ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РИБАВІРИН
(RIBAVIRIN)
Склад:
діюча речовина: Ribavirin;
1 капсула містить рибавірину 200 мг;
допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, магнію стеарат.
Лікарська форма. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.
Код АТС J05A B04.
Клінічні характеристики.
Показання.
Хронічний вірусний гепатит С у комбінації з рекомбінантним інтерфероном альфа-2b.
Протипоказання.
Гіперчутливість до компонентів препарату. Вагітність. Період годування груддю. Гемоглобінопатії (у тому числі таласемія, серпоподібноклітинна анемія). Хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв). Тяжка депресія із суїцидальними намірами. Тяжкі порушення функції печінки, декомпенсований цироз, аутоімунний гепатит, захворювання щитовидної залози в анамнезі.
Спосіб застосування та дози.
Рибавірин приймають внутрішньо з їжею, щоденно у два прийоми (вранці та ввечері).
Дорослі.
Доза Рибавірину в комбінації з інтерфероном альфа-2b залежить від маси тіла: від 1000 мг до 1200 мг на добу. При генотипі 1 дозу розподіляють на 2 прийоми:
- маса тіла пацієнта менше 75 кг: 400 мг (2 капсули) вранці та 600 мг (3 капсули) ввечері;
- маса тіла пацієнта більше 75 кг: 600 мг (3 капсули) вранці та 600 мг (3 капсули) ввечері.
При генотипі 2 чи 3 добова доза становить 800 мг у два прийоми.
Тривалість лікування - від 24 до 48 тижнів.
Побічні реакції.
Серйозним токсичним ефектом при лікуванні Рибавірином є гемолітична анемія.
Іноді можуть спостерігатися інші побічні реакції: головний біль, біль у грудях, животі, загальне нездужання, втомлюваність, астенія, схуднення, анорексія, діарея, нудота, блювання, порушення сну (безсоння, сонливість), погіршення зору, анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія; пов’язане з гемолізом незначне зростання рівня сечової кислоти та непрямого білірубіну.
Передозування.
Про випадки передозування не повідомлялося.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Протипоказане.
Діти.
Безпека та ефективність застосування препарату у дітей вивчені не достатньо, тому препарат не слід призначати дітям віком до 18 років.
Особливості застосування.
Лікування Рибавірином слід проводити під контролем лікаря. При тривалому застосуванні слід перевіряти стан периферичної крові. Перед початком лікування необхідно провести гематологічні дослідження, включаючи розгорнутий біохімічний аналіз.
Анемія, пов'язана з Рибавірином, може спричинити порушення серцевої функції або погіршення симптомів судинної патології. Тому слід проводити постійний моніторинг пацієнтів з наявністю в анамнезі тяжкого серцево-судинного захворювання.
Рибавірин накопичується всередині клітин і виводиться з організму дуже повільно, тому сексуальні партнери повинні приймати ефективний протизаплідний засіб під час і протягом 7 місяців після закінчення лікування.
Застосування у людей літнього віку. Пацієнтам перед застосуванням Рибавірину необхідно контролювати функцію нирок.
Пацієнти з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв не повинні приймати Рибавірин. При збільшенні рівня креатиніну сироватки до 2 мг/дл введення Рибавірину та інтерферону альфа слід припинити.
Немає необхідності у корегуванні дози Рибавірину для пацієнтів із дисфункцією печінки.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Особам, які під час лікування Рибавірином відчувають втому, сонливість або дезорієнтацію, слід відмовитись від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Прийом антацидних засобів знижує біодоступність Рибавірину.
Рибавірин пригнічує фосфорилування зидовудину та ставудину. Клінічна значимість цих даних остаточно не встановлена. Спостерігається синергізм Рибавірину з дидеоксиназином як інгібітором вірусу імунодефіциту людини.
У той же час не виявлена взаємодія ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази чи інгібіторів протеаз із Рибавірином.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Рибавірин – синтетичний аналог нуклеозидів із широким спектром противірусної активності проти ДНК- та РНК-вірусів. Ефективний відносно ДНК-вірусів: простого герпесу типу 1 та 2, вітряної віспи, гепатиту B, цитомегаловірусів і аденовірусів. Чутливими РНК-вірусами до Рибавірину є віруси імунодефіциту людини, гепатиту A та С, грипу А, кору, паротиту, вірус Коксаки, риновіруси, ротавіруси і віруси гарячки Ласа та Денге.
Механізм дії. Рибавірин блокує вірусну відповідь за допомогою різних механізмів. Найважливіше, що пояснює та обумовлює широкий механізм його спектра дії, є гальмування покриву вірусної матричної РНК (mRNA) та блокування передачі генетичної інформації. Ця реакція присутня у відповіді більшості вірусів.
Механізм дії також пов'язаний зі структурною схожістю Рибавірину до природного нуклеозиду гуанозину. Після фосфорилування в Рибавірин трифосфат, найактивнішу біологічну форму, молекула може впливати на вірусні ферменти, пов’язані з синтезом білків (РНК-полімераза та ін.). Тому він має широкий спектр віростатичної активності (як на вірус ДНК, так і на вірус РНК та ретровірус).
Рибавірин пригнічує ДНК-полімеразу вірусу герпесу, РНК-полімеразу вірусу інфлюенца і Morbillivirus, а також ретротранскріптазу ретровірусу. Він також інгібує повторний поділ вірусу, не заподіюючи шкоди функції клітин, та володіє вираженою активністю проти синтиціального респіраторного вірусу.
Механізм дії Рибавірину у комбінації з інтерфероном альфа-2b проти вірусу гепатиту C (HCV) не відомий.
Результати клінічних досліджень показали, що монотерапія Рибавірином не впливає на елімінацію вірусу гепатиту (РНК HCV) або на покращання гістології печінки після 6 - 12 місяців лікування та протягом наступних 6 місяців спостереження. Комбінована терапія Рибавірином та інтерфероном альфа виявила ефективність та безпечність у лікуванні хворих на хронічний гепатит С із синергічним терапевтичним ефектом.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Рибавірин швидко, але не повністю всмоктується при пероральному прийомі. При прийомі внутрішньо разової дози максимум терапевтичних концентрацій досягається між 1-ю і 2-ю годинами після застосування.
Біодоступність. Приблизно 45-65 % їжі збільшує оральну біодоступність (до 70 % відносна біодоступність (AUC, мкг х год/мл) і середня максимальна концентрація в плазмі (Cmax, мг/мл) після прийому жирної їжі).
Об'єм розподілу. Приблизно 5000 л.
Отримані концентрації в сироватці перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для чутливих вірусів.
Період напіврозпаду. Початкова середня тривалість життя - 2 години, в той час як гранична середня тривалість життя Рибавірину - 20 - 50 годин. Максимальна концентрація (Tmax, години) однієї дози - 1,5 години.
Розподіл. Рибавірин широко розподіляється в організмі, головним чином накопичується в кістякових м'язах і еритроцитах, хоча також накопичується в нирках, надниркових залозах, селезінці та цереброспінальній рідині. Рибавірин не зв'язується з білками плазми.
Метаболізм. 60 % дози Рибавірину метаболізує в печінці двома шляхами. Перший – шлях зворотного фосфорилування, який дає місце 1,2,4-триазолу-3-карбоксаміду (активний метаболізм), другий – шлях розпаду включає дерибозилювання та гідроліз аміду для утворення 1,2,4-триазолу-3-карбоксильної кислоти. Печінковий метаболізм також є одним із важливих шляхів виведення.
Виведення. Трифазове: 53 % дози виводиться із сечею (як Рибавірин, так і його метаболіти). 15 % - із калом, 2 % - легенями.
Фармацевтичні характеристики:
основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули із синьою кришечкою та білим корпусом, які містять порошок білого кольору.
Термін придатності. 2 роки.
Не застосовуйте препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 30 ºС.
Зберігати в недоступному для дітей місці!
Упаковка.
По 42 капсули у поліетиленовому флаконі.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Лабораторія Новатек, Куба.
Місцезнаходження.
Ave. 15, № 216 А, entre 216 у 222, Atabey, Playa, Ciudad de La Habana, Cuba.