ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СИМВАСТАТИН ЛІКОНСА

(SIMVASTATIN LICONSA)

 

 

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: simvastatin;

2,2-диметилбутирова кислота, 8-ефір з [(4R,6R)-6-2-[(1S,2S,6R,8S,8αR)-1,2,6,7,8,8a-гек-сагідро-8-гідрокси-2,6-диметил-1-нафтил]етил]тетрагідро-4-гідрокси-2Н-піран-2-оном;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, круглої форми, білого кольору;

склад:  1 таблетка містить 10 мг, 20 мг або 40 мг симвастатину;

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кросповідон, бутилгідроксіанізол, кислота аскорбінова, кислота лимонна (ангідрид), магнію стеарат, оболонка (гіпромелоза, триацетин, титану діоксид).

 

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічний засіб – інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. КОД АТС  С10А  А01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Гіполіпідемічний засіб, отриманий синтетичним  способом з продукту ферментації Aspergillus terreus, є неактивним лактоном, в організмі зазнає перетворень  з утворенням гідроксикислотного  похідного.  Активний метаболіт інгібує 3-гідрокси-3-метил-глутарил-КоА-редуктазу (ГМГ-КоА-редуктазу), фермент, що каталізує початкову стадію утворення мевалонату з ГМГ-КоА. Оскільки   перетворення ГМГ-КоА в мевалонат являє собою початковий етап  синтезу холестерину, то застосування симвастатину не спричиняє накопичення в організмі потенційно токсичних стеролів. ГМГ-КоА легко метаболізується до ацетил-КоА, який бере участь у багатьох процесах синтезу в організмі.

Симвастатин спричиняє зниження вмісту в плазмі крові загального холестерину (у випадках гетерозиготної сімейної та несімейної форм гіперхолестеринемії, при змішаній гіперліпідемії, коли підвищений вміст холестерину  є фактором ризику), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) та тригліцеридів (ТГ).

Дещо підвищує вміст ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) і зменшує співвідношення ЛПНЩ/ ЛПВЩ та загальний холестерин/ ЛПВЩ.

Початок прояву ефекту – через 2 тижні від початку застосування препарату, максимальний терапевтичний ефект досягається через 4 – 6 тижнів. Ефект від застосування препарату триває при продовженні лікуванння, при припиненні терапії вміст холестерину поступово повертається до початкового рівня.

Фармакокінетика.

Абсорбція симвастатину висока. Після застосування всередину максимальна концентрація в плазмі крові досягається  приблизно  через 1,3 – 2,4 години і знижується на 90% через 12 годин після першого його прийому. Зв’язування з білками плазми   крові – близько  95%.

Симвастатин метаболізується в печінці, має ефект “першого проходження”, гідролізується з утворенням активного похідного, виявляються також інші активні та неактивні метаболіти.

Виводиться переважно з каловими массами (60%) у вигляді метаболітів. Близько 10 – 15%  виводиться нирками в неактивній формі.

 

Показання для застосування.

Гіперхолестеринемія:

• первинна гіперхолестеринемія (тип IIa і IIb) при неефективності дієтотерапії та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження і зниження маси тіла) у пацієнтів з підвищеним ризиком виникнення коронарного атеросклерозу;
• комбінована дисліпідемія та гіпертригліцеридемія, що не піддаються корекції за допомогою дієти та фізичних навантажень.

Ішемічна хвороба серця:

• для вторинної профілактики ускладнень ішемічної хвороби серця (ІХС) та інших серцево-судиних ускладнень. 

 

Спосіб застосування та дози.

До початку лікування Симвастатином Ліконса пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринову дієту, якої він має дотримуватися протягом всього часу лікування.

Симвастатин  Ліконса    слід  застосовувати  всередину  1  раз  на добу, ввечері, запиваючи  достатньою кількістю  води.

Час  прийому препарату не слід пов’язувати з прийомом їжі.

Для лікування гіперхолестеринемії рекомендована початкова доза Симвастатину Ліконса   становить від 10 мг 1 раз на добу, ввечері. При необхідності збільшення  дози слід  проводити з інтервалами в 4 тижні. У більшості пацієнтів оптимальний ефект досягяється при застосуванні препарату в дозах до 20 – 40 мг на добу.  Максимальна  добова доза – 80 мг.

У хворих на гомозиготну спадкову гіперхолестеринемію рекомендована добова доза Симвастатину Ліконса становить 40 мг на добу, ввечері, або 80 мг на добу в три прийоми  (20 мг вранці, 20 мг вдень і 40 мг ввечері).

Для вторинної профілактики ішемічної хвороби серця (ІХС) ефективні дози Симвастатину Ліконса становлять 20 – 40 мг на добу.  Рекомендована початкова доза у таких хворих – 20 мг на добу. Корекцію дози необхідно проводити  з інтервалами в 4 тижні, при необхідності дозу можна збільшити до 40 мг на добу.

При показниках ЛПНЩ менше 75 мг/дл (1,94 ммоль/л) і показниках загального холестерину плазми крові менше 140 мг/дл (3,6 ммоль/л) дозу препарату необхідно  зменшити.

У хворих літнього віку та у хворих з легким або помірно вираженим ступенем ниркової недостатності  дозування  препарату змін не потребує.

При одночасному прийомі пацієнтами циклоспорину, фібратів чи нікотинової кислоти максимальна доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу.

Хворим з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв)  дозу Симвастатину Ліконса вище 10 мг на добу слід застосовувати дуже обережно.

Для пацієнтів, що застосовують аміодарон або верапаміл одночасно з Симвастатином Ліконса, добова  доза Симвастатину Ліконса не повинна перевищувати 20 мг.

 

Побічна дія.

Травний тракт: можливий біль у животі, запор, метеоризм,  нудота,  діарея, панкреатит, блювання, гепатит, підвищення активності «печінкових» ферментів, лужної фосфокінази та креатинфосфокінази (КФК).

Нервова система та органи чуття: астенічний синдром, головний біль, запаморочення, безсоння, м’язові судоми, парестезії, периферична нейропатія, порушення чіткості  зору, порушення смакових відчуттів.

Алергічні та імунопатологічні реакції: ангіоневротичний набряк, ревматична поліміалгія, васкуліт, тромбоцитопенія, збільшення ШОЕ, гарячка, артрит, кропив’янка, фотосенсибілізація, гіперемія шкіри, припливи, задишка, вовчакоподібний синдром, еозинофілія.

Дерматологічні реакції: зрідка шкірні висипи, свербіж, алопеція, дерматоміозит.

З боку опорно-рухового апарату: міопатія, міалгія, м’язові судоми, слабкість; зрідка–рабдоміоліз.

Інші: анемія, відчуття серцебиття, гостра ниркова недостатність (як наслідок рабдоміолізу), зниження потенції.

 

Протипоказання

-  підвищена чутливість до симвастатину  або інших компонентів препарату (у тому числі спадкова чутливість до лактози), а також до інших препаратів статинового ряду (інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази) в анамнезі;

-  захворювання печінки в активній фазі, стійке підвищення активності «печінкових» ферментів невизначеної етіології;

-   порфірія;

-   захворювання скелетної мускулатури (міопатія);

-   вік  до 18 років (ефективність та безпека не  встановлені);

-   вагітність та годування груддю.

 

Передозування.

В жодному з відомих випадків передозування специфічних симптомів виявлено не було.

Лікування. Слід спровокувати блювання, прийняти активоване вугілля. Необхідно контролювати функції печінки та нирок, рівень КФК у сироватці крові.

При розвитку міопатії з рабдоміолізом та гострої ниркової недостатності (що може бути дуже рідко) слід негайно припинити прийом препарату та ввести хворому діуретик і натрію бікарбонат (внутрішньовенна інфузія). При необхідності показаний гемодіаліз.

Рабдоміоліз  може спричинити гіперкаліємію, яку можна усунути внутрішньовенним введенням кальцію хлориду або кальцію глюконату, інфузією глюкози з інсуліном, використанням калієвих іонообмінників або, в тяжких випадках,  за допомогою гемодіалізу.

 

Особливості  застосування.

