Понеділок, 2017-08-21, 4:55 PM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2014 » Жовтень » 20 » Такстам
1:02 PM
Такстам

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТАКСТАМ

 (TAXTAM)

 

Склад:                                                                 

Діючі речовини:  цефотаксим, сульбактам;

1 флакон  містить цефотаксиму натрію у перерахуванні на цефотаксим 500 мг або 1000 мг та сульбактаму натрію у перерахуванні на сульбактам  250 мг або 500 мг.

 

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код АТС J01D D.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції  дихальних шляхів, сечостатевої системи, шкіри та м’яких тканин, кісток і суглобів, центральної нервової системи (включаючи менінгіт, за винятком   лістеріозного),

септицемія, бактеріємія, інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт). Застосовують для зниження ризику постопераційних інфекцій, особливо при інфекціях шлунково-кишкового тракту, урологічних та акушерсько-гінекологічних  операціях.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до препаратів групи цефалоспоринів, пеніцилінів, сульбактаму, цефотаксиму або інших бета-лактамних антибіотиків,

внутрішньом’язове введення дітям у віці до 2,5 року.

 

Спосіб застосування та дози. ТАКСТАМ вводять внутрішньом'язово або

 внутрішньовенно. Перед застосуванням проводять шкірну пробу на чутливість. Максимальна добова доза у перерахуванні на цефотаксим - 12 г, сульбактам - 4 г.

Тип інфекції та спосіб введення для дорослих,  дітей (вага яких перевищує 50 кг) і дітей віком від 12 років з нормальною функцією нирок наведені в таблиці 1.

                                                                                                                                          Таблиця 1

Тип інфекції

Добова доза цефотаксим/

сульбактам.

Спосіб введення, доза   цефотаксим/сульбактам. інтервал між введенями

При неускладнених інфекціях

2 г/1 г

1 г/0,5 г  кожні 12 год. внутрішньом’язово або внутрішньовенно  (2 рази на добу)

При інфекції помірного або середнього ступення  тяжкості

 

3-6 г/1,5-3 г

1-2 г/0,5-1 г  кожні 8 год. внутрішньом’язово або внутрішньовенно  (2 рази на добу)

При інфекціях (наприклад,   септицемії) звичайно виникає потреба  в антибіотиках у найбільш високих дозах

6-8 г/3-4 г

2 г/1 г кожні 6-8 год.  внутрішньовенно

(3-4 рази на добу)

Гонорейний уретрит/ цервіцит, ректальна гонорея

0,5 г /0,25 г

0,5 г/0,25 г  (одноразова доза)  внутрішньом’язово (1 раз на добу)

З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією звичайно вводять 1 г цефотаксиму 0,5 г сульбактаму внутрішньом’язово або внутрішньовенно  з початком операції одноразово, потім за необхідності через 6-12 год. після операції вводять 1 г цефотаксиму 0,5 г сульбактаму внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

 

Дози для дітей (1 місяць-12 років): Хоча цефотаксим окремо і сульбактам в комбінації з іншими β-лактамами застосовувався екстенсивно  у педіатричних пацієнтах - достатньо даних застосування комбінації цефотаксим і сульбактам відсутні. Тому препарат призначають дітям, якщо очікувана користь для дитини перевищує його потенційний ризик. Дози комбінації для дітей можуть бути розраховані на основі дозування цефотаксимом. Пропозиції дозування для дітей наведені в таблиці 2.

                                                                                                                                          Таблиця 2

  Вік                                                                                                                    

Добова доза   цефотаксим/сульбактам,  інтервал між введенями, спосіб введення,  

1 місяц - 12 років

* Маса тіла <50 кг

 

 

* Маса тіла 50 кг

 

 

* Маса тіла >50 кг

 

50-160 мг/кг/ 25-80 мг/кг у роздільних дозах кожні 6-8 год внутрішньом’язово* або внутрішньовенно (3-4 рази на добу).

 

160 мг/кг/ 80 мг/кг у роздільних дозах кожні 6-8 год внутрішньом’язово* або внутрішньовенно (3-4 рази на добу).

 

Звичайна доза для дорослих

*Дітям віком до 2,5 року препарат внутрішньом'язово не вводять.

Добова доза не повинна перевищувати 2 г. У випадку тяжких інфекцій, наприклад менінгіт, можливе збільшення дози вдвічі.

 

Дози для пацієнтів літнього  віку: Рекомендована добова доза не повинна перевищувати

3 г цефотаксиму та 1,5 г сульбактаму.

 

Дозування препарату у хворих дорослих  з нирковою недостатністю. У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 51 мл/хв. дози повинні бути зменшені таким чином (дані наведені в таблиці 3)        

                                                                                                                                  Таблиця 3.

Кліренс креатиніну

(мл/хв.)

Доза цефотаксим/сульбактам на одне введення

(на основі одиниці дози 500 мг/250 мг або

1000 мг/500 мг)

Частота

15-30

1000 мг/500 мг

Кожні 6 годин

<15

500 мг/250 мг

Кожні 6 годин

Приготування розчину наведено в таблиці 4. 

                                                                                                                                      Таблиця 4

Загальна доза,

спосіб  введення

Еквівалентна

доза  цефотаксим/

сульбактам

Об'єм

флакона

 

Об'єм розчинника

 

Максимальна кінцева концентрація

750 мг

внутрішньом’язово

500 мг/250 мг

10 мл

3 мл

170 мг/мл/

  85 мг/мл.

1500 мг

внутрішньом’язово

1000 мг/500 мг

10 мл

5 мл

200 мг/мл/

  100мг/мл

750 мг

внутрішньовенно

500 мг/250 мг

10 мл

10 мл

50 мг/мл/

  25 мг/мл

1500 мг

внутрішньовенно

1000 мг/500 мг

10 мл

10 мл

100 мг/мл/

  50мг/мл

 

Для внутрішньовенної інфузії препарат спочатку розчиняють у воді для ін’єкцій у співвідношенні 750 мг/10 мл або 1500 мг/10 мл, а потім розводять 50 мл або 100 мл нижчевказаних розчинників: 0,9 % розчин натрію хлориду;  5 % розчин глюкози; 5 %

розчин глюкози і 0,9 % розчин натрію хлориду; М/6 розчин лактату натрію.

Речовина розчиняється повністю без будь-якого нерозподіленого залишку.

Для внутрішньом’язового введення розчиняють 750 мг препарату  у воді для ін’єкцій або 1% розчину лідокаїну у співвідношенні 750 мг/3 мл або 1500 мг/5 мл.  Речовина розчиняється повністю без будь-якого нерозподіленого залишку. Розчин вводять глибоко у сідничний м'яз. При застосуванні лідокаїну протипоказано внутрішньовенне введення.

Ін'єкція розчину при введенні цефотаксиму і сульбактаму  через центральний венозний катетер повинна проводитися повільно протягом 3 - 5 хв. через можливий розвиток

загрозливих для життя аритмій. Спосіб та дозу визначають індивідуально в кожному конкретному випадку залежно від перебігу та локалізації інфекції.

 

Побічні рекції. Після внутрішньом'язової або внутрішньовенної ін’єкції найзагальнішим побічними діями були місцеві та алергічні реакції. Побічні дії наведені в таблиці 5.

                                                                                               

                                                                                               Таблиця 5.

        Побічні дії

Процент охоплення

Місцеві реакції запалення у місцях ін’єкції:

- біль;

- затвердіння, інфільтрат;

- болючість

                                                  

 

            4,3 %

Алергічні реакції:

- висип на шкірі;

- шкірний свербіж;

- гарячка, ацидоцитоз;

- кропив’янка, анафілаксія;

- бронхоспазм;

- злоякісна ексудативна еритема (синдром 

  Стівенса-Джонсона);

- токсичний епідермальний некроліз (Лайєлла);

- ангіоневротичний набряк,  рідко -

   анафілактичний шок

                             

             2,9 %

 

 

 

              <1 %                     

З боку центральної нервової системи:

 -  головна біль;

-  запаморочення;

- енцефалопатія

             2,7  %

З боку травного тракту:

 - коліт, діарея і запор;

 - нудота, блювання;

- метеоризм ;

- біль в животі;

-  дисбактеріоз;

- порушення функції печінки;

  рідко - стоматит, глосит,

  псевдомембранозний   ентероколіт

                           

             1,9 %

 

 

 

 

 

              <1 %

З боку серцево-судинної системи:

- у поодиноких випадках аритмія, після

  швидкого болюсного введення   

  цефотаксиму через центральний    

  венозний катетер

                               

             <1 %

Картини периферичної крові:

  • лейкопенія, нейтропенія;
  • еозинофілія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, гіпокоагуляція;
  • гемолітична анемія;

-     агранулоцитоз   

                             

              <1 %

З боку сечовидільної системи:

 - порушення функції нирок;

 - олігурія;

- інтерстиціальный нефрит

             <1 %

Лабораторні показники:

- підвищення активності печінкових   

  ферментів АСТ, АЛТ, ЛДГ у сироватці;

- лужна фосфатаза у сироватці;

- азотемія;

- збільшення рівня креатиніну і сечовини;

- позитивна реакція Кумбса;

- розвиток суперінфекції

                        

             <1 %

 

Передозування. При застосуванні препарату ТАКСТАМ у високих дозах існує ризик появи  енцефалопатії. Специфічного антидоту не існує. Лікування симптоматичне.

 

Застосування у період вагітності або годуванням груддю. Безпека застосування препарату ТАКСТАМ  у жінок в період вагітності не була вивчена. Вагітним препарат призначають за життєвими показаннями, у випадку якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. На період лікування слід припинити годування груддю.

 

Діти. Препарат призначають дітям, якщо очікувана користь для дитини перевищує його потенційний ризик. Дітям віком до 2,5 року препарат внутрішньом'язово не вводять. Немає даних щодо застосування дітям віком до 1 місяця.

 

Особливості застосування. У пацієнтів з порушенням функції нирок, вказівками на коліт в анамнезі, а також у педіатричних пацієнтів ТАКСТАМ  застосовують під наглядом лікаря. У перший тиждень лікування може виникнути псевдомембранозний коліт.

Проявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють застосовувати  препарат і призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол.

Пацієнти, які мали в анамнезе алергічні реакції на пеніциліни, можуть мати підвищену чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. При лікуванні препаратом довше 10 днів потрібен контроль числа формених елементів крові.

У період застосування препарату можлива позитивна пряма реакція Кумбса та псевдопозитивна реакція сечі на глюкозу.

Варто бути уважним при одночасному застосуванні "петльових" діуретинів (потребує контролю функції нирок).

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Даних немає, однак передбачається, що при застосуванні ТАКСТАМ  не повинен впливати на здатність керувати автомобілем або  працювати зі  складними механізмами, за винятків випадків розвитку побічних реакцій з боку ЦНС.   

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. ТАКСТАМ, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (нестероїдні протизапальні засоби, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. Із цієї ж причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтної дії. Посилює нефротоксичність аміноглікозидів.

Пробенецид уповільнює виведення препарату ТАКСТАМ  через зниження канальцевої секреції останнього. Не сумісний в одному шприці з аміноглікозидами.

 

Фармакологічні властивості. 

Фармакодинаміка. ТАКСТАМ  комбінація цефотаксиму з інгібітором бета-лактамаз сульбактамом. 

Бактерицидним компонентом препарату є цефотаксим натрію - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, належить до  групи цефалоспоринів III генерації для парентерального застосування. Має бактерицидну дію за рахунок пригнічення синтезу клітинної стінки бактерій. Механізм дії обумовлений ацетилюванням мембранозв’язаних транспептидаз і порушенням перехресної зшивки пептидогліканів, необхідної для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки.

Сульбактам натрію – похідне основного ядра пеніциліну. Є необоротними інгібітором бета-лактамаз і призначений тільки для парентерального застосування. За хімічною структурою являє собою натрію пеніцилінат сульфон. Сульбактам не має клінічно

 

 

значущої антибактеріальної активності (виняток становлять Acinetobacter і Neisseriaceae). У біохімічних дослідженнях з використанням бактеріальних систем, що не містять клітини, було показано, що він є необоротним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються мікроорганізмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків. Здатність сульбактаму попереджати руйнування пеніцилінів і цефалоспоринів стійкими мікроорганізмами була підтверджена в дослідженнях з використанням резистентних штамів, у відношенні яких сульбактам мав виражений синергізм з пеніцилінами і цефалоспоринами. Сульбактам також зв'язується з деякими пеніцилінзв’язуючими білками, тому ТАКСТАМ  часто має вираженішу дію на чутливі штами, ніж один цефотаксим.

ТАКСТАМ активний відносно всіх мікроорганізмів, чутливих до цефотаксиму. Крім того, більш ефективний (зниження мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) при використанні  ТАКСТАМу  до 4 разів у порівнянні з такими при застосуванні обох компонентів окремо) відносно різних мікроорганізмів, насамперед наступних:

чутливі (аеробні грамнегативні  бактерії) Acinetobacter baumanii . Acinetobacter calcoaceticus, Citrobacter freundii, Enterobacter  cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii Neisseria gonorrhoeae, Proteus vulgaris Pseudomonas aeruginosa, Providencia proteus,  Serratia marcescens, Stenotrophomonas maltophilia;

чутливі (аеробні грампозитивні бактерії)   Staphylococcus aureus;

чутливі (анаеробні  грампозитивні бактерії)  Bacteroides fragilis.

Клінічно важливим є поява в лікарському засобі ТАКСТАМ (цефотаксим /сульбактам) активності по  відношенню до аеробних грамнегативних  бактерій -  Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa.

ТАКСТАМ активний in vitro відносно широкого спектра клінічно значимих мікроорганізмів:

чутливі (аеробні грамнегативні  бактерії) Acinetobacter spp., Acinetobacter baumannii . Acinetobacter calcoaceticus, Citrobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter spp., Enterobacter  cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінстійкі штами), Haemophilus parainfluenzae,  Klebsiella spp.(включаючи  Klebsiella pneumoniae),  Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (включаючи  і до бета-лактамази позитивні і негативні штами), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia stuartii, Providencia rettgeri, Proteus inconstant (група В), Providencia proteus, Pseudomonas aeruginosa, Salmonella spp. (включаючи Salmonella typhi),  Serratia species, Serratia marcescens,  Shigella spp.;

Примітка : багато штамів вищезгаданих організмів, які  у своєму роді є стійкими до інших антибіотиків, наприклад, до пеніцилінів, цефалоспоринів і аміноглікозидів, чутливі до ТАКСТАМу;

чутливі (аеробні грампозитивні бактерії)  Enterococcus spp., Staphylococcus aureus

(включаючи  бета-лактамази позитивні і негативні штами; стафілококи, стійкі до метициліну/оксациліну також будуть стійкі до цефотаксиму натрію); Streptococcus agalactiae (стрептококи группы В), Staphylococcus epidermis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичних стрептококів групи  A), Streptococcus spp., Bifidobacterium spp.; Corynebacterium spp., Propionibacterium spp.; 

 чутливі (анаеробні  грампозитивні  бактерії)   Bacteroides spp.(включаючи  Bacteroides

fragilis), Clostridium spp. (виняток становлять стійкі штами Clostridium difficile), Clostridium perfringes, Fusobacterium spp. (включаючи  Fusobacterium nucleatum), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Bifidobacterium spp., Veillonella spp.,  Eubacterium spp.;

чутливі інші бактерії спірохет Borrelia burdorferi,  шанкроїд Haemophilus ducreyi;

стійкі (аеробні грампозитивні бактерії) Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (стафілококи, які стійкі до метициліну/оксациліну також будуть стійкими до ТАКСТАМу);

стійкі (аеробні грамнегативні  бактерії) Рseudomonas aeruginosa,  Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia;

стійкі (анаеробні  грампозитивні  бактерії)  Clostridium difficile.

Препарат неактивний відносно Chlamydia, грибів і вірусів.

При ацетилюванні в організмі ТАКСТАМ (діюча речовина цефотаксим) утворює головний метаболіт -  дезацетилцефотаксим, який є більш мікробіологічно активним щодо аеробних грампозитивних бактерії, ніж цефазолін або цефокситин. Попередні результати вказують, що антибактеріальна активність ТАКСТАМу (діюча речовина цефотаксим)  і дезацетилцефотаксиму в умовах in vitro діє  синергічно відносно цефотаксим чутливого Staphylococcus aureus і Enterobacterіaceae

Фармакокінетика.

Результати проведених клінічних досліджень з застосуванням фіксованої  комбінації   цефотаксим натрію і сульбактам натрію або при застосуванні обох компонентів окремо  свідчать, що при застосуванні в комбінації одночасно сульбактам натрію  останній суттєво не впливає на фармакокінетику кожного компонента. 

 Дозування цефотаксим натрію і сульбактам натрію взагалі виражається в термінах загальної кількості цефотаксиму і вмісту сульбактаму у встановленій комбінації. Після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення фармакокінетика цефотаксиму і сульбактаму подібна.

Абсорбція. Після одноразового внутрішньом’язового  введення препарату ТАКСТАМ

500 мг або 1 г цефотаксиму та 250 мг або 500 мг сульбактаму у здорових добровольців з нормальною функцією нирок зумовлює пікову концентрацію у плазмі,  яка виявляється через  30 хв. і  дорівнює приблизно:

-  пікова концентрація у плазмі Cmax цефотаксим 11,7 мкг/мл для дози 500 мг і

20,5 мкг/мл для дози 1 г;

- Cmax сульбактам 3 мкг/мл для дози 500 мг.

Період напіввиведення T1/2 цефотаксиму і сульбактаму становить 1 год.

Через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного  введення  ТАКСТАМу 500 мг,

1000 мг або 2000 мг цефотаксиму та 250 мг,  500 мг або 1000 мг сульбактаму пікова концентрація в плазмі становить:

- Сmax цефотаксиму відповідно 38,9, 101,7 і 214,4 мкг/мл;

- Сmax сульбактам після дози 1000 мг 62,9 мкг/мл.

Період напіввиведення цефотаксиму та сульбактаму незмінний.

Біологічна доступність сульбактаму після внутрішньовенного введення – така ж сама, як після внутрішньом’язового.

Розподіл.  У дорослих після одноразового внутрішньовенного  введення 1 г дози

 цефотаксиму і 0,5 г сульбактаму максимальна концентрація в плазмі виявляється через 0,5 год. становить від 0,22 до 0,29 л/кг для цефотаксиму і сульбактаму відповідно.

Зв'язування цефотаксиму з білками плазми крові становить 13 до 38 %, сульбактаму приблизно 38%.

Цефотаксим ацетилюється в організмі і утворює два неактивних метаболіти - дезацетилцефотаксимлактони (M2 і M3) і один активний — дезацетилцефотаксим.

Сульбактам, цефотаксим і  дезацетилцефотаксим легко проникають в рідини і тканини організму, але в центральну нервову систему, при відсутності запального процесу, цефотаксим проникає слабко. ТАКСТАМ досягає терапевтичних концентрацій у спинномозковій рідині, особливо при менінгіті. Високі концентрації препарату виявляються у мокротинні, бронхіальному секреті, перитонеальній, асцитичній рідині, нирках, жовчі, серці, кістках, слизовій оболонці, синусах.

