ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СИМВАСТАТ

(SIMVASTAT)

Склад:

діюча речовина: симвастатин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить симвастатину 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини: лактоза безводна, крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат, бутилгідроксіанізол (Е 320), гідроксипропілцелюлоза, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Гіполіпідемічні засоби. Код АТС С10А А01.

Клінічні характеристики.

Показання.

● Гіперхолестеринемія: лікування первинної гіперхолестеринемії або змішаної дисліпідемії як доповнення до дієти, якщо реагування на дієту та інші нефармакологічні методи лікування є неадекватним; лікування гомозиготної сімейної гіперхолестеринемії як доповнення до дієти та інших методів лікування для зниження рівня ліпідів або в тому випадку, якщо такі методи лікування не призначені.

● Профілактика серцево-судинних патологій: зменшення смертності від серцево-судинних хвороб та захворюваності пацієнтів з ознаками атеросклеротичних порушень функції серцево-судинної системи або цукрового діабету, при нормальному або підвищеному рівні холестерину як доповнення до корекції інших факторів ризику та інших методів кардіозахисної терапії.

Протипоказання.

● Підвищена чутливість до симвастатину або до будь-якої з допоміжних речовин.

● Активні порушення функції печінки або нез’ясовані стійкі підвищення рівня трансамінази у сироватці крові.  

● Одночасне призначення сильнодіючих інгібіторів CYP3A4  (ферменти цитохрому Р₄₅₀, підродина ІІІА) (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, інгібітори ВІЛ-протеази, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин та нефазодон).  

● Вагітність і період годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Перш ніж починати терапію Симвастатом, пацієнт має бути переведений на стандартну дієту для зниження рівня холестерину і залишатись на цій дієті протягом усього періоду лікування Симвастатом.

Симвастат призначається для перорального прийому один раз на добу – увечері. Таблетки можна приймати натщесерце або після їжі.

Дозування Симвастату мусить бути ретельно пристосованим до індивідуальних вимог та реакцій пацієнта. Концентрації ліпопротеїну у сироватці слід регулярно перевіряти протягом усього періоду лікування Симвастатом.

Дорослі.

Звичайна підтримуюча доза становить 5 - 80 мг на добу, з прийомом увечері. Доза може збільшуватись  з  інтервалами  не  менше 4 тижнів доти, доки не буде спостерігатись бажаний ефект стосовно концентрацій ліпопротеїну або буде досягнута максимальна добова доза 80 мг.

Зменшення дози Симвастату може бути предметом розгляду у випадку, коли концентрації холестерину у сироватці крові зменшились нижче бажаного наміченого рівня. Доза на рівні 80 мг рекомендується для призначення пацієнтам з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень.

Гіперхолестеринемія

Звичайна початкова доза Симвастату у дорослих становить 10 - 20 мг на добу з прийомом єдиної дози увечері. У пацієнтів, які потребують значного зниження концентрацій ЛПНЩ-холестерину (наприклад, понад 45 %), лікування Симвастатом може починатись з дози 20 - 40 мг на добу з одноразовим прийомом увечері. Узгодження дозування – за умови такої необхідності – слід здійснювати, як це описано вище.

Гомозиготна „сімейна” гіперхолестеринемія

Рекомендована доза Симвастату становить 40 мг на добу з прийомом увечері або 80 мг на добу з прийомом трьома окремими порціями 20 мг, 20 мг та 40 мг увечері. Симвастат можна застосовувати як доповнення до іншого методу лікування з метою зменшення рівня ліпідів (наприклад, аферез ліпопротеїнами низької щільності (ЛПНЩ) у цих пацієнтів або як альтернатива у випадках, коли така терапія недоступна.

Профілактика серцево-судинних патологій

Звичайна доза Симвастату становить 20 - 40 мг на добу з прийомом усієї дози увечері у пацієнтів з високим ризиком ішемічної хвороби серця (ІХС, без гіперліпідемії або за наявності такої). Терапія лікарським препаратом може починатись одночасно з дієтою та фізичними вправами. Узгодження дозування – за умови такої необхідності – слід здійснювати, як це описано вище.

Додаткова  одночасна терапія

Симвастат ефективний сам і в комбінації з речовинами, що посилюють екскрецію жовчної кислоти (колестирамін, колестипол). У випадку одночасного застосування агентів для зниження рівня холестерину, таких як  колестипол та колестирамін, симвастатин потрібно приймати за дві години до або не пізніше, ніж через чотири години після прийому силікагелів для запобігання зниженню абсорбції Симвастату.

Оскільки існує наростаючий ризик міопатії протягом додаткової терапії, пацієнти при одночасному прийомі з Симвастатом одержують циклоспорин, початкова доза якого має становити 5 мг на добу; доза Симвастату не може перевищувати 10 мг на добу у пацієнтів, які приймають таку додаткову терапію. Застосування Симвастату разом з файбер-протеїнами (фібратами) або антиліпемічними дозами (1 г або більше на добу) нікотинаміду у загальному випадку слід уникати; отже, якщо Симвастат застосовується одночасно з фібратами або нікотинамідом, то доза Симвастату не може перевищувати 10 мг на добу. У пацієнтів, які приймають аміодарон або верапаміл разом з Симвастатом, доза Симвастату не може перевищувати 20 мг на добу.

Літні пацієнти.

В цьому випадку немає жодної необхідності в коректуванні дози.

Вибір дози у випадку порушення функції нирок.

Оскільки Симвастат не зазнає суттєвого виведення з організму нирками, модифікація дози не є необхідною у пацієнтів з незначними або помірними порушеннями функції нирок. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв.) Симвастат слід призначати з особливою обережністю, початкова терапія з застосуванням цього препарату має здійснюватись за умови пильного моніторингу та при добових дозах 5 мг.

Вибір дози у разі порушення функції печінки.

Оскільки Симвастат зазнає метаболізму переважним чином у печінці та в потенціалі може накопичуватись у плазмі пацієнтів з порушеннями функції печінки, то цей лікарський препарат пацієнтам, які споживають значні кількості алкоголю та/або мають в анамнезі порушення функції печінки, має призначатись з обережністю, і такі пацієнти мусять перебувати під пильним моніторингом протягом усього часу тривалості терапії Симвастатом. Симвастат не можна застосовувати у пацієнтів з активними порушеннями функції печінки або з нез’ясованими, стійкими підвищеними концентраціями амінотрансферази у сироватці крові.

Побічні реакції.

Порушення кровоносної та лімфатичної системи

Зрідка: анемія.

Порушення імунної системи

Зрідка: зрідка повідомлялось про очевидний синдром гіперчутливості, який  включає такі ознаки: ангіоневротичний алергічний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, дерматоміозит, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, зростання швидкості осідання еритроцитів, артрит та артралгія, кропив’янка (алергічний висип), фоточутливість, гарячка, гіперемія, диспное (задишка) та відчуття дискомфорту.

Порушення функції нервової системи

Можливі: головний біль.

Зрідка:  парестезія, запаморочення, периферична нейропатія (захворювання нервової системи).

Порушення шлунково-кишкової функції

Часто: констипація, біль в ділянці живота, метеоризм, нудота.

Можливі: диспепсія, діарея.

Зрідка:  блювання, панкреатит.

Гепатобіліарні порушення

Зрідка:  гепатит/жовтяниця.

Захворювання шкіри та підшкірних тканин

Можливі: екзантема (шкірний висип), висип, прурит (свербіж).

Зрідка:  алопеція (випадіння волосся).

Ураження скелетних м’язів, сполучних тканин та кісток

Зрідка:  міопатія, міалгія, судоми м’язів, гострий некроз скелетних м’язів (рабдоміоліз).

Загальні ураження та ситуаційні умови призначення

Можливі: астенія.

Дані лабораторних досліджень

Зрідка:  підвищення рівня трансаміназ (аланін-амінотрансфераза, аспартат-аміноторансфераза, γ-глутаміл-транспептидаза), підвищення рівня лужної фосфатази; наростання рівня КК у сироватці.

Передозування.

Специфічні симптоми відсутні. Слід вжити загальноприйнятних терапевтичних заходів та призначити моніторинг функції печінки.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Симвастат протипоказаний в період вагітності у зв’язку з відсутністю даних щодо безпеки застосування препарату у вагітних жінок.

