об’єм розподілу становить 0,12-0,17 л/кг.

Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де максимальна концентрація препарату досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Спостережуваний період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3-6 годин. Завдяки цьому навіть через 2 години після введення препарату концентрації діючої речовини в синовіальній рідині вищі, ніж у плазмі крові, і залишаються на більш високих рівнях протягом 12 годин.

Метаболізм. Біотрансформація диклофенаку відбувається частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але в основному за допомогою одноразового та багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до виникнення кількох фенолових метаболітів (3-гідрокси-, 4-гідрокси-, 5-гідрокси-, 4,5-гідрокси- та 3-гідрокси-                                  4-метоксидиклофенаку), більшість із яких перетворюються у глюкуронідні коньюгати.  Два із виниклих при цьому фенолових метаболітів фармакологічно активні, але меншою мірою, ніж сам диклофенак натрію.

Загальний системний кліренс диклофенаку становить 263 ± 56 мл/хв. (середнє ± СО). Кінцевий період напіввиведення становить 1-2 години. Період напіввиведення 4-х метаболітів, включаючи два фармакологічно активних, також нетривалий і становить 1-3 години. Практично неактивний метаболіт, 3-гідрокси-4-метокси-диклофенак, має більш тривалий період напіввиведення. Близько 60 % дози препарату виводиться з сечею у вигляді метаболітів і менше 1 % диклофенаку виводиться в незміненому вигляді.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів.

Після прийому препарату достовірних розбіжностей у всмоктуванні, метаболізмі та виведенні препарату, пов’язаних з віком пацієнтів, не спостерігалось.

У пацієнтів із порушенням функції нирок при призначенні звичайної або індивідуально підібраної дози збільшення кількості незміненої активної речовини не спостерігалось. При кліренсі креатиніну 10 мл/хв. розрахункові рівноважні концентрації метаболітів диклофенаку приблизно в 4 рази вищі, ніж у здорових добровольців. Не зважаючи на це, метаболіти у кінцевому підсумку виводяться тільки з жовчю.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки (хронічний гепатит, компенсований цироз печінки) фармакокінетика та метаболізм диклофенаку аналогічні таких у пацієнтів із нормальною функцією печінки.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: м’які желатинові ректальні капсули рожевого кольору.

Термін придатності. 5 років.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 5 капсул ректальних в алюмінієвій фользі. По 1 блістеру в коробці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Назва та місцезнаходження власника реєстраційного посвідчення. Мефа ЛЛС, Дорнахерштрассе 114, СН-4147 Еш-Базель, Швейцарія.

Назва та місцезнаходження виробника.  Р.П. Шерер ГмбХ, 69412 Ебербах-Баден, Німеччина.

Назва та місцезнаходження виробника, який відповідає за контроль та випуск серії. Мефа ЛЛС, Дорнахерштрассе 114, СН-4147 Еш-Базель, Швейцарія.

Переглядів: 295 | Додав: GAL | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz