ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

САЛАЗОПІРИН en

(SALAZOPYRIN en)

 

Склад:

діюча речовина: sulfasalazine;

1 таблетка містить сульфасалазину 500 мг, що відповідає 535 мг сульфасалазину з повідоном;

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, кремнію діоксид  колоїдний безводний, целюлози ацетилфталат, пропіленгліколь, тальк, макрогол, віск карнаубський, гліцерол моностеарат, віск білий.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні.

 

Фармакотерапевтична група. Протизапальні засоби, що застосовуються при захворюваннях кишечнику. Кислота аміносаліцилова та подібні засоби.

Код АТС А07Е С01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Індукція та підтримання ремісії при виразковому коліті; лікування хвороби Крона в активній стадії.

Лікування ревматоїдного артриту у дорослих у випадку недостатньої ефективності нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП).

Лікування ювенільного полісуглобового або олігосуглобового ревматоїдного артриту.

 

Протипоказання.

Сульфасалазин протипоказаний пацієнтам

·      з гіперчутливістю до сульфасалазину, його метаболітів або до будь-якого іншого компонента препарату, сульфонамідів і саліцилатів;

·      з порфірією;

·      дітям віком до 2 років.

 

Спосіб застосування та дози.

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від тяжкості захворювання та переносимості  препарату. Таблетки слід ковтати цілими, не розламувати і не кришити.

Пацієнти літнього віку: особливі застереження відсутні.

Виразковий коліт

Дорослі.

Тяжкий напад: 2-4 таблетки салазопірину 4 рази на добу, можливе застосування у поєднанні зі стероїдами як частина режиму інтенсивної терапії. При швидкому проходженні таблеток ефективність препарату може знижуватися.

Нічний інтервал між прийомами не має перевищувати 8 годин.

Напад помірної тяжкості: 2-4 таблетки 4 рази на добу, можливе застосування  у поєднанні зі стероїдами.

Напад легкої тяжкості: 2 таблетки 4 рази на добу зі стероїдами або без них.

Підтримуюча терапія: після індукції ремісії дозу препарату поступово знижують до    4 таблеток на добу. У цій дозі препарат необхідно приймати постійно, оскільки при припиненні лікування навіть через кілька років після гострого нападу ризик рецидиву зростає у 4 рази.

Діти.

Дозу зменшують пропорційно до маси тіла.

У випадку гострого нападу або рецидиву: 40-60 мг/кг на добу.

Пітримуюче лікування: 20-30 мг/кг на добу.

Хвороба Крона

При хворобі Крона у гострій стадії Салазопірин-EN-табс  слід приймати за тією ж схемою, що і при нападах виразкового коліту (див. вище).

Ревматоїдний артрит

Дорослі

У пацієнтів із ревматоїдним артритом та пацієнтів, які застосовували НПЗП протягом тривалого часу, може бути чутливий шлунок, тому у випадку цього захворювання препарат Салазопірин-EN-табс застосовують відповідно до наступних рекомендацій. Лікування слід розпочинати з 1 таблетки на добу, поступово збільшуючи дозу на           1 таблетку в день щотижня, поки доза не становитиме 1 таблетку 4 рази на добу або       2 таблетки 3 рази на добу, залежно від  переносимості та ефективності препарату. Дія проявляється повільно і вираженого ефекту може не спостерігатися протягом 6 тижнів. Покращення  рухливості  суглобів  має  супроводжуватися  зменшенням  ШОЕ та рівнів

С-реактивного білка. Можливе супутнє застосування НПЗП та Салазопірин-EN-табс.

Ювенільний полісуглобовий або олігосуглобовий ревматоїдний артрит.

Діти віком 2 роки та старші.

30-50 мг/кг/день, розподілені на 4 однакові дози. Зазвичай максимальна добова доза складає 2000 мг/день. Для зменшення можливої непереносимості з боку ШКТ слід розпочинати з прийому чверті запланованої підтримуючої дози з подальшим її підвищенням на одну чверть кожного тижня до досягнення підтримуючої дози.

