Онофрол-Сановель - 2 Жовтня 2015 - Медична скарбниця
   
Неділя, 2016-12-04, 1:11 PM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2015 » Жовтень » 2 » Онофрол-Сановель
8:00 AM
Онофрол-Сановель

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ОНОФРОЛ– сановель 

(ONOFROL – sanovel)

 

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: дифлунісал;  2’, 4’ – дифтор – 4 –окси – 3 –біфенілкарбонова кислота;

основні фізико-хімічні властивості: довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою помаранчевого кольору, з лінією розлому з обох боків;

склад: 1 таблетка містить 500 мг дифлунісалу;

допомiжнi речовини: натрію крохмальгліколят, гідроксипропілцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, Opadry Orange OY-S-23018 (гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), тальк, FD&C жовтий № 6 алюмінієвий лак (Е 110)).

 

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Дифлунісал.

 Код АТС  N02B A11.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Дифлунісал – нестероїдний ненаркотичний аналгетик  периферичної дії. Дифлунісал є дифторфеніл-похідним саліцилової кислоти, відрізняється від ацетилсаліцилової кислоти хімічною структурою. У процесі метаболізму дифлунісал не перетворюється у саліцилову кислоту. Чинить знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Точний механізм дії не відомий, але передбачається, що дифлунісал інгібує синтез простагландинів у периферичних клітинах на рівні циклооксигенази.

Фармакокінетика.

Всмоктування: при прийомі внутрішньо дифлунісал швидко й майже повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові досягається через 2-3 години.

Розподіл: у зв'язку з тривалим періодом напіввиведення (8 - 12 годин) і нелінійними фармакокінетичними властивостями, після багаторазового застосування препарату може знадобитися кілька днів для досягнення збалансованого рівня концентрації препарату в плазмі крові. Зв'язування з білками плазми становить більше 99 %.    

Виведення: близько 90 % прийнятої дози виводиться із сечею у вигляді розчинних кон’югатів, решта виводиться з калом. 

 

Показання для застосування.

Слабкий та помірний біль, в т.ч. при остеоартриті та ревматоїдному артриті та при первинній дисменореї.

 

Спосіб застосування та дози.

Болі легкого й помірного ступеня тяжкості

Для більшості дорослих пацієнтів рекомендована початкова доза  становить 1000 мг з подальшою дозою 500 мг кожні 12 годин. Деяким хворим після початкової дози може знадобитись застосування 500 мг|міліграм-еквіваленти| дифлунісалу кожні 8 годин. Підтримуючі дози понад 1500 мг|міліграм-еквівалента| на добу не рекомендуються.

Остеоартрит і ревматоїдний артрит

Рекомендована добова доза для дорослих – 500 - 1000 мг. Цю дозу можна приймати одноразово або за 2 прийоми. Доза коригується відповідно до ступеня тяжкості болю. 

Дисменорея

При перших проявах  болю й симптомів кровотечі доза, що рекомендується для дорослих, становить 1000 мг (2 таблетки) одноразово, в подальшому − по 500 мг кожні 12 годин протягом всього періоду проявів симптоматики, звичайно не більше 5 днів.

 

Побічна дія.

У поодиноких випадках (3 – 9 %) спостерігаються такі несприятливі явища з боку різних систем організму:

З боку шлунково-кишкового тракту: біль в абдомінальній ділянці, диспепсія, діарея, нудота.

З боку  шкіри: висип.

З боку центральної нервової системи: головний біль.

У 1 – 3 % хворих спостерігалися такі побічні явища:

З боку шлунково-кишкового тракту: блювання, запор, метеоризм.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, сонливість або безсоння.

З боку органа слуху: шум у вухах.

Загальні розлади: стомлюваність.

Менш ніж у 1 % пацієнтів спостерігалися такі порушення:

З боку шлунково-кишкового тракту: пептична виразка, гастроінтестинальна перфорація та кровотеча, анорексія, жовтяниця, холестаз, порушення функції печінки, гепатити, гастрити.

З боку шкіри: свербіж, підвищена пітливість, сухість слизових оболонок, стоматити, фоточутливість, кропив’янка, мультиформна еритема та синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит.

З боку сечостатевого тракту: дизурія, ураження нирок, включаючи ниркову недостатність, інтерстиціальні нефрити, гематурія.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, зниження когнітивної функції, парестезії, дратівливість, депресія, галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку кровотворної системи: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку органа зору: тимчасові порушення зору, у т.ч. затьмарення.

Загальні розлади:  астенія, набряки.

Алергічні реакції: гостра анафілактична реакція з бронхоспазмом, ангіоневротичним набряком, васкулітами, синдромом гіперчутливості. Зв'язок із застосуванням препарату не відомий.

У постмаркетинговому періоді спостерігалися нижчеперераховані побічні явища, зв'язок яких із застосуванням препарату не встановлений: диспное, відчуття серцебиття, непритомність, м’язові судоми, нефротичний синдром, біль у грудях, блискавичні некротизуючі фасциїти, іноді пов’язані з β-гемолітичним стрептококом групи А.

 

Протипоказання.  

Дифлунісал протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до компонентів препарату, а також пацієнтам, у яких ацетилсаліцилова кислота й інші нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) спричиняли гострі астматичні напади, кропив’янку й риніт. Крім цього, препарат не рекомендований хворим з пептичною виразкою у фазі загострення й шлунково-кишковими кровотечами. Онофрол-сановель протипоказаний дітям віком до 12 років, в період вагітності та годування груддю.

 

Передозування.

Спостерігалися випадки передозування препарату, включаючи летальні. Основні симптоми передозування дифлунісалу − сонливість, нудота, блювання, діарея, гіпервентиляція, тахікардія, підвищена пітливість, дзвін у вухах, дезорієнтація, ступор та кома. Повідомлялося також про

зниження діурезу та кардіореспіраторні порушення. При передозуванні рекомендується промити шлунок, провести симптоматичну й підтримуючу терапію. У зв'язку з високим ступенем зв'язування дифлунісалу з білками плазми гемодіаліз не ефективний.

 

Особливості застосування.

Онофрол-сановель, як і інші НПЗЗ, може маскувати симптоми інфекції. Тому препарат потрібно застосовувати з обережністю за наявності інфекційного захворювання.

Дія дифлунісалу на агрегацію тромбоцитів і тривалість кровотечі слабша, ніж дія ацетилсаліцилової кислоти на ці процеси. З огляду на можливість інгібіції агрегації тромбоцитів при застосуванні високих доз дифлунісалу, варто контролювати пацієнтів, які мають в анамнезі розлади коагуляції або приймають антикоагулянти.

У зв’язку з тим, що препарати цього класу чинять негативну дію на орган зору, пацієнтів, у яких протягом лікування Онофрол-сановель виникли розлади зору, має оглянути офтальмолог.

Встановлено, що ацетилсаліцилова кислота відіграє роль у патогенезі синдрому Рейє, тому, не дивлячись на те, що не одержано даних про аналогічну дію дифлунісалу, виходячи з його належності до групи саліцилатів, не можна виключити зв’язок препарату з синдромом Рейє.

Онофрол-сановель також слід застосовувати з обережністю пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі, пацієнтам з порушеною функцією серця, артеріальною гіпертензією або іншими станами, що можуть призвести до затримки рідини в організмі.

У зв’язку з тим, що дифлунісал виводиться з організму нирками, пацієнтам з порушеннями функції нирок  препарат призначається з особливою обережністю та у низьких дозах. Пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок препарат не застосовують.

Як і застосування інших НПЗЗ, терапію дифлунісалом у пацієнтів з порушеною функцією серця, артеріальною гіпотензією, зневодненням рекомендується проводити під контролем лікаря.

При підозрі на розвиток синдрому гіперчутливості терапію дифлунісалом слід негайно відмінити. Цей системний синдром включає конституціональні симптоми (гарячка, озноб) та шкірні прояви (див. розділ «Побічна дія»). Він також може включати зміни з боку основних органів (порушення функції печінки, жовтяниця, лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання, погіршення функції нирок, включаючи ниркову недостатність) та менш специфічні явища (аденіт, артралгія, міалгія, артрит, загальне нездужання, анорексія, дезорієнтація).

Менш ніж у 1 % хворих, які лікувалися НПЗЗ, відмічалося значне (у 3 рази вище верхньої межі норми) збільшення аланін- та аспартатамінотрансферази (АЛТ та АСТ). У випадку погіршення показників функції печінки, прогресуванні симптомів захворювання печінки або виникненні системних проявів (еозинофілія, висип) препарат потрібно відмінити.

Вагітність і період годування груддю.

Безпека прийому препарату Онофрол-сановель при вагітності не з'ясована. Близько 2 – 7 %  плазмової концентрації дифлунісалу виділяється у грудне молоко.

Діти.

Безпека й ефективність застосування препарату в немовлят і дітей віком до 12 років не встановлені.     

Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами.

Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем і працювати зі складними механізмами не проводилися. Однак пацієнти, у яких виникає запаморочення чи відчуття сонливості після прийому препарату, повинні утримуватися від керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

При одночасному застосуванні індометацину та дифлунісалу існує ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі. З цієї причини індометацин та Онофрол-сановель не слід застосовувати одночасно. Сумісне застосування препарату Онофрол-сановель та індометацину призводить до збільшення концентрації в плазмі індометацину на 30 – 35 % та одночасного зниження ниркового кліренсу індометацину та його кон’югата. Одночасний прийом варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону з дифлунісалом може призвести до подовження строку утворення протромбіну. Дифлунісал конкурує з кумаринами при зв'язуванні з білками. При прийомі препарату протягом декількох днів проводиться спостереження за протромбіновим індексом. Відповідно до результатів проводиться корекція дози антикоагулянту. Сумісний прийом дифлунісалу й гідрохлоротіазиду сприяє збільшенню Сmax (максимальна концентрація) гідрохлоротіазиду. Дифлунісал знижує гіперурикемічну дію гідрохлоротіазиду й фуросеміду. Прийом антацидів знижує концентрацію дифлунісалу в плазмі. Цей ефект спостерігається при тривалому застосуванні антацидів. Одночасне застосування дифлунісалу з ацетоамінофеном  сприяє збільшенню плазмової концентрації  ацетоамінофену. Ацетоамінофен подібного впливу на дифлунісал не виявляє. Одночасний прийом дифлунісалу та ацетилсаліцилової кислоти призводить до зниження рівня дифлунісалу в плазмі приблизно на 15 %. Одночасне застосування дифлунісалу та інших НПЗЗ не рекомендується в зв’язку зі збільшенням ризику гастроінтестинальної токсичності при незначному збільшенні ефективності. При одночасному застосуванні дифлунісалу й напроксену спостерігається відсутність змін у плазмових концентраціях обох препаратів. Одночасне застосування Онофрол-сановель та суліндаку призводить до суттєвого, але статистично недостовірного показника зниження концентрації в плазмі активного метаболіту препарату суліндак. Включення препарату Онофрол-сановель у курс лікування ревматоїдного артриту солями золота звичайно призводить до додаткового симптоматичного покращання. Одночасне застосування дифлунісалу з кодеїном посилює аналгезуючий ефект обох препаратів. НПЗЗ, включаючи дифлунісал, за рахунок дії на метаболізм підвищують токсичність метотрексату, циклоспорину та літію. При одночасному застосуванні дифлунісалу та кортикостероїдів зростає ризик гастроінтестинальної кровотечі та виразки.  НПЗЗ мають бути відмінені за

8 − 12 діб до призначення міфепристону. При одночасному застосуванні дифлунісалу з толбутамідом ніяких змін у плазмовому рівні толбутаміду або цукру у пацієнтів з діабетом не спостерігалося. При застосуванні дифлунісалу слід ретельно вивчити результати дослідження саліцилатів у сироватці крові. У зв’язку з наявністю перехресної активності між двома компонентами, рівень саліцилатів може бути хибнопозитивним при деяких методиках дослідження.  Як і у випадку застосування інших НПЗЗ, одночасне застосування дифлунісалу з антигіпертензивними засобами, включаючи АСЕ-інгібітори, бета-блокатори та діуретики, може призвести до зниження ефектів останніх. Спостерігалося підвищення концентрації дигоксину у сироватці при одночасному застосуванні серцевих глікозидів з аспірином, індометацином або іншими НПЗЗ, тому необхідно проводити моніторинг рівнів дигоксину у сироватці у разі одночасного застосування з НПЗЗ. Терапія НПЗЗ сумісно з хінолоновими антибіотиками може індукувати розвиток судом у пацієнтів, особливо у тих, які мали судоми в анамнезі.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному  для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності  − 5 років.

 

Умови відпуску. За рецептом.

 

Упаковка. По 5 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

 

Виробник. «Сановель Іляч Санаі ве Тиджарет А.Ш.».

 

Адреса. Проспект Буюкдере, вулиця Деребою, діловий центр Загра, блок С, 34398 Maслaк/Стамбул/Туреччина.

Переглядів: 80 | Додав: GAL | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz