ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Еголанза

(EGOLANZA)

 

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 5 мг або 7,5 мг, або 10 мг, або 15 мг, або 20 мг оланзапіну (що еквівалентно 7,03 мг, 10,55 мг, 14,06 мг, 21,09 мг або 28,12 мг оланзапіну дигідрохлориду тригідрату відповідно);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, гідроксипропілцелюлоза, кросповідон, магнію стеарат, гіпромелоза, хіноліновий жовтий

(Е 104), титану діоксин (Е 171), макрогол 400.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A H03.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування шизофренії.

Підтримуюче лікування пацієнтів, які виявили позитивну реакцію на початкове лікування оланзапіном.

Лікування маніакальних нападів від помірних до тяжких.

У пацієнтів, у яких маніакальні напади піддавалися лікуванню оланзапіном, оланзапін показаний для запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярними розладами.

Протипоказання.

Підвищена чутливість  до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату. Пацієнти з відомим ризиком закритокутової глаукоми.

 

Спосіб застосування та дози.

Шизофренія: рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг на добу. 

Маніакальні напади: рекомендована початкова доза оланзапіну для дорослих при монотерапії становить 15 мг на добу або 10 мг на добу у складі комбінованої терапії.

Запобігання рецидивам при біполярних розладах: для пацієнтів у стадії ремісії рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг/добу. Пацієнтам, які отримували оланзапін для лікування  маніакальних нападів, рекомендується продовжувати лікування тими ж дозами для запобігання рецидивам.

Для пацієнтів, у яких з’явилися нові маніакальні, депресивні або змішані напади, лікування оланзапіном необхідно продовжувати (у разі необхідності дозу можна коригувати), за клінічними показаннями додатково призначається симптоматична терапія для лікування розладів настрою. Під час лікування шизофренії, маніакальних нападів і для запобігання рецидивам біполярних розладів денна доза згодом може змінюватися на основі індивідуального клінічного стану у межах 5-20 мг/день.

Підвищення дози вище рекомендованої початкової дози рекомендується лише після відповідного клінічного обстеження і має проводитися з інтервалами не менше 24 годин. 

Оланазапін можна приймати незалежно від прийому їжі, оскільки вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату. При припиненні лікування оланзапіном необхідне поступове зниження дози.

Пацієнти літнього віку.

Менша початкова доза (5 мг/добу) зазвичай не призначається, але питання про її зниження може бути розглянуто стосовно пацієнтів літнього віку або при наявності інших клінічних факторів.

Ниркова і/або печінкова недостатність.

Нижчу початкову дозу (5 мг) можна також призначати пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю. При печінковій недостатності  середньої тяжкості (цироз печінки, клас А або В, за класифікацією Чайлд-П’ю) початкова доза має становити 5 мг і підвищення її слід здійснювати з обережністю.

Стать.

Початкова доза і діапазон доз зазвичай не залежать від статі пацієнта.

Особи, які курять.

Початкова доза і діапазон доз зазвичай не відрізняються в осіб, які курять і які не мають звички курити.

Якщо присутній більш ніж один фактор, який може уповільнювати метаболізм оланзапіну (жіноча стать, літній вік, відсутність звички курити) можна призначати меншу початкову дозу препарату. Підвищення дози, якщо це показано, для таких пацієнтів слід здійснювати  з обережністю.

 

Побічні реакції.

При застосуванні оланзапіну найчастіше (в 1 % пацієнтів) повідомлялося про такі побічні реакції: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія,  підвищення рівня пролактину, холестерину, глюкози та тригліцеридів, глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне і безсимптомне підвищення рівня печінкових трансаміназ, висипи, астенія, стомленість, набряки.

Побічні реакції класифікуються за частотою виникнення: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1,000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10,000, < 1/1,000), дуже рідко поширені (< 1/10,000).

З боку серцевої системи: непоширені – брадикардія, подовження інтервалу  QT; дуже рідко поширені -  шлуночкова тахікардія/фібриляція, тріпотіння/мерехтіння шлуночків, серцевий напад, раптова смерть.

З боку судинної системи: поширені – ортостатична гіпотензія;  дуже рідко поширені – тромбоемболія (включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен).

З боку кровоносної та лімфатичної систем: поширені – еозинофілія; непоширені –лейкопенія, нейтропенія; рідко поширені – тромбоцитопенія.

З боку нервової системи: дуже поширені – сонливість; поширені – запаморочення, акатизія, паркінсонізм, дискінезія; дуже рідко поширені – епілептичні напади, які були в анамнезі або були виявлені фактори ризику, нейролептичний злоякісний синдром, дистонія (включаючи рух очного яблука), пізня дискінезія, синдром відміни.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – легкі, транзиторні  антихолінергічні ефекти, включаючи  запор та сухість у роті; дуже рідко поширені – панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – тимчасові безсимптомні підвищення трансаміназ печінки (ALT, AST), особливо на початку лікування; дуже рідко поширені – гепатити (включаючи  гепатоцелюлярне, холестатичне або змішане ушкодження печінки).
З боку сечовидільної системи:  дуже рідко поширені – нетримання  сечі.

З боку шкіри та підшкірних тканин:  поширені – висипання; непоширені – реакція фоточутливості, облисіння.

З боку скелетно-м’язової системи: дуже рідко поширені – рабдоміоліз.

Метаболічні порушення: дуже поширені – збільшення маси тіла; поширені – підвищення рівня холестерину, глюкози, тригліцеридів, глюкозурія, підвищення апетиту; дуже рідко поширені – розвиток або загострення діабету, рідко пов’язаного з кетоацидозом або комою, включаючи деякі фатальні випадки, гіпотермія.

Загальні порушення: поширені – астенія, стомлюваність, набряк.

З боку імунної системи: дуже рідко поширені – алергічна  реакція.

З боку репродуктивної системи: дуже рідко поширені – приапізм.

Лабораторні дослідження: дуже поширені – підвищення рівня пролактину у плазмі крові; непоширені – підвищення креатинфосфокінази, загального білірубіну; дуже рідко           поширені – підвищення лужної фосфатази.

 

Тривале застосування препарату  (до 48 тижнів)

Співвідношення пацієнтів, у яких розвивалися побічні, клінічно значущі реакції (збільшення маси тіла, підвищення рівня глюкози, загального холестерину або тригліцеридів) поступово збільшувалося.  У дорослих пацієнтів, які завершили 9-12-місячний курс лікування, рівень глюкози в крові через 4-6 місяців поступово зменшився.

 

Передозування.

Ознаки і симптоми.

Частими симптомами передозування (>10% випадків) є тахікардія, тривожність/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідальні симптоми, а також зниження рівня свідомості від седації до коми.

Інші тяжкі наслідки передозування включають делірій, конвульсії, кому, можливий злоякісний нейролептичний синдром, пригнічення дихання, аспірацію, артеріальну гіпер- чи гіпотензію, аритмії серця (< 2 % випадків при передозуванні) та зупинку серця і дихання. Повідомлялося про летальні випадки при гострому передозуванні препарату навіть у такій низькій дозі як 450 мг, але повідомлялося також і про виживання після гострого передозування після прийому  1,5 г оланзапіну. 

Лікування.

Специфічного антидоту оланзапіну не існує. Не рекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Рекомендовано стандартні процедури при передозуванні (наприклад, промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Було показано, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60 %.

Симптоматичне лікування та контроль функцій життєво важливих органів слід здійснювати згідно з клінічною картиною, включаючи лікування артеріальної гіпотензії і серцевої недостатності та підтримку дихання. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для β-агоністів, оскільки β-стимуляція може ускладнити артеріальну гіпотензію.  Необхідним є моніторинг серцево-судинної системи для виявлення можливої аритмії. Ретельний медичний нагляд і моніторинг мають тривати до одужання пацієнта.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Пацієнтки мають повідомляти своєму лікарю про вагітність або бажання завагітніти під час лікування оланзапіном.  Однак через обмежений досвід застосування препарату у людини оланзапін можна призначати вагітним жінкам лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Існує інформація про поодинокі випадки, коли у новонароджених, матері яких приймали  оланзапін протягом ІІІ триместру вагітності, спостерігались тремор, артеріальна гіпертензія, летаргія та сонливість.

Матерям у період лікування препаратом слід утримуватися від годування груддю.   

 

Діти.

Оланзапін не рекомендується застосовувати дітям через недостатню кількість даних щодо безпеки і ефективності  оланзапіну у цій віковій категорії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Потенційна взаємодія, яка може впливати на властивості оланзапіну

Оскільки оланзапін метаболізується CYP1A2, речовини, які стимулюють чи пригнічують цей ізофермент, можуть впливати на фармакокінетичні властивості оланзапіну.

Стимуляція CYP1A2

Метаболізм оланзапіну може стимулюватись курінням та карбамазепіном, що може призвести до зниження концентрації оланзапіну.  Спостерігалось легке або помірне збільшення кліренсу оланзапіну.  Клінічні наслідки захворювання, ймовірно, будуть обмежені, але рекомендується контроль за клінічними показниками та, при  необхідності, підвищення дози оланзапіну.

Пригнічення CYP1A2

Флувоксамін, специфічний інгібітор CYP1A2, значно уповільнює метаболізм оланзапіну.  Середнє збільшення  С_max оланзапіну після прийому флувоксаміну становило 54 % у жінок, які не курили, та 77 % у чоловіків, які мали звичку курити.  Середнє збільшення AUC оланзапіну становило 52 % та 108 % відповідно. Пацієнтам, які застосовують флувоксамін або будь-які інші інгібітори CYP1A2, наприклад, ципрофлоксацин,  рекомендується призначати нижчу початкову дозу. Зниження дози оланзапіну рекомендується  у разі, якщо лікування інгібітором  CYP1A2 уже розпочато.

Зниження біодоступності

Активоване вугілля знижує біодоступність перорально прийнятого оланзапіну на 50- 60 %. Тому його слід приймати принаймні за 2 години до або через 2 години після застосування оланзапіну. 

Флуоксетин (інгібітор CYP2D6), разові дози антацидів (алюміній, магній) або циметидин майже не впливають на фармакокінетичні параметри оланзапіну. 

Можливий вплив оланзапіну на ефективність інших лікарських засобів

Оланзапін може пригнічувати дію прямих і непрямих агоністів допаміну.

In vitro оланзапін не пригнічує основні ізоферменти CYP450 (наприклад, 1А2, 2D6, 2C9, 2C19, 3A4).  Згідно з результатами досліджень in vivo, відсутні взаємодія та уповільнення метаболізму таких активних речовин як трициклічні антидепресанти (які представляють в основному шлях CYP2D6), варфарин (CYP2C9), теофілін (CYP1А2) або діазепам (CYР3А4 та 2С19).

Відсутня також взаємодія при сумісному застосуванні оланзапіну  з літієм чи біперидином.

Терапевтичний контроль рівня вальпроату у плазмі виявив відсутність необхідності регулювання дози цього препарату після введення у схему лікування оланзапіну.

Лікарські засоби, що діють на ЦНС

При застосуванні оланзапіну  слід бути обережними пацієнтам, які вживають алкоголь або приймають  препарати, що можуть пригнічувати ЦНС.

Сумісне застосування оланзапіну з протипаркінсонічними лікарськими засобами у пацієнтів із хворобою Паркінсона і деменцією не рекомендується.

Інтервал QTc

Слід бути обережними при сумісному застосуванні оланзапіну з лікарськими засобами, які збільшують інтервал QTc (амітриптилін, хлорпромазин, дроперидол, тіоридазин, пімозид, хінідин, прокаїнамід, соталол, ефедрин, адреналін, тербуталін, еритроміцин, триметоприм/сульфаметоксазол, кетоконазол, флуконазол тощо), порушують електролітний баланс або пригнічують печінковий метаболізм оланзапіну.   

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Оланзапін є антипсихотичним лікарським засобом з широким спектром фармакологічної дії, зумовленим впливом на різні рецептори. Виявлена спорідненість оланазпіну з деякими рецепторами (Ki; <100 nM) – серотоніну 5НТ_2А/2С, 5-НТ₃, 5-НТ₆; допаміну  D₁, D₂, D₃, D₄, D₅; холінергічними мускариновими рецепторами m1-m5; α-1-адренергічним рецептором та гістаміновим рецептором Н₁. Оланзапін селективно зменшує збудливість  мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів, виявляючи при цьому незначний вплив на стріарні (А9) шляхи, пов'язані з моторною функцією. Оланзапін послаблює зумовлену реакцію уникнення, що свідчить про його нейролептичні властивості, у дозах, нижчих за ті, що спричиняють каталепсію, – побічний ефект, пов’язаний з порушенням рухомості. На відміну від інших антипсихотичних засобів, оланзапін посилює відповідь при проведенні «анксіолітичного» тесту. 

Фармакокінетика.

Оланзапін добре всмоктується після перорального прийому, максимальна концентрація його у плазмі крові досягається через 5-8 годин. Прийом їжі не впливає на  всмоктування оланзапіну. Абсолютна біодоступність після перорального застосування відносно внутрішньовенного застосування не була встановлена.

Оланзапін метаболізується у печінці шляхом кон'югації та окиснення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Цитохроми P450-CYP1A2 і P450-CYP2D6 сприяють утворенню метаболітів               N-дезметилу і 2-гідроксиметилу; у дослідженнях на тваринах обидва метаболіти виявляли значно меншу фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Переважаюча фармакологічна активність зумовлена первинним оланзапіном. Після перорального застосування середній період напіввиведення оланзапіну у здорових пацієнтів варіює залежно від статі та віку хворого.

У здорових осіб літнього віку (65 років і старше) порівняно з молодшими особами, середній період напіввиведення був подовжений (51,8 порівняно з 33,8 години), а кліренс препарату зменшений (17,5 порівняно з 18,2 л за годину). Варіабельність фармакокінетичних параметрів, яка спостерігалася у літніх пацієнтів, знаходилася у межах діапазону, визначеного для молодших осіб.  У 44 хворих на шизофренію віком старше  65 років дози від 5 до 20 мг/добу не впливали на характер побічних реакцій.

У жінок порівняно з чоловіками середній період напіввиведення був дещо подовжений          (36,7 порівняно з 32,3 години), а кліренс препарату зменшений (18,9 порівняно з 27,3 л за годину). Однак оланзапін (5-20 мг) продемонстрував аналогічний профіль безпеки як у жінок (n = 467), так і в чоловіків (n = 869).

У пацієнтів із порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) порівняно зі здоровими особами була відсутня істотна різниця в середньому періоді напіввиведення (37,7 порівняно з 32,4 години) та кліренсі препарату (21,2 порівняно з 25,0 л за годину). Аналіз масового балансу показав, що приблизно 57 % оланзапіну з радіоактивною міткою були присутні в сечі головним чином у вигляді метаболітів.

У пацієнтів зі слабким порушенням функції печінки, які курять, середній період напіввиведення (39,3 години) був подовжений, а плазмовий кліренс (18 л за годину)  зменшений  порівняно зі здоровими особами, які не курять (48,8 години і 14,1 л за годину відповідно).

В осіб, які не курять, порівняно з особами, які мають звичку курити (чоловіки і жінки), середній період напіввиведення подовжувався (38,6 порівняно з 30,4 години), а кліренс препарату   зменшувався (18,6 порівняно з 27,7 л за годину).

Плазмовий кліренс оланзапіну зменшується у літніх осіб порівняно з молодими, у жінок порівняно з чоловіками і  в осіб, які не курять, порівняно з тими, що мають звичку курити. Проте ступінь впливу віку, статі або куріння на кліренс і період напіввиведення оланзапіну незначний порівняно з загальною варіабельністю між особами.

Фармакокінетичні властивості препарату не залежать від раси.

Рівень зв'язування оланзапіну з протеїнами плазми крові становить приблизно 93 % для концентрації у межах від 7 нг/мл до 1 000 нг/мл. Оланзапін зв'язується переважно з альбуміном і a1-кислим глікопротеїном.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

5 мг: жовті продовгуваті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з рискою з одного боку, з гравіруванням стилізованої літери «Е» та цифрою «402» з іншого боку;

7.5 мг: жовті круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з гравіруванням стилізованої літери «Е» та цифрою «403» з одного боку;

10 мг: жовті круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з гравіруванням стилізованої літери «Е» та цифрою «404» з одного боку;

15 мг: жовті круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з гравіруванням стилізованої літери «Е» та цифрою «405» з одного боку;

20 мг: жовті круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з гравіруванням стилізованої літери «Е» та цифрою «406» з одного боку.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. 

Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 7 таблеток, вкритих оболонкою, у блістері; по 4 або 8 блістерів у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ВАТ Фармацевтичний завод ЕГІС.

 

Місцезнаходження. 

EGIS Pharmaceuticals PLC, 1106 Budapest, Kereszturi ut 30-38, Hungary/

ВАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, 1106 м. Будапешт, вул. Керестурі, 30-38, Угорщина.