Травми горла

Ушкодження горла бувають внутрішні та зовнішні. Зовнішні уш­кодження горла можуть бути різані, колоті, забиті, вогнепальні. Останні поділяються на кульові та осколочні. Усі зовнішні травми є комбінованими, оскільки предмет, що ранить, ушкоджує тканини об­личчя або шиї. Ці рани можуть бути проникаючими, тобто, коли трав­муються всі шари стінки горла, або предмет, що ранить, не пошкоджує слизову оболонку.

Етіологія. Внутрішні травми горла виникають унаслідок поранен­ня стінок горла через природні шляхи відламками кісток, скла або іншими гострими сторонніми тілами. У дітей унаслідок падіння чи під час гри гострий предмет може травмувати м'яке піднебіння, мигдали­кові дужки, мигдалики, стінки горла через відкритий рот. Ці внутрішні пошкодження можуть бути у вигляді невеликого садна слизової обо­лонки горла аж до повного пошкодження її стінки та проникнення ра­нового каналу в клітковину, що оточує цей орган.

Зовнішні та глибокі внутрішні травми горла бувають дуже важ­кими, оскільки можуть пошкоджуватися кровоносні судини та нер­ви, що призводить до розвитку серйозних кровотеч, парезів та па­ралічів, які супроводжуються кашлем та задишкою. Потрапляння крові в дихальні шляхи призводить до розвитку аспіраційної пнев­монії. У подальшому може розвинутися запалення глибоких тканин шиї з ураженням кісток лицевого скелета, тіл шийних хребців. Гнійний процес клітковини шиї по міжфасціальних просторах по­ширюється в середостіння, спричинюючи медіастиніт, який нерідко закінчується смертю хворого. Не виключена можливість розвитку сепсису. Перехід запального процесу нагортань може викликати на­бряк її слизової оболонки та гострий стеноз.

Клініка травм горла залежить від характеру рани, ушкодження сусідніх органів і тканин, прояву запальної реакції. Клінічні прояви у хворих можуть бути від нерізкого болю в горлі та дискомфорту під час ковтання до дуже важкого стану. У більшості спостережень внутрішні рани відрізняються більш легким перебігом. Під час огляду видно кро­вовиливи, екскоріації, набряк слизової оболонки і на місці ушкодження слизової оболонки - сіруваті нальоти. У разі більш важких травм хворі скаржаться на різкий біль у горлі, кровотечу з носа, рота, кашель, утруднене дихання. Об'єктивно місцево визначається кровотеча, різкий набряк слизової оболонки, випинання стінки горла. Пізніше може розвинутися припухання регіонарних лімфовузлів. У деяких хво­рих унаслідок поранення горла може спостерігатися підшкірна емфізема.

За умови зовнішніх ушкоджень клінічна картина важча та різно­манітна, що залежить від ушкодження прилеглих ділянок. У цьому разі крім клінічного проводиться рентгенологічне обстеження, що дозво­ляє уточнити межі пошкодженої зони, встановити положення уламків кісток, а також виявити локалізацію сторонніх тіл.

Лікування. Хворим із вогнепальними пораненнями призначають наркотики, проводять зупинку кровотечі та інші протишокові захо­ди. Зупинку кровотечі виконують шляхом тампонади носової части­ни горла, перев'язки судин у рані або на їх протязі. Після цього про­водять хірургічну обробку рани з видаленням уламків кісток, сторонніх тіл. Нерідко до операції запрошують нейрохірурга або стоматолога. Обов'язково уводять протиправцеву сироватку та при­значають антибіотики.

Хворим із внутрішніми ушкодженнями в першу чергу проводять видалення сторонніх тіл та призначають протизапальну терапію. Вар­то захистити хворого від харчових та мовних подразників. За умови глибоких внутрішніх поранень слід увести через ніс шлунковий зонд для харчування хворих. Якщо в стінці горла розвиваються гнояки, то їх розкривають через горло або через зовнішній підхід. Загроза асфіксії потребує проведення трахеостомії.