Понеділок, 2017-09-25, 11:29 PM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2014 » Січень » 3 » Уназин
8:38 PM
Уназин

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

УНАЗИН

(UNASYN)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості:стерильний порошок білого кольору, розчинний у воді (з утворенням розчину жовтуватого або жовтого кольору);

склад:Уназин®0,75 г: 1 флакон (0,862 г сухої речовини) містить 0,574 г ампіциліну натрію безводному, що відповідає 0,5 г ампіциліну та 0,288 гсульбактаму натрію, що відповідає 0,25 г сульбактаму безводному. Вміст натрію уфлаконі становить приблизно 2,5 ммоль;

Уназин®1,5 г: 1 флакон (1,728 г сухої речовини) містить 1,149 г ампіциліну натрію, що відповідає 1 г ампіциліну безводному та 0,579 гсульбактаму натрію, що відповідає 0,5 г сульбактаму безводному. Вміст натрію уфлаконі становить приблизно 5 ммоль;

Уназин®3 г: 1 флакон (3,457 г сухої речовини) містить 2,299г ампіциліну натрію, що відповідає 2 г ампіциліну безводному 1,158 гсульбактаму натрію, що відповідає 1 г сульбактаму безводному. Вміст натрію уфлаконі становить приблизно 10 ммоль.

Форма випуску.Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.Антибактеріальний засіб для системного застосування. Ампіцилін і інгібітор фермента. Код АТС J01C R01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.У біохімічних дослідженнях з використаннямбез клітинних бактеріальних систем було показано, що сульбактам є необоротним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються пеніцилін-резистентними мікро організмами.

Він має значну антибактеріальну активність лише щодо Neisseriaceae,Acinetobacter calcoaceticus, Bacteroides spp., Branhamella catarrhalisPseudomonas cepacia. Здатність сульбактаму натрію запобігати руйнуваннюпеніциліні в та цефалоспоринів стійкими мікро організмами була підтверджена у дослідженнях з використанням цілісних резистентних клітин; сульбактам натріюмав синергізм дії з пеніцилінами та цефалоспоринами. Сульбактам такожзв’язується з деякими білками, що зв’язують пеніцилін, тому деякі чутливі штамичутливіші до комбінації, ніж до одного бета-лактамного антибіотика.

Бактерицидним компонентом препарату є ампіцилін – аміно пеніцилін, який, на зразок бензилпеніциліну, діє на чутливі мікро організми у фазі активного розмноження шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки.

Сульбактам натрію/ампіцилін натрію активний щодо широкого спектраграм позитивних та грам негативних бактерій, включаючи Staphylocosssus aureus таStaphylocosssus epidermidis (у тому числі пеніцилін-резиcтентні та деякіметицилін-резистентні штами); Streprococcus pneumoniae, Streptococcus faecalisStreptococcus, Haemophilus influenzae Haemophilus parainfluenzae (штами, що продукують та не продукують бета-лактамази); Branhamella catarrhalis; анаероби, у тому числі Bacteroides fragilis, та близькі до нього види; Escherichia coli,Klebsiellа spp., Proteus spp.(індол позитивні та індол негативні); Enterobacterspp., Morganella morganii, Citrobacter spp., Neisseria meningitidis таNeisseria gonorrhoeae.

Фармакокінетика.Сульбактам натрію/ампіцилін натрію добре розподіляється у більшості тканин та рідин організму людини. Ступінь проникнення у рідини головного та спинного мозку низький, проте він підвищується за наявності запалення мозкових оболонок. Після внутрішньо венного або внутрішньом’язового введення досягаються високі концентрації сульбактаму таампіциліну у крові; період напів виведення обох препаратів становить приблизно одну годину. Більша частина сульбактаму натрію/ампіциліну натрію виводиться у незмінному стані з сечею.

Показання для застосування.Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікро організмами: інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, у томучислі синусит, середній отит та епіглотит, бактеріальні пневмонії, інфекції сечових шляхів та пієлонефрит, внутрішньочеревні інфекції, у тому числі перитоніт, холецистит, ендометрит та целюліт малого таза; бактеріальна септицемія; інфекції шкіри, м’яких тканин, кісток та суглобів, а також гонококові інфекції.

Для зниження частоти після операційних ранових інфекцій у хворих, яким проводять оперативні втручання на органах черевної порожнини та малого тазу, що супроводжуються можливим інфікуванням очеревини. Профілактично з метою зниження ризику після операційного сепсису під час операцій переривання вагітності та кесаревого розтину.

Спосіб застосування та дози.

Розчин Уназину(R)можна вводити внутрішньо венно тавнутрішньом’язово.

Можуть застосовуватися такі розведення:

Загальна доза

(г)

Еквівалентна доза

сульбактаму/ ампіциліну (г)

  Об'єм флакона (мл)

Об'єм розчинника (мл)

Максимальна кінцева концентрація

(мг/мл)

0,375

0,75

1,5

3,0

0,75

1,5

3,0

0,125 - 0,25

0,25/0,5

0,5/1,0

1,0/2,0

0,25 - 0,5

0,5 - 1,0

1,0 - 2,0

10

10

20

20

100 мл PBU

100 мл PBU

100 мл PBU

0,8

1,6

3,2

6,4

25

50

100

125 - 250

125/250

125/250

125/250

10 - 20

10 - 20

10 - 20

Для внутрішньо венного введення Уназин(R)слід розвести стерильною водою для ін’єкцій або будь-яким іншим сумісним розчином та дати постояти доповного зникнення піни, що утворюється, щоб візуально оцінити повноту розчинення. Дозу можна вводити у вигляді болюсної ін’єкції протягом принаймні 3хв. А за більш високого розведення дозу можна вводити як у вигляді болюсноїін’єкції, так і у вигляді внутрішньо венної інфузії протягом 15−30 хвилин.

Сульбактам натрію/ампіцилін натрію для парентерального застосування можна також вводити глибоко у м’яз; якщо ін’єкції болючі, то для розчинення порошку можна використовувати 0,5 % стерильний розчин лідокаїну гідро хлориду для ін’єкцій.

Застосування у дорослих

Як правило, доза Уназину(R)варіює від 1,5 до 12 г/добу закілька прийомів кожні 6 або 8 годин; максимальна добова доза сульбактамустановить 4 г. При менш тяжких інфекціях препарат можна вводити через 12 годин.

Тяжкість інфекції

Добова доза Уназину(R)внутрішньом’язово,

внутрішньо венно (г)

Легка

Середньої тяжкості

Тяжка

1,5 - 3 (від 0,5 + 1 до 1 + 2)

до 6 (2 + 4)

до 12 (4 + 8)

Кратність введення дози залежить від ступеня тяжкості захворювання тафункції нирок пацієнта. Як правило, лікування продовжують ще протягом 48 годин після нормалізації температури тіла та зникнення інших патологічних ознак. Тривалість курсу терапії становить 5 - 14 днів, однак у більш тяжких випадках її можна збільшити або додатково призначити ампіцилін.

1 500 мг сульбактаму натрію/ампіциліну натрію містить приблизно 115 мг (5 ммоль) натрію.

Для профілактики хірургічних інфекцій доза Уназину(R)становить 1,5 - 3 г, її слід вводити під час наркозу, що забезпечує достатньо часу для досягнення ефективних концентрацій у сироватці та тканинах під час операції. Дозу можна вводити повторно через кожні 6 - 8 годин; у більшості хірургічних втручань застосування антибіотика, як правило, припиняють через 24 години після операції, якщо не показано введення Уназину(R)з лікувальною метою.

Для лікування неускладненої гонореї Уназин(R)можна вводити один раз у дозі 1,5 г.

З метою збільшення тривалості наявності сульбактаму та ампіциліну вплазмі слід одночасно призначати пробенецид у дозі 1г перорально.

Застосування для лікування дітей

Підчас лікування більшості інфекцій у новонароджених та дітей доза Уназину(R)становить 150 мг/кг/добу (що відповідає 50 мг/кг/добу сульбактаму та 100мг/кг/добу ампіциліну).

Дітям, немовлятам та новонародженим препарат, як правило, вводять кожні 6 - 8 годин відповідно до звичайної практики застосування ампіциліну.

Новонародженим під час першого тижня життя (особливо недоношеним) препарат, як правило, призначають у дозі 75 мг/кг маси тіла (що відповідає 25 мг/кг/добу сульбактамуі 50 мг/кг/добу ампіциліну) з інтервалом 12 годин.

Застосування у хворих з порушеною функцією нирок

У хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну <= 30мл/хв) виведення сульбактаму та ампіциліну порушується однаково, томуспіввідношення їх у плазмі не змінюється. Таким хворим Уназин(R)слід вводити рідше, відповідно до звичайної практики застосування ампіциліну.

Несумісність

Сульбактам натрію/ампіцилін натрію та аміноглікозиди слід розчиняти тавводити окремо, оскільки аміноглікозиди in vitro ін активуються будь-якимиаміно пеніцилінами.

Інструкції щодо розчинення

Сульбактам натрію сумісний з більшістю розчинів для внутрішньо венного введення, однак ампіцилін натрію й, отже, Уназин(R)менш стійкий урозчинах, що містять декстрозу та інші вуглеводи; його не слід змішувати з препаратами крові чи білковими гідролізатами. Ампіцилін, а, отже, й Уназин(R)внутрішньом’язово, внутрішньо венно не сумісні з аміноглікозидами, тому їх неслід змішувати в одній посудині.

Концентрований розчин для внутрішньом’язового застосування слід використати протягом 1 години після розчинення. Час використання препарату длявнутрішньо венної інфузії, залежно від типу обраного розчинника, зазначено нижче:

Розчинник

Концентрація

сульбактаму/ампіциліну

Час зберігання

t=25°С

t=4°С

Стерильна вода для ін’єкцій

до 45 мг/мл

45 мг/мл

до 30 мг/мл

8

48

72

Ізотонічний розчин хлориду натрію

до 45 мг/мл

45 мг/мл

до 30 мг/мл

8

48

72

М/6 розчин лактату натрію

М/6 розчин лактату натрію

до 45 мг/мл

до 45 мг/мл

8

8

5 % водний розчин декстрози

15−30 мг/мл

до 3 мг/мл

до 30 мг/мл

2

4

4

5 % водний розчин декстрози у

0,45 % розчині хлориду натрію

до 3 мг/мл

до 15 мг/мл

4

4

10 % водний розчин інвертованого цукру

до 3 мг/мл

до 30 мг/мл

4

3

Розчин Рінгера лактатний

до 45 мг/мл

до 45 мг/мл

8

24

Побічна дія.Як і при застосуванні інших парентеральнихантибіотиків, найчастіша побічна реакція – біль у місці ін’єкції, особливо привнутрішньом’язовому введенні. У невеликої кількості хворих після внутрішньо венного введення розвивається флебіт.

Імунна система – анафілактоїдні реакції та анафілактичний шок.

Центральна та периферична нервові системи – дуже рідко судоми.

Шлунково-кишковий тракт – нудота, блювання, діарея, псевдомембранознийколіт.

Кровотворна та лімфатична системи – анемія, гемолітична анемія, тромбоцит опенія, еозинофілі я та лейкопенія. Ці реакції були минущими і зникали при відміні лікування, вони розглядались як реакції гіпер чутливості.

Печінка/жовч – спостерігались оборотне підвищення активності аланінової (АЛТ) та аспарагінової (АСТ) амінотрансфер аз, білірубінемія, порушення функції печінки та жовтяниця.

Шкіра/структури шкіри – висипання, свербіж, інші шкірні реакції, дужерідко синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз та мультиформнаеритема.

Сечовидільна система – дуже рідко інтерстиціальний нефрит.

Небажані явища, пов’язані із застосуванням ампіциліну, можуть бути характерні і для застосування сульбактаму натрію/ампіциліну натрію.

Протипоказання.Застосування комбінованого препарату протипоказане пацієнтам, які перенесли алергічну реакцію до пеніциліні в в анамнезі.

Передозування. Інформація щодо гострої токсичності сульбактаму натрію/ампіциліну натрію обмежена. Посилення ступеня тяжкості небажаних явищ, характерних для препарату, можна розглядати як передозування. Високі концентрації b-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть викликати неврологічні ефекти, що включають судоми. Оскільки й ампіцилін, і сульбактам виводяться з циркуляторного русла за допомогою діалізу, ця процедура може прискорити виведення препарату з організму, якщо передозування виникло у пацієнтів з недостатністю функції нирок.

Особливості застосування.При наявності інфекції мононуклеозу вірусного походження, препарат неповинен застосовуватись для лікування. У значного відсотка пацієнтів з мононуклеозом, які застосовували ампіцилін, мало місце ускладнення у виглядівисипу на шкірі.

У деяких пацієнтів, які застосовували сульбактамнатрію/ампіцилін натрію були зареєстровані серйозні, а іноді фатальні реакції. Такі реакції частіше зустрічаються у пацієнтів, які перенесли алергічні реакціїна пеніциліни або мають множинні алергени в анамнезі.

Відомі також випадки тяжких реакцій при лікуванніцефалоспоринами хворих, у яких в анамнезі спостерігались реакціїгіпер чутливості до пеніциліні в.

Якщо виявлена алергічна реакція на лікарський засіб, слід припинити лікування препаратом та надати хворому відповідне лікування алергічної реакції.

Перед призначенням пеніциліну слід детально розпитати хворого стосовно реакцій гіпер чутливості до пеніциліні в, цефалоспоринів та інших алергенів, які він переніс.

Серйозні анафілактичні реакції вимагають негайного лікування адреналіном. За необхідності призначають кисень, стероїди внутрішньо венно, атакож заходи, спрямовані на поліпшення прохідності дихальних шляхів, включаю чий інтубацію.

Як і при застосуванні будь-якого антибіотика, важливе значення має постійне спостереження з метою виявити ознаки надмірного росту нечутливих організмів, включаючи гриби.

Якщо розвивається суперінфекція, препарат слід відмінити та/або призначити відповідну терапію.

Як і під час прийому будь-якого сильного парентерального препарату, підчас тривалої терапії рекомендується періодично контролю вати показники функцій внутрішніх органів, включаючи нирки, печінку та систему кровотворення. Це особливо важливо для новонароджених (перш за все – для недоношених) та маленьких дітей.

Вагітність та лактація. При дослідженні сульбактаму та ампіциліну на тваринах не було виявлено ознак погіршення плодючості чи шкідливого впливу наплід. Сульбактам проникає крізь плацентарний бар’єр. Безпечність препарату длявагітних жінок та жінок, які годують груддю, не встановлено.

Вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися технікою. Не відомий.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Алопуринол – одночасне застосування алопуринолу та Уназину®значно підвищує ризик розвитку висипу, порівнюючи з тими пацієнтами, які отримують ампіцилін окремо.

Аміноглікозиди – змішування ампіциліну з аміноглікозидами в одному шприці призводить до взаємної інактивації; якщо ці групи антибактеріальних агентів повинні бути застосовані одночасно, то вводити їх потрібно в різні місця з інтервалом в 1 годину.

Антикоагулянти – парентеральні пеніциліни можуть порушити функцію агрегації тромбоцитів та показники коагуляції. Ці ефекти можуть посилитися при одночасному застосуванні антикоагулянтів.

Бактеріостатичні препарати (хлорамфенікол, еритроміцин, сульфаніламіди та тетрацикліни) можуть вплинути на бактерицидні властивості пеніциліні в; краще уникати їх одночасного призначення.

Естрогени (оральні контрацептиви) – є повідомлення про зниження ефективності оральних контрацептивів у жінок, які засосовували ампіцилін, наслідком чого стала незапланована вагітність. Незважаючи на те, що цей зв’язокслабкий, пацієнтки повинні застосовувати інший або додатковий метод контрацепції у період застосування ампіциліну.

Метотрексат – одночасне застосування з пеніцилінами призводило до зниження кліренсу метотрексату та інтоксикації останнім. За пацієнтами слід ретельно наглядати. Може бути необхідним збільшення дози Лейковорину і періоду його застосування.

Пробенецид зменшує канальцеву секрецію ампіциліну і сульбактаму; результатом цього є збільшення їх плазматичної концентрації і періоду напів виведеннята підвищення ризику інтоксикації.

Вплив на лабораторні показники – не ферментативні методи (за допомогою реактиву Бенедикта, Фелінга та Клінітесту*) визначення цукру в сечі можуть датипсевдо позитивний результат. При призначенні ампіциліну вагітним жінкамспостерігалось минуще зниження рівнів у плазмі загального кон’югованогоестріолу, естріолглюкораніду, кон’югованого естрону та ест радіолу. Подібні ефекти можливі і при застосуванні Уназину®.

Умови та термін зберігання.Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 15−25 °С. Термін придатності – 3 роки.

Переглядів: 283 | Додав: GAL | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz