Опіковий шок

Це вид гіповолемічного шоку, який виникає при ура­женні тіла пацієнта термічними або хімічними чинни­ками.

У дорослих потерпілих шок виникає при ураженні більше ніж 10-15% площі поверхні тіла.

Больова стимуляція симпатико-адреналової системи та знач­на втрата плазми з опікової поверхні формують у потерпілого гіповолемію, централізацію кровообігу та синдром "малого ви­киду”.

Хворі скаржаться на нестерпний біль, нудоту з блюванням, спрагу. У них виникає спочатку збудження (еректильна фаза) з подальшою депресією центральної нервової системи. Пригнічен­ня нервової системи корелює зі ступенем та площею ураження тканин. Характерні задишка, виражена тахікардія та, при гли­бокому шоці, гіпотензія. Непошкоджена шкіра холодна, "мар­мурова”. При термічних та хімічних опіках дихальних шляхів може виникнути асфіксія.

При лабораторних дослідженнях спостерігається зростання гемоконцентраційних показників.

Перша допомога потерпілому

а) Негайно припинити дію термічного або хімічного фактора (накрити полум’я щільною    тканиною, яка не пропускає повітря, при хімічних опіках - промити уражену шкіру водою).

б) Охолодити пошкоджені ділянки тіла водою, снігом.

в) Зняти тліючий одяг, попередньо його розрізавши.

г) Накласти на обпечену поверхню стерильну пов’язку.

Протишокові заходи (загальні положення)

1. Дотримуватись правила "чотирьох катетерів” (внутріш­ньовенний - для проведення інфузійної терапії; сечовивідний - для контролю за діурезом; катетер для подачі кис­ню; катетер-зонд у шлунок для його очищення).

2. Досягти адекватного знеболювання шляхом внутрішньо­венного введення розчинів наркотичних аналгетиків (2 мл 2% р-ну промедолу) та нейролептиків (2-3 мл 0,25 % р-ну дроперидолу).

3. Провести інфузійну терапію колоїдними розчинами, крис­талоїдами та безсольовими рідинами (р-ни глюкози) у спів­відношеннях: легка форма шоку - 1:1:1, тяжкий шок - 2:1:1. Внутрішньовенні вливання здійснюють під контролем показ­ників гемодинаміки (АТ, ЧСС, ЦВТ) та діурезу (слідкувати, щоб він був не нижчим за 0,5 мл/кг маси тіла за годину).

4. У випадку ураження верхніх дихальних шляхів та загрози асфіксії хворого необхідно заінтубувати (за показаннями здійснити конікотомію чи накласти трахеостому).

5. Транспортувати хворого у стаціонар, де йому проводити­муть спеціалізоване лікування.