Перед початком терапії  і в подальшому необхідно регулярно проводити  дослідження функції печінки (контролювати активність «печінкових» ферментів кожні 6 тижнів протягом перших 3 місяців лікування, потім кожні 8 тижнів до кінця першого року лікування, у подальшому – 1 раз на півроку). При підвищенні доз необхідно проводити тест для визначення функції печінки. При підвищенні дози до 80 мг необхідно проводити тест кожні 3 місяці. У випадку стійкого підвищення активності трансаміназ  (в 3 рази  порівняно з верхнею межею норми) прийом Симвастатину Ліконса необхідно припинити.

Симвастатин Ліконса, як й інші інгібітори  ГМГ-Ко-А- редуктази, не слід застосовувати при підвищеному ризику розвитку рабдоміолізу та нирковій недостатності (на фоні тяжкої гострої інфекції, артеріальної гіпотензії, запланованого  великого хірургічного втручання, травм, тяжких метаболічних ендокринологічних  порушень).

У пацієнтів зі зниженою функцією щитовидної залози (гіпотиреоз) або при наявності деяких захворювань нирок (нефротичний синдром) при підвищенні рівня  холестерину слід спочатку  проводити терапію основного захворювання.

Симвастатин Ліконса   з обережністю  призначають особам, які зловживають алкоголем та/або мають в анамнезі захворювання печінки.

До початку і під час лікування пацієнт має дотримуватись гіпохолестеринової дієти.

Одночасний прийом грейпфрутового соку може посилити ступінь вираженості побічних явищ, пов’язаних з прийомом Симвастатину Ліконса, тому слід уникати їх одночасного застосування.

Симвастатин Ліконса має помірний ефект  відносно зниження рівня тригліцеридів, тому його не призначають у випадках, коли гіпертригліцеридемія  має першочергове значення (наприклад, при I, IV та V типах гіперліпідемії).

Лікування Симвастатином Ліконса  може спричиняти міопатію, що призводить до рабдоміолізу та розвитку ниркової недостатності.  

Всіх пацієнтів, що починають терапію Симвастатином Ліконса, а також пацієнтів, яким необхідно збільшити дозу препарату, слід попередити про можливість виникнення міопатії та необхідність терміново звернутися до лікаря у випадку виникнення незрозумілого (невизначеного) болю, болючості у м’язах, млявості чи м’язової слабкості, особливо коли це супроводжується нездужанням чи гарячкою. Терапія препаратом повинна бути терміново припинена, якщо міопатію діагностовано чи вона передбачається.

З метою діагностування розвитку міопатії рекомендовано регулярно проводити визначення величини  КФК (креатинфосфокінази).

При лікуванні Симвастатином Ліконса можливе підвищення вмісту                                                                                                  сироваткової КФК, що слід враховувати при диференційованій діагностиці болю за грудниною. Критерієм відміни препарату є збільшення вмісту  КФК у сироватці крові більш ніж у 10 разів відносно верхніх  меж норми. У хворих з міалгією, міастенією та/або при  вираженому підвищенні активності КФК лікування препаратом припиняють.

У випадку пропуску чергової дози препарат необхідно застосувати якомога швидше. Якщо настав час прийому наступної дози, подвоювати її не слід.

Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю лікування проводять під контролем функції нирок.

Тривалість застосування  препарату визначається  лікарем індивідуально.

З обережністю призначають препарат хворим, що зловживають алкоголем, пацієнтам після трансплантації органів, яким проводиться терапія імунодепресантами (у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення рабдоміолізу та ниркової недостатності); при станах, що можуть призвести до розвитку вираженої недостатності функції нирок, таких як артеріальна гіпотензія, гострі інфекційні захворювання тяжкого перебігу, виражені метаболічні та ендокринні порушення, порушення водно-електролітного балансу, хірургічні втручання (у тому числі стоматологічні) або травми; пацієнтам зі зниженим чи  підвищеним тонусом  скелетних  м’язів невизначеної етіології; епілепсії.

 

Вагітність та період годування груддю

Симвастатин Ліконса протипоказаний вагітним, оскільки може виявляти несприятливий вплив на плід у зв’язку з тим, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази гальмують синтез холестерину, а холестерин та інші продукти його синтезу відіграють значну роль у розвитку  плода,  включаючи синтез стероїдів і клітинних мембран.

Застосування Симвастатину Ліконса не рекомендується у жінок репродуктивного віку, що не користуються  контрацептивними засобами.

Якщо в процесі лікування настала вагітність, препарат має бути відмінено, а жінку необхідно попередити про можливу загрозу  для плода.

Інформація щодо виділення симвастатину з материнським молоком відсутня. Зважаючи на те, що багато лікарських засобів виділяються з материнським молоком і існує загроза розвитку  тяжких реакцій, годувати груддю дитину під час застосування препарату не рекомендується.

 

Вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами

Про несприятливий вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з  механізмами не повідомлялось.

 

Взаємодія  з  іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосування цитостатиків, протигрибкових засобів (кетоконазол, ітраконазол), фібрати (гемфіброзил), циклоспорин, нефазодон, високі дози нікотинової кислоти, імунодепресанти, макроліди (еритроміцин, кларитроміцин), телітроміцин,  інгібітори ВІЛ-протеази (ритонавір) підвищують ризик розвитку міопатії.

Циклоспорин або даназол: ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при одночасному призначенні циклоспорину або даназолу з високими дозами симвастатину.

Інші  гіполіпідемічні засоби, що можуть спричинити  розвиток  міопатії:

ризик розвитку міопатії підвищується  при одночасному призначенні інших гіполіпідемічних засобів – гемфіброзил та інші фібрати, а також ніацин (нікотинова кислота) у дозі ³ 1 г на добу.

Аміодарон та верапаміл: ризик розвитку міопатії підвищується при одночасному застосуванні аміодарону чи верапамілу з високими дозами симвастатину.

Дилтіазем: ризик розвитку міопатії незначно підвищується у пацієнтів, що отримують дилтіазем одночасно з симвастатином у дозі  80 мг.

Симвастатин потенціює дію пероральних антикоагулянтів (наприклад, фенпрокумону, варфарину) та збільшує ризик виникнення кровотеч, що потребує проведення контролю показників згортання крові до початку лікування, а також досить часто в початковий період терапії. Як тільки буде досягнуто стабільного рівня показника протромбінового часу чи Міжнародного Нормалізованого Співвідношення (МНС), його подальший контроль слід проводити з інтервалами, що рекомендуються для пацієнтів, які отримують терапію антикоагулянтами. При зміні дози або припиненні застосування симвастатину також слід проводити контроль протромбінового часу чи МНС за вищенаведеною схемою.

Терапія симвастатином не спричиняє змін протромбінового часу та ризику кровотеч у пацієнтів, що не застосовують антикоагулянти.

Симвастатин підвищує рівень дигоксину в плазмі крові.

Колестирамін та колестипол знижують біодоступність препарату (застосування симвастатину можливе через 4 год після прийому вказаних лікарських засобів, при цьому відзначається адитивний ефект).

Препарат ефективний як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні із секвестрантами жовчних  кислот.

Сок грейпфрута містить  один або більше  компонентів, що  інгібують CYP3А4 і можуть підвищувати концентрацію в плазмі крові засобів, які метаболізуються CYP3А4. Збільшення активності інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази після вживання 250 мл соку на добу є мінімальним і не має клінічного значення. Однак вживання більшого об’єму соку (більше 1 літра на добу) при застосуванні симвастатину значно збільшує рівень інгібуючої активності по відношенню до ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові. У зв’язку з цим необхідно уникати вживання соку грейпфрута у великих  кількостях.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при  температурі не вище  30 °C.

Термін придатності – 2 роки.

 

Умови відпуску. За рецептом.

 

Упаковка. По 14 таблеток дозою 10 мг або 20 мг у блістерах, по 2 блістери у пачку з картону. По 7 таблеток дозою 40 мг у блістерах, по 4 блістери у пачку з картону.

 

Заявник. “Ліконса, С.А.”, Іспанія.

 

Виробник. “Альтер, С. А.”, Іспанія

 

Адреса заявника.

“Ліконса, С.А.”, Іспанія.

Гран Віа Карлос ІІІ, 98 7˚ 08028, Барселона , Іспанія.