Неділя, 2017-06-25, 11:36 AM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2013 » Лютий » 6 » Рентгенологічне дослідження органів шлунково-кишкового тракту
11:22 PM
Рентгенологічне дослідження органів шлунково-кишкового тракту

Рентгенологічне дослідження органів шлунково-кишкового тракту

Повітровмісна легенева тканина, багаті на солі кістки за щільністю значно відрізняються від навколишніх тканин, тому їх рентгенологічне дослідження можливе в умовах природного контрасту. На знімках та при рентгеноскопії можна отримати диференційоване зображення.

Зовсім інша ситуація щодо органів травлення, які мають такий же ступінь погли­нання рентгенівського проміння, як і сусідні тканини. В умовах природного контрас­тування неможливо одержати точні відомості про положення, розміри і контури цих органів. Газ і конкременти, які містяться у них, іноді допомагають уточнити це.

Анатомічно травний канал являє собою безперервну трубку, яка у зв'язку з різкими функціями має неоднакову будову відділів. Тому при дослідженні кожного з них засто­совують різні методики обстеження, що спираються на єдині принципи дослідження.

Загальні принципи рентгенологічного дослідження травного каналу

Головним серед них є штучне контрастування, частіше застосовуване при обсте­женнях стравоходу, шлунка, кишок. З цією метою натщесерце хворий приймає водну суспензію барію сульфату, нерозчинного у воді, який затримує рентгенівські промені. При поліпозиційному рентгенологічному дослідженні (рентгеноскопії, серії прицільних знімків) вивчають фази ковтання, функціональні й морфологічні зміни стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки.

За 1,5—3 год. шлунок повністю вивільняється від 200 мл суспензії барію сульфа­ту. Протягом 3—4 год. після його прийняття заповнюються петлі тонкої, потім — тов­стої кишки. Через 6-9 год. контрастна речовина надходить до сліпої, висхідної, а за 18-24 год. заповнює всю товсту кишку.

Метод використовують для діагностики захворювань стравоходу, шлунка, тонкої кишки, а також визначення функціональних порушень товстої кишки. З метою вияв­лення морфологічних змін останньої проводять іригоскопію або ретроградне запов­нення суспензією барію сульфату за допомогою апарата Боброва.

Другим принципом дослідження травного каналу є двоетапність. Вивчення кож­ного відділу має проводитись при "тугому" заповненні контрастною речовиною для визначення положення, форми, розмірів, контурів, рухомості та функції органа. Рельєф слизової оболонки вивчається при малому наповненні. Послідовність цих двох фаз неоднакова для різних відділів. Якщо при дослідженні шлунка спочатку вивчають рельєф слизової оболонки, а потім створюють "туге" наповнення, то при дослідженні товстої кишки ці етапи міняються місцями.

Обов'язкову умову успішності дослідження складає пальпація та компресія орга­на за допомогою спеціальних тубусів. Всі відділи травного каналу, крім стравоходу та прямої кишки, вивчають з використанням дозованої компресії при різному ступені наповнення органа контрастною речовиною.

Ще одним етапом дослідження може стати вивчення товщини та еластичності стінки певного відділу травного каналу з введенням рентгеннегативних контраст­них речовин, зокрема газу, всередину органа при малому заповненні суспензією барію сульфату (подвійне контрастування або парієтографія, а також потрійне кон­трастування).

Третім принципом є поліпозиційне або багатоосьове дослідження травного кана­лу, при якому для визначення стану всіх стінок органа, що вивчається, взаємовідно­шення його з прилеглими тканинами, змінюється положення хворого. Обстежувано­го повертають у вертикальному та горизонтальному положеннях, лежачи на спині та животі у положенні Тренделенбурга з припіднятим на 10-15° тазовим кінцем, а також лежачи на боці. При цьому дуже важливо правильно приготувати контрастну речовину.

В останні роки в науці обговорюється питання про доцільність і послідовність використання рентгенологічного та ендоскопічного методів дослідження органів травного каналу. Більшість науковців вважають, що його необхідно починати з ендо­скопії, при якій для рентгенолога уточнюється зона підвищеної уваги (зміни слизової оболонки, виразки невеликих розмірів, екзофітні утвори). Рентгенологічні досліджен­ня допомагають оцінювати стан суміжних органів, уточнювати об'єм та характер ускладнень. Така послідовність процедур значно знижує променеве навантаження на хворого.

Для діагностики новоутворень травного каналу все частіше застосовують ультра­звукову томографію. Але одержані відомості необхідно порівнювати з висновками клінічного, ендоскопічного та рентгенологічного обстежень.

Переглядів: 3733 | Додав: GAL | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz