ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПАЛИКСИД-РІХТЕР

(PALIXID-RICHTER)

 

Склад.

Діюча речовина: донепезилу гідрохлорид;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 5 мг  або 10 мг донепезилу гідрохлориду;

допоміжні речовини:

ядро: гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат;

оболонка: опадрі ІІ білий 33G28523 (гіпромелоза, титану діоксид С.І. 77891 (Е 171), лактози моногідрат, макрогол, гліцерол триацетат).

 

Лікарська форма.  Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби, які застосовують при деменції. Інгібітори холінестерази. Код АТС N06D A02.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Деменція у пацієнтів з хворобою Альцгеймера легкого або середнього ступеня тяжкості.

 

Протипоказання. Гіперчутливість до донепезилу гідрохлориду, похідних піперидину або до будь-якого з компонентів препарату, період вагітності, годування груддю.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та пацієнти літнього віку. Лікування слід розпочинати з дози в 5 мг, яку слід приймати один раз на добу, у вечірній час, безпосередньо перед сном. Дозу 5 мг на добу слід приймати протягом принаймні одного місяця, щоб оцінити ранні прояви клінічного ефекту на застосування препарату і досягти рівноважних концентрацій донепезилу гідрохлориду. Після оцінки ефективності препарату в дозі 5 мг/добу протягом місяця, в разі потреби добову дозу можна збільшити до 10 мг (1 раз на добу). Максимальна рекомендована добова доза 10 мг. Дози більше 10 мг/добу у клінічних дослідженнях не вивчалися.

Курс терапії донепезилом слід розпочинати під контролем лікаря, який має досвід діагностики та лікування хвороби Альцгеймера. Захворювання необхідно діагностувати відповідно до загальноприйнятих рекомендацій (DSM IV, МКХ 10). Курс терапії можна розпочинати тільки в тому випадку, якщо існує контроль над регулярним застосуванням препарату хворим. Підтримуючу дозу можна продовжувати доти, доки зберігається терапевтичний ефект препарату. Це можливо, якщо регулярно оцінювати стан хворого. При відсутності терапевтичного ефекту слід обговорювати доцільність припинення лікування. Індивідуальну відповідь на донепезил передбачити неможливо. Після завершення курсу терапії дія донепезилу поступово припиняється.

Для лікування хворих з порушеною функцією нирок або з легким або середньої тяжкості порушенням функції печінки можна застосовувати загальноприйняті дози препарату, оскільки при цих станах не змінюється кліренс препарату. У зв’язку з можливим підвищеним впливом препарату, при печінковій недостатності  легкого або середнього ступеня тяжкості, збільшення дози можливо, з урахуванням індивідуальної переносимості донепезилу. Немає даних про застосування препарату у хворих з печінковою недостатністю тяжкого ступеня.

 

Побічні реакції. Найчастіші побічні ефекти, що спостерігалися, це діарея, судоми м'язів, утома, нудота, блювання і безсоння.

Небажані явища, про які повідомлялось більш ніж як поодинокий випадок, перераховані в наступній таблиці по органам та системам і за частотою появи.

 

*     При спостеріганні пацієнтів з непритомністю і судомами необхідно враховувати можливість серцевих блокад і синусової аритмії.

**   Галюцинації, ажитація, агресивність зникають при зниженні дози препарату або при тимчасовому перериванні курсу терапії.

*** З появою порушення функції печінки неясної етіології необхідно розглянути питання про   переривання курсу терапії.

 

Передозування.

Передозування інгібіторів холінестерази може призвести до холінергічного кризу, що характеризується тяжкою нудотою, блюванням, слинотечею, брадикардією, артеріальною гіпотензією, пригніченням дихання, колапсом і судомами. Збільшення м'язової слабкості, особливо у випадку ураження дихальних м'язів,  може призвести до смерті.

При передозуванні необхідно проводити підтримуючу терапію. Як антидот можна застосовувати антихолінергічні засоби групи третинних амінів, наприклад атропін. Рекомендується внутрішньовенне введення атропіну сульфату, дозу якого титрують до досягнення ефекту: початкова доза становить 1-2 мг, потім дозу добирають залежно від клінічного ефекту.

При застосуванні інших холіноміметичних засобів у поєднанні з антихолінергічними засобами групи четвертинних амонієвих сполук (глікопіролат) відзначені нетипові відхилення артеріального тиску і частоти серцевих скорочень.

Немає даних про те, чи видаляється донепезилу гідрохлорид і/або його метаболіти з організму при  діалізі (гемодіалізі, перитонеальному діалізі або гемофільтрації).

 

Застосування в період вагітності або годування  груддю.

Вагітність Немає даних про застосування донепезилу під час вагітності. В дослідах на тваринах не виявили тератогенного ефекту, але довели токсичну дію препарату в перинатальному і постнатальному періодах. Препарат не можна застосовувати під час вагітності.

Годування груддю У щурів донепезил виділяється в молоко. Немає даних про те, чи виділяється донепезил гідрохлорид в материнське молоко у людини. Препарат „ПаликсидÒ-Ріхтер” не можна застосовувати під час годування груддю.

Діти. Препарат „ПаликсидÒ-Ріхтер” не показаний для лікування дітей.

Особливості застосування.

Анестезія. У зв'язку з тим, що донепезилу гідрохлорид є інгібітором ферменту холінестерази, ймовірно, він підсилює дію міорелаксантів з групи похідних сукцинілхоліну.

 Серцево-судинні захворювання. Інгібітори ацетилхолінестерази можуть спричинити ваготонічні ефекти (наприклад брадикардію), які мають велике значення для хворих із синдромом слабкості синусового вузла або іншими порушеннями надшлуночкової провідності типу синоатріальна або атріовентрикулярна блокада. Є відомості про синкопу і судоми. У цих хворих можуть спостерігатися серцеві блокади, а також  синусова брадикардія  (синусова аритмія).

Шлунково-кишкові захворювання. При наявності підвищеного ризику розвитку виразки шлунка (виразка в анамнезі, або пацієнти, які одержують нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)) необхідно суворо контролювати хворих на наявність крові в калі (наявної або прихованої), незважаючи на те, що в клінічних дослідженнях не відзначали збільшення числа виразок або кровотечі з ШКТ у порівнянні з плацебо.

Захворювання органів сечостатевої системи. Холіноміметики можуть спричинити порушення сечовипускання, незважаючи на те, що в клінічних дослідженнях це не відзначалося.

Неврологічні захворювання. Холіноміметики можуть спричинити судоми. Проте підвищена судомна активність може бути також проявом хвороби Альцгеймера. Холіноміметики можуть зумовити або збільшувати екстрапірамідні розлади.

Захворювання легенів. Враховуючи холіноміметичну властивість інгібіторів холінестерази, донепезил необхідно застосовувати з особливою обережністю хворим з бронхіальною астмою в анамнезі і хворим з хронічним обструктивним захворюванням легенів.

Треба уникати сумісного застосування донепезилу гідрохлориду з інгібіторами ацетилхолінестерази або з іншими антагоністами холінергічної системи.

Печінкова недостатність тяжкого ступеня. Немає даних про лікування хворих з печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Цей лікарський засіб  містить лактозу. Препарат не можна застосовувати при спадковій непереносимості галактози,  лактазній недостатності Лаппа або при порушенні всмоктування  глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі  з іншими механізмами. Хвороба Альцгеймера може погіршувати здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Донепезил може спричинити слабість, запаморочення, м'язові судоми, особливо на початку терапії або при збільшенні дози препарату. Здатність пацієнтів, які мають хворобу Альцгеймера, керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами, повинна  регулярно оцінюватись лікарем.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Донепезил і/або його метаболіти в організмі людини не інгібують метаболізм теофіліну, варфарину, циметидину або дигоксину. Одночасне застосування циметидину або дигоксину не впливає на метаболізм донепезилу. За даними досліджень in vitro, у метаболізмі донепезилу беруть участь ізоферменти CYP 3A4 і меншою мірою - CYP 2D6. За даними досліджень in vitro, кетоконазол і хінідин, що блокують ферменти CYP 3A4 і CYP 2D6, перешкоджають метаболізмові донепезилу. Таким чином, препарати, що блокують ферменти CYP 3A4 (наприклад: ітраконазол, еритроміцин), і препарати, що блокують CYP 2D6 (наприклад: флюоксетин), можуть пригнічувати метаболізм донепезилу. В одному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, кетоконазол приблизно на 30 % збільшував концентрацію донепезилу в плазмі крові. Індуктори ферментів (наприклад: рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін і етанол) знижують рівень донепезилу в плазмі крові. У зв'язку з тим, що ступінь сповільнювального або прискорювального ефекту невідомий, ці засоби в комбінації з донепезилом треба застосовувати з особливою обережністю. Також є можливість взаємодії з антихолінергічними засобами. Ймовірний також синергізм з такими препаратами, як сукцинілхолін, або іншими нейром'язовими міорелаксантами, а також з холіноміметиками або з бета-блокаторами, що впливають на провідність серця.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Донепезилу гідрохлорид - специфічний і оборотний інгібітор ацетилхолінестерази. Препарат більш ніж у 1000 разів сильніше блокує ацетилхолінестеразу, ніж бутирилхолінестеразу, що визначається за межами центральної нервової системи. Препарат виявляє свій терапевтичний ефект шляхом покращання холінергічної нейротрансмісії за рахунок підвищення концентрації ацетилхоліну.

Фармакокінетика.

Всмоктування Максимальна концентрація донепезилу в плазмі досягає піка приблизно через 3-4 години після прийому препарату. Концентрація і площа під кривою функції концентрація в плазмі – час (AUC) підвищуються пропорційно дозі. Щоденний прийом препарату поступово призводить до рівноважного стану протягом 3 тижнів від початку курсу терапії. У рівноважному стані концентрація донепезилу гідрохлориду в плазмі і відповідна фармакодинамічна активність незначною мірою змінюються протягом дня. Прийом їжі не впливає на всмоктування донепезилу.

Розподіл Приблизно 95 % донепезилу гідрохлориду зв'язується з білками плазми крові. Ступінь зв'язування активного метаболіту донепезилу, 6-О-дезметилдонепезилу невідомий. Розподіл донепезилу гідрохлориду в організмі людини досліджували тільки частково. Проте при дослідженні з поправкою на вагу тіла, проведеному у здорових чоловіків-добровольців, через 240 годин після одноразового прийому 5 мг донепезилу гідрохлориду, міченого 14С, приблизно 28% радіоактивної дози залишалося в організмі. Це дає змогу припустити, що донепезилу гідрохлорид і/або його метаболіти можуть зберігатися в організмі більше 10 днів.

Метаболізм і виведення Донепезилу гідрохлорид виводиться частково із сечею в незмінному стані і зазнає біотрансформації системою цитохром Р450 з утворенням численних метаболітів; деякі з них не встановлені. Після одноразового введення 5 мг міченого 14C донепезилу гідрохлориду частка незміненого донепезилу  гідрохлориду в плазмі становить 30 % введеної дози; 11 % становить фармакологічно активний метаболіт, 6-О-десметилдонепезил, 9 % - донепезил-цис-N-оксид, 5 % - 5-О-дезметилдонепезил і 3 % - глюкуроновий кон’югат 5-О-дезметилдонепезилу. Приблизно 57 % від усієї введеної радіоактивної дози виявлено в сечі (17 % у незмінному стані) і 14,5 % у калі, що вказує на те, що елімінація відбувається після первинної біотрансформації та виведення нирками.

Немає доказів ентерогепатичної циркуляції донепезилу і/або будь-якого його метаболіту.

Період напіввиведення донепезилу становить приблизно 70 годин.

Стать, раса, куріння в анамнезі не впливають на концентрацію донепезилу гідрохлориду в плазмі крові. Фармакокінетику донепезилу не вивчали у здорових осіб літнього віку або хворих з  васкулярною деменцією. Однак середні концентрації донепезилу в плазмі крові літніх осіб практично однакові з концентрацію, вимірюваною у молодих здорових добровольців.

При наявності уражень печінки легкого або середнього ступеня тяжкості відзначали підвищену стійку концентрацію в плазмі крові, AUC збільшувався на 48 %, а Cmax на 39 %.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості.

Таблетки по 5 мг - круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору з маркуванням « N » на одному боці і без маркування на іншому боці.                                                                   13

Таблетки по 10 мг - круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору з маркуванням « N » на одному боці і без маркування на іншому боці.                                                           14

Термін придатності. 2 роки.

 Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С.

Препарат зберігати в недоступному для дітей місці!

Упаковка. По 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, в блістері; по 2 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ „Гедеон Ріхтер”.

Адреса. Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.

Виробник. Гродзиський фармацевтичний завод «Польфа» Сп. з о. о.

Адреса. 05-825, Гродзиськ Мазовецький, вул. кн. Ю. Понятовського, 5,  Польща.