ІНСТРУКЦІЯ
для медичного
застосування препарату
ВАЗАПРОСТАН
(VASAPROSTAN)
Склад:
діюча речовина: аlprostadil;
1
ампула містить 20 мкг
алпростадилу;
допоміжні речовини: альфадекс, лактоза
безводна.
Лікарська форма. Порошок для розчину для
інфузій.
Фармакотерапевтична
група. Простагландини. Код АТС С01Е А01.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування у дорослих
хронічних облітеруючих захворювань артерій III та IV стадії (за
класифікацією Фонтейна).
Протипоказання.
– Гіперчутливість до алпростадилу або до інших компонентів
препарату;
– декомпенсована серцева недостатність;
– аритмії різної етіології;
– виражена недостатність або стеноз аортального чи мітрального
клапанів;
– неконтрольовані коронарні
захворювання серця;
– ішемічна хвороба серця;
– нещодавно перенесений інфаркт міокарда (протягом останніх 6
місяців);
–набряк чи інфільтрація легенів (за результатами клінічного чи
рентгенологічного дослідження);
– тяжкі хронічні обструктивні захворювання
легень;
– набряк легень в анамнезі у хворих на серцеву
недостатність;
– венооклюзивні захворювання легень;
– печінкова дисфункція (підвищений рівень трансаміназ чи
гамма-ГТ);
– захворювання печінки в анамнезі;
– загроза кровотечі (пацієнти з гострими шлунково-кишковими виразками,
політравми);
– період вагітності або годування груддю;
– дитячий вік.
Спосіб застосування та дози.
Внутрішньоартеріальна інфузія. Вміст 1 ампули (20 мкг алпростадилу) розчиняють у 50 мл 0,9
% розчину натрію хлориду. Внутрішньоартеріальну терапію проводять за
нижченаведеною схемою дозування.
Об’єм отриманого розчину,
що відповідає вмісту половини ампули препарату (25 мл розчину містять 10 мкг алпростадилу), вводити
внутрішньоартеріально протягом 60-120 хвилин за допомогою пристрою для
інфузій. При задовільній переносимося дозу можна збільшити до 1 ампули (20 мкг
алпростадилу), особливо при наявності некрозів. Зазвичай застосовується одна інфузія на
день.
Якщо
внутрішньоартеріальна інфузія проводиться через введений катетер, то залежно від
переносимості препарату та тяжкості захворювання рекомендується доза 0,1-0,6
нг/кг маси тіла/хв,; інфузія із застосуванням пристрою для інфузій триває 12
годин (відповідає вмісту ¼-½ ампули препарату).
Після тритижневого курсу
лікування треба вирішувати питання про доцільність подальшого застосування
препарату. У разі відсутності у пацієнта терапевтичного ефекту лікування треба
припинити. Курс лікування не має перевищувати 4 тижнів.
Внутрішньовенна інфузія.
Внутрішньовенно терапію здійснюють за нижченаведеною схемою
дозування.
Вміст 1 ампули (20 мкг
алпростадилу) препарату розчинити у 50-250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і
одержаний розчин вводити внутрішньовенно протягом 2 годин. Ця доза
застосовується двічі на день. Альтернативно: 1 раз на день внутрішньовенна
інфузія протягом 3 годин 3 ампул (60 мкг алпростадилу), яку розчиняють у 50-250
мл 0,9 % розчину натрію хлориду.
У пацієнтів з порушеною
функцією нирок (ниркова недостатність при значеннях креатиніну (> 1,5 мг/дл) внутрішньовенне
застосування препарату треба розпочинати з 1 ампули 2 рази на день (2 х 20 мкг алпростадилу),
кожна інфузія триває 2 години. Залежно від загальної клінічної картини
дозу можна збільшити до вищенаведеної нормальної дози (40-60 мкг алпростадилу на
день) протягом 2-3 днів.
Для пацієнтів з нирковою
недостатністю та пацієнтів з групи ризику щодо порушення функції серця об’єм
інфузії треба обмежити 50-100 мл на день і обов’язково застосовувати пристрої
для інфузій.
Побічні реакції.
При наведенні побічних
явищ узяті за основу наступні критерії частоти:
Дуже часто: ≥10
%.
Часто: ≥1 % до <10
%.
Іноді: ≥0,1 % до <1 %.
Рідко: ≥0,01 % до
<0,1 %.
Дуже рідко: < 0,01 %,
в т.ч. поодинокі випадки.
Зміни у місці
введення:
дуже часто: біль, еритема або набряки на кінцівці при
внутрішньоартеріальному застосуванні; часто: гіперемія у ділянці введення та по
ходу вени.
Після зменшення дози або припинення інфузії ці побічні явища, зумовлені
особливостями препарату або введення, зникають.
Незалежно від місця
введення можуть спостерігатися наступні симптоми:
Неврологічні
розлади:
часто – головні болі,
парестезія кінцівки, на якій проводилася маніпуляція;
іноді – сплутаність
свідомості; рідко – церебральні судоми.
Шлунково-кишкові
розлади:
іноді – порушення роботи
шлунково-кишкового тракту, у т.ч. діарея, нудота,
блювання.
Кардіальні розлади:
часто – раптове
почервоніння обличчя, шиї; гарячка; іноді: – зниження артеріального тиску,
тахікардія, стенокардія; рідко: аритмії, гострий набряк легень або тяжка серцева
недостатність.
Розлади гепатобіліарної
системи:
іноді – підвищення рівня
печінкових ферментів (трансаміназ).
Порушення з боку
системи крові та лімфатичної
системи:
рідко – лейкопенія,
лейкоцитоз, тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної
системи:
іноді – алергічні реакції
(висип на шкірі, відчуття набряку); дуже рідко – розвиток
анафілаксії/анафілактичного шоку.
З боку опорно-рухової
системи та сполучної тканини:
іноді – болі в суглобах;
дуже рідко – оборотний гіперостоз довгих трубчастих кісток після застосування
препарату більше 4 тижнів.
Загальні
розлади:
іноді – підвищення
температури, підвищена пітливість, озноб, гарячка, зміни показника СРБ (С-реактивного білка). Після
завершення лікування відбувається швидка нормалізація.
Передозування.
Передозування препарату може призвести до зниження артеріального тиску
та рефлекторної тахікардії внаслідок ефекту вазодилатації. Інші можливі
симптоми: вазовагусні реакції, блідість, підвищене потовиділення, нудота,
блювання, ішемія міокарда, серцева недостатність. Можливі місцеві реакції: біль,
припухлість та почервоніння кінцівки, в яку проводиться інфузія, прояви
гіперчутливості.
Лікування симптоматичне.
Специфічного антидоту немає У випадках передозування (сильний біль, зниження
артеріального тиску) потрібно зменшити дозу препарату; у разі необхідності
інфузію треба припинити. При зниженні артеріального тиску найпершим заходом є
підняття догори ніг у пацієнта, який лежить на спині; можна застосовувати
симпатоміметики.
Застосування у період вагітності або годування
груддю.
Не
застосовувати препарат у період вагітності. При необхідності застосування
препарату годування груддю потрібно припинити.
Діти. Не застосовують
дітям.
Особливості застосування.
Вазапростан® 20 мкг
призначений для внутрішньовенного застосування. Розчин необхідно готувати
безпосередньо перед інфузією. Розчин, приготовлений більше 12 годин тому,
вводити не можна.
Ампула не потребує
подальшого надпилювання: місце зламу знаходиться під синьою
крапкою.
Вміст ампули – сухий
білий порошок, що утворює твердий шар завтовшки 3 мм на дні ампули.
На цьому шарі можливі невеликі тріщини та крихти. При пошкодженні ампули
зазвичай суха речовина стає вологою та клейкою і дуже втрачає в об’ємі. У такому
випадку препарат застосовувати не можна.
Суха речовина
розчиняється одразу ж після додавання 0,9 % розчину натрію хлориду. Спочатку
розчин може виявитися трохи каламутним, що пояснюється утворенням повітряних
бульбашок. За короткий час розчин стає прозорим.
У
пацієнтів із групи ризику терапію препаратом слід проводити з обережністю.
Пацієнтам, схильним до серцевої недостатності за своїм віком і пацієнтам з
ішемічною хворобою серця слід перебувати під наглядом у стаціонарі під час і
протягом одного дня після припинення лікування препаратом. З обережністю
призначають препарат і при артеріальній
гіпотензії.
Для запобігання виникненню симптомів гіпергідратації інфузійні об’єми не
мають перевищувати 50-100 мл на день (введення за допомогою пристрою для
інфузій). Необхідними є постійний моніторинг параметрів серцево-судинної системи
пацієнта: артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, контроль маси тіла
та балансу рідини, центрального венозного тиску чи
ехокардіографія.
Такий же самий нагляд потрібний для пацієнтів з периферичними набряками
чи нирковою дисфункцією (рівень креатиніну в сироватці > 1,5
мг/дл).
