ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВАЗОКЛІН

(VASOCLIN)

 

Склад:

діюча речовина: atorvastatin;

1 таблетка містить аторвастатину кальцію в перерахуванні на аторвастатин 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кальцію карбонат, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, кальцію стеарат, тальк; опадрай білий (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000).

 

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази.

Код АТС C10А А05.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

- Первинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна і несімейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона);

- комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа і IIb за класифікацією Фредріксона);
- дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти);
- сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти;

- гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування;

- первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку - вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низькі концентрації Хс-ЛПВЩ в плазмі крові, генетична схильність, в т . ч. на тлі дисліпідемії;

- вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії і необхідності в реваскуляризації.

 

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до компонентів препарату;

- активні захворювання печінки або підвищення сироваткової активності трансаміназ (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВМН) неясного генезу;
- дитячий вік (недостатньо клінічних даних щодо ефективності і безпеки для даної вікової групи);

- вагітність, період годування груддю, репродуктивний вік у жінок (на час лікування потрібна надійна контрацепція).

 

Спосіб застосування та дози.

Перед початком терапії Вазокліном слід визначити рівень гіперхолестеринемії на тлі відповідної дієти, призначити фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення маси тіла у пацієнтів з ожирінням, і провести лікування інших захворювань. Під час лікування Вазокліном пацієнтам слід дотримуватися стандартної антихолестеринової дієти. Препарат призначають у дозі 10 - 80 мг 1 раз на добу щоденно, в будь-який період дня, незалежно від приймання їжі. Початкова і підтримуюча дози можуть бути індивідуалізовані відповідно до вихідного рівня Х-ЛНЩ, завдань терапії та її ефективності. Через 2 - 4 тижні від початку лікування та/або корекції дози Вазокліну слід визначити ліпідограму і відповідно до неї скоригувати дозу.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. У більшості випадків достатньо призначити 10 мг 1 раз на добу. Результат лікування стає помітним через 2 тижні, максимальний ефект спостерігається через 4 тижні. Позитивні зміни підтримуються шляхом тривалого застосування препарату.

Гомозиготна родинна гіперхолестеринемія. У більшості пацієнтів із гомозиготною родинною гіперхолестеринемією результат досягається внаслідок застосування 80 мг Вазокліну 1 раз на добу, що забезпечує зниження рівня Х-ЛНЩ більше ніж на 15 % (18 -45%).

Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження вмісту Хс-ЛПНЩ при застосуванні Вазокліну, тому корекція дози препарату не потрібна.

При застосуванні препарату у пацієнтів літнього віку відмінностей у безпеці, ефективності,  порівняно із загальною групою пацієнтів, не виявлено, і корекція дози не потрібна.

Застосування у комбінації з іншими медичними препаратами.

За необхідності спільного застосування з циклоспорином доза Вазокліну  не повинна перевищувати 10 мг.

 

Побічні реакції.

Вазоклін зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти, як правило, легкі й минущі.
Організм у цілому: біль у грудній клітці, набряк обличчя, гарячка, ригідність шиї, нездужання, фотосенсибілізація, генералізований набряк, астенія.

З боку травного тракту: нудота, гастроентерит, порушення функції печінки, коліти, блювання, гастрит, сухість у роті, ректальна кровотеча, езофагіт, відрижка, запалення язика,  анорексія, підвищення апетиту, стоматит, біль у печінці, хейліт, дуоденальна виразка, дисфагія, ентерит, мелена, кровоточивість ясен, розвиток виразки у стравоході, тенезми, виразковий стоматит, гепатит, панкреатит, холестатична жовтяниця, діарея, біль у животі, диспепсія, запор, метеоризм.

З боку дихальної системи: бронхіт, риніт, пневмонія, задишка, астма, носова кровотеча.

З боку нервової системи: безсоння, запаморочення, парестезія, сонливість, порушення сну, зниження лібідо, емоційна лабільність, порушення координації, периферична нейропатія, кривошия, лицьовий параліч, гіперкінез, депресія, гіпестезія, головний біль.

З боку кістково-м’язової системи: артрит, артралгія, біль у спині, судоми ніг, бурсит, тендовагініт, міастенія, сухожильна контрактура, міозит, міалгія, міопатія, судоми м’язів, розриви сухожилля.

З боку шкіри: свербіж, контактний дерматит, алопеція, висипання, сухість шкіри, підвищена пітливість, акне, екзема, себорея, виразка шкіри.

З боку сечостатевої системи: інфекція сечовидільної системи, гематурія, альбумінурія, часте сечовипускання, цистит, імпотенція, дизурія, камені у нирках, ніктурія, епідидиміт, фіброаденоматоз молочної залози, кровотеча з піхви, збільшення молочної залози, метрорагія, нефрит, нетримання сечі, порушення еякуляції, вторинна ниркова недостатність.

З боку органів чуття: амбліопія, дзвін у вухах, сухість очей, порушення рефракції, крововилив у око, глухота, глаукома, паросмія, втрата смаку, зміна смаку.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, вазодилатація, синкопе, мігрень, постуральна гіпотензія, флебіт, аритмія, стенокардія, артеріальна гіпертензія.

З боку метаболізму: периферичні набряки, гіперглікемія, підвищення креатинінфосфокінази (КФК), подагра, збільшення маси тіла, гіпоглікемія, анорексія.

З боку системи крові: екхімоз, анемія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, петехія.

Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж, висипання на шкірі, анафілактичні реакції, бульозні висипання, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), злоякісна еритема (синдром Стівенса-Джонсона).

 

Передозування.

Симптоми: міопатія (рабдоміоліз), порушення функції печінки, нудота, блювання, діарея. Лікування. За необхідності проводять симптоматичну терапію. Аторвастатин  значною мірою зв'язується з білками плазми крові, тому гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.

 

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Вазоклін протипоказаний до застосування при вагітності і в період лактації (годування груддю).
Жінки репродуктивного віку під час лікування повинні користуватися адекватними засобами контрацепції. Вазоклін можна призначати жінкам репродуктивного віку тільки в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик для плода під час лікування. Не відомо, чи виводиться аторвастатин у грудне молоко. Враховуючи виникнення небажаних явищ у грудних дітей, за необхідності застосування препарату в період лактації годування груддю слід припинити.

 

Діти. Препарат не застосовують у педіатричній практиці.

 

Особливості застосування.

Вплив на печінку. Як і при застосуванні інших гіполіпопротеїнемічних засобів цього ж класу, при лікуванні Вазокліном може відбуватися помірне підвищення активності трансаміназ сироватки крові (утричі більше, ніж верхній рівень норми – ВРН). Збільшення активності трансаміназ не супроводжується жовтяницею чи іншими клінічними проявами. Якщо доза аторвастатину зменшується, робиться перерва або припиняється лікування, рівень трансаміназ нормалізується. Продовження лікування меншими дозами аторвастатину не призводить до  негативних наслідків.

Функція печінки повинна визначатися перед початком лікування і періодично контролюватися протягом курсу лікування. Пацієнтам, у яких виникають прояви порушення функції печінки, слід визначити показники її функції. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, повинні знаходитися під спостереженням аж до нормалізації показників. У випадку більш ніж триразового зростання активності АлАТ або АсАТ понад норми дозу Вазокліну слід зменшити або припинити лікування. Вазоклін може спричинити підвищення активності трансаміназ.

Вазоклін слід призначати з обережністю пацієнтам, які вживають алкоголь і/або мають захворювання печінки в анамнезі. Хвороби печінки в активній фазі чи підвищення активності трансаміназ через незрозумілі причини є протипоказанням для призначення Вазокліну.

Вплив на скелетні м’язи. Під час лікування Вазокліном у пацієнтів може спостерігатися міопатія. Під міопатією слід розуміти біль у м’язах або слабкість м’язів у поєднанні зі зростанням рівня КФК у 10 разів понад ВРН. Імовірність виникнення цього стану слід припустити у пацієнтів із дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м’язів і/або суттєвим збільшенням рівня КФК. Пацієнтів слід попередити про можливе виникнення болю в м’язах і слабкість м’язів, інколи з нежитем чи підвищенням температури. У випадках підвищення рівня КФК, уточненого або ймовірного діагнозу міопатії, лікування Вазокліном слід припинити. Ризик виникнення міопатії при лікуванні препаратами цієї групи збільшується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фібринової кислоти, еритроміцину, ніацину або азолових протигрибкових засобів. Більшість цих засобів пригнічують метаболізм цитохрому Р450 3А4 та/або розподіл препарату в організмі. Вазоклін біотрансформується, в першу чергу, за допомогою ферменту печінки CYP 3А4. Лікарі, які призначають Вазоклін у комбінації з похідними фібринової кислоти, еритроміцином, імуносупресорами або азоловими протигрибковими засобами, або модифікуючими ліпопротеїни дозами ніацину, повинні зважувати можливі позитивні результати та шкідливі наслідки і спостерігати за пацієнтами з метою виявлення таких проявів, як біль у м’язах і слабкість м’язів, особливо в перші місяці лікування та після підвищення дози одного з цих препаратів. Внаслідок цього слід розглянути необхідність зниження початкової та підтримуючої дози Вазокліну при одночасному застосуванні з вищезгаданими препаратами. Для цього рекомендується періодичне визначення КФК, але слід пам’ятати, що цього тесту буває недостатньо для вчасного діагностування тяжкої міопатії. Вазоклін може спричинити зростання рівня КФК.

При лікуванні Вазокліном, як і при застосуванні подібних препаратів цієї групи, зрідка спостерігалися випадки рабдоміолізу в поєднанні із вторинною нирковою недостатністю, що спричиняється міоглобінурією. Терапію Вазокліном слід перервати або припинити у випадку тяжкого стану пацієнта при підозрі, що ці зміни спричинені міопатією, або за наявності факторів ризику розвитку вторинної ниркової недостатності при рабдоміолізі (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозні хірургічні втручання, травма, тяжкі ендокринні, метаболічні або електролітні порушення і неконтрольовані судоми).

Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі нез'ясованого болю або слабкості у м'язах, особливо якщо вони супроводжуються  гарячкою.

Терапія аторвастатином  у дозі 80 мг у  пацієнтів без серцево-судинних захворювань, які за 6 і менше місяців до початку лікування мали інсульт або транзиторну ішемічну атаку, збільшує частоту виникнення геморагічних інсультів. У пацієнтів, у яких  геморагічний інсульт виник на початку терапії аторвастатином, ризик повторного геморагічного інсульту збільшувався. Аторвастатин у дозі 80 мг  зменшує загальну кількість інсультів та зменшує кількість випадків серцево-судинних захворювань.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Даних про вплив аторвастатину на здатність керувати автотранспортом і працювати з іншими, потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкої психомоторної реакції, немає.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ризик міопатії під час лікування іншими препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, протигрибкових препаратів, похідних азолів, і нікотинової кислоти в гіполіпідемічних дозах.
Інгібітори цитохрому CYP3A4. Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами даного ізоферменту може призводити до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії і ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4.

Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1. Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати  біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину в дозі 10 мг і циклоспорину в дозі 5,2 мг/кг на добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові в 7,7 рази.

Еритроміцин/кларитроміцин. При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), які інгібують CYP3А4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Інгібітори протеаз. Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори CYP3А4, супроводжувалося збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові.
Дилтіазем. Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом в дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Циметидин. Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з циметидином не виявлено.
Ітраконазол. Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг і препарату в дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину.

Грейпфрутовий сік. Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, що інгібують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (понад 1,2 л на день) може викликати збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Індуктори цитохрому CYP3A4. Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту цитохрому CYP3A4 (наприклад, ефавірензом, рифампіцин, звіробій продірявлений) може призводити до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоякого механізму взаємодії з рифампіціном (індуктором ізоферменту цитохрому CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1) рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину призводить до істотного зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Антациди. При одночасному прийомі внутрішньо аторвастатину і суспензії, яка містить магнію і алюмінію гідроксиди, концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 35%, однак ступінь зменшення рівня Хс-ЛПНЩ при цьому не змінювався.

Антипірин. Оскільки Вазоклін не змінює фармакокінетику антипірину, взаємодія між іншими препаратами, що метаболізуються за допомогою цього ж цитохрому (такими як терфенадин, толбутамід, тріазолам, пероральні контрацептиви), є малоймовірною.

Феназон. При одночасному застосуванні аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, які метаболізуються тими ж ізоферментами цитохрому, не очікується.

Холестипол. При одночасному застосуванні холестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%. Однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину і холестиполу перевершував такий кожного препарату окремо.

Дигоксин. При повторному прийомі дигоксину і аторвастатину в дозі 10 мг рівноважні концентрації дигоксину в плазмі крові не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином в дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнтам, які отримують дигоксин в поєднанні з аторвастатином, потрібен клінічний контроль.

Азитроміцин. При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу і азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася.
Пероральні контрацептиви. При одночасному застосуванні аторвастатину і перорального контрацептиву, що містить норетистерон і етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% і 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінки, яка отримує аторвастатин.

Терфенадин. Аторвастатин при одночасному застосуванні не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику терфенадину.

Варфарин. Симптомів клінічно значущої взаємодії аторвастатину з варфарином не виявлено.
Амлодипін.  При  одночасному  застосуванні аторвастатину в дозі 80 мг і амлодипіну в дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину в стані рівноваги не змінювалася.

Інша супутня терапія. При застосуванні аторвастатину в поєднанні з антигіпертензивними засобами та естрогенами, які призначали як замісну терапію, симптомів клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено. Дослідження взаємодії зі специфічними препаратами не проводилися.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Вазоклін – синтетичний гіполіпідемічний препарат. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази – ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА в мевалонат – попередник стероїдів, включаючи холестерин.

У пацієнтів з гомозиготною і гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несімейними формами гіперхолестеринемії і змішаної дисліпідемії аторвастатин знижує вміст в плазмі крові загального  холестерину (Хс), Хс-ЛПНЩ і аполіпопротеїну В (апо-В), а також вміст Хс-ЛПДНЩ і тригліцеридів, викликає нестійке підвищення рівня Хс-ЛПВЩ.
Аторвастатин знижує концентрацію холестерину і ліпопротеїдів у плазмі крові, пригнічуючи ГМГ-КоА-редуктазу і синтез холестерину в печінці і збільшуючи число печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення і катаболізму Хс-ЛПНЩ.

Аторвастатин знижує утворення Хс-ЛПНЩ і число частинок ЛПНЩ. Викликає виражене і стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-частинок. Знижує рівень холестерину-ЛПНЩ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, стійкою до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.
Аторвастатин  у  дозах  10-80 мг знижує рівень загального холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНЩ – на 41-61%, апо-В - на 34-50% і тригліцеридів - на 14-33%. Результати лікування схожі у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несімейними формами гіперхолестеринемії і змішаною гіперліпідемією, в т.ч. у пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом.

У пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує рівень загального холестерину, Хс-ЛПНЩ, Хс-ЛПДНЩ, апо-В, ТГ і Хс-ЛПнеВП і підвищує рівень Хс-ЛПВЩ. У хворих з дисбеталіпопротеїнемією знижує рівень холестерину ЛППП.
У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа і IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення рівня Хс-ЛПВЩ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг),  порівняно з вихідним показником, становить 5,1-8,7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ і Хс-ЛПНП/Хс-ЛПВП на 29-44% і 37-55% відповідно.

Аторвастатин у дозі 80 мг достовірно знижує ризик ішемічних ускладнень і фатальних наслідків на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації з приводу стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, - на 26%. У пацієнтів з різними вихідними рівнями Хс-ЛПНЩ аторвастатин викликає зниження ризику ішемічних ускладнень і фатальних наслідків у хворих на інфаркт міокарда без зубця Q та нестабільну стенокардію однаково у чоловіків і жінок і у пацієнтів як до 65, так і старше 65 років.

Зниження вмісту в плазмі крові Хс-ЛПНЩ краще корелює з дозою препарату, ніж з його концентрацією в плазмі крові.

Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні і зберігається протягом усього періоду терапії.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Аторвастатин швидко абсорбується після прийому внутрішньо; Cmax досягається через 1-2 години. Ступінь абсорбції і концентрації аторвастатину в плазмі крові підвищується пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і/або при "першому проходженні" через печінку. Їжа знижує швидкість та ступінь абсорбції приблизно на 25% і 9% відповідно (про що свідчать результати визначення Cmax і AUC), проте рівень Хс-ЛПНЩ при прийомі аторвастатину натщесерце і під час вживання їжі знижується практично в однаковій мірі. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час рівні його в плазмі нижчі (Cmax і AUC приблизно на 30%), ніж після прийому в ранкові години, зниження Хс-ЛПНЩ не залежить від часу доби, в яки приймають препарат.

Розподіл. Середній Vd аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування аторвастатину з білками плазми не менше 98%. Відношення рівнів аторвастатину в еритроцитах/плазмі крові становить близько 0,25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити.
Метаболізм. Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- і парагідроксильованих похідних і різних продуктів бета-окиснення. іn vitro орто- і парагідроксильовані метаболіти чинять інгібуючу дію щодо ГМГ-КоА-редуктази, що подібна з дією аторвастатину. Інгібуюча активність щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% обумовлена активністю циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. Це підтверджується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі крові людини при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту.
Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором цитохрому CYP3A4. Аторвастатин не чинив клінічно значущого впливу на концентрацію терфенадину в плазмі крові, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3А4. У зв'язку з цим істотний вплив аторвастатину на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3А4 малоймовірний.
Виведення. Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінкової рециркуляції). T1/2 становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після прийому внутрішньо в сечі виявляють менше 2% дози аторвастатину.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.

Вік. Концентрація аторвастатину в плазмі крові у людей літнього віку (віком ≥ 65 років) вище (Cmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей в безпеці, ефективності чи досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх людей, порівняно із загальною групою пацієнтів, виявлено не було.

Дослідження фармакокінетики препарату у дітей не проводилися.

Стать. Концентрації аторвастатину в плазмі у жінок відрізняються (Cmax приблизно на 20% вище, а AUC на 10% нижче) від таких у чоловіків. Однак клінічно значущих відмінностей впливу препарату на ліпідний обмін у чоловіків і жінок не виявлено.

Ниркова недостатність. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його дію на показники ліпідного обміну. У зв'язку з цим зміни дози у хворих з порушенням функції нирок не потрібно.

Аторвастатин не виводиться під час гемодіалізу внаслідок інтенсивного зв'язування з білками плазми.

Печінкова недостатність. Концентрації аторвастатину значно підвищуються (Cmax і AUC приблизно в 16 і 11 разів відповідно) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас B за шкалою Чайлд-П'ю).

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, овальної форми, двоопуклі, вкриті оболонкою.

 

Термін придатності. 2 роки з дати виготовлення "in bulk”.

 

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

 

Упаковка. По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці. По 3 контурні чарункові упаковки в пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

 

Місцезнаходження. Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.