Термінальні стани

Термінальні стани - патофункціональні зміни, в основі яких лежать наростаюча гіпоксія всіх тканин (в першу чергу головного мозку), ацидоз та інтоксикація продуктами порушеного обміну.
Під час термінальних станів відбувається розлад функцій серцево-судинної системи, дихання, центральної нервової системи, нирок, печінки, гормональної системи, метаболізму. Найбільш істотним є згасання функцій центральної нервової системи. Наростаюча гіпоксія і подальша аноксія в клітинах головного мозку (насамперед кори головного мозку) призводять до заміни окисного типу обміну на гліколітичний. При цьому спостерігається порушення синтезу АТФ, іонних градієнтів, утворюються вільні радикали, підвищується проникність клітинних мембран. Ці зміни обміну тягнуть за собою деструктивні зміни в клітинах, що проявляється у вигляді мутного набухання, гідропічної дегенерації.
В принципі ці зміни є оборотними і при відновленні нормального постачання тканин киснем не тягнуть загрозливих для життя станів. Але при триваючої аноксії вони переходять в необоротні дегенеративні зміни, які супроводжуються гідролізом білків і, врешті-решт, розвивається аутоліз. Найменш стійкими до гліколітичного типу обміну є тканини головного і спинного мозку, всього лише 4-6 хвилин аноксії необхідно, щоб відбулися незворотні зміни в корі головного мозку. Дещо довше при гліколітичному типі обміну можуть функціонувати підкіркова область і спинний мозок. Виразність термінальних станів і їх тривалість залежать від вираженості і швидкості розвитку гіпоксії і аноксії.

    До термінальних станів відносять:
        важкий шок (шок IV ступеня)
        позамежна кома
        колапс
        преагональний стан
        термінальна пауза
        агонія
        клінічна смерть
    Термінальні стани включають 3 стадії:
        1. Преагональний стан;
        - Термінальна пауза (не завжди буває, - в класифікацію не входить, але її все ж варто враховувати);
        2. Агональний стан;
        3. Клінічна смерть.
Преагональний стан: характеризується розладом дихання, пульс частий, відчувається погано, шкірні покриви бліді. Свідомість сплутана.
Термінальна чи агональна пауза буває не завжди. Клінічно вона проявляється зупинкою дихання і минущими періодами асистолії від 1-2 до 10-15 сек.

При агонії спостерігається: різка блідість шкірних покривів, дихання аритмічне. Пульс не визначається. Зіниці розширені. Преагональний і агональний стани можуть тривати від декількох хвилин до декількох годин (іноді вони можуть бути дуже короткочасні, тому не завжди можливо їх відстежити).
Клінічна смерть: дихання відсутнє; пульс не визначається, шкірні покриви бліді; зіниці розширені, не реагують на світло.

Важкий шок, позамежна кома, колапс можуть переходити в стан клінічної смерті або інші термінальні стани. В той час, як преагональному стану, термінальній паузі, агонії і клінічній смерті зовсім необов'язково повинні передувати шок, кома або колапс. Протягом термінального періоду відбуваються важкі патофункціональні розлади у всіх тканинах і органах. Іноді термінальний період буває таким тривалим і важким, що в корі головного мозку розвивається стан незворотності, коли реанімаційні заходи виявляються неефективними і оживлення людини неможливе навіть після декількох секунд клінічної смерті.