Сингуляр - 5 Листопада 2015 - Медична скарбниця
   
Неділя, 2016-12-04, 9:17 PM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2015 » Листопад » 5 » Сингуляр
1:00 PM
Сингуляр

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СИНГУЛЯР

(SINGULAIR)

 

 

Cклад:

діюча речовина: монтелукаст;

1 таблетка жувальна містить монтелукасту натрію 4,16 мг (еквівалент монтелукасту  4 мг);

допоміжні речовини: маніт (E 421), целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, оксид заліза червоний (Е 172), натрію кроскармелоза, ароматизатор вишневий, аспартам (E 951), магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки жувальні.

 

Фармакотерапевтична група. Протиастматичні засоби. Селективний і перорально активний блокатор лейкотрієнових рецепторів.

Код АТС R03D C03.

 

Клінічні характеристики.

 

Показання.

Дітям від 2 до 5 років:

  • додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою  β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються, при необхідності;
  • як альтернативний спосіб лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів у пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня, в яких не було нещодавно серйозних нападів астми, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлено непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів;
  • профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до кожного з компонентів препарату. Дитячий вік до 2 років.

 

Спосіб застосування та дози.

Застосовують внутрішньо дітям віком від 2 до 5 років. Препарат слід застосовувати дітям під наглядом дорослих. Для дітей, яким важко приймати жувальні таблетки, призначена гранульована форма препарату.

Дітям віком від 2 до 5 років необхідно приймати 1 жувальну таблетку 1 раз на добу ввечері за 1 годину до або через 2 години після прийому їжі. Індивідуальний підбір дози для даної вікової категорії не потребується.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції, зареєстровані під час клінічних досліджень з частотою від ≥ 1/100 до <1/10:

З боку нервової системи: головний біль.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі.

Загальні розлади: спрага.

Побічні реакції, зареєстровані у постмаркетинговому періоді:

З  боку  кровоносної і лімфатичної системи: тенденція до посилення кровоточивості.

З боку  імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія, еозинофільна інфільтрація печінки.

З боку психіки: порушення сну, у тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, гнів, нетерплячість, збудження, включаючи агресивну поведінку, тремор, депресії, дуже рідко - суїцидальні наміри та поведінка (спроби суїциду).

З  боку нервової  системи: млявість і запаморочення, парестезія/гіпоестезія, напади.

З  боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.

З  боку шлунково-кишкового тракту: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ сироватки (АЛТ, АСТ), холестатичний гепатит.

З боку шкіри і підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, гематома, кропив'янка, свербіж, висипання, нодозна еритема.

З  боку кістково-м'язової системи і сполучної тканини: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми.

Загальні розлади та місцеві реакції: астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк.

У поодиноких випадках під час лікування монтелукастом хворих астмою описано виникнення синдрому Чарг-Страуса (СЧС).

 

Передозування.

Жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань препаратом Сингуляр® немає. У дослідженнях хронічної астми монтелукаст призначали в дозах до 200 мг/день дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а при короткочасних дослідженнях – до 900 мг/день протягом приблизно одного тижня, клінічно значущі побічні реакції були відсутні.

При постмаркетинговому застосуванні та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гостре передозування препарату Сингуляр. Вони включали прийом препарату дорослими і дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг, дитина у віці 42 місяці). Отримані клінічні і лабораторні дані відповідали профілю безпеки для дорослих пацієнтів і дітей.

У більшості повідомлень про випадки передозування ніяких небажаних явищ не спостерігалося. Найчастіше спостерігалися побічні ефекти, що відповідали профілю безпеки  препарату Сингуляр® та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Не відомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Лікування симптоматичне.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату Сингуляр® під час вагітності не вивчалося. При призначенні препарату жінкам у період вагітності необхідно враховувати співвідношення користь/ризик.

За даними світового маркетингового досвіду, у дітей, матері яких приймали Сингуляр® під час вагітності, зрідка спостерігалися вроджені дефекти кінцівок. Більшість цих жінок приймало також і інші препарати від астми. Причинний зв'язок між цими випадками та прийманням препарату Сингуляр® не доведений.

Період годування груддю.

Не відомо, чи виводиться Сингуляр® у грудне молоко. Але оскільки у грудне молоко виводяться багато ліків, необхідно враховувати співвідношення користь/ризик при призначенні препарату жінкам у період годування груддю.

 

Діти. Застосовують дітям віком від 2 до 5 років. Дітям віком від 6 міс до 2 років застосовують препарат у вигляді гранул по 4 мг.

 

Особливості застосування.

Пацієнтів необхідно попередити, що Сингуляр® не слід застосовувати для зняття гострих астматичних нападів. Рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними ліками для зняття нападів. У випадку гострого нападу слід застосовувати інгаляційні бета-агоністи короткої дії. Пацієнтам необхідно якнайшвидше проконсультуватися з лікарем у випадку, якщо їм потрібна більша, ніж зазвичай, кількість інгаляцій бета-агоністів короткої дії.

Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдними препаратами.

Відсутні дані, які доводили б, що прийом пероральних кортикостероїдних препаратів можна зменшувати при одночасному прийомі монтелукасту.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи разом з клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарг-Страуса (гранульоматозний алергічний ангіїт), лікування якого проводиться за допомогою системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай, (але не завжди), були пов’язані зі зменшенням або відміною терапії кортикостероїдними препаратами. Імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов’язані з появою синдрома Чарг-Страуса, неможливо ані спростувати, ані підтвердити, тому лікарів необхідно попередити про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипання, погіршання легеневої симптоматики, ускладнення з боку серцевої системи та/або нейропатії. Пацієнтам, у яких розвивалися вищезгадані симптоми, необхідно пройти повторне дослідження, а схему їхнього лікування слід повторно переглянути.