Цефотаксим легко проникає через плацентарний бар’єр,  потрапляє у грудне молоко в незначній кількості. У проведених дослідженнях через 2-3 год. після одноразового  внутрішньовенного  введення   1 г дози цефотаксиму мікробіологічна активність у молоці дорівнює 0,25 – 0,52 мкг/мл.

При повторному застосуванні значущих змін фармакокінетичних параметрів обох компонентів препарту ТАКСТАМ не відзначено, період напіввиведення  незмінний, у пацієнтів з нормальною функцією нирок кумуляції препарату у плазмі крові та сечі не відбувається.

Даних про наявність якої-небудь фармакокінетичної взаємодії між сульбактамом і цефотаксимом при введенні препарату ТАКСТАМ немає.

 Метаболізм . Приблизно 60 % внутрішньовенної дози цефотаксиму і 75-85% сульбактаму виводться із сечею в незмінному стані протягом  6 годин, після чого подальша екскрекція з сечею незначна.

Цефотаксим частково піддається метаболізму в печінці, причому один із метаболітів – дезацетилцефотаксим – має власну бактерицидну активність.

Виведення. Період напіввиведення T1/2 цефотаксиму і  сульбактаму у здорових добровольцях становить 1–1,2 год. Приблизно 90 % введеної дози препарату цефотаксим і сульбактам виводиться сечою: цефотаксим  40 – 60 %  у  незмінному стані:  20 % - у вигляді  активних метаболітів, частково виводиться з жовчю; сульбактам 75-85% виводться із сечею в незмінному стані.  

У літніх пацієнтів. Період напіввиведення цефотаксиму і сульбактаму збільшується до

 2,5 години у пацієнтів старше 80 років.

Для зниження ризику розвитку побічних ефектів антибактерапії при порушенні функції нирок у літнх пацієнтів  слід після проведення розрахунків показника рівня кліренсу креатиніну в сиворотці (нижче 10 мл/хв..) максимальну добову дозу препарату знизити до 2250 мг (доза цефотаксим/сульбактам на одне введення на основі одиниці дози

500 мг/250 мг кожні 8 годин).

У дорослих із порушенням функції нирок. Об’єм розподілу не змінюється, а період напіввиведення цефотаксиму не перевищує 2,5 год. навіть на останніх стадіях ниркової  недостатності.

У дітей, немовлят і передчасно народжених немовлят. Дослідження при застосуванні ТАКСТАМу  (комбінації цефотаксиму і сульбактаму) не проводились.

У дітей рівень цефотаксиму в плазмі і об’єм розподілу такі ж, як і у дорослих, які застосовують таку ж дозу препарату в мг/кг. Період напіввиведення цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год. У немовлят і передчасно народжених немовлят рівень цефотаксиму в плазмі і об’єм розподілу такий, як і у дітей. Середній період напіввиведення цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:  стерильний порошок від білого до білого кольору з жовтуватим відтінком , розчиний у воді (з утворенням прозорого блідно-жовтого або ледь жовтуватого розчину);

 

Несумісність.. Несумісний як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині  з іншими антибіотиками, у тому числі і з аміноглікозидами.

 

Термін придатності.  2 роки.

 

Умови зберігання.  Сухий порошок зберігати  при температурі не вище 25 0 С у  захищеному від світла  та недоступному для дітей місці.

Свіжоприготовлений розчин для внутрішньовенного введення придатний для застосування протягом 24 годин, а для внутрішньом’язового введення розчин придатний протягом 12 годин у разі зберігання при температурі нижче 22 °С або 5 днів в холодильнику (5 °С).

 

Упаковка. По 750 мг, 1500 мг препарату у флаконі на 10 мл з прозорого скла. По

 1 флакону  в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Орхід Хелтхкер (відділення Орхід Кемікалс eнд  Фармасьютікалс Лімітед),

Індія.

 

Місцезнаходження. 911, Джи Ай Ді Сі, Макарпура, Вадодара  – 390010  Гуджарат, Індія.

Переглядів: 233 | Додав: GAL | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz