Вівторок, 2017-06-27, 4:40 PM
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Медична скарбниця
Головна » 2014 » Травень » 16 » Зидолам
8:34 PM
Зидолам

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЗИДОЛАМ

(ZIDOLAM)

 

 Склад.

Діюча речовина: 1 таблетка містить ламівудину 150 мг, зидовудину 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна гранульована, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят, Opadry Y-1-7000 білий (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати прямої дії. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A F30.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Лікування ВІЛ-інфекції.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 0,75 x 109/л) або анемії (рівень гемоглобіну менше   7,5 г/дл або 4,65 ммоль/л), периферична нейропатія, порушення функції нирок (з кліренсом креатиніну 50 мл/хв та нижче), вагітність, період годування груддю, діти з масою тіла менше   30 кг (у даній лікарській формі).

 

Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують внутрішньо.

Дорослим і дітям з масою тіла більше 30 кг Зидолам призначають по 1 таблетці 2 рази на добу. Препарат можна застосовувати під час їжі або натще.

У зв’язку з необхідністю корекції дози у хворих з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв), у хворих із печінковою недостатністю та у випадку зниження рівня гемоглобіну нижче 9 г/дл чи 5,59 ммоль/л або ж зниження кількості нейтрофілів нижче 1,0 х 109/л рекомендується застосовувати ламівудин та зидовудин в ізольованих формах.

 

Побічні реакції. Існують повідомлення про побічні дії в процесі лікування ВІЛ-інфекції із застосуванням ламівудину і зидовудину окремо або в комбінації. Для багатьох з цих явищ невідомо, чи пов'язані вони з ламівудином, зидовудином, широким спектром лікарських засобів, що застосовуються для лікування ВІЛ-інфекцій, або вони є результатом основного захворювання.

Оскільки Зидолам містить ламівудин і зидовудин, можливі різні види і ступінь тяжкості побічних реакцій, що пов’язані з кожною з цих сполук. Не існує ніяких даних щодо додаткової токсичності після сумісного застосування цих двох сполук. Повідомлялося про випадки лактоацидозу, іноді фатальні, що звичайно супроводжувалися гепатомегалією тяжкого ступеня і печінковим стеатозом при застосуванні нуклеозидних аналогів.

Комбінована антиретровірусна терапія супроводжується перерозподілом жирів (ліподистрофія) в організмі хворих з ВІЛ, в тому числі втратою периферичного та лицьового підшкірного жиру, надмірною кількістю внутрішньочеревного та вісцерального жиру, гіпертрофією грудей та дорсоцервікальним накопиченням жиру (горб бізона). Комбінована антиретровірусна терапія супроводжується метаболічними змінами, такими як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінорезистентність; гіперглікемія та гіперлактатемія.

Частота виникнення побічних ефектів класифікується за такою схемою: дуже поширені (>1/10), поширені (>1/100, <1/10), непоширені (>1/1 000, <1/100), рідко поширені (>1/10 000, <1/1 000), дуже рідко поширені (<1/10 000).

Ламівудин

Метаболічні розлади: поширені –гіперлактатемія, непоширені – лактоацидоз.

З боку крові та лімфатичної системи: непоширені - нейтропенія та анемія (в обох випадках тяжкі), тромбоцитопенія; дуже рідко поширені: справжня еритроцитарна аплазія.

З боку нервової системи: поширені - головний біль, безсоння; дуже рідко поширені - периферична нейропатія,  парестезії.

З  боку дихальної системи: поширені - кашель, нежить.

З боку травного тракту: поширені - нудота, блювання, біль в животі або спазми, діарея; рідко поширені - підвищення рівня амілази в сироватці, панкреатит, гепатит; непоширені - тимчасове підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АлАТ); рідко поширені -  гепатит.

З боку шкіри та її похідних: поширені - висипи, алопеція.

З боку скелетно-м'язової системи: поширені - артралгія, м'язові розлади; рідко поширені - рабдоміоліз.

Загальні розлади: поширені - підвищена втомлюваність, нездужання, гарячка.

Зидовудин

Профіль побічних реакцій однаковий для дорослих і дітей.

Найбільш тяжкі побічні реакції - анемія (яка може вимагати переливання крові), нейтропенія та лейкопенія. Частіше вони зустрічаються при застосуванні вищих доз         (1200 - 1500 мг/добу) та у пацієнтів з прогресуючою ВІЛ-інфекцією (особливо за наявності порушень функції кісткового мозку до початку лікування), і, зокрема, у пацієнтів з кількістю клітин CD4 менше 100/мм3. Може виникнути необхідність у зменшенні дозування або припиненні лікування.

Вірогідність розвитку нейтропенії також існує у пацієнтів, у яких на початку лікування зидовудином спостерігалися низькі показники кількості нейтрофілів, рівня гемоглобіну і рівня вітаміну B12 в сироватці крові.

З боку крові та лімфатичної системи: поширені - анемія, нейтропенія та лейкопенія; непоширені - тромбоцитопенія та панцитопенія (з гіпоплазією кісткового мозку); рідко поширені -  справжня еритроцитарна аплазія; дуже рідко поширені - апластична анемія.

Порушення метаболізму: рідко поширені - лактоацидоз за відсутності гіпоксемії, анорексія.

Психічні розлади: рідко поширені -  занепокоєння і депресія.

З боку нервової системи: дуже поширені - головний біль; поширені запаморочення; рідко поширені - безсоння, парестезії, сонливість, втрата ясності мислення, судоми.

З боку серцево-судинної системи: рідко -  кардіоміопатія.

З боку дихальної системи: непоширенізадишка; рідко поширені -  кашель.

З боку травного тракту: дуже поширенінудота; поширені - блювання, біль у животі та діарея, підвищення рівнів печінкових ферментів та білірубіну в крові; непоширеніметеоризм; рідко поширені - підвищене слиновиділення, пігментація, спотворення смаку і диспепсія, панкреатит, дисфункція печінки, наприклад, гепатомегалія тяжкого ступеня зі стеатозом.

З боку шкіри та її похідних: непоширені -  висипи і свербіж; рідко поширені -  пігментація нігтів і шкіри, кропив’янка та посилене потовиділення.

З боку скелетно-м'язові системи: поширені – міалгія;  непоширені - міопатія.

З боку сечовидільної системи: рідко поширені -  зміни частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко поширені - гінекомастія.

Загальні розлади: поширені -  загальне нездужання; непоширені -  гарячка, загальний біль і астенія; рідко поширені - озноб, біль у грудях і грипоподібний синдром.

 

Передозування. Ознаками гострого передозування можуть бути симптоми, описані в розділі побічних ефектів.

У разі передозування пацієнт повинен має перебувати під наглядом лікаря з метою виявлення токсичності, при необхідності проводять стандартну підтримуючу терапію. Специфічного антидоту немає. Ламівудин піддається діалізу, тому при передозуванні можна використати постійний гемодіаліз. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз мають обмежений вплив на виведення зидовудину, але прискорюють елімінацію його метаболіту.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Безпека застосування Зидоламу під час вагітності не встановлена. Призначати Зидолам в перші три місяці вагітності не рекомендується, застосовувати його потрібно тільки в тому випадку, коли ефект, що очікується від лікування, перевищує можливий ризик.

ВІЛ-інфікованим жінкам не рекомендується годувати груддю своїх немовлят, щоб уникнути передачі ВІЛ-інфекції.

 

Діти. У даній лікарській формі Зидолам не застосовують дітям з масою тіла до 30 кг.

Особливості застосування. Таблетки Зидолам – препарат з фіксованими дозами діючих речовин. Спеціальні застереження та перестороги стосуються кожного зі складників препарату, а саме: ламівудину та зидовудину. Додаткових застережень стосовно комбінованого препарату не виявлено.

У випадках, коли необхідна корекція дози, рекомендується застосовувати окремі препарати ламівудину та зидовудину. У таких випадках слід звертати до інформації по кожному з цих препаратів.

Пацієнтам необхідно пояснити, що сучасна антиретровірусна терапія, включаючи Зидолам, не забезпечує попередження передачі ВІЛ іншим особам статевим шляхом або при контакті з кров’ю. Тому потрібно продовжувати застосування адекватних заходів безпеки.

У пацієнтів, незважаючи на застосування Зидоламу або будь-якої іншої антиретровірусної терапії, можуть розвинутись опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції. Тому такі пацієнти мають постійно перебувати під клінічним наглядом досвідчених лікарів.

При застосуванні таблеток Зидолам можливе виникнення у хворих тяжких, небезпечних для життя, а іноді смертельних реакцій. Серед них спостерігалися синдром Стівенса-Джонсона, токсичний некроліз епідермісу та прояви гіперчутливості з висипаннями на шкірі та загальними проявами, а також порушення з боку внутрішніх органів. При виникненні у пацієнтів ознак або симптомів виражених реакцій шкіри або гіперчутливості, у тому числі (список невичерпний) виражених висипань на шкірі або висипань із пропасницею, пухирців, уражень слизової оболонки ротової порожнини, кон’юнктивіту, набряку обличчя, болю у м’язах і суглобах, загального нездужання та/або виражених порушень функції печінки препарат треба негайно відмінити.

Гематологічні реакції: анемія, нейтропенія, лейкопенія (зазвичай вторинна у результаті нейтропенії) найчастіше зустрічаються при застосуванні високих доз зидовудину (1200 – 1500 мг на добу), у пацієнтів із пізніми стадіями ВІЛ-хвороби та у тих осіб, у яких до лікування був знижений резерв кісткового мозку. Тому у пацієнтів, які отримують Зидолам, необхідно ретельно контролювати гематологічні параметри.

Ці гематологічні зміни зазвичай не спостерігаються протягом перших 4–6 тижнів терапії. Пацієнтам з пізніми стадіями ВІЛ-хвороби рекомендується проводити аналізи крові не рідше одного разу на 2 тижні протягом перших трьох місяців лікування та не рідше одного разу на місяць у подальшому. У пацієнтів з ранніми стадіями ВІЛ-хвороби гематологічні побічні реакції виникають рідко. Залежно від загального стану пацієнта аналізи крові можуть робити рідше, наприклад, раз на один–три місяці.

Пацієнти з порушеннями функції кісткового мозку (кількість гранулоцитів не перевищує 1000 клітин в 1 мм3 або рівень гемоглобіну не перевищує 9,5 г/дл) таблетки Зидолам застосовують під постійним наглядом лікаря.

 

Панкреатит: у пацієнтів з панкреатитом в анамнезі або при наявності інших значущих факторів ризику розвитку панкреатиту застосовувати таблетки Зидолам необхідно дуже обережно та лише при відсутності задовільної альтернативної терапії. Застосування таблеток Зидолам необхідно негайно припинити при виникненні клінічних ознак, симптомів або при зміні лабораторних показників, що вказують на панкреатит.

Лактоацидоз/тяжка гепатомегалія зі стеатозом: у зв’язку з використанням антиретровірусних нуклеозидних аналогів (у тому числі ламівудину та зидовудину) окремо або в комбінації для лікування ВІЛ-інфекції описані випадки лактоацидозу та гепатомегалії зі стеатозом аж до смертельних випадків. Більшість із цих випадків спостерігалася у жінок. Необхідно з обережністю призначати Зидолам усім пацієнтам, особливо хворим з підвищеним ризиком захворювань печінки. Якщо у пацієнта з’являються клінічні або лабораторні ознаки лактоацидозу або гепатотоксичності, лікування Зидоламом необхідно припинити.

Перерозподіл жирових відкладень: перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі, включаючи ожиріння центрального генезу, збільшення жирових відкладень у дорсоцервікальних ділянках та їх зменшення на кінцівках та обличчі, збільшення молочних залоз, підвищений рівень ліпідів у сироватці крові та рівень глюкози крові спостерігаються як у вигляді окремих симптомів, так і разом у деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію.

Як і при застосуванні всіх препаратів класу інгібіторів протеаз та інгібіторів зворотної транскриптази нуклеозидів, можливе виникнення одного або більше специфічних побічних симптомів, що загалом можуть бути віднесені до явищ ліподистрофії, існують дані, що ризик їх виникнення при застосуванні різних препаратів цієї групи різний.

Крім того, ліподистрофічний синдром має поліетіологічний характер, де має значення, наприклад, стан ВІЛ-хвороби, вік пацієнта, тривалість антиретровірусної терапії, що відіграють важливу роль і можуть мати синергічний ефект.

При клінічному обстеженні слід звертати увагу на фізичні ознаки перерозподілу жирових відкладень, визначати рівень ліпідів сироватки та глюкози крові. Лікування порушення у розподілі ліпідів слід проводиити в стаціонарі.

Пацієнти, одночасно інфіковані вірусом гепатиту В: дані клінічних досліджень та досвід застосування ламівудину в клінічній практиці показали, що у деяких пацієнтів із хронічним гепатитом В спостерігаються клінічні або лабораторні ознаки рецидивуючого гепатиту після відміни ламівудину, що можуть мати більш тяжкі наслідки у хворих із декоменсованим захворюванням печінки. При відміні Зидоламу у пацієнтів, одночасно інфікованих вірусом гепатиту В, рекомендується періодично контролювати показники функції печінки та маркери реплікації вірусу гепатиту В.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Спеціальні дослідження з цього приводу не проводилися. Під час оцінки здатності пацієнта керувати автомобілем та іншими механізмами слід враховувати його клінічний стан і профіль побічних ефектів Зидоламу.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Оскільки препарат містить ламівудин і зидовудин, він може вступати у взаємодії, характерні для кожного його компонента.

При одночасному застосуванні таблеток Зидолам та нефротоксичних або мієлосупресивних препаратів (наприклад, системне введення пентамідину, дапсону, піриметаміну, ко-тримоксазолу, амфотерицину B, флуцитозину, ганцикловіру, інтерферону, вінкристину, вінбластину та доксорубіцину) необхідно ретельно контролювати функцію нирок та гематологічні показники і при необхідності знижувати дозу.

Необхідно контролювати концентрації фенітоїну в крові пацієнтів, які одночасно з ним застосовують таблетки Зидолам.

Ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам,

 

лоразепам, циметидин, дапсон, ізопринозин і деякі інші препарати можуть змінювати метаболізм зидовудину конкурентним інгібуванням утворення його глюкуроніду чи безпосереднім пригніченням метаболізму зидовудину мікросомальними ферментами печінки.

Пробенецид може збільшувати концентрацію зидовудину шляхом придушення глюкуронидації і/чи зниження ниркової екскреції зидовудину.

Флуконазол: спільне введення флуконазолу і зидовудину впливає на кліренс і метаболізм зидовудину.

Вальпроєва кислота збільшує біодоступність зидовудину шляхом інгібування першої фази його метаболізму в печінці. За відповідними пацієнтами необхідно здійснювати нагляд з метою виявлення можливого збільшення частоти пов’язаних із зидовудином побічних ефектів.

Деякі аналоги нуклеозидів можуть впливати на кількість або функцію еритроцитів/лейкоцитів, на потенційну токсичну дію зидовудину на клітини крові, а також на реплікацію ДНК. Рибавірин має антагоністичну дію на антивірусну активність зидовудину іn vіtro стосовно ВІЛ.

Такі препарати, як триметоприм, сульфаметоксазол, піриметамін і ацикловір, можуть бути застосовані для лікування і профілактики інфекцій, викликаних умовними патогенами, тому що при обмеженій терапії цими препаратами токсичність не збільшується.

Пацієнти мають залишатися під постійним наглядом лікаря при застосуванні препарату Зидолам. Їх необхідно проінформувати про те, що використання препарату Зидолам не знижує ризик передачі ВІЛ іншим суб’єктам при статевому контакті чи зараженням через кров.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ламівудин і зидовудин мають синергічну інгібуючу дію на реплікацію вірусів імунодефіциту людини – ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Обидва активні інгредієнти препарату поступово перетворюються в клітині на трифосфати. Ламівудин-трифосфат і зидовудин-трифосфат є селективними конкурентними інгібіторами зворотної транскриптази вірусу імунодефіциту людини. Клінічно доведено, що така комбінація запобігає розвитку резистенстності до зидовудину у пацієнтів, які раніше не отримували антиретровірусну терапію.

Застосування комбінації Ламівудин+Зидовудин приводить до збільшеного ефекту у порівнянні з комбінацією зидовудин+диданозин або зидовудин+залцитабін. Додатковий ефект комбінації Ламівудин+Зидовудин полягає в її добрій переносимості. Комбінація Ламівудин+Зидовудин приводить також до субоптимального пригнічення репродукції вірусу і зниженню його концентрації.

Фармакокінетика. Ламівудин і зидовудин добре всмоктуються з шлунково-кишкового тракту, при цьому біодоступність ламівудину у дорослих складає 80–85 %, зидовудину – 60–70 %.

Максимальні концентрації ламівудину та зидовудину в плазмі досягаються через 0,5–2 години та 0,25–2 години і складають 1,3–1,8 мг/мол та 1,5–2,2 мг/мол відповідно.

Розподіл. У терапевтичному діапазоні доз ламівудин характеризується лінійною фармакокінетикою та обмежено зв’язується з альбумінами плазми (in vitro менше 36 %). Ступінь зв’язування зидовудину з білками плазми складає 34–38 %.

Ламівудин і зидовудин проникають у ЦНС та спинномозкову рідину.

Через 2–4 години після застосування внутрішньо співвідношення між концентрацією ламівудину та зидовудину у лікворі та у плазмі крові складають у середньому 0,12 та 0,5 відповідно.

Метаболізм. Основним метаболітом зидовудину в плазмі та сечі є 5-глюкуронід.

Дослідження in vitro показали, що ламівудин у клітинах фосфорилюється до активного метаболіту 5-трифосфату.

Виведення. Ламівудин виводиться з організму переважно нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення ламівудину з клітин складає 10,5–15,5 годин.

Період напіввиведення зидовудину складає приблизно 1,1 години. Близько 50–80 % зидовудину виводиться нирками у вигляді 5-глюкуроніду. Зидовудин виводиться з грудним молоком.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю концентрації зидовудину у плазмі підвищені.

При печінковій недостатності можлива кумуляція зидовудину внаслідок уповільнення його зв’язування глюкуроновою кислотою.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору подовженої форми з написом з одного боку «ZLM».

Термін придатності. 2  роки.

Умови зберігання. Зберігати у щільно закритій упаковці при температурі від 15 °С до 30 °С, у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 60 таблеток у контейнері; по 1 контейнеру у картонній коробці.

Категорія відпуску.  За рецептом.

Виробник.  ГЕТЕРО ДРАГС ЛІМІТЕД.

Місцезнаходження. 22-110, І.D.A. Джейдіметла, Гідерабад-500055, A.P., Індія.

Переглядів: 205 | Додав: GAL | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz