ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

САНДОСТАТИН

(SANDOSTATIN)

Склад.

Діюча речовина: octreotide;

1 мл розчину містить октреотиду (у формі вільного пептиду) 0,05 мг або 0,1 мг;

допоміжні речовини: кислота молочна, манніт (Е 421), натрію гідрокарбонат, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій. 

Фармакотерапевтична група.  Препарати гормонів для системного застосування. Гіпоталамічні гормони. Гормони, що гальмують ріст.  Код АТС Н01С В02.

Клінічні характеристики.

 Показання.

·      Акромегалія - для контролю основних проявів захворювання і зниження рівнів гормону росту (ГР) та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1)  у плазмі у тих випадках, коли відсутній достатній ефект від хірургічного лікування і променевої терапії. Сандостатин® показаний також для лікування хворих на акромегалію, які відмовилися від операції або мають протипоказання до неї, а також для короткочасного лікування у проміжках між курсами променевої терапії до тих пір, доки повністю не розвинеться її ефект.

·      Полегшення симптомів, пов’язаних з ендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і підшлункової залози:

-     карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому;

-     ВІПоми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду);

-     глюкагономи;

-     гастриноми/синдром Золлінгера-Еллісона - зазвичай у комбінації з антагоністами гістамінових Н₂-рецепторів або інгібіторами протонного насоса;

-     інсуліноми (для контролю гіпоглікемії у передопераційний період, а також для підтримуючої терапії);

-     соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією рилізинг-фактора гормону росту).

Сандостатин не є протипухлинним препаратом, і його застосування не може привести до виліковування даної категорії хворих.

·      Рефрактерна діарея у хворих на СНІД.

·      Профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі.

·      Припинення кровотеч і профілактика рецидивів кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки (у комбінації зі специфічними лікувальними заходами, наприклад з ендоскопічною склерозивною терапією).

Протипоказання.

Відома підвищена чутливість до октреотиду або інших компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.

При акромегалії спочатку препарат вводять по 0,05 - 0,1 мг підшкірно (п/ш) з інтервалами 8 або 12 годин. У подальшому добір дози повинен ґрунтуватися на щомісячних визначеннях концентрації гормону росту (ГР) та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у крові, аналізі клінічних симптомів і переносимості препарату (цільові концентрації гормонів у крові становлять: ГР – менше 2,5 нг/мл, ІФР-1 – у межах норми). Для більшості хворих оптимальна добова доза становить 0,3 мг. Максимальна добова доза            становить 1,5 мг на добу, яку не слід перевищувати.

Якщо впродовж 3 місяців лікування Сандостатином® не відмічається достатнього зниження рівня гормону росту і поліпшення клінічної картини захворювання, терапію слід припинити.

При ендокринних пухлинах ШКТ і підшлункової залози препарат вводять п/ш у початковій дозі по 0,05 мг 1 - 2 рази на добу. У подальшому, залежно від досягнутого клінічного ефекту, впливу на рівні гормонів, що продукуються пухлиною (у випадку карциноїдних пухлин - впливу на виділення 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею), і переносимості дозу препарату можна поступово збільшити до 0,1 - 0,2 мг 3 рази на добу. У виняткових випадках можуть знадобитися вищі дози.

Підтримуючі дози препарату слід добирати індивідуально.

Якщо протягом одного тижня лікування Сандостатином® у максимально переносимій дозі поліпшення не настає, терапію слід припинити.

При рефрактерній діареї у хворих на СНІД препарат вводять п/ш у початковій дозі по 0,1 мг 3 рази на добу. Якщо після одного тижня лікування діарея не припиняється, дозу препарату слід збільшити індивідуально, навіть до 0,25 мг 3 рази на добу. Корекцію дози проводять з урахуванням динаміки випорожнень і переносимості препарату. Якщо протягом одного тижня лікування Сандостатином® у дозі 0,25 мг 3 рази на день поліпшення не настає, терапію слід припинити.

Для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі препарат вводять п/ш по 0,1 мг 3 рази на добу протягом 7 наступних днів, починаючи з дня операції (щонайменше  за 1 годину до лапаротомії).

При кровотечі із варикозно розширених вен стравоходу вводять препарат у дозі           25 мкг/год шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії протягом 5 днів. Сандостатин® можна розводити 0,9 % розчином натрію хлориду.

У хворих на цироз печінки була відмічена добра переносимість Сандостатину®, який застосовувався протягом 5 днів у дозах до 50 мкг/год у вигляді безперервної в/в інфузії у зв’язку з кровотечею із варикозно розширених вен стравоходу.  

Побічні реакції.

До найчастіших побічних реакцій при лікуванні октреотидом належать порушення з боку шлунково-кишкового тракту, нервової системи, печінки та жовчного міхура, метаболізму і трофіки.

Побічними реакціями, про які найчастіше повідомляли під час проведення клінічних випробувань октреотиду, були: діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, головний біль, холелітіаз, гіперглікемія і запор. До інших побічних реакцій, про які часто повідомляли, належали: запаморочення, локальний біль, жовчні конкременти, дисфункція щитоподібної залози (наприклад, знижений рівень тиреостимулюючого гормону, знижений рівень загального T4 і знижений рівень вільного T4), рідкі випороження, порушена переносимість глюкози, блювання, астенія і гіпоглікемія.

У поодиноких випадках побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту можуть нагадувати гостру кишкову непрохідність – прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, болісність живота і м’язова «напруга».

Біль або відчуття гострого болю, поколювання або печіння у місці підшкірної ін’єкції, з почервонінням та набряком, рідко триває довше 15 хвилин. Місцевий дискомфорт може бути знижений за допомогою доведення температури розчину до кімнатної перед ін’єкцією або шляхом введення меншого об’єму більш концентрованого розчину.

Хоча виведення жиру з калом може збільшуватися, відсутні дані про те, що тривале лікування Сандостатином® може призводити до розвитку дефіциту трофіки внаслідок порушень всмоктування (мальабсорбція).

Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту можна зменшити, якщо не вживати їжі до  або зразу після  підшкірного введення Сандостатину®, вводити препарат рекомендується між прийманням їжі або перед сном.

Рідко повідомляли про розвиток гострого панкреатиту. Це явище зазвичай відмічається у перші години або дні підшкірного введення Сандостатину® і зникає після відміни препарату. Крім того, у хворих, які тривало підшкірно отримують Сандостатин®, можливий розвиток панкреатиту, обумовлений жовчнокам’яною хворобою.

У пацієнтів з акромегалією і карциноїдним синдромом спостерігали такі зміни на ЕКГ, як подовження інтервалу QT, зсуви осі, рання реполяризація, низький вольтаж, R/S перехід, раннє збільшення хвилі R, неспецифічні зміни хвилі ST-T. Взаємозв’язок між цими явищами та октреотиду ацетатом не встановлена, оскільки багато з цих пацієнтів мають основне кардіологічне захворювання (див. розділ «Особливості застосування»).

Побічні реакції, наведені нижче в таблиці 1, були отримані при проведенні клінічних випробувань октреотиду.

Побічні реакції на препарат (таблиця 1) розміщені за частотою, першими – найчастіші, із застосуванням такої градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто

(≥ 1/1,000, < 1/100); рідко (≥ 1/10,000, < 1/1,000);  рідкісно (< 1/10,000), включаючи окремі повідомлення. В кожній частотній групі побічні реакції розташовані у порядку зниження серйозності.

Таблиця 1

Побічні реакції на препарат, про які повідомляли у клінічних випробуваннях

Постмаркетингові дослідження

Про побічні реакції, представлені в таблиці 2, повідомляли добровільно, при цьому не завжди можливо достовірно встановити частоту або причинно-наслідковий зв’язок з застосуванням препарату.

Таблиця 2

Побічні реакції на препарат, описані у спонтанних повідомленнях

Передозування.

Відомо про обмежену кількість випадкового передозування Сандостатину® в дорослих та дітей. У дорослих дози знаходились у діапазоні 2400 - 6000 мікрограм/день при введенні шляхом безперервної інфузії (100-250 мікрограм/годину) або підшкірно (1500 мікрограм тричі на день). Повідомляли про такі побічні явища: аритмія, гіпотензія, зупинка серця, гіпоксія мозку, панкреатит, гепатитний стеатоз, діарея, слабкість, сонливість, втрата маси тіла, гепатомегалія та молочний ацидоз.

У дітей дози становили 50 - 3000 мікрограм/день і вводилися шляхом безперервної інфузії (2,1 - 500 мікрограм/годину) або підшкірно (50 - 100 мікрограм). Єдиним небажаним явищем була легка гіперглікемія.

У пацієнтів з раком, що отримували дози Сандостатину® 3000 - 30000 мікрограм/день у вигляді поділених доз підшкірно непередбачені небажані явища не спостерігалися.

Лікування - симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Адекватні, добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок не проводилися. Є дані постмаркетингового досвіду отримання лікування обмеженою кількістю вагітних жінок з акромегалією, однак у половині випадків результати вагітності невідомі. Більшість жінок отримували октреотид під час першого триместру вагітності у дозах    100-300 мікрограм/день у вигляді Сандостатину® підшкірно або 20-30 мг/місяць у вигляді Сандостатину®LAR. У більшості випадків з відомими результатами повідомляли про нормальних новонароджених, але також є декілька повідомлень про спонтанні аборти під час першого триместра.

Відсутні повідомлення про випадки уроджених аномалій або мальформацій внаслідок застосування октреотиду у період вагітності.

Сандостатин® можливо призначати вагітним жінкам тільки за життєвими показаннями.

Невідомо, чи потрапляє октреотид у материнське молоко людини. У разі необхідності застосування препарату жінкам, що годують груддю, на період лікування необхідно припинити годування груддю.

Діти.

Дітям застосування препарату Сандостатин®  протипоказане через відсутність клінічного досвіду.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або під час роботи з іншими механізмами

Враховуючи, що в чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (запаморочення та інші), на час прийому препарату слід утриматися від керування автотранспортом, та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Встановлено, що октреотид знижує всмоктування циклоспорину в кишечнику і уповільнює всмоктування циметидину.

Одночасне введення октреотиду і бромокриптину збільшує біодоступність бромокриптину.

Обмежені опубліковані дані свідчать про те, що аналоги соматостатину можуть знижувати метаболічний кліренс речовин, які метаболізують за участю ферментів цитохрому P-450, що може бути обумовлено пригніченням гормону росту. Оскільки не можна виключити наявність такого впливу в октреотиду, слід з обережністю застосовувати інші препарати, які метаболізуються головним чином за участі CYP 3A4, а також із вузьким терапевтичним індексом (наприклад, хінідин, терфенадин).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

Несумісність.

Октреотид ацетат є нестабільним у розчинах  для повного парентерального харчування.

Не застосовувати розчинники, які не вказані в розділі "Спосіб застосування та дози”.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у  холодильнику при температурі 2-8 °С. Захищати від впливу світла.

У процесі використання ампули можна тримати при кімнатній температурі до 2 тижнів.

Розведений розчин залишається фізично та хімічно стабільним протягом щонайменше    24 годин при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 мл розчину в ампулі; по 5 ампул в упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Novartis Pharma Stein AG / Новартіс Фарма Штейн АГ.

Місцезнаходження. Шаффхаусерштрассе СН-4332, Штейн, Швейцарія