Немає жодних доступних даних про виділення симвастатину або його метаболітів у грудне молоко. Оскільки симвастатин може спричинювати серйозні несприятливі реакції у дітей, лікування препаратом в період годування груддю не рекомендується.

Діти.

Застосування симвастатину у дітей (до 18 років) не рекомендується, оскільки відсутні результати досліджень з безпеки та ефективності.

Особливості застосування.

Міопатія/Гострий некроз скелетних м’язів (рабдоміоліз)

Симвастатин та інші інгібітори ГМГ-КoA (3-гідрокси-3-метил- глутарил кофермент А) редуктази періодично спричинюють міопатію, яка проявляється у вигляді болю або слабкості м’язів, які пов’язані з стрімким зростанням рівня креатинкінази (КК) (> 10 разів вище нормальної межі). Рабдоміоліз – гострий некроз скелетних м’язів (характеризується болем у м’язах з помітним наростанням [більше ніж у 10 разів вище нормальної межі] концентрації КК у сироватці та наростанням концентрації креатиніну у сироватці [супроводжується появою сечі бурого кольору та сечової паралітичної міоглобінурії]), з гострою нирковою недостатністю або без такої, з вторинною паралітичною міоглобінурією (хвороба Мейєр-Бетца) - спостерігався надзвичайно рідко. М’язова дія залежить від дози, а ризик виникнення міопатії, очевидно, наростає у пацієнтів, які одержують підвищені дози статинів (моніторинг стану м’язових ферментів мусить бути посилений). Усі пацієнти, які починають терапевтичне лікування симвастатином або у яких дози симвастатину були збільшені, мають бути попереджені про ризик виникнення міопатії та негайно  повідомляти про будь-який нез’ясований біль у м’язах, їх болючість та слабкість.

Клінічні лікарі мають призначати статини з обережністю пацієнтам з факторами схильності до гострого некрозу скелетних м’язів. З метою встановлення базового початкового значення вимірювання рівня КК слід проводити перед початком лікування у наступних ситуаціях: порушення функції нирок; гіпотиреоз (зниження функції щитоподібної залози); особиста або сімейна  історія  хвороби зі спадковими порушеннями мускулатури; дотеперішні випадки токсичності м’язів внаслідок дії статину або фібрату; зловживання алкоголем; у літніх пацієнтів (у віці понад 70 років). В таких ситуаціях мусить бути врахованим ризик лікування – з огляду на можливу користь – , а також рекомендується здійснювати клінічний моніторинг. Якщо пацієнт раніше мав досвід порушення роботи м’язів статином або фібратом, то лікування різними представниками цього класу слід починати з дотриманням заходів безпеки. Якщо рівень КК суттєво підвищується в порівнянні з базовими значеннями (більше ніж у 5 разів вище за норму), то починати лікування не можна.

Виникнення та тяжкість перебігу міопатії наростають при одночасному застосуванні інгібіторів ГМГ-КoA- редуктази разом з лікарськими препаратами, які можуть спричинювати міопатію самостійно, такими, наприклад, як гемфіброзил та інші фібрати, а також при застосуванні ніацину (нікотинової кислоти) в дозах, що знижують рівень ліпідів (≥ 1 г/добу). Симвастатин та інші інгібітори зазнають метаболізму під дією ферментів цитохрому Р₄₅₀ ізоформи 3А4 (GYP3A4). Деякі лікарські препарати, які при застосуванні в терапевтичних дозах помітно уповільнюють метаболізм за такою схемою, можуть суттєво піднімати рівень інгібіторів ГМГ-КoA- редуктази в плазмі, а це підвищує ризик розвитку міопатії. До цієї групи належать циклоспорин, азольні протигрибкові препарати ітраконазол та кетоконазол, макролідні антибіотики, телітроміцин, еритроміцин та кларитроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, делавірдин, аміодарон, блокатор каналів кальцію верапаміл та антидепресант нефазодон. Отже, з огляду на дію інгібіторів ГМГ-КoA- редуктази, застосування симвастатину разом з ітраконазолом, кетоконазолом, інгібіторами ВІЛ-протеази, еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном протипоказане. Якщо лікування ітраконазолом, кетоконазолом, еритроміцином, кларитроміцином або телітроміцином є неминучим, то на період курсу лікування терапію симвастатином слід припинити. Більше того, слід бути особливо обережними у випадку застосування комбінованого лікування симвастатином разом і іншими інгібіторами ГМГ-КoA- редуктази, що відзначаються слабшою дією: циклоспорин, верапаміл, дилтіазем. Добова доза симвастатину не може перевищувати 10 мг у пацієнтів, які одночасно проходять лікування циклоспорином, даназолом, гемфіброзилом або ніацином в дозах, що знижують рівень ліпідів (≥ 1 г/добу). Комбінованого лікування симвастатином та гемфіброзилом слід уникати, навіть якщо здається, що користь від подібного лікування переважає потенційний ризик застосування такої комбінації лікарських препаратів. Вигоди від комбінованого використання симвастатину у добовій дозі 10 мг разом з іншими фібратами (за винятком фенофібрату), ніацином, циклоспорином або даназолом слід ретельно зважувати в порівнянні з потенційним ризиком застосування цієї комбінації. Обережність слід виявляти у випадках, коли призначено фенофібрат разом з симвастатином, оскільки кожен з препаратів може спричинити міопатію при його окремому застосуванні. Комбінованого застосування симвастатину в добових дозах понад 20 мг разом з аміодароном або верапамілом слід уникати, навіть якщо здається, що користь переважає наростаючий ризик виникнення міопатії.

Слід уникати також споживання грейпфрутового соку разом зі симвастатином.

Терапію симвастатином слід тимчасово припинити на п’ять днів до серйозного хірургічного втручання.

Рівень КК непотрібно вимірювати після інтенсивних фізичних вправ або за наявності іншої ймовірної альтернативної причини підвищення рівня КК, оскільки це ускладнює інтерпретацію одержаних результатів. Якщо рівень КК суттєво піднявся над базовим значенням (більше ніж у 5 разів вище нормального граничного показника), то слід провести повторне вимірювання цього рівня протягом наступних 5 - 7 днів для підтвердження одержаних раніше результатів. Якщо виникає біль у м’язах, слабкість або судоми під час лікування пацієнта статином, то слід вимірювати зазначені рівні КК.  Якщо буде виявлено, що цей рівень – за  відсутності інтенсивних фізичних вправ – помітно підвищився (більше ніж у 5 разів вище нормального граничного показника), то лікування слід призупинити. Якщо м’язові симптоми виявляються серйозними та при цьому викликають щоденний дискомфорт, навіть якщо рівень КК менш ніж у 5 разів перевищує нормальний граничний показник, можна розглядати питання про призупинення лікування. Якщо видається, що міопатія виникла з будь-якої іншої причини, то лікування слід припинити. Коли симптоми зникнуть, а рівень КК повернеться до нормального значення, то може бути рекомендоване повторне застосування статину або застосування альтернативного статину при найнижчій дозі та за умови ретельного моніторингу.

Дія на печінку

Якщо рівень трансаміназ у сироватці має тенденцію до підвищення, зокрема, якщо його показники зростають більш ніж у три рази понад нормальне граничне значення, застосування Симвастату слід припинити.

Рекомендується проводити тестування функції печінки до початку лікування, а також потім, згідно з  клінічними  показаннями.  У  пацієнтів,  які  проходили титрування для одержання дози 80 мг, слід проводити додатковий тест до титрування, через три місяці після титрування для дози 80 мг та періодично в наступний період (наприклад, один раз на півроку) протягом першого року лікування.

Препарат може використовуватись за умови дотримання обережності у пацієнтів, які споживають значні кількості алкоголю. Як і стосовно інших препаратів, що знижують рівень ліпідів, повідомлялось про помірне (менш ніж у 3 рази понад нормальний граничний показник) підвищення концентрації трансаміназ у сироватці після терапії симвастатином. Ці зміни, які ставали помітними невдовзі після початку лікувальної терапії симвастатином, часто були тимчасовими і скороминущими, вони не супроводжувались будь-якими іншими негативними симптомами і не вимагали припинення лікування.

Порушення функції нирок

Симвастатин може застосовуватись лише за умови дотримання обережності відносно до пацієнтів з серйозними порушеннями функції нирок (швидкість очищення креатиніну < 30 мл/хв).

Допоміжні речовини

Симвастат у таблетках, вкритих плівковою оболонкою, містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами інтолерантності до галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не можуть приймати цей лікарський препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Симвастат не впливає або впливає дуже незначно на здатність керувати автомобілем та роботу з іншими механізмами. Отже, якщо передбачається керування автомобілем або робота з машинами, то слід брати до уваги, що повідомлення про можливе запаморочення траплялись дуже рідко. 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодія з лікарськими препаратами для зниження рівня ліпідів, які можуть спричинювати міопатію при окремому застосуванні

Якщо одночасно з симвастатином застосовується гемфіброзил та інші фібрати та ніацин у дозах, що знижують рівень ліпідів у плазмі (не менше 1 г на добу), то ризик виникнення міопатії наростає, і застосування конкурентів слід уникати. До того ж результатом такої фармакокінетичної  взаємодії з гемфіброзилом є підвищення рівня симвастатину у плазмі. Отже, якщо Симвастат застосовується в комбінації з фібратами або ніацином, то добова доза Симвастату не може перевищувати 10 мг.

Взаємодія з цитохромом Р₄₅₀ 3А4

Симвастатин являє собою живильне середовище для цитохрому Р₄₅₀ 3А4. Сильнодіючі інгібітори цитохрому Р₄₅₀ 3А4 підвищують ризик виникнення міопатії через наростання активності інгібітора ГМГ-КoA- редуктази у плазмі протягом лікування симвастатином. Такі інгібітори мають у своєму складі ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцином, інгібітори ВІЛ-протеази та нефазодон. Комбінація цих лікарських препаратів протипоказана. Слід бути обережними у тих випадках, коли проводиться комбіноване лікування симвастатином та іншими інгібіторами HMG-CoA- редуктази, що проявляють слабшу дію: циклоспорином, верапамілом, аміодароном, дилтіаземом.

Добова доза симвастатину не може перевищувати 10 мг у пацієнтів, які проходять одночасне лікування циклоспорином. Навіть якщо й механізм залишається не повністю з’ясованим, циклоспорин продемонстрував збільшення площі під кривою інгібіторів ГМГ-КoA- редуктази.

Ризик виникнення міопатії та гострого некрозу скелетних м’язів наростає при одночасному використанні аміодарону або верапамілу разом з високими дозами симвастатину. Добова доза симвастатину не може перевищувати 20 мг у пацієнтів, які проходять одночасне лікування аміодароном чи верапамілом, навіть якщо користь від застосування переважає можливий ризик виникнення міопатії та гострого некрозу скелетних м’язів.

Добова доза симвастатину не може перевищувати 40 мг у пацієнтів, які проходять одночасне лікування дилтіаземом, навіть якщо користь переважає можливий ризик виникнення міопатії та гострого некрозу скелетних м’язів.

Ризик виникнення міопатії та гострого некрозу скелетних м’язів наростає при одночасному використанні аміодарону або верапамілу разом з високими дозами симвастатину.

Дія симвастатину на фармакокінетику інших лікарських препаратів

Симвастатин не справляє впливу на інгібіторні властивості ферментів Р₄₅₀ 3А4. Таким чином, симвастатин не дає підстав очікувати його впливу на концентрацію в плазмі лікарських препаратів, метаболізм яких проходить за допомогою ферментів Р₄₅₀ 3А4.

Пероральні антикоагулянти

Повідомлялось про збільшення протромбінового часу (ПЧ) та/або появу очевидної клінічної кровотечі у пацієнтів, які приймали кумаринові антикоагулянти (наприклад, варфарин) одночасно з різними статинами.

Дигоксин 

Одночасне застосування дигоксину та симвастатину призводить в результаті до підвищення на 10 - 20 % концентрації дигоксину у плазмі.

Фармакологічні властивості.

 Фармакодинаміка. Інгібітори ГМГ-КoA- редуктази (статини) являють собою антиліпідемічні агенти, які конкурентно пригнічують ГМГ-КoA- редуктазу, фермент, який справляє каталітичну дію на конверсію ГМГ-КoA- редуктази в мевалонову кислоту, ранній попередник холестерину.

Симвастатин являє собою синтетичний агент для зниження рівня ліпідів у крові, який походить від продукту ферментації гриба Aspergillus terreus. Після перорального прийому симвастатин, який є неактивним лактоном, зазнає гідролізу з утворенням, відповідно, бета-гідроксикислоти. Цей основний метаболіт симвастатину діє як інгібітор 3-гідрокси-3-метил-глутарил-коферменту                      А- (ГМГ-КoA) –редуктази, яка справляє каталітичну дію на перший етап біосинтезу холестерину, який лімітує швидкість всієї реакції. Як було з’ясовано в процесі клінічних досліджень, при добовій дозі від 10 до 80 мг симвастатин знижує рівень холестерину в плазмі, рівні холестерину ЛПНЩ і ЛПДНЩ. Симвастатин також спричиняє незначне підвищення рівня ЛПВЩ-холестерину, що, відповідно, веде до зменшення співвідношення ЛПНЩ/ЛПВЩ та співвідношення  загальна кількість холестерину/ЛПВЩ. Зменшує рівень концентрації тригліцериду у плазмі. Лікування симвастатином   також веде до суттєвого зниження аполіпопротеїну В (Аро-В).

Симвастатин виявився досить ефективним для зниження рівня загального та ЛПНЩ-холестерину у плазмі у випадку гетерозиготної сімейної та несімейної гіперхолестеринемії та при змішаній гіперліпідемії, в тих випадках, коли, зокрема, рівень холестерину був підвищений. Чіткий ефект простежувався протягом двох тижнів, а максимальна терапевтична реакція була досягнута протягом 4-6 тижнів. Чутливість до препарату підтримувалась шляхом безперервного лікування. Повернення загальної концентрації холестерину до показників, зареэстрованих перед початком лікування, спостерігалось в разі припинення лікування симвастатином.

Незважаючи на те, що холестерин є вихідним матеріалом для всіх стероїдних гормонів, симвастатин не продемонстрував жодного клінічного впливу на утворення стероїдів. Симвастатин не виявив себе як причину наростання жовчної літогенності (утворення каменів у жовчних шляхах) та, як наслідок такого факту, від нього не слід очікувати збільшення числа випадків жовчокам’яної хвороби.

Симвастатин зменшує ризик загальної смертності та ризик смертності від ішемічної хвороби серця, а також ризик серйозних коронарних порушень і настання інфаркту міокарда.

Фармакокінетика. Симвастатин являє собою неактивний лактон, який легко і повністю гідролізує in vivo з утворенням відповідної бета-гідроксикислоти, сильнодіючого інгібітору ГМГ-КoA-редуктази. Гідроліз відбувається головним чином у печінці, швидкість гідролізу в плазмі людини дуже незначна. Симвастатин добре абсорбується. Показник біологічної доступності активних інгібіторів становить менше 5%. Максимальні концентрації активних інгібіторів у плазмі досягаються приблизно через 1-2 години після прийому препарату. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію. Фармакокінетичні дослідження стосовно одиничних та багатократних доз симвастатину продемонстрували, що накопичення лікарського препарату відбувається після застосування багаторазових доз. Ступінь зв’язування з білком симвастатину та його активного метаболіту становить понад 95%. Основними метаболітами симвастатину в плазмі людини є симвастатин-гідроксикислота та чотири інші, менш активні метаболіти. Після перорального застосування радіоактивний симвастаиін на 13% виділявся в сечу і на 60% у кал протягом 96 годин після прийому препарату. Радіоактивність, виявлена у калі, складалась з метаболітів, виведених жовчними шляхами, та з незміненого лікарського препарату, а також з неабсорбованого лікарського препарату.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, подвійно опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору з рискою з одного боку.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ºС.

Упаковка. 

По 10 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

«Хемофарм» АД, Сербія.

Місцезнаходження.

Сербія, 26300, м. Вршац, Белградський шлях б/н.