Функціональні розлади стравоходу

Функціональні розлади стравоходу представляють собою групу первинних порушень моторики стравоходу без ознак морфологічних змін. Вважають, що патофізіологічна основа порушень полягає в генетично обумовлених аномаліях розвитку нервово-мязового апарату стравоходу на субклітинному рівні і/або дисрегуляцією деяких гормонів і поліпептидів (вазоінтестинального пептиду, соматостатина, мотиліна).

Функціональні хвороби є найбільш поширеними патологіями людини. За різними оцінками, близько четвертини населення планети має ознаки функціональних розладів. Причому близько 75% осіб, які мають такі ознаки не звертаються за лікарською допомогою, а лікуються самостійно. В основному симптоми дебютують в молодому або дитячому віці і можуть супроводжувати людину протягом всього життя.

В патогенезі порушень можна виділити такі ланки:

• центральні (психо- і нейрогенні);
• периферичні (первинні і вторинні);
• ятрогенні (інформаційні, медикаментозні, психогенні).

Варіанти функціональних розладів варто розглядати на основі Римських критеріїв ІІІ (2006):

1. функціональна печія;
2. функціональний грудний біль, можливо стравохідного походження;
3. функціональна дисфагія;
4. клубок.

Функціональна печія

Функціональна печія – ретростернальне відчуття печіння при відсутності ГЕРХ і наявності інших обов’язкових критеріїв функціональних розладів стравоходу. Діагностичні критерії функціональної печії включають в себе:

• поширений дискомфорт у вигляді печіння або болю;
• відсутність доказів, що гастроезофагеальний кислотний рефлекс являється причиною симптомів;
• відсутність гастроезофагеальних моторних розладів, викликаних структурними змінами.

Симптоми повинні спостерігатися протягом 3-х останніх місяців з початку проявів і не менше 6 місяців перед діагностикою.

Функціональний грудний біль

Функціональний грудний біль, можливо стравохідного походження – це розлад, який характеризується епізодами невідомого болю в грудній клітці серединної локалізації і вісцерального характеру, що дозволяє допустити його стравохідне походження. Такий біль легко сплутати зі стенокардією і больовим синдромом в результаті іншої патології стравоходу, включаючи ахалазію і ГЕРХ.

Діагностичні критерії функціонального грудного болю, включають такі критерії:

• біль або дискомфорт в грудній клітці по серединній лінії не мають зв’язку з печією;
• відсутність доказів, що ГЕРХ являється причиною симптоматики;
• відсутність езофагеальних моторних розладів, викликаних структурними (гістопатологічними) змінами.

Симптоматика повинна спостерігатися протягом 3-х місяців від початку проявів і не менш як 6 місяців перед діагностикою.

Функціональна дисфагія

Функціональна дисфагія – порушення , яке характеризується відчуттям аномального транзиту по стравоходу. Для підтвердження діагнозу потрібно виключити органічну патологію, ГЕРХ і порушення езофагеальної моторики, пов’язаної з гістопатологічними структурними змінами.

Діагностичні критерії функціональної дисфагії:

• відчуття застрягання або ненормального проходження через стравохід твердої або рідкої їжі;
• відсутність доказів, що гастроезофагеальний кислотний рефлюкс являється причиною симптомів
• відсутність гастроезофагеальних моторних розладів, викликаних структурними (гістологічними) змінами.

Симптоми повинні спостерігатися протягом 3-х останніх місяців від початку проявів і не менше 6 місяців перед діагностикою.

Клубок в горлі

Клубок (гломус) визначається як відчуття клубка, затриманого шматка їжі або здавлювання в горлі. Відчуття не супроводжується больовим синдромом, часто зменшується під час прийому їжі, зазвичай проявляється епізодично і не пов’язано з дисфагією і одинофагією. Для підтвердження діагнозу необхідно виключити структурні зміни, ГЕРХ і порушення езофагеальної моторики, пов’язаних з гістопатологічними органічними змінами.

Діагностичні критерії клубка в горлі:

• постійне або періодичне болюче відчуття клубка або чужорідного тіла в горлі;
• виникнення подібних відчуттів між прийомами їжі;
• відсутність дисфагії або одинофагії;
• відсутність доказів зв’язку з ГЕРХ;
• відсутність езофагеальних моторних розладів, які викликані органічними змінами.

Аналогічно до попередніх розладів, симптоматика повинна спостерігатися протягом останніх 3 місяці від початку проявів і не менше 6 місяців перед діагностикою.

Клінічні прояви функціональних порушень, крім класичних проявів, включають в себе також особистісні розлади (70-95% пацієнтів), сенестопатично-алгічний синдром (мігруючий больовий синдром в животі). При обстежені органічних змін не виявляють.

Для визначення терапевтичної тактики виділяють гіпомоторні і гіпермоторні дискінезії стравоходу, які супроводжуються спазмом м’язових структур стравоходу (останні зустрічаються найчастіше).