Сингуляр® містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам, хворим на фенілкетонурію, необхідно брати до уваги, що кожна таблетка 4 мг містить фенілаланін у кількості, еквівалентній дозі фенілаланіну 0,674 мг.

Загальні рекомендації щодо застосування препарату.

Терапевтична дія препарату щодо контролю астматичних параметрів триває протягом дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати прийом препарату, навіть коли астма є контрольованою, а також під час загострення астматичного статусу.

Корегування дози у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого чи помірного ступеня чи нирковою недостатністю не потребується. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає, тому рекомендації щодо корегування дози відсутні.

Дозування препарату є однаковим для пацієнтів чоловічої та жіночої статі.

Сингуляр® у якості альтернативного способу лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів при персистуючій астмі легкого ступеня.

Монтелукаст не рекомендуєтся в якості монотерапії хворим із персистуючою астмою помірного ступеня. Рішення про використання  монтелукасту в якості альтернативного лікарського засобу по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдних препаратів для детей, хворих на персистуючу астму легкого ступеня, може бути прийняте лише для пацієнтів без тяжких астматичних нападів у недавньому анамнезі, що потребують перорального застосування кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, які не можуть приймати інгаляційні кортикостероїдні препарати.

Персистуюча астма легкого ступеня –  це астма, при якій прояв симптомів астми відбувається частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на добу, нічні напади спостерігаються частіше 2-х разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, між епізодами функція легень залишається у нормі. Якщо згодом (як правило, протягом 1 місяця) неможливо досягти задовільного контролю астми, слід оцінити необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, що базується на поетапній системі лікування астми. Контроль астми у пацієнтів необхідно періодично оцінювати.

Препарат Сингуляр® профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.

У хворих віком від 2 до 5 років бронхоспазм, викликаний фізичними навантаженнями, може бути основною ознакою персистуючої астми, що потребує лікування інгаляційними кортикостероїдними препаратами. Стан пацієнта слід оцінювати на 2–4 тижні після початку лікування монтелукастом. Якщо не спостерігається задовільного результату лікування, слід прийняти рішення про додаткове чи інше лікування.  

Лікування препаратом Сингуляр® порівняно з іншими способами лікування астми.  Якщо лікування препаратом Сингуляром ® проводиться як додаткова терапія до лікування інгаляційними кортикостероїдними препаратами,  не можна різко вводити Сингуляр® замість інгаляційних кортикостероїдів.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не очікується вплив монтелукасту на здатність керування автомобілем або іншими механізмами. Проте в поодиноких випадках, у окремих пацієнтів може виникати запаморочення або сонливість, тому під час прийому препарату слід утримуватися від керування автомобілем або іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Сингуляр® можна призначати разом з іншими препаратами для профілактики або тривалого лікування астми. При дослідженні взаємодії між лікарськими засобами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала значного клінічного впливу на фармококінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, котрі одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 %. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся СYР 3А4, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР 3А4, наприклад, фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає  значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього фермента (наприклад, паклітакселу, розіглітазону та репаглініду).

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі про-астматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), присутніми в дихальних шляхах людини, і викликають таку реакцію як бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів.

Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв'язується з CysLT1-рецепторами. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію в астматичних пацієнтів, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза  5 мг спричиняє значну блокаду  стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом  2 годин після перорального призначення; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами.

Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У окремому дослідженні прийом монтелукасту значно зменшувало число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння). У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 до 14 років монтелукаст, у порівнянні з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові та покращує клінічний контроль астми.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується. Після вживання натщесерце препарату у формі жувальних таблеток у дозі 4 мг Cmax у дітей віком від 2 до

5 років досягається через 2 години. Cmax на 66 % вище, а Сmin – нижче порівняно зі значеннями, отриманими для дорослих при прийомі таблеток 10 мг.

Розподіл

Понад 99 % монтелукасту зв'язується з білками плазми. Обсяг розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до 11 літрів. При досліджені позначеного монтелукасту проходження через гематоенцефалічний бар'єр було мінімальним.  У всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після дози також виявилися мінімальними.

Метаболізм

Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях із терапевтичними дозами концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що цитохроми Р450 3А4, 2А 6 і 2С9 беруть участь у метаболізмі монтелукасту. На підставі результатів подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показано, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення

Кліренс монтелукасту із плазми здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після пероральної дози міченого ізотопом монтелукасту 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менше ніж  0,2 % – із  сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному призначенні цей факт вказує, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчею.

Фармакокінетика в різних груп пацієнтів

Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження для пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчею, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає.

При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг один раз на день.

Фармакокінетичні дослідження показали, що профілі концентрації жувальних таблеток 4 мг у дітей у віці від 2 до 5 років та жувальних таблеток 5 мг у дітей у віці від 6 до 14 років аналогічні профілю концентрації вкритих оболонкою таблеток 10 мг у дорослих. Жувальні таблетки 5 мг повинні застосовуватися для пацієнтів у віці від 6 до 14 років, а жувальні таблетки 4 мг для пацієнтів у віці від 2 до 5 років.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки жувальні по 4 мг: рожеві овальні двоопуклі таблетки з видавленим написом "SINGULAIR" з одного боку та "MSD 711" – з іншого.

Термін придатності. 2 роки.

Не можна застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 15 - 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 14 таблеток жувальних у блістері. По 2 блістери у картонній коробці.

 

Категорія відпуску

За рецептом.

 

Виробник.

Мерк Шарп і Доум Лтд., Великобританія.

Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди.

 

Місцезнаходження.

Шоттон Лейн, Крамлінгтон, Нортумберленд NE23 3JU, Великобританія.

Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди.

Переглядів: 89 | Додав: GAL | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz