ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ВАЛЬМАКС
(VALMAX)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: valaciclovir;
L-валіну 2-[(2-аміно-1,6-дигідро-6-оксо-9Н-пурин-9-іл)метокси]етиловий ефір (у вигляді гідрохлориду);
основні фізико-хімічні властивості: таблетки блакитного кольору, довгастої форми, двоопуклі, вкриті оболонкою;
склад: 1 таблетка містить валацикловіру гідрохлориду у перерахуванні на валацикловір 500 мг або 1000 мг;
допоміжні речовини: крохмаль, натрію кроскармелоза, олія рицинова гідрогенізована, опадрай блакитний YS-1-10571 (гіпромелоза 3сР, гіпромелоза 6сР, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 400, індигокармін (Е 132), полісорбат 80).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.
Код АТС J05AВ11.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Фармакологічна дія: противірусна (антигерпетична). В організмі перетворюється на ацикловір, який після фосфорилювання набуває специфічної активності. Є структурним аналогом пуринового нуклеозиду дезоксигуаніну (нормальний компонент ДНК), взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та блокує розмноження вірусу.
Специфічна протигерпетична активність обумовлена взаємодією валацикловіру з тимідинкіназою вірусу простого герпесу, оперізуючого лишаю, Епштейна-Барр. Селективність щодо цитомегаловірусу частково опосередкована залежністю фосфорилювання від специфічної фосфотрансферази UL97.
Під дією тимідинкінази вірусу валацикловір перетворюється на ацикловірмонофосфат за участі гуанілатциклази клітин людини – на ацикловірдифосфат, а потім на активну форму ацикловіртрифосфат. Трифосфат блокує реплікацію вірусної ДНК за рахунок конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази та гальмування елонгації ланцюга ДНК.
Активний щодо вірусу простого герпесу типу 1 та 2, оперізуючого лишаю (менш активний у порівнянні з простим герпесом внаслідок кращого фосфорилювання відповідною тимідинкіназою), вірусу Епштейна-Барр, цитомегаловірусу, людського вірусу герпесу 6 типу. Резистентність штамів Herpes simplex та Varicella zoster розвивається внаслідок фенотипового дефіциту вірусної тимідинкінази або ж внаслідок змін тимідинкінази чи ДНК-полімерази. Стійкість до валацикловіру у пацієнтів з нормальним імунологічним статусом спостерігається рідко, але досить часто на фоні вираженого імунодефіциту (при інфікуванні ВІЛ, під час хіміотерапії з приводу злоякісних утворень в організмі).
Фармакокінетика. Валацикловір швидко адсорбується в шлунково-кишковому тракті та майже повністю гідролізується (до ацикловіру та L-валіну). Фармакокінетичні параметри валацикловіру майже ідентичні ацикловіру.
Абсолютна біодоступність становить 54,5% і не залежить від прийому їжі. Після одноразового застосування валацикловіру в дозах 250, 500 та 1000 мг максимальна концентрація у плазмі (Сmax) досягає 2,15; 3,28 та 5,65 мкг/мл відповідно; площа під кривою “концентрація – час” (AUC) - 5,76; 11,59 та 19,52 год х мкг/мл. Після багаторазового прийому у тому ж дозуванні протягом 11 днів Сmax становить 2,11; 3,69 та 4,96 мкг/мл, а AUC − 5,66; 9,88 та 15,7 год х мкг/ мл відповідно.
Сmax нетрансформованого валацикловіру – нижче 0,5 мкг/мл при будь-якому дозуванні, а через 3 години він вже не визначається в плазмі. Зв’язування з білками плазми становить 13,5 – 17,9 %. Біотрансформація обумовлена гідролізом у кишечнику (первинний пасаж) та окисненням у печінці. Виводиться з сечею (45,6 %) та з фекаліями (47,12 %) протягом 96 годин. Нирковий кліренс – приблизно 255 мл/хв. Період напіввиведення – 2,5 - 3,3 години.
Показання для застосування. Оперізуючий герпес (також біль у разі гострої та постгерпетичної невралгії), інфекції шкіри та слизових оболонок, спричинені вірусом простого герпесу (включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес), профілактика рецидивів простого герпесу, профілактика цитомегаловірусної інфекції на фоні імунодефіциту (у разі ВІЛ-інфекції, трансплантації органів та кісткового мозку, хіміотерапії онкологічних захворювань тощо).
Спосіб застосування та дози. Внутрішньо (незалежно від вживання їжі).
Оперізуючий лишай: по 1000 мг 3 рази на добу протягом 7 днів; терапію потрібно розпочинати якомога раніше (найбільша ефективність проявляється при застосуванні препарату протягом 48 годин від появи висипання).
Простий герпес, рецидиви, рецидивуючий генітальний герпес: по 500 мг двічі на добу протягом 5 днів; у разі рецидивів терапію слід проводити в продромальний період чи відразу при виникненні перших проявів хвороби; у разі тяжкого перебігу хвороби у першому епізоді курс лікування можна збільшити до 10 днів.
Альтернативно, для лікування губного герпесу ефективною дозою Вальмаксу є 2 г 2 рази на день, протягом 1 дня. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (не раніше, як через 6 годин) після першої дози. При такому режимі дозування термін лікування повинен бути не більше 1 дня, оскільки доведено, що це не збільшує клінічну ефективність лікування. Лікування слід починати при появі перших ранніх симптомів губного герпесу (відчуття пощипування, свербіж або печіння у ділянці губ).
Превентивне лікування (супресія) рецидивів інфекцій, що спричинені вірусом простого герпесу:
- хворим з нормальним імунітетом призначається 500 мг Вальмаксу, 1 раз на день;
- хворим з імунодефіцитом призначається доза 500 мг, 2 рази на день.
Зменшення передачі вірусу генітального герпесу.
Дорослим гетеросексуалам з нормальним імунітетом, які мають 9 або менше загострень на рік, Вальмакс призначається інфікованому партнеру у дозі 500 мг, 1 раз на день.
Даних про зменшення передачі вірусу генітального герпесу в інших популяціях хворих немає.
Профілактика цитомегаловірусної інфекції та хвороби.
Дорослі та підлітки (старше 12 років): Вальмакс призначається у дозі 2 г, 4 рази на день, якомога раніше після трансплантації. При нирковій недостатності дози зменшуються. Тривалість лікування становить звичайно 90 днів, але може бути продовжена для пацієнтів з високим ступенем ризику.
На фоні ниркової недостатності дозу знижують:
- оперізуючий лишай: по 1000 мг кожні 12 годин при кліренсі креатиніну 30 - 49 мл/хв або 1 раз на добу при кліренсі креатиніну 10 - 29 мл/хв. По 500 мг 1 раз на добу при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв;
- простий герпес (включно генітальний): по 500 мг кожні 12 год, якщо кліренс креатиніну становить 30 - 49 мл/хв або ж 1 раз на добу, якщо кліренс менше 30 мл/хв;
- профілактика цитомегаловірусної інфекції: по 2 г 4 рази на день при кліренсі креатиніну 75 мл/хв та більше, 1,5 г 4 рази на добу при кліренсі 50 - 75 мл/хв, 1,5 г 3 рази на добу при кліренсі креатиніну 25 - 50 мл/хв, 1,5 г 2 рази на добу, якщо кліренс становить 10 - 25мл/хв та 1,5 г 1 раз на добу при кліренсі менше 10 мл/хв та діалізі.
У випадку гемодіалізу препарат призначають після нього.
Дозування при порушеній функції печінки
Змінювати дозу хворим з легким або помірним ступенем цирозу немає потреби (синтезуюча функція печінки збережена). Показники фармакокінетики при пізніх стадіях цирозу (з порушенням синтезуючої функції печінки та наявністю ознак портального блоку) свідчать про відсутність потреби змінювати дозування, однак клінічний досвід обмежений. Про застосування вищих доз (4 г і більше) на день дивись у розділі “Особливості застосування”.
Діти
Даних щодо застосування препарату для лікування дітей молодше 12 років немає.
Хворі похилого віку
Можливість порушень функції нирок повинна бути розглянута, і доза відповідно відрегульована.
Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.
Побічна дія. Головний біль, нудота; на фоні вираженого імунодефіциту (трансплантація нирки або кісткового мозку) під час довготривалого прийому високих доз (8 г/добу) можливий розвиток тромбоцитопенічної пурпури та гемолітичного уремічного синдрому з симптомами ниркової недостатності та мікроангіопатичної гемолітичної анемії.
Дуже рідко можлива лейкопенія, тромбоцитопенія. Лейкопенія головним чином спостерігається у хворих з імунодефіцитом. Також можливі побічні реакції з боку центральної нервової системи: анафілаксія, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, втрата свідомості. Дуже рідко: ажитація, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, конвульсії, енцефалопатія, кома.
Також можливі задишка, дискомфорт у черевній порожнині, блювання, діарея, оборотне збільшення рівня печінкових функціональних тестів, висипання, включаючи явища фотосенсибілізації, свербіж, кропив‘янка, ангіоневротичний набряк. порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність.
Є повідомлення про ниркову недостатність, мікроангіопатії, гемолітичну анемію та тромбоцитопенію (інколи у комбінації) у тяжких хворих з імунодефіцитом, особливо у хворих з пізніми стадіями ВІЛ-хвороби, які отримували високі дози (8 г на день) валацикловіру протягом тривалого часу у клінічних дослідженнях. Ці ж явища були помічені у пацієнтів, які не лікувалися валацикловіром, але мали подібний стан.
Протипоказання. Гіперчутливість до валацикловіру, ацикловіру та інших подібних за структурою препаратів, вагітність, годування груддю (протягом лікування припиняють), дитячий вік.
Передозування. Повідомлялося про випадки виникнення гострої ниркової недостатності і неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, втрату свідомості і кому у пацієнтів при передозуванні валацикловіру. Також можуть спостерігатися нудота і блювання. У випадках, коли рівень валацикловіру у ниркових канальцях перевищує 2,5 мг/мл, він може осаджуватися. У разі гострої ниркової недостатності або анурії слід провести гемодіаліз допоки не відновиться функція нирок. Під час гемодіалізу період напіввиведення валацикловіру становить приблизно 4 години. Пацієнти, що постійно потребують гемодіаліз, приймають рекомендовану дозу після гемодіалізу.
Особливості застосування. З обережністю призначають у разі будь-яких станів, що супроводжуються імунодефіцитом, особливо при трансплантації нирки та кісткового мозку (можливий летальний кінець), у разі десимінованого оперізуючого герпесу та первинного генітального герпесу, супровідних порушеннях нирок (подовжується період напіввиведення ацикловіру: у разі тяжкої ниркової недостатності – до 14 год, при гемодіалізі – до 4 год; плазмовий кліренс ацикловіру при діалізі знижується до 86,3 мл/хв/1,73 м2), при захворюваннях печінки.
Літнім людям під час лікування рекомендується збільшити об’єм вживаної рідини.
У разі генітального герпесу слід утримуватися від статевих контактів: препарат не запобігає передачі інфекції.
Вагітність
Вальмакс при лікуванні вагітних повинен застосовуватися лише тоді, коли потенційна користь від лікування перевищує можливий ризик для плода.
Лактація
Ацикловір, головний метаболіт валацикловіру, виявляється у грудному молоці, тому необхідно з обережністю призначати Вальмакс жінкам, які годують груддю.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами
Спеціальних застережень немає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Циметидин, пробенецид блокують перетворення валацикловіру на ацикловір, чим знижують ефект препарату. Нефротоксичні препарати підвищують ризик ниркової недостатності та порушень центральної нервової системи.
Хворим, які отримують вищі дози Вальмаксу (4 г і більше на день) для профілактики цитомегаловірусної інфекції, слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні з ліками, що конкурують з ацикловіром за шляхи виведення, оскільки це може призводити до збільшення рівня в плазмі одного або обох препаратів та їх метаболітів. При одночасному прийомі з мікофенолату мофетилом (імуносупресорним препаратом, що застосовується після пересадки органів) підвищується рівень в плазмі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.
Обережності слід дотримуватися також при одночасному призначенні високих доз Вальмаксу (4 г і більше) та інших препаратів, що впливають на функцію нирок (наприклад циклоспорину, такролімусу).
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Термін придатності – 2 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 3 або по 10 таблеток у блістері. По 1 блістеру в пачці із картону.
Виробник. Ципла Лтд, Індія.
Адреса.
Зареєстрований офіс: Мумбаї Сентрел, Мумбаї 400 008, Індія.