ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ШАНФЕРОН
(SHANFERON)
Склад:
діюча
речовина: 1 флакон містить інтерферону альфа-2b 3 000 000 МО або 5 000 000
МО;
допоміжні речовини: гліцин фосфатний
буфер, альбумін сироватки людини.
Лікарська форма. Порошок ліофілізований для приготування розчину
для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична
група. Імуностимулятори. Код АТС L03А
В05.
Клінічні характеристики.
Показання.
Вірусні захворювання:
-
хронічний гепатит В у дорослих без ознак декомпенсації
функції печінки, у яких виявляється
HbsAg в сироватці та підвищений рівень АЛТ;
-
хронічний
гепатит С у дорослих пацієнтів, які мають підвищений рівень трансаміназ без
ознак декомпенсації функції печінки.
Онкологічні захворювання:
-
ворсинчастоклітинний
лейкоз;
-
хронічний
мієлолейкоз;
-
множинна мієлома
(компонент індукційної терапії; підтримуюча терапія у пацієнтів, які досягли
об’єктивного покращення стану після індукційної терапії, а також у хворих із
загостренням захворювання);
-
фолікулярна
лімфома;
-
карциноїдні
пухлини (з метастазами до лімфатичних
вузлів та в печінку, карциноїдний синдром);
-
злоякісна
меланома.
Протипоказання. Підвищена чутливість до
інтерферону альфа або до інших компонентів препарату. Вагітність ( I триместр), період годування груддю, дитячий вік.
Аутоімунний гепатит або інші аутоімунні захворювання в анамнезі, хронічний
гепатит при прогресуючому або декомпенсованому
цирозі печінки; хронічний гепатит у хворих, які отримують або нещодавно
отримували терапію імунодепресантами (за винятком короткого курсу
кортикостероїдної терапії); епілепсія,
судоми, психічні захворювання, травми черепа в анамнезі; неконтрольована тяжка
серцева недостатність; інфаркт міокарду, порушення серцевого ритму; легенева,
ниркова недостатність; тяжкі форми цукрового діабету; захворювання щитовидної
залози, що не підлягають контролю за допомогою традиційної терапії.
Спосіб застосування та дози. Лікування
здійснюється тільки під наглядом досвідченого хіміотерапевта. Підбір дози має
бути індивідуальним. У випадку серйозних побічних реакцій зменшують дозу
препарату або тимчасово припиняють лікування. Якщо побічні реакції зберігаються або проявляються знову,
застосування препарату припиняється.
Шанферон застосовують
внутрішньом’язово або підшкірно, розчинивши безпосередньо перед застосуванням
вміст флакона в 1 мл води для ін’єкцій. Розчин препарату може бути
опалесцентний.
Вірусні захворювання.
При хронічному активному
гепатиті В призначають Шанферон по 5 млн.
МО підшкірно або внутрішньом’язово щоденно
або 10 млн. МО тричі на тиждень (30–35 млн. МО на тиждень) упродовж 16 – 24
тижнів. Якщо після введення препарату протягом 12 тижнів не спостерігається
клінічного, біохімічного, вірусологічного ефекту, лікування Шанфероном
відміняють.
При хронічному гепатиті
С призначають Шанферон по 3 млн. МО підшкірно
тричі на тиждень (через день) упродовж 12 – 18 місяців як монотерапію,
або у комбінації з рибавірином. У більшості пацієнтів позитивний ефект від
лікування спостерігається в перші 12 тижнів терапії.
Онкологічні
захворювання.
Загальний принцип застосування інтерферону при онкологічних захворюваннях
полягає в призначенні максимальної дози, яку може переносити хворий протягом
достатньо тривалого періоду (місяці, роки). Оскільки інтерферон альфа чинить
цитостатичну дію, підтримуюче лікування Шанфероном потрібно продовжувати і
після досягнення об’єктивного ефекту – гематологічної ремісії, регресії вогнища
солідної пухлини або стабілізації перебігу хвороби.
При
ворсинчастоклітинному лейкозі Шанферон вводять
по 2 млн. МО/м2 тричі на тиждень через день. Дозу можна змінювати
залежно від переносимості препарату. Пацієнти без спленектомії відповідають на
терапію швидше, ніж пацієнти після спленектомії. Для нормалізації кількості
гранулоцитів, тромбоцитів та рівня гемоглобіну може знадобитися строк до 2
місяців лікування Шанфероном. Якщо терапія упродовж 6 місяців виявилась
неефективною, а також при швидкому прогресуванні захворювання або явній
непереносимості препарату, лікування
слід припинити.
При хронічному
мієлолейкозі застосовують
Шанферон по 4–5 млн. МО/м2 щоденно підшкірно. Деяким пацієнтам
призначають Шанферон по 5 млн. МО/м2 щоденно підшкірно у комбінації з цитарабіном
20 мг/м2 протягом 10 днів (максимальна доза не повинна перевищувати
40 мг).
При множинній мієломі підтримуючу терапію після початкової
хіміотерапії препарат можна призначати як монотерапію підшкірно у дозі 3 млн.
МО/м2 тричі на тиждень через
день.
При
фолікулярній лімфомі вводять у схемі комбінованої хіміотерапії підшкірно у
дозі
5 млн. МО тричі на тиждень (через день) упродовж
18 місяців.
При карциноїдних
пухлинах дозу 5 млн. МО (від 3 до 9 млн. МО)
призначають підшкірно тричі на тиждень через день. При прогресуванні
захворювання щоденно призначають 5 млн. МО. Під час та після хірургічного
втручання лікування інтерфероном альфа-2в припиняють.
При злоякісній меланомі Шанферон призначають як доповнення до хірургічних
методів лікування. Вводять внутрішньовенно по 20 млн. МО/м2 щодня 5 разів на тиждень протягом
4 тижнів, потім підшкірно в дозі 10 млн. МО/м2 3 рази на тиждень
протягом 48 тижнів. У комбінації з хіміотерапією Шанферон призначають
внутрішньвенно в дозі 15 млн. МО/м2
5 разів на тиждень протягом 3 тижнів, потім підшкірно у дозі 10 млн. МО/м2 3 рази на тиждень до припинення прогресування
захворювання.
Побічні реакції. Побічні реакції перераховані з
урахуванням критеріїв оцінки частоти розвитку побічної реакції лікарського
засобу: понад 10% - дуже часті; 1-10% - часті; 0,1 - 1% - нечасті; 0,01 - 0,1%
- поодинокі; менше 0,01% - рідкісні.
Інфекції та прості
інвазії: дуже часті – фарингіт, вірусні інфекції;
часті – бронхіти, синусити, герпес, риніти;
нечасті – пневмонія.
З боку системи
кровотворення та лімфатичної системи: дуже часті – лейкопенія;
часті – тромбоцитопенія, лімфаденопатія, лімфопенія;
поодинокі – апластична анемія.
З боку імунної системи: поодинокі –
саркоїдоз, загострення саркоїдозу.
З боку ендокринної
системи: часті – гіпотиреоїдизм, гіпертиреоїдизм;
поодинокі – діабет.
Обмін речовин: дуже часті – анорексія;
часті – гіпокальціємія, дегідратація, гіперурикемія, спрага;
поодинокі – гіперглікемія, гіпертригліцеридемія, підвищення апетиту.
Психічні розлади: дуже часті – депресія, неспокій, безсоння,
емоційна лабільність;
часті – збентеженість, порушення
сну, зниження лібідо;
нечасто – суїцидальні думки;
поодинокі – спроби самогубства, агресивність, психоз із галюцинаціями.
З боку нервової системи:
дуже часті – запаморочення, головний біль, нездатність
концентруватися, сухість у роті;
часті – тремор, парестезія, гіпоестезія, мігрень, сонливість, порушення
смакових відчуттів;
поодинокі – цереброваскулярна геморагія, цереброваскулярна ішемія,
апоплексичний удар, помутніння свідомості, енцефалопатія, нейропатія,
полінейропатія.
Органи зору: дуже часті –
затьмарення зору;
часті – кон’юнктивіти, порушення зору, порушення функції сльозової залози,
біль в очах.
З боку органів слуху: часті – дзвін у
вухах;
поодинокі – погіршення слуху до повної втрати.
З боку серцево-судинної
системи: часті – артеріальна гіпертензія, тремтіння серця, тахікардія;
нечасті – кардіоміопатія;
поодинокі - інфаркт міокарду, ішемія
міокарду, периферійна ішемія,
артеріальна гіпотензія.
З боку дихальної системи: дуже часті – задишка, кашель;
часті – носові кровотечі, респіраторні розлади, закладеність носа, значне виділення ексудату
зі слизової оболонки носа, сухий кашель;
поодинокі – легеневі інфільтрати, пневмоніти.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота, блювання, біль у животі,
понос, стоматити, диспепсія;
часті – виразковий стоматит, запалення язика та ясен, біль у правому
квадранті верхньої щелепи, запор, понос;
поодинокі – кровотеча з ясен,
панкреатити, ішемічні коліти, виразкові коліти.
З боку гепатобіліарної
системи: часті – гепатомегалія;
поодинокі – гепатотоксичність (іноді фатальна).
З боку шкіри та її
похідних: дуже часті – алопеція, висип,
свербіж, сухість шкіри, підвищена пітливість;
часті – псоріаз (первинний або рецидив), плямистий висип, еритематозний
висип, екзема, еритема;
поодинокі – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз,
мультиформна еритема.
З боку кістково-м’язової
системи: дуже часті – біль у м’язах, суглобах, кістяку;
часті – запалення суглобів;
поодинокі – гострий некроз кістякових м’язів, запалення м’язів,
судоми в ногах, біль у спині.
З боку нирок та
сечовивідних шляхів: часті - часте сечовиділення;
поодинокі – розлад функції нирок,
ниркова недостатність, нефротичний синдром.
З боку репродуктивної
системи та молочної залози: часто –
аменорея, біль у молочній залозі, дисменорея, менорагія, менструальні розлади,
вагінальні розлади.
Загальні розлади: дуже часті – стомленість, озноб, пропасниця,
грипоподібні симптоми, астенія, дратівливість, біль у грудях, нездужання;
поодинокі – набряк обличчя.
Дослідження: дуже часті – зменшення маси тіла.
Місцеві реакції: дуже часті – запалення у місці введення;
часті – біль у місці введення;
поодинокі – некроз у місці введення препарату.
Передозування. Повторне введення Шанферону у високих дозах може призвести до
глибокої летаргії, втоми, прострації. Такий стан минає після припинення
лікування Шанфероном.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Шанферон
допустимо призначати у II та III
триместрах
вагітності виключно у випадках, коли очікувана користь для жінки переважає
можливий негативний вплив на плід. На час лікування слід припинити годування груддю.
Жінкам дітородного віку необхідно застосовувати надійні засоби
контрацепції.
Діти. Інформації щодо застосування Шанферону в педіатричній практиці немає, тому
дітям віком до 18 років призначати цей
препарат протипоказано.
Особливості застосування.
Якщо вирішено, що терапія Шанфероном є необхідною для дорослих пацієнтів з
клінічними або анамнестичними даними про тяжкий психічний розлад, її слід
розпочинати тільки після проведення відповідної індивідуальної діагностики та
на фоні лікування психічного стану.
При розвитку тяжких нейропсихічних ефектів, особливо депресії, застосування
Шанферону слід припинити. У деяких хворих під час терапії Шанфероном
спостерігалися тяжкі порушення з боку ЦНС, зокрема депресія, суїцидальні думки,
суїцид або спроба самогубства. При появі психічних порушень або змін з боку
ЦНС, у тому числі клініки депресії, за хворими рекомендується постійно
наглядати протягом лікування та 6 місяців періоду подальшого спостереження
після завершення лікування. При появі вказаних симптомів слід враховувати
потенційну серйозність подібних небажаних явищ. При збереженні чи погіршенні
симптомів або при виявленні суїцидальних думок чи агресивної поведінки,
спрямованої на оточуючих, рекомендується припинити лікування та надати пацієнту
відповідну психіатричну допомогу.
У поодиноких випадках терапія інтерфероном альфа-2b ускладнювалася
реакціями гіперчутливості негайного типу (наприклад, кропив’янкою,
ангіоневротичним набряком, бронхоспазмом, анафілаксією). З появою таких реакцій
при введення Шанферону слід припинити лікування і негайно призначити адекватну
симптоматичну терапію. Транзиторні висипи не вимагають припинення лікування.
У хворих, що одержують терапію Шанфероном, необхідно забезпечувати
адекватну гідратацію, оскільки у деяких пацієнтів спостерігалася артеріальна
гіпотензія, пов’язана зі зменшенням об’єму рідини в організмі. У таких випадках
може бути необхідною регідратація.
Зрідка у хворих, що отримували інтерферон альфа, у легенях розвивалися
інфільтрати, пневмоніти та пневмонії, у тому числі з фатальним кінцем. З появою гарячки, кашлю, задишки та інших
респіраторних симптомів всім хворим варто проводити рентгенографію грудної
клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмах чи ознак порушення функції
легень потрібен постійний нагляд за хворими і, при необхідності, відміна терапії. Негайне припинення
терапії та лікування кортикостероїдами
призводить до зникнення небажаних явищ з боку легень.
Пацієнти, які страждають чи страждали на застійну серцеву недостатність,
інфаркт міокарда та/або аритмію, повинні перебувати під постійним наглядом
лікаря. У пацієнтів із захворюваннями серця перед початком і під час лікування
рекомендується проводити електрокардіографію. Аритмії (в основному
надшлуночкові), як правило, піддаються звичайній терапії, але можуть вимагати
припинення терапії Шанфероном.
Застосування при порушенні функції нирок у пацієнтів з нирковою
недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв):
стартову дозу Шанферону слід знизити на 25%. У пацієнтів з тяжкою нирковою
недостатністю (кліренс креатиніну 10-29 мл/хв), включаючи тих, хто перебуває на
гемодіалізі, стартову дозу Шанферону слід знизити на 50%. При погіршенні
функції нирок під час лікування терапію слід припинити.
Як і при лікуванні іншими інтерферонами, необхідно припинити терапію Шанфероном
у пацієнтів, в яких з’являються ознаки пролонгації коагуляції, що може
вказувати на декомпенсацію захворювання печінки.
Явної залежності фармакокінетики інтерферону альфа-2b від віку немає.
Проте, як і при лікуванні молодших пацієнтів, слід оцінювати ренальну функцію
перед його застосуванням.
Гарячка може спостерігатися в межах грипоподібного синдрому, що часто
реєструють при лікуванні інтерфероном, проте необхідно виключити інші причини
стійкої гіпертермії.
При лікуванні інтерфероном альфа відзначали появу аутоантитіл. Клінічні
прояви аутоімунних захворювань при лікуванні інтерфероном, очевидно, частіше
виникають у хворих, схильних до розвитку
аутоімунних порушень.
У деяких випадках при лікуванні інтерфероном альфа розвивалися
офтальмологічні порушення. Всі пацієнти до початку терапії повинні пройти
офтальмологічне обстеження. Всім пацієнтам, що мають офтальмологічні скарги, у
тому числі зниження гостроти зору чи обмеження полів зору, необхідно негайно
провести повне офтальмологічне обстеження. Слід припинити терапію Шанфероном
при появі нових або погіршенні наявних офтальмологічних порушень.
