Електроміографічне дослідження жувальних та мімічних м'язів, реографія

Електроміографія — це метод функціонального дослідження системи м'язів, який дозволяє графічно реєструвати їх біопотенціали. Реєстрація біопотенціалів дозволяє визначити стан і функціональні можливості різних тканин. Для цих потреб використовують багатоканальний електроміограф і спеціальні датчики — нашкірні електроди. Електроміографію проводять для вивчення активності навколоротових м'язів, у разі підозри на захворювання скронево-нижньощелепного суглоба тощо.

Електромастикаціографія. З метою уточнення показників електричних осциляцій жувальних м'язів щодо окремих фаз жувального періоду метод електроміографії був використаний разом з мастикаціографією. Цей метод дослідження використовується переважно для підтвердження ефективності проведеного лікування.

Мастикаціодинамометрія - метод визначення сили жування (І.С.Рубінов, 1957) — грунтується на застосуванні природних коркових продуктів певної твердості з одночасною графічною реєстрацією жувальних рухів нижньої щелепи. Метод через свою складність у клінічних дослідженнях використовується рідко.

Міотонометрія. Міогонометром вимірюють тонус жувальних та мімічних м'язів. У разі відхилення від норми тонус м'язів змінюється. Пристрій для вимірювання тонусу жувальних м'язів складається із щупа та шкали для вимірювання у грамах. Методом міотонометрії можна визначити показники тонусу жувальних м'язів у стані фізіологічного спокою та за умови зімкнутих зубних рядів.

Міографія. Методом міографії реєструють діяльність м'язів, яка пов'язана із зміною їх товщини під час ізотонічних та ізометричних скорочень. Метод міографії застосовують для обліку рефлекторних скорочень жувальних м'язів. Міографія є перспективним методом обстеження у разі реєстрації функції мімічних м'язів у нормі та за наявності патологічних станів.

Реографія — метод дослідження пульсових коливань кровонаповнення судин різних органів і тканин, який грунтується на графічній реєстрації змін певного електричного опору тканин. У стоматологічній практиці використовуються реодентографія — для вивчення кровотоку в зубі, реопародонтографія — для вивчення кровообігу в тканинах пародонта, реоатрографія - для вивчення кровообігу в присуглобовій ділянці. Дослідження проводять за допомогою реографів — пристроїв, які дозволяють реєструвати зміни електричного опору тканин, та спеціальних датчиків. Запис реограм проводять на пристроях, які здатні записувати.

Під час проведення реопародонтографії застосовують срібні електроди, один з яких накладають з присінкового боку (струмовий), а другий (потенціальний) — з боку піднебіння або язичка вздовж кореня зуба, який який обстежують. Електроди фіксують на слизовій оболонці за допомогою медичного клею або лейкопластиру. Заземлювальні електроди прикріплюють до мочки вуха. Після проведення калібрування здійснюють запис. Водночас для зручності розрахунків записують електрокардіограму в II відведенні і диференційну реограму з постійним часом 10 с. У реограмі (РГ) розрізняють висхідну частину — анакроту, вершину, низхідну частину - катакроту, інцизуру і дикротичну зону. Якісна оцінка РГ складається із описання її основних елементів і ознак (особливостей):

1) характеристики висхідної частини (крута, полога, горбоподібна);

2) форми верхівки (гостра, загострена, плоска, аркоподібна, двогорба, куполоподібна, у вигляді гребеня півня);

3) характеру низхідної частини (плоска, крута);

4) наявності і вираженості дикротичної хвилі (відсутня, згладжена, чітко виражена, розташована посередині низхідної частини, у верхній третині, близько до основи кривої);

5) наявності і розташування доповнювальних хвиль на низхідній частині (кількість, розташування нижче або вище дикротичної хвилі).

Для типової конфігурації РГ характерні крута висхідна частина, гостра верхівка, плавна низхідна частина з дикротичною хвилею посередині і чітко вираженою інцизурою. Кількісний аналіз РГ проводять за допомогою трикутника й олівця. Усі амплітудні показники виражають у міліметрах, часові — в секундах.

Полярографія. Інтегральним показником, який характеризує загальний стан транскапілярного обміну, є напруження кисню ( р02 ) . Спеціальні апарати — полярографи дозволяють вести дослідження у тканинах живого організму. Показники залежать від характеру і ступеня патологічних процесів у пародонті.