Препарат з обережністю призначають пацієнтам, які перебувають на
гемодіалізі (лікування проводять у післядіалізний період), хворим на цукровий
діабет I типу, особливо при вираженому ураженні судин. Вплив високих температур,
вологості та світла може спричинити
відщеплення ОН-групи у 11-ій позиції та призвести до утворення простагландину
А1.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом
або роботі з іншими механізмами. Як і всі препарати, що
діють на серцево-судинну систему, препарат може негативно впливати на здатність
керувати транспортними засобами та іншими механізмами, особливо на початку
лікування, при підвищенні дози, припиненні приймання препарату, вживанні
алкоголю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види
взаємодій.
При лікуванні препаратом
може посилюватись ефект гіпотензивних препаратів, вазодилататорів, а також
антиангінальних препаратів. При одночасному застосуванні цих препаратів разом з
алпростадилом необхідний ретельний контроль стану серцево-судинної
системи.
Симпатоміметики,
адреналін, норадреналін знижують вазодилатуючу дію
препарату.
Одночасне застосування
препарату та антитромботичних засобів (антикоагулянтів, інгібіторів агрегації
тромбоцитів, тромболітичних засобів) може збільшити схильність до
кровотеч.
Одночасне застосування з
цефамандолом, цефаперазоном, цефатетаном, знижує ефект препарату
Вазапростан®.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Алпростадил, активна
речовина препарату Вазапростан®, є вазодилататором. Він
посилює кровотік шляхом дилатації артеріол та передкапілярних сфінктерів.
Препарат поліпшує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові. Після
внутрішньовенного застосування у здорових добровольців або у пацієнтів
спостерігається підвищення еластичності еритроцитів і пригнічення їхньої
агрегації ex vivo. Алпростадил ефективно пригнічує
активацію тромбоцитів in vitro. Цей
ефект поширюється також на параметри зміни форми, агрегації, секреції речовин,
що містяться у гранулах та вивільнення тромбоксану – речовини, що сприяє
агрегації. Препарат приводить до зменшення утворення артеріальних тромбів.
Застосування препарату
стимулює фібриноліз та підвищення певних показників ендогенного фібринолізу
(плазміногену, плазміну, активності активатора тканинного
плазміногену).
Фармакокінетика. Комплекс, що складається
з алпростадилу і альфадексу, при приготуванні розчину для інфузій дисоціює на
окремі компоненти. Отже, фармакокінетика не залежить від присутності комплексу у
ліофілізаті.
Після внутрішньовенного
застосування алпростадилу в дозі 60 мкг/2 години середня максимальна
концентрація в плазмі здорових добровольців на 5,2 пкг/мл перевищує середню
максимальну концентрацію у фазі плацебо (2,4 пкг/мл). Період напіввиведення під
час альфа-фази становить приблизно 0,2 хв, а під час бета-фази – приблизно 8 хв.
Таким чином, стаціонарна концентрація досягається невдовзі після початку
інфузії.
Алпростадил
метаболізується головним чином у легенях – 80-90 % під час першого проходження.
Первинні метаболіти – 15-кето-ПГЕ1, ПГЕ0
(13,14-дигідроПГЕ1) та 15-кето-ПГЕ0
(13,14-дигідро-15-кето-ПГЕ1), які, у свою чергу, зазнають подальшого
розпаду, зокрема шляхом бета-окиснення та
омега-окиснення. Метаболіти виводяться із сечею (88 %) і калом (12 %). Повне
виведення здійснюється за 72 години. Алпростадил на 93 % зв’язується з
макромолекулярними компонентами плазми. В експериментах на тваринах було
встановлено, що період напіввиведення альфадексу становить приблизно 7 хв; він виводиться із сечею у незміненому
вигляді.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: вміст ампули: білий ліофілізат, зосереджений на дні ампули; ампула: безбарвна, 5 мл «OPC» (one-point-cut) ампула зі
скла типу І з блакитною крапкою над лінією зламу на горловині та одним червоним
кодовим кільцем.
Несумісність. Невідома.
Термін придатності. 4
роки.
Термін використання після відкриття ампули – 12
годин.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не
вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 20 мкг алпростадилу в ампулі, №10 у пачці.
Категорія відпуску. За
рецептом.
Виробник.
ЮСБ Фарма ГмбХ/UCB Pharma GmbH.
Місцезнаходження.
Альфред-Нобель-Штрассе,
10, 40789 Монхайм, Німеччина/
Alfred-Nobel-Strasse 10, 40789 Monheim, Germany.