ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДІАБЕТОН

(DIABETON)

 

Склад:

діюча речовина: гліклазид;

1 таблетка містить гліклазиду 80 мг;

допомiжнi речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, гліцерину дибегенат, лактози моногiдрат, магнiю стеарат, повiдон.

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група. Гіпоглікемізуючі препарати, за виключенням інсулінів.  Сульфонаміди, похідні сечовини. Гліклазид. Код АТС А10В В09.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Цукровий діабет 2-го типу (інсуліннезалежний) у дорослих при неможливості контролювати концентрацію глюкози в крові тільки дієтою, фізичними вправами чи зменшенням маси тіла.

 

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до гліклазиду, інших препаратів сульфанілсечовини, сульфонамідів, або до будь-якого компонента препарату;
• інсулінозалежний цукровий діабет (1-го типу);
• діабетична прекома, кома, діабетичний кетоацидоз;
• тяжка печінкова або ниркова недостатність: в таких випадках рекомендується призначення інсуліну;
• лікування міконазолом;

• вагітність або період годування груддю;
• дитячий вік.

 

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Призначається тільки дорослим.

Як і всі цукрознижувальні засоби, Діабетон® потребує індивідуального підбору дози залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування.

Для пацієнтів, у яких рівень глюкози зазвичай добре контролюється дієтою у випадку тимчасового порушення контролю глюкози, Діабетон® можна призначати на короткий термін.

 

Пацієнти віком до 65 років:

Початкова доза. Рекомендована початкова доза – 1 таблетка на день.

Підвищення дози. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування дозу можна підвищити на 1 таблетку. Наступне підвищення дози може бути здійснено не раніше ніж через 14 днів.

Підтримуюча терапія. Доза може варіюватись від 1 до 3 таблеток на день. Стандартна доза – 2 таблетки препарату Діабетон^® на добу у два прийоми.

Максимальна добова доза – 4 таблетки препарату Діабетон^® у два прийоми.

Пацієнти віком понад 65 років.

Лікування препаратом Діабетон^® розпочинають з дози 1/2 таблетки один раз на день. При необхідності посилення контролю глюкози цю дозу можна поступово підвищити. Підвищення дози має здійснюватись із дотриманням інтервалу не менш ніж 14 днів після кожного підвищення дози та із ретельним контролем рівня цукру крові.

Інші пацієнти високого ризику. 

У пацієнтів із недостатнім або нерегулярним харчуванням або з значним порушенням загального стану, а також у хворих із нирковою або печінковою недостатністю лікування слід розпочинати з мінімальної дози та суворо дотримуватись рекомендацій щодо збільшення дози, щоб уникнути можливості розвитку гіпоглікемічних реакцій.

Пацієнти, які отримують інші пероральні цукрознижувальні препарати:

як і у випадку з іншими цукрознижувальними препаратами сульфанілсечовини, цей препарат може бути призначений замість іншого цукрознижувального препарату без будь-якого перехідного періоду. При переході з іншого препарату сульфанілсечовини, який має триваліший період напіввиведення (наприклад, хлорпропамід), на цей препарат пацієнт має бути під ретельним наглядом (більш ніж кілька тижнів) щоб уникнути адитивного ефекту двох препаратів та розвитку гіпоглікемії.

 

Побiчні реакції.

Базуючись на досвіді застосування гліклазиду та інших похідних сульфанілсечовини, можуть спостерігатися нижчезазначені небажані ефекти.

Гiпоглiкемiя. Як і при застосуванні інших препаратів сульфанілсечовини, прийом гліклазиду може спричинити виникнення гіпоглікемії при нерегулярному харчуванні і особливо, якщо прийом їжі був пропущений. Виникнення гіпоглікемії може супроводжуватися характерними симптомами, а саме: головний біль, сильне відчуття голоду, нудота, блювання, втомленість, порушення сну, збудження, порушення концентрації уваги та реакції, депресія, сплутаність свідомості, порушення зору та мовлення, афазія, тремор, парези, порушення чутливості, запаморочення, відчуття безсилля, втрата самоконтролю, делірій, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, сонливість та втрата свідомості, що може призвести до коми та летального кінця.

Крім того, можуть мати місце такі ознаки адренергiчної контррегуляцiї як підвищена пітливість, липка шкіра, відчуття тривоги, тахiкардiя, артеріальна гiпертензiя, відчуття серцебиття, напад стенокардії, аритмія.

