Патологія ШКТ і гастроентерологічні дослідження

Гастроентерологічні дослідження показали, що патологія ШКТ, викликана неправильно виписаними препаратами (НПЗП), становить близько 50% від загальної кількості захворювань шлунка. Диференціальна діагностика виразкової хвороби шлунка показала, що близько 50% всіх хворих на виразку шлунка, що вимагають термінової хірургії виразкової хвороби, є жертвами НПЗП.

Патології ШКТ, такі, як кровотечі шлунка, ерозія шлунка, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки не завжди є наслідком зловживання алкоголю, паління, неправильного харчування, інфекції або стресу. Гастроентерологічні дослідження довели, що частіше ці захворювання є наслідком НПЗП при лікуванні більш легкої форми патологій ШКТ.

Крім того, гастроентерологічні дослідження говорять і про те, що системне застосування НПЗП не обов'язково для розвитку патологій ШКТ. Одиничних прийомів аспірину достатньо для того, щоб у людини розвинувся гастрит або підвищена кислотність шлунку. Крім цього, гастроентерологічні дослідження говорять про те, що такі ускладнення виразкової хвороби, як кровотеча, виникають частіше від того, що пацієнтові було неправильно виписано ліки, а не від того, що він не дотримувався певної дієти. Зниження ризику появи патологій ШКТ відбувається вже через 7-10 днів після припинення пацієнтом прийому НПЗП.

Як правило, найбільш схильні до розвитку патологій ШКТ після приймання НПЗП люди старше 60 років, які мають наступні захворювання і звички: пептична виразка в анамнезі; куріння; непереносимість НПЗП в анамнезі; болі в епігастральній ділянці при застосуванні НПЗП; одночасне використання двох НПВП або більше; наявність супутніх хронічних захворювань на додаток до артриту; одночасне використання різних медикаментів, включаючи преднізолон.

Першою причиною появи патологій ШКТ у пацієнтів, що регулярно приймають НПЗП, є інгібування активності простагландинсинтетаз.

Щоб виявити справжню причину утворення виразки шлунка, гастроентерологічні обстеження пацієнтів з патологією ШКТ в результаті тривалого прийому НПЗП повинні враховувати наступне:
• Огляд пацієнта і звернення уваги на те, що його турбує;
• Дослідження крові (клінічний аналіз, біохімічні тести, імуноферментний аналіз);
• Обстеження слизової оболонки шлунка за допомогою скринінгу, ФЕГДС, УЗД шлунка та інших методів;
• Узагальнення результатів.

Найпоширеніші хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки

1. Гастрит - запальне захворювання слизової оболонки шлунка. Основні причини: ускладнення інфекційного процесу, харчове отруєння, порушення фізіології харчування, вплив токсинів. Симптоми, що супроводжують захворювання - відчуття важкості, печія, спастичні явища, відрижка.

2. Дуоденіт - запалення дванадцятипалої кишки.

3. Виразкові хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки - дефекти слизової оболонки дванадцятипалої кишки і шлунка. Симптоми: мікрогастрит, біль, відрижка, печія.