 

Побічні реакції.

Загалом, приблизно 75 % випадків побічних реакцій виникає протягом перших              3 місяців лікування, і понад 90 % – протягом перших 6 місяців. Деякі небажані явища є дозозалежними і часто симптоми можна послабити, зменшивши дозу препарату.

Загальні.

Сульфасалазин розщеплюється кишковими бактеріями до сульфапіридину та                5-аміносаліцилату, тому можливі небажані реакції на сульфонамід або саліцилат. У пацієнтів зі статусом повільного ацетилювання з більшою вірогідністю виникатимуть побічні реакції на сульфапіридин. Найпоширенішими побічними реакціями є нудота, головний біль, висип, втрата апетиту та підвищена температура тіла.

Специфічні.

Побічні реакції, що спостерігалися у клінічних дослідженнях сульфасалазину перелічені нижче за класом та частотою (дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100  <1/10); нечасто (від ≥1/1000  <1/100). У випадках, коли побічна реакція зустрічалася з різною частотою у клінічних дослідженнях, вказана найвища з частот, про які повідомлялося. Додаткові реакції, про які повідомлялося у постмаркетинговий період, також включені у нижченаведений перелік з частотою «невідомо» (частоту неможливо встановити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: невідомо – псевдомембранозний коліт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: часто – лейкопенія; нечасто – тромбоцитопенія*; невідомо – агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, анемія із тільцями Гейнца, гіпопротромбінемія, лімфаденопатія, макроцитоз, мегалобластна анемія, метгемоглобінемія, нейтропенія, панцитопенія.

З боку імунної системи: невідомо – анафілаксія, нодозний поліартеріїт, сироваткова хвороба.

З боку метаболізму та харчування: невідомо – втрата апетиту.

Психічні розлади: часто – безсоння; нечасто – депресія; невідомо – галюцинації.

З боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, зміни смакових відчуттів; нечасто – судоми; невідомо – асептичний менінгіт, атаксія, енцефалопатія, периферична нейропатія, порушення нюху.

З боку органа слуху та лабіринту: часто – дзвін у вухах; нечасто – вертиго.

З боку органа зору: часто – ін’єкція кон'юнктиви та склери.

З боку серця: невідомо – алергічний міокардит, ціаноз, перикардит.

З боку судинної системи: нечасто – васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто – диспное; невідомо – фіброзний альвеоліт, еозинофільна інфільтрація, інтерстиціальне захворювання легень.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – розлади шлунка, нудота; часто – біль у животі, діарея, блювання, стоматит; невідомо – загострення неспецифічного виразкового коліту,  панкреатит, паротит.

З боку гепатобіліарної системи: невідомо – печінкова недостатність, блискавичний гепатит, гепатит*.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто – свербіж; нечасто – алопеція, кропив’янка; невідомо – епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), токсична пустулодерма, еритема, екзантема, ексфоліативний дерматит, періорбітальний набряк, червоний плескатий лишай, фоточутливість.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто – артралгія; невідомо – системний червоний вовчак.

З боку сечовидільної системи: часто – протеїнурія; невідомо – нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, кристалурія*, гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: оборотна олігоспермія*.

Загальний стан  та порушення, пов’язані зі способом застосування препарату: часто – гарячка; нечасто – набряк обличчя; невідомо – забарвлення шкіри та рідин організму у жовтий колір.

Дослідження: нечасто – підвищення активності ферментів печінки; невідомо – індукція аутоантитіл.

* детальніше див. розділ «Особливості застосування».

 

Передозування.

При відсутності гіперчутливості гостра токсичність препарату при пероральному застосуванні низька. Специфічного антидоту немає; слід проводити підтримуюче лікування.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

За опублікованими даними щодо застосування сульфасалазину вагітним жінкам немає свідчень про ризики тератогенного впливу. Імовірність негативного впливу на плід при застосуванні сульфасалазину у період вагітності низька. При пероральному застосуванні сульфасалазин пригнічує всмоктування та метаболізм фолієвої кислоти та може призвести до дефіциту фолієвої ксилоти. Оскільки шкідливий вплив повністю виключати не можна, у період вагітності сульфасалазин слід призначати лише у разі явної необхідності.

Годування груддю

Сульфасалазин і сульфапіридин у невеликих кількостях визначаються у грудному молоці, тому препарат слід застосовувати з обережністю в період годування груддю, особливо у випадку недоношених новонароджених та дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Рішення про припинення годування груддю або відміну препарату приймає лікар, який лікує на підставі ретельної оцінки співвідношення користь для матері/ризик для дитини.

 

Діти.

Препарат протипоказаний дітям до 2 років. Застосування препарату при лікуванні дітей із системною формою ювенільного ревматоїдного артриту часто спричиняє реакції, подібні до сироваткової хвороби; тому  сульфасалазин  не рекомендується призначати цим пацієнтам.

 

Особливості застосування.

До початку лікування і протягом перших 3 місяців лікування в усіх пацієнтів слід перевіряти показники розгорнутого аналізу крові (включаючи лейкоцитарну формулу), визначення показників функції печінки та нирок (включаючи аналіз сечі). У подальшому ці показники контролюють за клінічними показаннями. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при виникненні таких клінічних ознак як біль у горлі, гарячка, нездужання, блідість, пурпура, жовтяниця або раптове неспецифічне захворювання у період лікування сульфасалазином, оскільки це може вказувати на мієлосупресію, гемоліз або гепатотоксичність. При наявності цих ознак лікування сульфасалазином слід припинити до отримання результатів аналізу крові.

Сульфасалазин не слід призначати пацієнтам із порушенням функції печінки або нирок, або з патологічними змінами крові, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає ризик.

Сульфасалазин слід призначати з обережністю хворим із тяжкою алергією або бронхіальною астмою.

Застосування препарату при лікуванні дітей із системною формою ювенільного ревматоїдного артриту часто спричиняє реакції, подібні до сироваткової хвороби; тому  сульфасалазин  не рекомендується призначати цим пацієнтам.

Оскільки сульфазалазин може спричиняти розвиток гемолітичної анемії, його з обережністю слід застосовувати пацієнтам із дефіцитом глюкозо-                                            6-фосфатдегідрогенази.

Сульфасалазин при пероральному застосуванні сповільнює абсорбцію і метаболізм фолієвої кислоти, що може спричинити її дефіцит і призвести до серйозних порушень з боку крові (наприклад, макроцитозу і панцитопенії); стан пацієнта може нормалізуватися при застосуванні фолієвої або фолінієвої кислоти (лейковорину).

Оскільки сульфасалазин спричиняє кристалурію та утворення конкрементів у нирках, протягом лікування слід вживати достатню кількість рідини.

У чоловіків, які лікувалися сульфасалазином, можлива олігоспермія і безпліддя. Після припинення терапії сульфасалазином ці ефекти зникають протягом 2-3 місяців.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Ефект сульфасалазину на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами систематично не оцінювався.

 

 

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Про зниження всмоктування дигоксину, що призводить до субтерапевтичних рівнів останнього у сироватці крові, повідомлялося при його одночасному застосуванні із пероральною формою сульфасалазину.

За хімічними властивостями сульфонаміди певним чином подібні до деяких пероральних гіпоглікемічних засобів. У пацієнтів, які приймали сульфонаміди, спостерігалася гіпоглікемія. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які застосовують сульфасалазин та гіпоглікемічні засоби.

Оскільки сульфасалазин пригнічує тіопуринметилтрансферазу, при одночасному застосуванні перорального Салазопірину і тіопурин-6-меркаптопурину або його пропрепарату (азатіоприну) можливе пригнічення функцій кісткового мозку та розвиток лейкопенії.

Одночасне застосування сульфасалазину і метотрексату пацієнтам із ревматоїдним артритом не змінює фармакокінетичних характеристик препаратів. Проте повідомлялося про збільшення частоти побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема нудоти.

                                      

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Загалом препарат та його метаболіти проявляють імуномодулюючі властивості, чинять антибактеріальну дію, впливають на каскад арахідонової кислоти та змінюють активність певних ферментів. Кінцевим клінічним результатом є зменшення активності процесу запалення у кишечнику. При ревматоїдному артриті модифікація перебігу хвороби спостерігається через 1-3 місяці з характерним зниженням рівня С-реактивного білку та значень інших показників запалення. МЕ не розглядається як причина цього ефекту.

Радіографічні дослідження показали значне уповільнення прогресування хвороби (за індексом Ларсена або Шарпа) у пацієнтів на ранніх стадіях захворювання при застосуванні сульфасалазину протягом двох років порівняно із плацебо або гідроксихлорохіном. При відміні препарату позитивний ефект, вочевидь, зберігається.

Фармакокінетика.

Приблизно 90 % дози досягає товстої кишки, де препарат розщеплюється бактеріями на сульфапіридин (СП) та месалазин (МЕ). Ці сполуки також активні; нерозщеплений сульфасалазин (САСП) також проявляє активність при різних симптомах. Більша частина СП всмоктується та зазнає гідроксилювання або глюкуронідації; у сечі виявляється суміш незміненого та метаболізованого СП. Певна кількість МЕ захоплюється та зазнає ацетилювання у стінці товстої кишки, тому із сечею виводиться переважно АЦ-МЕ. САСП виводиться у незміненому вигляді з жовчю та сечею.

У дослідженнях застосування EN-таблеток не було виявлено статистично значущої різниці між значеннями основних параметрів даної лікарської форми та еквівалентної дози САСП у вигляді порошку; тому нижче наведені дані для звичайних таблеток. Немає свідчень того, що при застосуванні Салазопірину для лікування захворювань кишечнику системні концентрації чинять який-небудь вплив, що відрізняється від побічних реакцій. Так, при рівнях СП вище 50 мкг/мл значно зростає ризик виникнення побічних реакцій, особливо у пацієнтів із повільним процесом ацетилювання.

При пероральному застосуванні САСП у разовій дозі 3 г, пікові концентрації САСП у сироватці крові досягалися через 3-5 годин; період напіввиведення становив         5,70,7 годин, період затримки – 1,5 години. У період підтримуючої терапії нирковий кліренс САСП становив 7,31,7 мл/хв, для СП 9,91,9, а для АЦ-ME – 10020. Вільний СП вперше з'являється у плазмі крові через 4,3 години після прийому разової дози; період напіввсмоктування становить 2,7 години. Період напіввиведення за підрахунками становить 18 годин.

Месалазин: у сечі був визначений лише АЦ-МЕ (не вільний МЕ); вірогідно, ацетилювання значним чином відбувається у слизовій оболонці товстої кишки. Після прийому 3 г САСП, період затримки становив 6,12,3 години, рівні загального МЕ у плазмі крові були нижчими за 2 мкг/мл. Період напіввиведення із сечею становив 6,03,1 години, а період напіввсмоктування, виходячи із цих даних, становить      3,01,5 години. Константа ниркового кліренсу становила 125 мл/хв відповідно до швидкості клубочкової фільтрації.

Немає свідчень того, що кінетика препарату у хворих на ревматоїдний артрит буде відрізнятися від описаної вище.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: жовто-оранжеві еліптичні опуклі таблетки, вкриті  кишковорозчинною оболонкою, марковані літерами «КPh» з одного боку та кодом препарату «102» – з іншого.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище + 25 °С.

Упаковка.

По 100 таблеток у флаконі. По 1 флакону  в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Кемвел АБ / Kemwell AB.

Місцезнаходження.

Bjоrkgatan, 30,  SE-751 82 Uppsala, Sweden / Бйоркгатан, 30, SE–751 82 Уппсала, Швеція.