Зазвичай симптоми гіпоглікемії зникають після прийому вуглеводів (цукру). Проте штучний цукор є неефективним. Досвід застосування інших препаратів сульфанілсечовини свідчить про те, що стан гіпоглікемії може виникнути знову, навіть якщо спочатку заходи допомоги були ефективними.

Якщо епізод гіпоглікемії є тяжким або довготривалим, пацієнт потребує невідкладної медичної допомоги або госпіталізації, навіть якщо його стан тимчасово контролюється завдяки прийому цукру.

 

Інші небажані ефекти.

З боку травного тракту: абдомінальний біль, нудота, блювання, диспепсія, діарея та запор. Дотримання рекомендації щодо приймання препарату під час сніданку допоможе уникнути або мінімізувати виникнення цих проявів.

Рідше спостерігаються наступні небажані ефекти:

• З боку шкіри і підшкірної клітковини: висип, свербіж, кропив'янка, еритема, макропапульозні висипання, бульозний висип.
• З боку системи крові та лімфатичної системи (виникають рідко): анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія. Зазвичай ці явища зникають після відміни лікування.
• З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня ферментів печінки (АЛТ, АСТ, лужної фосфатази), гепатит (поодинокі випадки). У разі виникнення жовтяниці лікування препаратом слід припинити.

Зазначені небажані ефекти зазвичай зникають після відміни препарату.

• З боку органа зору: тимчасові порушення зору можуть виникнути, особливо на початку лікування, через зміни рівня глюкози в крові.
• Порушення, що можуть спостерігатися при застосуванні будь-якого препарату сульфанілсечовини: випадки еритроцитопенії, агранулоцитозу, гемолітичної анемії, панцитопенії та алергічних васкулітів. При застосуванні препаратів сульфанілсечовини були також описані випадки підвищення рівня печінкових ферментів та навіть порушення функції печінки (наприклад, з холестазом та жовтяницею) та гепатити, які зменшувалися після відміни цих препаратів або в поодиноких випадках призводили до печінкової недостатності, що загрожувала життю.

 

Передозування.

Передозування препаратів сульфанілсечовини може спричинити гіпоглікемію.

Симптоми помірної гіпоглікемії (без втрати свідомості та без неврологічних симптомів) необхідно коригувати прийманням вуглеводів (цукру), корекцією дози цукрознижувального препарату та/або дієти. Ретельний нагляд за пацієнтом слід продовжувати доти, доки лікар не буде впевнений, що пацієнт у безпеці.

Тяжка гіпоглікемія з розвитком коми, конвульсій або інших неврологічних розладів потребує  невідкладної медичної допомоги з негайною госпіталізацією.

При встановленні діагнозу гіпоглікемічної коми або при підозрі на розвиток коми пацієнту необхідно швидко внутрішньовенно ввести 50 мл концентрованого розчину глюкози (20‑30 %) з подальшим постійним введенням менш концентрованого розчину глюкози (10 %) з частотою, яка буде підтримувати рівень глюкози в крові понад 1 г/л. Необхідно забезпечити постійний нагляд за пацієнтом. Залежно від стану пацієнта лікар приймає рішення щодо подальшої тактики.

Гліклазид має високий рівень зв’язування з білками плазми, тому застосування діалізу є неефективним.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Відсутній досвід застосування гліклазиду під час вагітності жінкам. При плануванні або при встановленій вагітності необхідно перевести жінку з оральних гіпоглікемічних препаратів на інсулін.

Годування груддю. Відсутні дані щодо проникнення гліклазиду або його метаболітів у грудне молоко. Цей препарат протипоказаний під час годування груддю через можливий ризик виникнення неонатальної гіпоглікемії.

 

Діти.

Препарат не застосовують дітям.

 

Особливості застосування.

Гіпоглікемія. Цей препарат призначається тільки у випадках якщо пацієнт може дотримуватись регулярного харчування (включаючи сніданок). Регулярний прийом вуглеводів є дуже важливим. У разі затримці прийому їжи, недостатньої кількості їжи або при низькому вмісті вуглеводів підвищується ризик виникнення гіпоглікемії.

Виникнення гіпоглікемії більш вірогідне при низькокалорійному або нерегулярному харчуванні, довготривалому або сильному фізичному навантаженні, вживанні алкоголю або одночасному застосуванні інших гіпоглікемічних препаратів.

При прийомі препаратів сульфанілсечовини може виникнути гіпоглікемія. У деяких випадках гіпоглікемія може бути тяжкою та тривалою. У таких випадках може виникнути необхідність у госпіталізації та призначенні глюкози на кілька днів.

Для зниження ризику виникнення епізодів гіпоглікемії необхідно брати до уваги індивідуальні особливості пацієнтів, давати їм чіткі пояснення та ретельно підбирати дозу.

Фактори ризику, що підвищують ризик виникнення гіпоглікемії:

• пацієнт відмовляється або не може виконувати рекомендації лікаря (особливо це стосується пацієнтів літнього віку);
• незадовільне, нерегулярне харчування, періоди голодування та зміни дієти;
• дисбаланс між фізичним навантаженням та вживанням вуглеводів;
• ниркова недостатність;
• тяжка печінкова недостатність;
• передозування препарату;
• певні порушення ендокринної системи: порушення функції щитовидної залози, гіпопітуїтризм та адреналова недостатність;
• одночасне застосування певних медичних засобів (див. розділ «Взаємодія лікарських засобів»).

Ниркова та печінкова недостатність: фармакокінетика та/або фармакодинаміка гліклазиду може змінюватися у пацієнтів з печінковою та тяжкою нирковою недостатністю. Гіпоглікемічні епізоди у таких пацієнтів можуть бути тривалими, тому потребують відповідного лікування.

Інформація для пацієнта. Пацієнт та члени його родини мають бути проінформованими про фактори ризику та стани, які можуть сприяти виникненню гіпоглікемії, симптоми гіпоглікемії та способи їх усунення. Пацієнта слід проінформувати про важливість дотримання рекомендацій лікаря щодо дієти, про важливість регулярного виконання фізичних вправ та регулярного моніторингу глюкози крові.

Погіршення контролю глікемії у пацієнтів, які отримують гіпоглікемічні препарати, може бути спричинено інфекцією, пропасницею, травмою або хірургічним втручанням. У деяких випадках може бути необхідним призначення інсуліну. Гіпоглікемічна ефективність будь-якого перорального цукрознижувального засобу, в тому числі гліклазиду, може з часом змінюватись. Це може бути внаслідок прогресування тяжкості захворювання або через зниження відповіді на лікування. Цей феномен відомий як вторинна недостатність, яка відрізняється від первинної недостатності, коли препарати є неефективними з самого початку лікування. Перед тим як робити висновок щодо розвитку вторинної недостатності у пацієнта, необхідно перевірити коректність призначеної дози та дотримання пацієнтом дієти.

Лабораторні показники: для оцінки контролю рівня глюкози в крові рекомендовано визначення рівня гліколізованого гемоглобіну (або рівень глюкози в крові натще).

У пацієнтів із недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази застосування препаратів сульфанілсечовини може спричинити виникнення гемолітичної анемії. Таким пацієнтам гліклазид слід призначати з обережністю та розглянути питання щодо призначення альтернативної терапії.

До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендовано призначати цей препарат.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі    з іншими механізмами.

Пацієнтів слід проінформувати при симптоми гіпоглікемії, вміти їх розпізнавати та у разі їх виникнення бути обережними під час керування автомобілем і роботі з різними механізмами, особливо на початку лікування.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

 

Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик виникнення гіпоглікемії:

Протипоказане одночасне застосування

Міконазол (для системного застосування, гель для ротової порожнини) посилює гіпоглікемічний ефект з можливим розвитком симптомів гіпоглікемії і навіть розвитком коми.

Не рекомендовано одночасне застосування

Фенілбутазон (для системного застосування) посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфанілсечовини (заміщає їхній зв’язок з протеїнами плазми та/або зменшує їх виведення). Рекомендується застосовувати інші нестероїдні протизапальні препарати або попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування фенілбутазоном.

Алкоголь підвищує ризик виникнення гіпоглікемічних реакцій (через інгібування компенсаторних реакцій), що може призвести до гіпоглікемічної коми. Слід уникати вживання алкоголю та препаратів, що містять алкоголь.

Комбінації, що потребують обережності

При одночасному застосуванні з одним із нижчезазначених препаратів у деяких випадках може виникнути гіпоглікемія через посилення гіпоглікемічного ефекту:

інші цукрознижувальні препарати (інсулін, акарбоза, бігуаніди), β-блокатори, флуконазол, інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл), антагоністи Н_2-рецепторів, інгібітори МАО, сульфаніламіди, нестероїдні протизапальні препарати.

 

Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик виникнення гіперглікемії:

Не рекомендовано одночасне застосування

Даназол має діабетогенну дію. Якщо неможливо уникнути застосування цього препарату, необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові та сечі. При необхідності доза цукрознижувального препарату може бути відкоригована під час та після лікування даназолом.

Комбінації, що потребують обережності

Хлорпромазин (нейролептик) при застосуванні високих доз (понад 100 мг на добу) підвищує рівень глюкози в крові (через зменшення вивільнення інсуліну). Необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування нейролептиком.

 

Глюкокортикоїди (для системного та місцевого застосування: внутрішньосуглобні, нашкірні та ректальні препарати) та тетракозактид – підвищують рівень глюкози в крові з можливим розвитком кетоацидозу (зменшують толерантність до вуглеводів). Необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові, особливо на початку лікування. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування глюкокортикоїдами.

Ритодрин, сальбутамол, тербуталін (внутрішньовенний) – можуть підвищувати рівень глюкози крові через β₂ агоністичний ефект.

 

Комбінації, які треба брати до уваги:

Антикоагулянти (наприклад, варфарин): при одночасному застосуванні з антикоагулянтами похідні сульфанілсечовини можуть потенціювати антикоагулянтну дію останніх. При необхідності дозу антикоагулянтів можна відкоригувати.

 

Фармакологiчнi властивостi.

Фармакодинаміка. Гліклазид – пероральний цукрознижувальний препарат, похідне  сульфанілсечовини, що відрізняється від інших сульфонамідних препаратів наявністю гетероциклічного кільця, що містить азот та має ендоциклічні зв’язки.

Гліклазид знижує рівень глюкози у плазмі крові внаслідок стимуляції секреції інсуліну β‑клітинами островків Лангерганса підшлункової залози. Підвищення рівня постпрандіального інсуліну та секреція С-пептиду зберігається навіть після 2 років застосування препарату. На додаток до цих метаболічних властивостей гліклазид має також гемоваскулярні властивості.

 

Вплив на інсуліносекрецію. У хворих на діабет 2 типу гліклазид відновлює ранній пік інсуліносекреції у відповідь на надходження глюкози та підвищує другу фазу секреції інсуліну. Збільшення  виділення інсуліну відбувається відповідно до  прийнятої  їжі чи навантаження глюкозою.

 

Гемоваскулярні  властивості. Гліклазид зменшує мікротромбоз шляхом двох механізмів, які можуть бути задіяні у розвитку ускладнень цукрового діабету:

• частково інгібує агрегацію та адгезію тромбоцитів, зменшує кількість маркерів  активації тромбоцитів (β-тромбоглобулін, тромбоксан В₂);
• впливає на фібринолітичну активність ендотелію судин (підвищує активність tPa).

 

Фармакокiнетика. Гліклазид  швидко всмоктується зі шлунково-кишкового         

тракту, максимальна концентрація у крові досягається через 11-14 годин. Зв’язування  з білками плазми становить 94,2 %. Період напіввиведення  гліклазиду становить 20 годин. Отже, Діабетон^® можна призначати двічі на день.

Гліклазид майже повністю метаболізується: основні метаболіти, що знаходяться у плазмі крові, складають 2-3 % від загальної дози та не мають гіпоглікемічних властивостей. Виводиться головним чином із сечею: менше 1 % активної речовини виводиться через сечу у незміненому вигляді.

 

Фармацевтичні характеристики.

основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: бiлi круглi плоскi таблетки з хрестоподiбним гравiюванням з одного боку.

 

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

 

Умови зберігання.

Не потребує особливих умов зберігання.

 

Упаковка. Таблетки по 80 мг у блiстерах по 20 таблеток; 3 блiстери в картонній упаковці.

 

Категорія вiдпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Лабораторії Серв'є Індастрі, Франція.

Les Laboratoires Servier Іndustrie, France.

 

Місцезнаходження.

905 route de Saran,

45520, Gidy, France.

 

Заявник.

Лабораторії Серв'є, Франція.

Les Laboratoires Servier.

 

Місцезнаходження.

22 rue Garnier, 

92200, Neuilly-sur-Seine

France.