Повідомлялося про розвиток дентальних та періодонтальних порушень серед
пацієнтів, які отримували комбіновану терапію інтерфероном альфа-2b. До того ж,
сухість у роті може чинити порушуючий ефект на зуби та слизову оболонку рота
під час довготривалої терапії інтерфероном альфа-2b. Пацієнтам слід
рекомендувати ретельно чистити зуби 2 рази на день та регулярно проходити
стоматологічне обстеження. Крім цього, у деяких пацієнтів може виникати
блювання, після чого вони повинні ретельно споліскувати ротову порожнину.
Враховуючи можливість виникнення
випадків гіпертригліцеридемії рекомендовано контролювати рівень ліпідів крові.
Враховуючи описані випадки загострення псоріазу та саркоїдозу при лікуванні
інтерфероном альфа, застосовувати Шанферон у хворих на псоріаз та саркоїдоз
слід тільки в тому випадку, якщо очікувана користь переважає можливий ризик.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні
автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Залежно від дози, схеми
та індивідуальної чутливості до препарату лікування Шанфероном може
супроводжуватися сонливістю, слабкістю, втомлюваністю та призводити до зниження
швидкості реакції.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші
види взаємодій. Оскільки
інтерферони альфа змінюють клітинний метаболізм, існує потенціальна можливість
модифікації дії інших лікарських засобів. Інтерферони альфа можуть змінювати
окиснювальні метаболічні процеси, що потрібно враховувати при одночасному
призначенні ліків, які метаболізуються цим шляхом. Активна речовина препарату
інтерферону альфа-2b гальмує метаболізм теофіліну або зменшує його кліренс.
Взаємодія інтерферону з іншими ліками вивчена недостатньо.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Шанферон чинить противірусну, імуномодулюючу, антипроліферативну
та протипухлинну дію. Інтерферон альфа-2b людський рекомбінантний виділяють з
клітин Pseudomonas putida, в
генетичний апарат яких вбудований ген людського лейкоцитарного інтерферону
альфа-2b. Поліпептидна структура молекули, біологічна активність і
фармакологічні властивості рекомбінантного білка та людського лейкоцитарного
інтерферону альфа-2b ідентичні. Інтерферон альфа при взаємодії зі спорідненими
рецепторами на поверхні клітини ініціює складний ланцюг змін усередині клітини.
Вважається, що ці процеси запобігають реплікації вірусів у клітині, гальмують
проліферацію клітин і сприяють імуномодулюючій дії інтерферону. Інтерферон альфа має властивість
стимулювати фагоцитарну активність макрофагів, а також цитотоксичну активність
Т-клітин і "природних кілерів”. Цими властивостями інтерферону альфа зумовлена
лікувальна дія Шанферону.
Фармакокінетика. Досягнення піку концентрації у сироватці крові (Сmax) залежить
від способу введення. При внутрішньом¢язовій ін¢єкції препарату в тій же дозі через 2-6 годин після
введення спостерігається досягнення Сmax 68-122 МО/мл, тоді як при
підшкірній ін¢єкції Сmax становить
25-122 МО/мл через 4-10 годин. Як при внутрішньом¢язовій, так і при підшкірній ін¢єкції біодоступність перевищує 70 %. Основним шляхом
елімінації Шанферону є нирки.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні
властивості: від білого до прозорого, однорідна, пориста ліофілізована маса, яка не липне до флакона.
Несумісність.
Порошок Шанферону слід розчиняти тільки у воді для ін’єкцій. Приготовлений
розчин не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.
Термін придатності. 3
роки.
Умови зберігання. Зберігати при
температурі 2-8 °С у недоступному
для дітей місці. Застосовувати тільки свіжоприготовлений розчин.
Упаковка. По 3 000 000 МО або
5 000 000 МО порошку у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Шанта Біотекнікс Пвт. Лтд, Індія.
Місцезнаходження. П/с №4, Медхал – 501401 Ранга Редді Діст,
Андра Прадеш – Індія.
Власник реєстраційного посвідчення. ОллМед Інтернешнл, Інк., США.
|