І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

Езонекса

(Еsonexa)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: esomeprazole; ді-(S)-5-метокси-2-[[(4-метокси-3,5-диметил-2-піридиніл)-метил]сульфініл]-lН-бензимідазолу магнієвої солі тригідрат;

основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою світло-рожевого (для таблеток по 20 мг) або рожевого (для таблеток по 40 мг) кольору;

склад: 1 таблетка містить езомепразол у пелетах 22,5 % в перерахуванні на 20 мг або 40 мг магнію езомепразолу;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (101 або 500), целюлоза мікрокристалічна 102, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, кросповідон, магнію стеарат, Opadry II 85F34324 Pink (для таблеток по 20 мг) та Opadry II 85F34323 Pink (для таблеток по 40 мг).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки та гастро-езофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори протонного насосу. Езомепразол.

Код АТС А02В С05.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Антисекреторний засіб – інгібітор               Н+, К+- АТФази (протонного насосу). Знижує секрецію кислоти в шлунку шляхом специфічного пригнічення протонного насосу в парієтальних клітинах. Є S-ізомером омепразолу, S- і            R-ізомери якого володіють подібною фармакологічною активністю. Являючи собою слабку основу, накопичується  і переходить в активну форму у дуже кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка і пригнічує Н+, К+- АТФазу. Інгібує як базальну, так і стимульовану секрецію соляної кислоти в шлунку.

Після прийому 20 мг або 40 мг езомепразолу ефект розвивається протягом 1 год. При щоденному прийомі препарату протягом п’яти днів у дозі 20 мг один раз на добу середня пікова концентрація кислоти після стимуляції пентагастрином знижується на 90 %. При гастро-езофагеальній рефлюксній хворобі езомепразол у дозі 20 – 40 мг забезпечує підтримку внутрішньошлункового pH вище 4 упродовж від 8 до 16 год (залежно від дози). Езомепразол у дозі 40 мг на добу забезпечує виліковування рефлюкс-езофагіту у 78 % пацієнтів через 4 тижні терапії і в 93 % - через 8 тижнів терапії. Езомепразол у комбінації з антибіотиками забезпечує ерадикацію Helicobacter pylori приблизно у 90 % пацієнтів.

Фармакокінетика. Езомепразол не стійкий у кислому середовищі, тому для перорального застосування використовують таблетки, вкриті оболонкою, стійкою до дії шлункового соку. Препарат швидко всмоктується: максимальні концентрації в плазмі досягаються через 1-2 год після прийому. Біодоступність після одноразового прийому в дозі 40 мг становить 64 % і збільшується до 89 % на тлі щоденного прийому один раз на добу. Для дози 20 мг езомепразолу ці показники становлять 50 % і 68 % відповідно. Прийом їжі одночасно уповільнює  і знижує всмоктування езомепразолу в шлунку, проте не має значного впливу на ефект препарату щодо шлункової кислотності. Зв’язування з білками плазми – 97 %.

Повністю метаболізується за участі системи цитохрому Р450 (CYP). Основна частина метаболізується за участі специфічної поліморфної ізоформи СYР2С19, при цьому утворюються гідрокси- і диметильовані метаболіти езомепразолу. Метаболізм залишкової частини здійснюється ізоформою CYP3A4 з утворенням сульфопохідного езомепразолу.

Параметри, наведені нижче, відображають, в основному, характер фармакокінетики у пацієнтів з активним ферментом CYP2C19 (пацієнти зі швидким метаболізмом). Загальний кліренс становить близько 17 л/год після одноразового прийому препарату і 9 л/год – після багаторазового прийому. Період напіввиведення – 1,3 год. Площа під кривою «концентрація – час» (параметр AUC) дозозалежно збільшується при багаторазовому застосуванні. При одноразовому щоденному прийомі езомепразол повністю виводиться з плазми в інтервалі між дозами і не виявляє тенденції до накопичення. Жоден з основних метаболітів езомепразолу не впливає на секрецію шлункової кислоти. При пероральному застосуванні до 80 % дози виводиться у вигляді метаболітів нирками, залишкова кількість - кишечником. У сечі виявляється менше 1 % незміненого езомепразолу.

У пацієнтів зі зниженою активністю ферменту CYP2C19 (пацієнти з повільним метаболізмом – 1-2 % населення) метаболізм езомепразолу, в основному, здійснюється ферментом CYP3A4, внаслідок чого при багаторазовому прийомі препарату в дозі 40 мг на добу середня площа під кривою «концентрація – час» на 100 % вища, ніж у пацієнтів з активним ферментом CYP2C19. Середні значення пікових концентрацій у плазмі в пацієнтів із повільним метаболізмом підвищені приблизно на 60 %.

У пацієнтів літнього віку (71-80 років) метаболізм езомепразолу не зазнає значних змін.

У жінок після одноразового прийому 40 мг езомепразолу середня площа під кривою «концентрація – час» на 30 % вища, ніж у чоловіків. У подальшому при систематичному щоденному прийомі Езонекси® відмінностей у фармакокінетиці серед пацієнтів обох статей не спостерігалося.

У пацієнтів з тяжкою дисфункцією печінки швидкість метаболізму знижена, що призводить до подвоєння площі під кривою «концентрація – час», тому максимальна добова доза езомепразолу для таких хворих становить 20 мг.

Фармакокінетика в пацієнтів із дисфункцією нирок не досліджувалася. Оскільки нирками виводиться не езомепразол, а його метаболіти, можна припустити, що метаболізм езомепразолу в пацієнтів із недостатньою функцією нирок не змінюється.

Показання для застосування.

1. Гастро-езофагеальна рефлюксна хвороба:

 - лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту;

 - тривала профілактика рецидивів у пацієнтів із вилікуваним езофагітом;

 - симптоматичне лікування рефлюкс-езофагіту.

2. Для ерадикації Helicobacter рylori (разом з антибактеріальними засобами):

 - лікування пептичної виразки дванадцятипалої кишки, асоційованої  з Helicobacter pylori;

 - профілактика рецидивів пептичної виразки в пацієнтів з виразковою хворобою, спричиненою Helicobacter pylori.

3. Лікування та профілактика виразок, спричинених тривалим застосуванням нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ):

- лікування виразок, спричинених застосуванням НПЗЗ;

- профілактика виразок шлунка та дванадцятипалої кишки в пацієнтів групи ризику у зв’язку з прийомом НПЗЗ.

4. Синдром Золлінгера –Еллісона.

Спосіб застосування та дози. Застосовують внутрішньо. Таблетку Езонекси® ковтають цілою, запивають водою. Таблетку не можна розжовувати або подрібнювати.

Доза і тривалість прийому препарату залежать від показань і ефективності терапії.

Дорослим і дітям старше 14 років.

Лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту: по 40 мг один раз на добу протягом 4-х тижнів.    Додатковий 4-тижневий курс лікування рекомендується для пацієнтів, у яких не був               вилікуваний езофагіт або зберігаються його симптоми.

Тривала профілактика рецидивів у пацієнтів із вилікуваним езофагітом: по 20 мг один раз на добу.

Симптоматичне лікування рефлюкс-езофагіту: пацієнтам без езофагіту – по 20 мг один раз на добу протягом 4 тижнів (якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта). Після усунення симптомів можна перейти на режим прийому препарату «за потребою»: по 20 мг один раз на добу при появі симптомів. У пацієнтів, які отримували лікування НПЗЗ та у яких існує ризик розвитку виразок шлунка або                      дванадцятипалої кишки, подальший контроль симптомів із використанням схеми                     «за потребою» не рекомендований.

Ерадикація Helicobacter pylori (у комбінації з антибактеріальними засобами):  по 20 мг два рази на добу протягом 7 днів.

Лікування виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційованих із лікуванням НПЗЗ: рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування  – 4-8 тижнів.

Профілактика виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційованих із лікуванням НПЗЗ у пацієнтів групи ризику: по 20 мг 1 раз на день.

Синдром Золлінгера-Еллісона: по 40 мг 2 рази на добу. При необхідності дозу підвищують. Доза підбирається індивідуально, тривалість лікування визначається клінічними показаннями.

Пацієнтам із порушенням функції нирок і особам літнього віку доза не потребує корекції.

У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості доза не       потребує корекції. При тяжких порушеннях функції печінки максимальна добова доза            становить 20 мг.   

Побічна дія. Головний біль, біль у черевній порожнині, діарея, здуття,  нудота, блювання,     запор, дерматит, висип, кропив’янка, сухість у роті, запаморочення.

Рідко: реакції гіперчутливості, такі як  ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції,        підвищення рівнів печінкових ферментів.

Не було виявлено дозозалежних ефектів.

Наступні побічні ефекти спостерігалися при застосуванні рацемічного препарату (омепразолу) і можуть очікуватися також при застосуванні езомепразолу: парестезія, сонливість, безсоння, запаморочення, оборотна сплутаність свідомості, тривожність, збудження, депресія, галюцинації (переважно у тяжкохворих пацієнтів), стоматит і шлунково-кишковий кандидоз, підвищення рівня печінкових ферментів, енцефалопатія в пацієнтів із тривалими тяжкими захворюваннями печінки; гепатит з (або без) жовтяницею, печінкова недостатність, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, болі в суглобах, м’язова слабкість і міалгія, висип, фотосенсибілізація, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, алопеція, реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, гарячка, бронхоспазм, інтерстиціальний нефрит і анафілактичний шок), загальна слабкість, підвищена пітливість, периферичні набряки, розпливчастість зору, зміни смаку, гіпонатріємія, гінекомастія.

Протипоказання. Дитячий вік до 14 років; індивідуальна підвищена чутливість до                езомепразолу та інших компонентів препарату.

Передозування. При перевищенні рекомендованих доз можливі симптоми, описані в розділі «Побічна дія». Лікування: симптоматична і загальна підтримуюча терапія. Гемодіаліз             малоефективний. Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування. Перед початком терапії езомепразолом слід виключити можливість злоякісного новоутворення у стравоході і шлунку, бо лікування може призвести до               згладжування симптоматики з ризиком  помилкового встановлення діагнозу.

Пацієнти, які застосовують препарат протягом тривалого періоду (особливо більше року),     повинні знаходитися під регулярним медичним наглядом.

Пацієнти, які знаходяться на режимі «терапії за потребою», повинні бути проінструктовані   щодо необхідності зв’язатися зі своїм лікарем при зміні характеру симптомів. Приймаючи до уваги коливання концентрації езомепразолу в плазмі при призначенні в режимі «терапії за     потребою», слід враховувати взаємодію препарату з іншими лікарськими засобами.

Порушення функції нирок. Через відсутність досвіду застосування Езонекси® для лікування     пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю таким хворим препарат слід призначати з          обережністю.

Застосування у педіатрічній практиці. Дітям не рекомендується призначати езомепразол у зв’язку з відсутністю даних.

Вагітність і період годування груддю. Клінічні дані щодо застосування Езонекси® в період вагітності  та годування груддю обмежені, тому не слід застосовувати препарат в даний період.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами. Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Знижена кислотність у шлунку при лікуванні езомепразолом може призвести до зниження або підвищення всмоктування інших ліків,         механізм всмоктування яких залежить від кислотності середовища. Застосування езомепразолу  разом з іншими препаратами, в метаболізмі яких бере участь CYP2C19 (діазепам, циталопрам, іміпрамін, кломіпрамін, фенітоїн), може призвести до підвищення їх концентрацій у плазмі крові й потребувати зниження їх дози.

При одночасному прийомі можливе зменшення концентрацій у плазмі й ефективності            ітраконазолу і кетоконазолу.

При одночасному застосуванні езомепразолу та варфарину слід контролювати показники       коагуляції, у зв’язку зі значним збільшенням часу коагуляції.

При застосуванні цизаприду в комбінації з езомепразолом на ЕКГ спостерігався помірно      пролонгований QT-інтервал.

Одночасне застосування з кларитроміцином призводить до збільшення площі під кривою   «концентрація – час» езомепразолу внаслідок пригнічення його метаболізму; корекції дози при цьому не потребується.

Езомепразол не впливає на фармакокінетику амоксициліну або хінідину. При короткочасному застосуванні езомепразолу та напроксену або рофекоксибу клінічно значущих                          фармакокінетичних взаємодій не спостерігалося.

Умови та термін зберігання.  Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 оС.  Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 7 таблеток у блістері. По 2 блістери, вкладені в пачку.

Виробник. ВАТ "Фармак".

Адреса. Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.