Полінейропатії

Полінейропатії - ураження одночасно багатьох (точніше більшості) нервів, що проявляється порушенням чутливості, відчуттям парестезій (повзання мурашок), болями (спонтанними або при дотику до ураженої ділянки), розвитком слабкості (часткового або повного паралічу), а також схудненням м'язів і розвитком шкірних і судинних змін в уражених ділянках. Характерною особливістю полінейропатій є поява цих симптомів, починаючи зі стоп на ногах або з кінчиків пальців кистей рук і поступовий підйом їх вгору по кінцівках, а також більшу чи меншу симетричність проявів в ногах або руках з двох сторін. У тривало нелікованих випадках ураженими виявляються всі чотири кінцівки.

Причини полінейропатій є вкрай різноманітними і розглянути детально всі неможливо через дуже великий його обсяг. За частотою і значенням має сенс відзначити різні інтоксикації (насамперед, алкогольну, а також деякими хімікатами, металами тощо), захворювання ендокринної системи (цукровий діабет, захворювання щитовидної залози), захворювання внутрішніх органів (насамперед, печінки) і системні захворювання сполучної тканини (ревматологічні захворювання), онкологічні захворювання (в тому числі, онкологічні захворювання крові), імунологічні захворювання (хронічні і гострі запальні полінейропатії), а також генетичні хвороби.

Діагностика полінейропатій - неврологічне дослідження, на підставі якого визначається перелік подальших досліджень, електронейроміографія (обсяг визначається індивідуально),в деяких випадках необхідне проведення кількісного сенсорного тестування. У багатьох випадках абсолютно необхідним є проведення люмбальної пункції з наступним аналізом цереброспінальної рідини. Процедура вимагає стерильних умов і кваліфікованого невролога. При дотриманні цих нескладних вимог вона не представляє скільки-небудь серйозної загрози здоров'ю, а тим більше життю пацієнта.

Лікування полінейропатії

Базисним лікуванням є медикаментозна терапія, крім того, широко використовується фізіотерапія, а в разі розвитку парезів - рухова реабілітація. Оскільки більша частина полінейропатій є наслідком інших захворювань (в більшості, випадків хронічних) або генетичних дефектів, перебіг полінейропатії є відображенням перебігу основного захворювання. Тому лікування носить тривалий характер і складається, як правило, з періодично повторюваних курсів. Так, у разі компенсації основного захворювання (наприклад, контролю рівня цукрів при діабеті, гормонів щитовидної залози при гіпотиреозі, відсутність алкогольних ексцесів і т.д.), а також при своєчасно розпочатому лікуванні, вдається досягти хорошого і стійкого лікувального ефекту. У тих же випадках, коли основне захворювання неухильно прогресує або має місце вплив некоригуючих генетичних дефектів, мова йде, насамперед, про стабілізацію перебігу полінейропатії або про уповільнення процесу її прогресування.